Отруєння киснем
Патологічні стани, що виникають внаслідок дихання у середовищі з підвищеним парціальним тиском або дихальними газовими сумішами, називаються отруєнням киснем.
Отруєння киснем може виникнути під час дихання киснем в ізолюючих дихальних апаратах, занурення під воду у водолазному спорядженні з використанням для дихання стисненого повітря або штучних газових сумішей, проведення профілактичної кисневої або лікувальної рекомпресії, а також при оксигенобаротерапії.
Отруєння киснем під час спусків у регенеративному спорядженні може настати у разі:
перевищення допустимої глибини спуску під воду під час дихання «чистим» киснем;
перевищення часу дихання «чистим» киснем більше допустимих строків;
подачі дихальних газових сумішей з процентним вмістом кисню, що перевищує його допустимі значення;
збільшення постійної подачі кисню механізмом, що подає кисень, під час перебування підводника на великій глибині;
потрапляння води в регенеративний патрон, унаслідок чого з речовини О3 бурхливо виділяється кисень;
порушення нормальної роботи вузла промивання системи апарата;
несправності в роботі пристрою газового аналізу апарата;
несправності в роботі електромагнітних клапанів.
Крім того, кисневе отруєння розвивається у разі:
дихання у водолазній барокамері газовою сумішшю з високим парціальним тиском кисню;
безперервного дихання чистим киснем у період кисневої декомпресії більше 3 - 5 годин.
Отруєнню киснем сприяють:
збільшення парціального тиску вуглекислого газу;
важке фізичне навантаження;
висока (вище 90 %) і дуже низька (нижче 20 %) відносна вологість;
перегрів;
переохолодження;
підвищена індивідуальна чутливість до токсичної дії кисню.
Отруєння киснем є трьох форм - легенева, судомна і судинна.
Легенева форма отруєння киснем виникає під час відносно тривалого дихання киснем, коли парціальний тиск становить 0,03 - 0,06 мПа (0,3 - 0,6 кгс/см - 2 ) і більше. При легеневій формі отруєння киснем початкові ознаки характеризуються появою болю за грудиною, що посилюється під час глибокого дихання і кашлю. Під час об’єктивного обстеження виявляються жорстке дихання, вологі хрипи і задишка, рентгенологічні ознаки посилення легеневого малюнка. Подальший розвиток клінічної картини характеризується, з одного боку, явищами гіпоксії, що виникають внаслідок набряку легенів та призводять до зменшення ступеня їх участі в нормальному циклі газообміну, з іншого - інфекційним ускладненням первинного асептичного ураження легенів. У разі вираженого кисневого набряку легенів переведення постраждалого в середовище з нормальним парціальним тиском кисню може призвести до розвитку гострого кисневого голодування зі смертельним наслідком.
Судомна форма отруєння киснем виникає, як правило, у разі парціального тиску 0,26 - 0,3 мПа (2,6 - 3 кгс/см - 2 ) і більше. Клінічно судомну форму отруєння киснем розрізняють за трьома послідовними стадіями(передвісники, судоми і термінальний стан).
Однією з перших ознак стадії передвісників є зниження чутливості та оніміння кінчиків пальців рук і ніг, іноді - утруднення дихання і швидка стомлюваність під час виконання фізичної роботи. Ця стадія характеризується також відчуттям необґрунтованого страху і нездужання, втратою смаку і нюху, нудотою і шумом (дзвоном) у вухах, ослабленням зору і слуху, прискоренням пульсу і дихання, підвищенням артеріального тиску, звуженням поля зору. Безпосередньо перед судомним нападом спостерігається блідість обличчя, холодний піт і мимовільні скорочення окремих м’язів мімічної мускулатури.
Стадія передвісників продовжується від декількох хвилин до півгодини і більше. Тривалість цього періоду залежить від тиску кисню, індивідуальних особливостей постраждалого і його функціонального стану. Чим більше тиск кисню, тим коротша ця стадія.
Стадія судом характеризується судомними нападами, як під час епілепсії, що проходять з втратою свідомості. Судомні скорочення зазвичай починаються з активно функціонуючих у цей момент м’язових груп. Перший напад судом має клонусовий характер і триває декілька десятків секунд. Потім настає період спокою, який змінюється новим нападом. За дії підвищеного парціального тиску кисню судоми, що продовжуються, стають сильнішими і тривалішими, а паузи між ними коротшають. Клонусові судоми переходять у тонічні, настає опістотонус.
У періоди між судомами спостерігаються ознаки збудження центрів вегетативної іннервації - часте і глибоке дихання, рясне слиновиділення, блювотні рухи і блювота, випинання очних яблук, розширення або звуження зіниць, брадикардія, посилена перистальтика кишечника, мимовільна дефекація і сечовипускання.
Третя стадія - термінальна (коматозна) характеризується ослабленням судомної реакції і розладом дихання. Дихання прогресивно сповільнюється, вдих стає довшим, що може бути пов’язано зі спазмом мускулатури бронхів, потім відбувається зупинка дихання.
