До підпункту "а" належать різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру, напади яких спостерігалися при стаціонарному обстеженні або підтверджені спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом.
До підпункту "б" належать випадки меньєроподібних захворювань, напади яких мають короткочасний перебіг із помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не мають значного впливу на виконання службових обов'язків.
До підпункту "в" належать випадки різко підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів вестибулярних розладів та захворювань інших органів.
У разі підвищеної чутливості до закачування не можна обмежуватись обстеженням лише вестибулярної функції без глибокого всебічного обстеження всього організму, оскільки вегетативні розлади можуть виходити не тільки з вушного лабіринту, а й з інших органів.
Результати вестибулометрії в ряді випадків оцінюються разом із неврологом.
Якщо є підозра на тимчасовий характер вестибулярних розладів, то потрібне всебічне обстеження та лікування в стаціонарних умовах.
Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ обов'язково проводиться дослідження вестибулярного апарату.