У тилу противника організація розвідки водної перешкоди для переправи танків під водою (мал. 50) проводиться в такій послідовності:
намічається напрямок руху водолазів та проводиться розвідка берега на наявність мінно-вибухових загороджень. Перша зміна водолазів-розвідників (номери 1, 2) за допомогою другої зміни (номери 3, 4) готується до спуску.
З’єднавшись між собою кінцем завдовжки 2 - 3 м, потай підходять до місця занурення, проводять перевірку водолазного спорядження на герметичність та виходять на намічену трасу, позначаючи своє місцезнаходження буйком.
Момент їх виходу під водою на трасу сповіщається командиром відділення умовним сигналом (ударом по балону у воді). За цим сигналом водолаз-розвідник (номер 1) (старший) зупиняється, перевіряє видимість азимутної шкали під водою, визначає напрямок руху та, упевнившись у можливості подальшого продовження руху за компасом, заміряє і записує через кожні 5 м руху глибину на трасі, що розвідується.
Мал. 48. Картка інженерної розвідки переправи танків під водою
Мал. 49. Схема розвідки траси руху танків групою водолазів-розвідників:
№ 1 - командир розвідувальної групи; № 2, 3, 4, 5 - водолази-розвідники; № 6 - телефоніст; № 7, 8 - спостерігачі;
1 - заанкерний ходовий трос; 2 - з’єднувальний кінець; 3 - телефонний кабель
Водолаз-розвідник (номер 2), рухаючись за номером 1, визначає прохідність дна водної перешкоди та шляхом огляду перевіряє наявність загороджень і перешкод (ями, каміння, великі корені тощо).
У момент досягнення протилежного берега водолаз-розвідник (номер 1) подає встановлений сигнал (уночі - ліхтарем) для виявлення спостерігачем місця виходу з вихідного берега. На протилежному березі визначається крутизна та прохідність берегової частини.
У разі наявності на протилежному березі противника водолази-розвідники, підійшовши до берега на глибину 1,5 - 2 м, спускаються вниз за течією на 20 - 30 м та, узявши зворотний азимут, повертаються до вихідного берега за новим напрямком.
Водолази-розвідники (номери 3, 4) обирають місце, з якого добре видно ділянку водної перешкоди, що розвідується, маскуються та ведуть спостереження за поверхнею води і противником.
Водолаз-розвідник (номер 4) за допомогою далекоміра визначає ширину водної перешкоди, а номер 3, одержавши сигнал від номерів 1, 2 про вихід на протилежний берег, визначає істинний азимут напрямку.
У разі використання водолазами-розвідниками засобів пересування під водою необхідно враховувати знесення. З цією метою залежно від швидкості течії та швидкості засобу пересування обирається кут випередження. Рух проводиться біля дна водної перешкоди із зупинками для проведення замірів та записування результатів розвідки.
Водолаз-розвідник (номер 1) визначає глибину річки, а номер 2 - прохідність дна.
У момент досягнення протилежного берега засіб пересування зупиняється та закріплюється у воді, а водолази ведуть розвідку берега та прибережної частини. Для більш точного визначення профілю дна річки необхідно зробити 2 - 3 проходи впоперек річки на протилежний берег та назад.
Одержані водолазами-розвідниками дані обробляються командиром розвідувальної групи, місце переправи прив’язується до орієнтирів на карті.
Мал. 50. Організація розвідки з виходом водолазів-розвідників на протилежний берег:
№ 1, № 2 - водолази-розвідники першої зміни; № 3, № 4 - водолази-розвідники другої зміни; № 5 - розвідник для охорони та зв’язку