1. Іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і йому повинна бути надана можливість:
a) наводити доводи проти свого вислання;
b) вимагати перегляду своєї справи;
c) бути представленим з цією метою перед компетентним органом або особою чи особами, призначеними цим органом.
2. Іноземець може бути висланий до здійснення своїх прав, передбачених в пунктах 1.a, b та c цієї статті, коли таке вислання необхідне в інтересах громадського порядку або мотивується міркуванням національної безпеки.