Ініціювання розслідувань та розподіл компетенцій у межах Європейської прокуратури
1. Якщо відповідно до застосовного національного права існують достатні причини вірити, що відбувається вчинення або відбулося вчинення злочину в межах компетенції Європейської прокуратури, делегований прокурор ЄС у державі-члені, яка відповідно до її національного права має юрисдикцію стосовно злочину, повинна без обмеження правил, визначених у статті 25(2) та (3), ініціювати розслідування та внести інформацію про це до системи управління справами.
2. Якщо за результатами перевірки згідно зі статтею 24(6) Європейська прокуратура ухвалює рішення про ініціювання розслідування, вона повинна без необґрунтованої затримки повідомити про це орган, який повідомив про злочинну поведінку відповідно до статті 24(1) або (2).
3. Якщо делегований прокурор ЄС не ініціював розслідування, постійна палата, якій було розподілено справу, повинна відповідно до умов, визначених у параграфі 1, видати розпорядження делегованому прокурору ЄС ініціювати розслідування.
4. За загальним правилом, справу ініціює та провадження щодо неї здійснює делегований прокурор ЄС у державі-члені, у якій відбулася переважна частина злочинної діяльності або, якщо вчинено декілька пов’язаних злочинів у межах компетенцій Європейської прокуратури, у державі-члені, у якій було вчинено основну частину злочинів. Делегований прокурор ЄС іншої держави-члена, яка має юрисдикцію у справі, може ініціювати або отримати розпорядження від компетентної постійної палати щодо ініціювання розслідування лише у разі, якщо відхилення від правила, визначеного у попередньому реченні, належним чином обґрунтоване з огляду на такі критерії у порядку їх пріоритетності:
(a) місце звичайного проживання підозрюваного або обвинуваченого;
(b) громадянство підозрюваного або обвинуваченого;
(c) місце завдання основної фінансової шкоди.
5. До ухвалення рішення про переслідування відповідно до статті 36, компетентна постійна палата може, якщо йдеться про юрисдикцію більше ніж однієї держави-члена та після консультацій із прокурорами ЄС та/або делегованими прокурорами ЄС, ухвалити рішення про:
(a) перерозподіл справи на делегованого прокурора ЄС в іншій державі-члені;
(b) об’єднати або розділити справи, обрати делегованого прокурора ЄС для здійснення провадження по кожній справі,
якщо такі рішення відповідають загальним інтересам правосуддя та критеріям визначення провідного делегованого прокурора ЄС згідно з параграфом 4 цієї статті.
6. Кожного разу, коли постійна палата ухвалює рішення про перерозподіл, об’єднання або розділення справ, вона належним чином враховує поточний стан розслідувань.
7. Європейська прокуратура без необґрунтованої затримки інформує компетентні національні органи про своє рішення щодо ініціювання розслідування.