Інвестиційна допомога для стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел
1. Інвестиційна допомога для стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел енергії є сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107(3) Договору та звільняється від вимоги про подання повідомлення, встановленої у статті 108(3) Договору, якщо виконуються умови, встановлені у цій статті та у главі I.
2. Інвестиційна допомога на виробництво біопалива звільняється від вимоги про подання повідомлення лише в тому обсязі, в якому інвестиції, які отримують допомогу, використовуються для виробництва стійкого біопалива, що не є біопаливом на основі харчових продуктів. Проте інвестиційна допомога для перетворення існуючих установок з виробництва біопалива на основі харчових продуктів на передові біопаливні установки виключається з-під дії цієї статті за умови, що виробництво на основі харчових продуктів зменшиться пропорційно до нових потужностей.
3. Допомога не надається для біопалива, яке є предметом зобов’язання з постачання або змішування.
4. Допомога не надається для гідроелектростанцій, які не відповідають Директиві Європейського Парламенту 2000/60/ЄС.
5. Інвестиційна допомога надається лише для нових установок. Допомога не надається або не виплачується після початку роботи установки, і допомога не залежить від виробництва.
6. Прийнятними витратами є додаткові інвестиційні витрати, необхідні для сприяння виробництву енергії з відновлюваних джерел. Вони визначаються таким чином:
(a) якщо витрати на інвестування у виробництво енергії з відновлюваних джерел можуть бути визначені у сукупних інвестиційних витратах як окрема інвестиція, наприклад, як легко ідентифіковний додатковий компонент до вже існуючого об’єкта, ці витрати, пов’язані з відновлювальною енергією, становлять прийнятні витрати;
(b) якщо витрати на інвестування у виробництво енергії з відновлюваних джерел можуть бути визначені за допомогою покликання на аналогічні менш екологічні інвестиції, які могли б бути достовірно здійснені без допомоги, ця різниця між витратами на обидві інвестиції визначає витрати, пов’язані з відновлювальною енергією, і становить прийнятні витрати;
(c) для деяких малих установок, де неможливо встановити менш екологічні інвестиції через відсутність підприємств обмеженого розміру, сукупні інвестиційні витрати для досягнення більш високого рівня охорони довкілля становлять прийнятні витрати. Витрати, безпосередньо не пов’язані із досягненням більш високого рівня охорони довкілля, не є прийнятними.
7. Інтенсивність допомоги не повинна перевищувати:
(a) 45 % від прийнятних витрат, якщо прийнятні витрати розраховуються на підставі пункту (6)(a) або пункту (6)(b);
(b) 30 % від прийнятних витрат, якщо прийнятні витрати розраховуються на підставі пункту (6)(c).
8. Інтенсивність допомоги може бути збільшена на 20 процентних пунктів для допомоги, що надається малим підприємствам, та на 10 процентних пунктів для допомоги, що надається середнім підприємствам.
9. Інтенсивність допомоги може бути збільшена на 15 процентних пунктів для інвестицій, розташованих у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(a) Договору, і на 5 процентних пунктів для інвестицій, розташованих у підтримуваних районах, які відповідають умовам статті 107(3)(с) Договору.
10. Якщо допомога надається за результатами процедури конкурсних торгів на основі чітких, прозорих та недискримінаційних критеріїв, інтенсивність допомоги може досягати 100 % від прийнятних витрат. Такий процес торгів повинен бути недискримінаційним та забезпечувати участь всіх зацікавлених підприємств. Бюджет, пов’язаний із процесом торгів, є зобов’язальним обмеженням у тому сенсі, що не всі учасники можуть одержати допомогу, і допомога надається на основі початкової ставки, поданої учасником торгів, що виключає подальші переговори.