Обтиск грудної клітки
Обтиск грудної клітки розвивається під час підводних занурень, що супроводжуються зменшенням об’єму газу в легенях і характеризуються виникненням присмоктувального ефекту грудної порожнини, переповнюванням судинної мережі та застоєм крові в легенях, набуханням, набряком легеневої тканини і подальшим розривом кровоносних судин з розвитком газової емболії.
На відміну від обтиску, коли має місце перепад тиску в скафандрі і навколишньому середовищі, під час обжимання грудної клітки тіло людини піддається рівномірній дії гідростатичного тиску, що відповідає глибині занурення.
Безпосередньою причиною захворювання є швидке збільшення глибини занурення (провалу) з одночасним припиненням надходження газу в легені з дихального мішка або через дихальний апарат (наприклад, у разі несправності в роботі редуктора або дихального автомата, розриву дихального мішка, витрачання запасу газу з балонів або закритих вентилів, різкого підвищення тиску у водолазній барокамері і шлюзовому пристрої).
Значну небезпеку щодо розвитку обжимання грудної клітки різного ступеня становлять занурення способом пірнання на глибини 15 - 20 м і більше.
Вірогідність виникнення захворювання залежить від початкового об’єму газу в легенях і швидкості збільшення навколишнього тиску. Особливо несприятливі умови складаються тоді, коли швидкому збільшенню зовнішнього тиску передував видих.
При важкому ступені обтискання потерпілий виглядає блідим, ціанотичним, виникає різка задишка, хрипле дихання, з’являються домішки крові в мокроті. У легенях прослуховуються рясні вологі хрипи різного калібру, може відбуватися (частіше в нижніх відділах) укорочення перкуторного звуку. Чим більше виражений набряк легенів, тим більший калібр хрипів та, як наслідок, надходження рідини у великі бронхи. Пульс частий, малого наповнення і напруги, артеріальний тиск знижений. У разі потрапляння газових бульбашок у кровоносне русло розвиваються типові ознаки газової емболії.
Частіше спостерігається помірна вираженість симптомів. Потерпілі скаржаться на слабкість, невелику задишку і, як правило, на появу крові в мокроті. Ознаки набряку легенів і застою крові в малому колі є незначними, відмічаються напружений пульс, дещо підвищений артеріальний тиск.
Обсяг лікувальних заходів визначається станом хворого. У легких випадках захворювання йому надається спокій і звільнення від робіт до повної нормалізації функцій організму. Постраждалого переводять на дихання киснем і здійснюють симптоматичну терапію. За показаннями призначають знеболювальні засоби (анальгін по 0,5 мл, антипірин по 0,5 мл, а також димедрол по 0,05 мг 2 рази на день, теофілін по 0,1 мл 3 - 4 рази на добу. У разі ослаблення серцевої діяльності вводять підшкірно 1 мл 10 % кофеїну і внутрішньовенно 1 мл 0,06 % корглікону).
Лікування важкої форми обтиску грудної клітки аналогічне лікувальним заходам при важкому обтиску водолаза. Крім того, у разі інтенсивно виражених ознак набряку легенів разом із дегідратаційною терапією застосовується кровопускання (до 400 мл крові).
Наявність симптомів газової емболії є абсолютним показником до проведення лікувальної рекомпресії.
Для профілактики обтиску грудної клітки необхідно:
не допускати занурення водолазів способом пірнання на глибини більше 15 - 20 м;
суворо стежити за роботою водолазного спорядження, звертаючи особливу увагу на справність редуктора, дихального автомата, а також на цілість дихального мішка і наявність запасів газу в балонах апарата.