Перебивання залізобетонних конструкцій, як правило, проводиться з метою розчищення дна акваторії, фарватерів для досягнення необхідних глибин.
Мал. 33. Перебивання палі зарядами, розташованими під водою, та їх закріплення:
А - за допомогою кола; Б - за допомогою обруча;
1 - заряд; 2 - шнур, що детонує, або електропровідник
Мал. 34. Перебивання складного бруса
Мал. 35. Перебивання шпунтового ряду
Мал. 36. Перебивання вала:
1 - напівзаряди ВР; 2 - дерев’яні кутики; 3 - шпагат
Мал. 37. Розташування зарядів на якірному ланцюгу та стальному тросі:
1 - трос; 2 - заряди; 3 - шнур, що детонує; 4 - електропровід; 5 - електродетонатор
Заряди кріплять до елементів, що перебивають, та підривають одночасно за допомогою електродетонаторів або шнура, що детонує.
Загальна вага зарядів розраховується за формулою
С = К π r - 2 ,
де
К
-
коефіцієнт, який приймається для тротилу;
r
-
радіус вала або троса, що перебивається.
Одержану вагу заряду ділять навпіл для виготовлення двох зарядів.
Заряд повинен розташовуватися так, щоб перекривати усю ширину (діаметр) стержня (вала) та мати висоту не менше 2[ image ] товщини стержня (вала).
Технологія руйнування залізобетонних конструкцій має свої особливості. У результаті дії вибуху в першу чергу руйнується бетон, стальні стержні арматури найчастіше всього отримують вигин та залишаються неперебитими. Збільшення розходу ВР для перебивання бетону разом з арматурою дає результат тільки до певної міри.
Залізобетонні конструкції завтовшки до 14 см можуть бути повністю перебиті зарядами ВР. За товщини більше 14 см руйнується тільки бетон, арматура, як правило, залишається неперебитою і її необхідно розрізати підводними різаками, перебивати додатковими зарядами або розривати стальним тросом діаметром 50-60 мм, вибираючи його кінці лебідкою плав-крана, або підтягувати до берега по ґрунту.
Вагу зарядів для паль, колон та інших масивних споруджень визначають за формулою