Здійснення повноважень Європейської прокуратури
1. Європейська прокуратура здійснює свої повноваження або шляхом ініціювання розслідування відповідно до статті 26, або шляхом ухвалення рішення про застосування свого права на витребування справи від держави-члена відповідно до статті 27. Якщо Європейська прокуратура ухвалює рішення про застосування права на здійснення своїх повноважень, компетентні національні органи не повинні здійснювати своїх повноважень стосовно тієї самої злочинної поведінки.
2. Якщо кримінальний злочин, який підпадає під сферу дії статті 22, завдав або ймовірно завдасть шкоди фінансовим інтересам Союзу на суму менше 10000 євро, Європейська прокуратура може застосувати право на здійснення своїх повноважень лише у разі, якщо:
(a) справа має наслідки на рівні Союзу, що вимагає розслідування Європейською прокуратурою; або
(b) у вчиненні злочину можуть підозрюватися посадові особи чи інші службові особи Союзу або члени установ Союзу.
Європейська прокуратура повинна, у відповідних випадках, проводити консультації з компетентними національними органами або органами Союзу для визначення того, чи задоволено критерії, вказані у пунктах (a) і (b) першого підпараграфа.
3. Європейська прокуратура утримується від здійснення своїх повноважень щодо будь-якого злочину, який підпадає під положення статті 22, та повинна, після консультацій із компетентними національними органами, передати їм справу без необґрунтованої затримки відповідно до статті 34, якщо:
(a) максимальна санкція, визначена національним правом за злочин, який підпадає під дію статті 22(1), дорівнює або є менш суворою за максимальну санкцію за вчинення безпосередньо пов’язаного злочину, як вказано у статті 22(3), окрім випадків, коли пов’язаний злочин був вчинений для забезпечення можливості вчинення злочину, який підпадає під дію статті 22(1); або
(b) існує підстава для припущення того, що шкода, якої було або ймовірно буде завдано фінансовим інтересам Союзу злочином, зазначеним у статті 22, не перевищує шкоди, яку було завдано або ймовірно буде завдано іншій жертві.
Пункт (b) першого підпараграфа цього параграфа не застосовується до злочинів, зазначених у статті 3(2)(a), (b) і (d) Директиви (ЄС) 2017/1371, імплементованої до національного права.
4. Європейська прокуратура може, за згоди компетентних національних органів, здійснювати свої повноваження щодо злочинів, зазначених у статті 22, у випадках, які за інших обставин було б виключено через застосування параграфа 3(b) цієї статті, якщо виявиться, що Європейська прокуратура має кращу позицію для здійснення розслідування або переслідування.
5. Європейська Комісія без необґрунтованої затримки інформує компетентні національні органи про своє рішення щодо застосування права здійснити або утриматися від здійснення своїх повноважень.
6. У випадку незгоди між Європейською прокуратурою та національними органами прокуратури щодо питання, чи підпадає злочинна поведінка під дію статті 22(2) або (3) чи статті 25(2) або (3), національні органи, які мають компетенцію ухвалювати рішення щодо розподілу повноважень стосовно переслідування на національному рівні, повинні ухвалити рішення про те, хто має повноваження на розслідування справи. Держави-члени визначають національний орган, який відповідає за ухвалення рішення про розподіл компетенцій.
СЕКЦІЯ 1
Правила щодо розслідувань