Під час судинної форми отруєння киснем спостерігається незвичайна реакція організму на гіпероксію, що проявляється раптовим розширенням кровоносних судин, різким ослабленням серцевої діяльності та іншими судинними розладами, за своєю клінічною картиною схожими на колапс. Для судинної форми отруєння киснем характерні оніміння пальців, головний біль, запаморочення, дзвін у вухах, миготіння в очах, утруднення дихання, загальна слабкість, різке падіння кров’яного тиску. Внаслідок швидкого розвитку явищ колапсу може настати смерть. Така незвичайна реакція організму на гіпероксію може бути наслідком підвищеної індивідуальної чутливості до дії високого парціального тиску кисню.
Кисневе отруєння необхідно відрізняти від отруєння вуглекислим газом.
Найбільш дієвим методом лікування кисневого отруєння є переведення водолаза на дихання газовою сумішшю з нормальним вмістом кисню.
Перша допомога в разі отруєння киснем водолаза, що знаходиться під водою або в камері, полягає в тому, щоб зменшити глибину спуску, виходячи з можливостей режиму декомпресії, й одночасно переключити постраждалого на дихання повітрям або аварійною газовою сумішшю з нормальним процентним вмістом кисню.
При судомній формі отруєння киснем необхідно оберігати постраждалого від ударів.
У разі виникнення кисневих судом у водолаза, коли він знаходиться у воді, необхідно негайно спустити до нього водолаза, що страхує, який повинен підняти постраждалого на поверхню, відключити його від дихального апарата і звільнити від спорядження.
Швидко проводити декомпресію під час розвитку судомної форми в жодному випадку не можна. Доцільніше взагалі припинити зниження тиску, оскільки в разі порушення прохідності дихальних шляхів газ, що знаходиться в легенях, миттєво розширюється, що може призвести до розриву легеневої тканини і газової емболії. Декомпресію починають лише після відновлення ритмічного дихання (воно з’являється після припинення клонусових судом).
З метою профілактики інфекційного ускладнення кисневих легеневих уражень рекомендується проведення антибіотикотерапії (пеніцилін по 250 тис. од. через 4 години, стрептоміцин по 500 тис. од. через 12 годин, сульфаніламіди - сульфадиметоксин 0,5 мл двічі на добу). Призначення цих лікарських засобів показане і при розвинутих запальних явищах у легенях.
У разі виражених і поширених легеневих уражень першочерговим є усунення або зменшення набряку легенів. Для цього рекомендується призначити інгаляцію парами етилового спирту з інгалятора, внутрішньовенне введення 3 - 4 мл 96 ° етилового спирту, 100 - 150 мл 30 % розчину сечовини, 30 - 60 мл преднізолону внутрішньовенно з 20 мл 40 % розчину глюкози (за потреби повторне). Для боротьби з метаболічним ацидозом внутрішньовенно крапельно вводять 200 - 300 мл 5 % розчину гідрокарбонату натрію.
Під час легких випадків отруєння киснем, коли напади судом швидко зникають, після переведення постраждалого на дихання повітрям призначають анальгетики (фенацетин 0,5, амідопірин 0,5) і надають повний спокій.
Під час судом, що продовжуються, або їх відновлення необхідно усунути все, що може утрудняти дихання (розстібнути комір, пояс тощо).
Під час тонічної фази судом є період (близько 10 с), коли щелепи розімкнені. У цей час для попередження прикушування язика вставляють у рот будь-який предмет (роторозширювач, ложку, обгорнуту тканиною). Для припинення судомного нападу призначають внутрішньом’язово 1 - 2 мл 2,5 % розчину аміназину або 2 мл 0,5 % седуксену і 1 - 2 мл 2 % димедролу. Постраждалому надається повний спокій, призначається за показаннями симптоматичне лікування.
Під час судомної форми отруєння киснем також доцільне раннє призначення протибактеріальних (антибіотики, сульфаніламідні препарати) і відхаркувальних засобів.
Для попередження повторних нападів судом постраждалого необхідно помістити в тепле і затемнене звукоізольоване приміщення.
Протягом доби після отруєння киснем потерпілий повинен знаходитися під спостереженням лікаря, який проводить симптоматичне лікування.
У зв’язку з різною індивідуальною чутливістю до кисню перед початком курсу оксигенобаротерапії проводять пробний сеанс, під час якого тиск зазвичай не перевищує 0,15 мПа (1,5 кгс/см - 2 ) за експозиції 30 хвилин.
Основним заходом профілактики легеневої форми отруєння киснем є суворе дотримання допустимих строків дихання киснем залежно від його парціального тиску і важкості роботи, що виконується.
Допустимий час роботи водолаза під водою у разі дихання киснем
Глибина спуску, м
Парціальний тиск кисню, мПа (кгс/см - 2 )
Допустимий час водолазних робіт
легкої та середньої важкості
важких фізичних
1
2
3
4
5