Закриття справи
1. Якщо здійснення переслідування стало неможливим відповідно до права держави-члена провідного делегованого прокурора ЄС, постійна палата повинна на основі звіту, який надається делегованим прокурором ЄС, який здійснює провадження у справі відповідно до статті 35(1), ухвалити рішення про закриття справи проти особи через одну з таких причин:
(a) смерть підозрюваної чи обвинуваченої особи або ліквідація підозрюваної чи обвинуваченої юридичної особи;
(b) неосудність підозрюваної чи обвинуваченої особи;
(c) амністія підозрюваної чи обвинуваченої особи;
(d) імунітет, наданий підозрюваній чи обвинуваченій особі, якщо його не було скасовано;
(e) закінчення національного законодавчого строку давності для притягнення до відповідальності;
(f) у справі проти підозрюваної чи обвинуваченої особи стосовно тих самих дій вже було ухвалено остаточне рішення у справі;
(g) брак відповідних доказів.
2. Рішення, ухвалене відповідно до параграфа 1, не може забороняти подальші розслідування на основі нових фактів, які не були відомі Європейській прокуратурі на момент ухвалення рішення, і про які стало відомо після ухвалення рішення. Рішення про повторне відкриття розслідування на основі таких нових фактів ухвалює компетентна постійна палата.
3. Якщо Європейська прокуратура має повноваження відповідно до статті 22(3), вона закриває справу лише після консультацій із національними органами держави-члена, зазначеної у статті 25(6). У відповідних випадках постійна палата передає справу компетентним національним органам відповідно до статті 34(6), (7) та (8).
Такі самі правила застосовуються у разі, якщо Європейська прокуратура здійснює повноваження стосовно злочинів, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 3(2) Директиви (ЄС) 2017/1371, та якщо шкода, яку завдано або ймовірно буде завдано фінансовим інтересам Союзу, не перевищує шкоди, яку було або ймовірно буде завдано іншій жертві.
4. Якщо справу закрито, Європейська прокуратура інформує про закриття справи компетентні національні органи та відповідні установи, органи, офіси та агентства Союзу, а також, залежно від випадку, відповідно до національного права підозрюваних чи обвинувачених та жертв злочину. Закриті справи також можуть передаватися до Європейського бюро боротьби із шахрайством або до компетентних національних адміністративних або судових органів для відновлення або інших подальших адміністративних процедур.
СЕКЦІЯ 5
Правила щодо спрощеної процедури