Слідчі дії та інші заходи
1. Принаймні у справах, коли злочин, що підлягає розслідуванню, карається максимальним покаранням у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, держави-члени повинні забезпечити право делегованих прокурорів ЄС видавати накази або запити стосовно таких слідчих дій:
(a) обшук будь-яких приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, приватних помешкань, одягу або іншої приватної власності або комп’ютерних систем, та вжиття будь-яких необхідних охоронних заходів, необхідних для збереження їх цілісності та запобігання втраті або пошкодженню доказів;
(b) забезпечення отримання будь-якого релевантного предмета або документа або в його оригінальному вигляді або у будь-якій іншій визначеній формі;
(c) забезпечення отримання збережених комп’ютерних даних, зашифрованих або розшифрованих, або в їх оригінальному вигляді або в іншій визначеній формі, включаючи банківські дані та дані про трафік, за винятком даних, які спеціально зберігаються відповідно до національного права, згідно з другим реченням статті 15(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС ( - 2 );
__________
( - 2 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (ОВ L 201, 31.07.2002, с. 37).
(d) заморожування засобів або доходів від вчинення злочинів, включаючи активи, які, як очікується, підлягатимуть конфіскації судом першої інстанції, якщо існує причина вважати, що власник, володілець або розпорядник таких засобів або доходів намагатиметься завадити виконанню наказу про конфіскацію.
(e) перехоплення електронних повідомлень до підозрюваної або обвинуваченої особи та від неї через будь-які засоби електронної комунікації, якими користується підозрювана або обвинувачена особа;
(f) виявлення та відстеження об’єкта за допомогою технічних засобів, включаючи контрольовані поставки товарів.
2. Без обмеження статті 29, до слідчих дій, визначених у параграфі 1 цієї статті, можуть застосовуватися умови відповідно до застосовного національного права, якщо національне право містить особливі обмеження, які стосуються певних категорій осіб або фахівців, які зобов’язані дотримуватися вимог конфіденційності.
3. До слідчих дій, зазначених у пунктах (c), (e) та (f) параграфа 1 цієї статті, можуть застосовуватися подальші умови, включаючи обмеження, визначені застосовним національним правом. Зокрема, держави-члени можуть обмежити застосування пунктів (e) та (f) параграфа 1 цієї статті певними тяжкими злочинами. Держава-член, яка має намір застосувати таке обмеження, повідомляє Європейській прокуратурі відповідний список тяжких злочинів згідно зі статтею 117.
4. Делеговані прокурори ЄС повинні мати право надсилати запити або накази стосовно здійснення будь-яких інших заходів у своїй державі-члені, які є доступними для прокурорів відповідно до національного права у подібних національних справах, на додаток до заходів, зазначених у параграфі 1.
5. Делеговані прокурори ЄС можуть видавати накази стосовно здійснення заходів, зазначених у параграфах 1 та 4, якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідний захід може надати інформацію або докази, корисні для розслідування, та коли відсутній інший, менш інтрузивний захід, який може досягти тієї самої мети. Процедури і механізми вжиття заходів регулюються застосовним національним правом.