Передавання провадження національним органам
1. Якщо у процесі розслідування, яке здійснюється Європейською прокуратурою, буде виявлено, що факти, які підлягають розслідуванню, не становлять собою кримінальний злочин, щодо якого вона має повноваження відповідно до статей 22 і 23, компетентна постійна палата ухвалює рішення про передання справи компетентним національним органам без необґрунтованої затримки.
2. Якщо у процесі розслідування, яке здійснюється Європейською прокуратурою, буде виявлено, що умови для здійснення її повноважень, визначені у статті 25(2) і (3), більше не задовольняються, компетентна постійна палата ухвалює рішення про передання справи компетентним національним органам без необґрунтованої затримки та перед ініціюванням переслідування у національних судах.
3. Якщо, щодо злочинів, які завдали або ймовірно завдадуть шкоди фінансовим інтересам Союзу на суму менше ніж 100000 євро, Колегія вважає, що з огляду на рівень тяжкості злочину або складність проваджень у кожній окремій справі необхідність розслідувати злочин або здійснювати переслідування на рівні Союзу відсутня та це відповідатиме інтересам ефективності розслідування або переслідування, вона повинна, відповідно до статті 9(2), видати загальні настанови, які дають змогу постійній палаті передати справу компетентним національним органам.
Такі настанови повинні також давати змогу постійним палатам передавати справу компетентним національним органам, якщо Європейська прокуратура здійснює повноваження щодо злочинів, зазначених у пунктах (a) і (b) статті 3(2) Директиви (ЄС) 2017/1371, та якщо шкода, яку завдано або ймовірно буде завдано фінансовим інтересам Союзу, не перевищує шкоди, яку було або ймовірно буде завдано іншій жертві.
Для забезпечення узгодженого застосування настанов, кожна постійна палата щорічно звітує перед Колегією про застосування настанов.
Такі передавання повинні також включати будь-які нерозривно пов’язані злочини в межах компетенції Європейської прокуратури, відповідно до статті 22(3).
4. Постійна палата повідомляє Головного прокурора ЄС про будь-яке рішення щодо передавання справи національним органам відповідно до параграфа 3. Після отримання такої інформації, Головний прокурор ЄС може протягом трьох днів вимагати від постійної палати перегляду її рішення, якщо Головний прокурор ЄС вважає, що цього вимагає забезпечення узгодженості політики Європейської прокуратури стосовно передавання справ. Якщо Головний прокурор ЄС є членом відповідної постійної палати, право вимагати згаданий вище перегляд здійснює один із заступників Головного прокурора ЄС.
5. Якщо компетентні національні органи не згодні взяти на себе справу відповідно до параграфів 2 і 3 протягом часового обмеження, яке становить максимум 30 днів, Європейська прокуратура зберігає повноваження щодо переслідування або закриття справи відповідно до правил, викладених у цьому Регламенті.
6. Якщо Європейська прокуратура розглядає можливість закриття справи відповідно до статті 39(3), та якщо цього вимагає національний орган, постійна палата негайно передає справу такому органу влади.
7. Якщо, після передавання відповідно до параграфа (1), (2) або (3) цієї статті та статті 25(3), національний орган ухвалює рішення про відкриття розслідування, Європейська прокуратура передає справу такому національному органу, утримується від здійснення подальших слідчих дій або заходів переслідування та закриває провадження у справі.
8. Якщо справа передається відповідно до параграфа (1), (2) або (3) цієї статті та статті 25(3), Європейська прокуратура інформує відповідні установи, органи, офіси та агентства Союзу, а також, у відповідних випадках, згідно з національним правом, підозрюваних або обвинувачених та жертв злочину про передавання.