Допомога для широкосмугової інфраструктури
1. Інвестиційна допомога для розвитку широкосмугової мережі є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.
2. Прийнятними витратами є такі:
(a) інвестиційні витрати на розгортання пасивної широкосмугової інфраструктури;
(b) інвестиційні витрати на будівельні роботи, пов’язані з широкосмуговим зв’язком;
(c) інвестиційні витрати на розгортання базових широкосмугових мереж; та
(d) інвестиційні витрати на розгортання мереж доступу наступного покоління (ДНП).
2a. Як альтернатива встановленню прийнятних витрат, як передбачено в параграфі 2, максимальна сума допомоги для проекту може бути встановлена на підставі процесу конкурсного відбору, як того вимагає параграф 4.
3. Інвестиції повинні бути розташовані в районах, де немає інфраструктури однієї і тієї ж категорії (або базової широкосмугової мережі, або мережі ДНП) і де така інфраструктура, ймовірно, не буде розроблена на комерційних умовах протягом трьох років з моменту публікації запланованого інструменту допомоги, що також повинно перевірятися шляхом відкритих громадських слухань.
4. Допомога розподіляється на основі відкритого, прозорого та недискримінаційного процесу конкурсного відбору, який відповідає принципу технологічної нейтральності.
5. Оператор мережі повинен надавати максимально можливий широкий активний та пасивний оптовий доступ відповідно до пункту 139 статті 2 цього Регламенту на чесних та недискримінаційних умовах, включаючи фізичну відокремленість у випадку мереж ДНП. Такий оптовий доступ надається щонайменше на сім років, а право доступу до каналів або опор не обмежується часом. У випадку допомоги для будівництва каналів, канали повинні бути достатньо великими, щоб розмістити декілька кабельних мереж та різні топології мережі.
6. Ціна оптового доступу повинна ґрунтуватися на принципах ціноутворення, встановлених національним регуляторним органом, і на бенчмарках, які переважають в інших порівнянних більш конкурентоспроможних районах держави-члена або Союзу, з урахуванням допомоги, отриманої оператором мережі. Необхідно проводити консультації з національним регуляторним органом щодо умов доступу, включаючи ціноутворення, а також у випадку суперечок між прохачами доступу та операторами субсидованої інфраструктури.
7. Держави-члени повинні запровадити механізм моніторингу та повернення фінансування, якщо сума допомоги, надана проекту, перевищує 10 мільйонів євро.
СЕКЦІЯ 11
Допомога на збереження культури та спадщини