Право на витребування справи від держави-члена
1. Після отримання всієї релевантної інформації відповідно до статті 24(2), Європейська прокуратура ухвалює рішення про те, чи застосовувати своє право на витребування справи від держави-члена якомога швидше, але не пізніше п’яти днів після отримання інформації від національних органів, та інформує про таке рішення національні органи. Головний прокурор ЄС може у певному випадку ухвалити обґрунтоване рішення про продовження часового обмеження максимум на п’ять днів, та він повинен повідомити про це національні органи відповідно.
2. Протягом періодів, зазначених у параграфі 1, національні органи утримуються від ухвалення будь-якого рішення відповідно до національного права, яке може завадити Європейській прокуратурі застосувати її право на витребування справи від держави-члена.
Національні органи влади вживають будь-яких невідкладних заходів, необхідних для забезпечення ефективного розслідування і переслідування відповідно до національного права.
3. Якщо Європейській прокуратурі стає відомо іншим шляхом, ніж шляхом отримання інформації згідно зі статтею 24(2), про те, що розслідування кримінального злочину, стосовно якого вона могла мати компетенцію, вже здійснюється компетентними органами держави-члена, вона без невиправданої затримки звертається до таких органів. Після отримання всієї релевантної інформації відповідно до статті 24(2), Європейська прокуратура ухвалює рішення про те, чи застосовувати своє право на витребування справи від держави-члена. Рішення ухвалюється в рамках часових обмежень, визначених у параграфі 1 цієї статті.
4. Європейська прокуратура, у відповідних випадках, здійснює консультації з компетентними органами відповідної держави-члена перед ухваленням рішення про застосування права на витребування справи від держави-члена.
5. Якщо Європейська прокуратура застосовує своє право на витребування справи від держави-члена, компетентні органи держави-члена передають матеріали справи Європейській прокуратурі та утримуються від здійснення будь-якого подальшого розслідування щодо відповідного злочину.
6. Право на витребування справи від держави-члена, визначене у цій статті, може здійснюватися делегованим прокурором ЄС з будь-якої держави-члена, чиї компетентні органи ініціювали розслідування щодо злочину, який підпадає під дію статей 22 і 23.
Якщо делегований прокурор ЄС, який отримав інформацію відповідно до статті 24(2), розглядає можливість відмови від застосування права на витребування справи від держави-члена, він/вона інформує компетентну постійну палату через прокурора ЄС у його/її державі-члені стосовно надання постійній палаті можливості ухвалити рішення відповідно до статті 10(4).
7. У випадках, коли Європейська прокуратура утримується від здійснення своїх повноважень, вона інформує компетентні національні органи без необґрунтованої затримки. У будь-який момент під час провадження, компетентні національні органи інформують Європейську прокуратуру про будь-які нові факти, які можуть давати Європейській прокуратурі підстави для перегляду її рішення не використовувати право на здійснення повноважень.
Європейська прокуратура може застосувати своє право на витребування справи від держави-члена після отримання такої інформації, за умови якщо розслідування на національному рівні не було завершено та якщо обвинувальний акт не було передано до суду. Рішення ухвалюється в рамках часового обмеження, визначеного в параграфі 1 цієї статті.
8. Якщо, щодо злочинів, які завдали або ймовірно завдадуть шкоди фінансовим інтересам Союзу на суму менше ніж 100000 євро, Колегія вважає, що з огляду на рівень тяжкості злочину або складність проваджень у кожній індивідуальній справі необхідність розслідувати злочин або здійснювати переслідування на рівні Союзу відсутня, вона повинна, відповідно до статті 9(2), видати загальні настанови, які дозволяють делегованим прокурорам ЄС незалежно та без необґрунтованої затримки ухвалити рішення про відмову від витребування справи.
Настанови повинні визначати, з усіма необхідними деталями, обставини, до яких вони застосовуються, шляхом визначення чітких критеріїв, з урахуванням особливої уваги до характеру злочинів, терміновості ситуацій та зобов’язань національних органів вживати усіх необхідних заходів для повного відшкодування шкоди, завданої фінансовим інтересам Союзу.
9. Для забезпечення узгодженого застосування настанов, делегований прокурор ЄС інформує компетентну постійну палату про кожне рішення, ухвалене відповідно до параграфа 8, та кожна постійна палата щороку звітує перед Колегією про застосування настанов.