Транскордонні розслідування
1. Делеговані прокурори ЄС повинні тісно співпрацювати шляхом надання допомоги та проведення регулярних консультацій щодо транскордонних справ. Якщо захід потрібно здійснити у державі-члені, відмінній від держави-члена провідного делегованого прокурора ЄС, цей провідний делегований прокурор ЄС ухвалює рішення про здійснення необхідних заходів та доручає їх делегованому прокурору ЄС, розташованому в державі-члені, у якій необхідно здійснити заходи.
2. Провідний делегований прокурор ЄС може доручати здійснення будь-яких заходів, доступних йому/їй відповідно до статті 30. Обґрунтування та схвалення таких заходів регулюється правом держави-члена провідного делегованого прокурора ЄС. Якщо провідний делегований прокурор ЄС доручає слідчу дію одному або декільком делегованим прокурорам ЄС з іншої держави-члена, він/вона одночасно повідомляє свого прокурора ЄС, який здійснює нагляд.
3. Якщо відповідно до права держави-члена помічного делегованого прокурора ЄС необхідний дозвіл суду на здійснення слідчої дії, помічний делегований прокурор ЄС отримує такий дозвіл відповідно до права такої держави-члена.
Якщо у судовому дозволі на здійснення дорученої дії відмовлено, провідний делегований прокурор ЄС скасовує доручення.
Тим не менше, якщо право держави-члена помічного делегованого прокурора ЄС не вимагає такого судового дозволу, але його вимагає право держави-члена провідного делегованого прокурора ЄС, провідний делегований прокурор ЄС отримує дозвіл і надає його разом із дорученням.
4. Помічний делегований прокурор ЄС здійснює доручену дію або видає розпорядження компетентному національному органу на її здійснення.
5. Якщо помічний делегований прокурор ЄС вважає, що:
(a) доручення є неповним або містить очевидну суттєву помилку;
(b) дію неможливо виконати протягом часового обмеження, визначеного у дорученні, через обґрунтовані та об’єктивні причини;
(c) альтернативна, але менш інтрузивна дія здатна досягнути тих самих результатів, що й доручена дія; або
(d) доручена дія не існує або до неї відсутній доступ у подібній справі на національному рівні відповідно до права його/її держави-члена,
він/вона інформує свого прокурора ЄС, який здійснює нагляд, та проводить консультації з провідним делегованим прокурором ЄС для вирішення питання із залученням обох сторін.
6. Якщо делегована дія не існує у суто національному контексті, але буде доступною у транскордонній ситуації, яка охоплюється правовими інструментами щодо взаємного визнання та транскордонної співпраці, відповідні делеговані прокурори ЄС за погодженням із відповідними прокурорами ЄС, які здійснюють нагляд, можуть застосувати такі інструменти.
7. Якщо делеговані прокурори ЄС не можуть ухвалити рішення щодо справи протягом 7 робочих днів та доручення продовжує діяти, справа передається компетентній постійній палаті. Те саме застосовується, якщо доручену дію не здійснено протягом часового обмеження, визначеного у дорученні, або протягом розумного часу.
8. Компетентна постійна палата необхідною мірою заслуховує делегованих прокурорів ЄС, залучених до справи, після чого ухвалює рішення без необґрунтованої затримки, відповідно до застосовного національного права, а також цього Регламенту, чи потрібна та до якого часу потрібна делегована дія або потрібний замісний захід здійснюється помічним делегованим прокурором ЄС, та повідомляє про своє рішення згаданим делегованим прокурорам ЄС через компетентного прокурора ЄС.