Обтиск водолаза
Обтиск водолаза виникає в разі зменшення тиску (об’єму газу) усередині скафандра порівняно із зовнішнім середовищем і характеризується порушеннями функції організму внаслідок зміни розподілу крові і лімфи в тілі людини.
Розрізняють загальний і місцевий обтиск. Загальний обтиск спостерігається під час використання спорядження з жорстким шоломом (наприклад, вентильованого). Зниження тиску (об’єму газу) у скафандрі спричиняє переміщення крові і лімфи з нижніх відділів у верхні частини тіла.
Унаслідок збільшеного притоку крові судини легенів, грудної клітки, шиї, а також внутрішньочерепні судини розширюються, виникають крововиливи і набряки.
Загальний обтиск водолаза можливий у разі:
швидкого спуску на ґрунт, коли кількість газової суміші, що подається з поверхні по шлангу, не компенсує об’єм газу, що зменшується, у скафандрі;
раптового збільшення глибини занурення (зрив зі спускового або підкільного кінця, падіння під водою до ями);
несправності або заїдання головного випускного клапана і вихід газу зі скафандра;
пошкодження металевого шолома або верхньої частини водолазної сорочки;
розриву шланга подачі газової суміші в разі несправності або відсутності неповоротного клапана.
Місцевий обтиск розвивається під час спусків у водолазному спорядженні з м’яким об’ємним шоломом або маскою (напівмаскою).
У разі зниження тиску газу під напівжорсткими частинами спорядження (наприклад, під маскою, окулярами) у міру підвищення навколишнього тиску виникає обтиск обличчя або відповідних ділянок тіла.
Важкість клінічних проявів обтиску визначається величиною градієнта тиску, а також тривалістю його дії. У легких випадках загального обтиску у потерпілого відзначають утруднений вдих, прилив крові до голови, шум у вухах, миготіння сітки перед очима, легке запаморочення. Водолазна сорочка щільно обжимає тіло, посилюється тиск вантажів і шолома, спостерігаються порушення діяльності кардіореспіраторної системи, кровопостачання головного мозку, погіршується самопочуття і помітно знижується працездатність водолаза, особливо в разі неодноразового перепаду тиску, що супроводжується відносно помірно вираженими явищами обтиску. Зазначені зміни функцій організму можуть спровокувати розвиток декомпресійних розладів.
У важких випадках обтиску внаслідок значного присмоктуючого ефекту шолома, переповнювання кровоносних судин голови і шиї, підвищення венозного й артеріального тиску виникають множинні крововиливи в тканини, кровотечі з верхніх дихальних шляхів, носа і вух. Великі перепади тиску супроводжуються переломами шийного відділу хребта, ключиць, кісток черепа, деформацією грудної клітки і розривами спинного мозку.
Місцевий обтиск проявляється болем в очах, крововиливами в їх оболонки, гіперемією і набряком обличчя. Іноді можуть спостерігатися кровотечі з носа і верхніх дихальних шляхів. Ділянки поверхні шкіри, що піддалися присмоктуючій дії частин спорядження, мають підвищену чутливість до ультрафіолетового випромінювання, що необхідно враховувати під час проведення спусків в умовах високої сонячної радіації, оскільки можуть виникати місцеві сонячні опіки.
Обтиск водолаза необхідно відрізняти від баротравми легенів, обтиску грудної клітки і барогіпертензивного синдрому.
Заходи першої допомоги направлені на негайне усунення причини, що викликала обтиск. Постраждалого необхідно якнайшвидше підняти на поверхню. Для цього здійснюється безупинний підйом або підйом з дотриманням правил декомпресії на поверхні у водолазній барокамері. Під час глибоководних спусків першу допомогу постраждалому надає напарник, який поповнює об’єм його скафандра з балонів аварійного запасу, допомагає увійти у дзвін і переводить на дихання газовою сумішшю із дзвона.
На поверхні постраждалого звільняють від спорядження і за потреби поміщають у водолазну барокамеру для проведення декомпресії, де лікар здійснює подальше надання допомоги.
Під час надання допомоги поза водолазною барокамерою хворого переводять на дихання киснем. Відсутність дихання або патологічні його ритми є показаннями до проведення штучної вентиляції легенів способом «з рота в рот» або «з рота в ніс». У разі ларингоспазму використовують спазмолітичні препарати (5 - 10 мг 2,4 % розчину еуфіліну в 20 мл 20 % глюкози). Для зменшення набряку верхніх дихальних шляхів призначають антигістамінні препарати (2 мл 2,5 % дипразину внутрішньовенно). У разі різко виражених явищ набряку верхніх дихальних шляхів, язика, що перешкоджають диханню, показана інтубація або трахеотомія.
У легких випадках загального обтиску постраждалому надається повний спокій і звільнення від повсякденної праці до повного зникнення ознак захворювання. У якомога коротший час застосовується інгаляція кисню і проводиться симптоматична терапія. За показаннями призначають знеболювальні препарати: анальгін по 0,5 мл, антипірин по 0,25 мл, а також теофілін по 0,1 мл 3 - 4 рази на день, димедрол по 0,05 мл 2 рази на день. У разі ослаблення серцевої діяльності застосовують 10 % кофеїн 1 мл підшкірно, 0,06 % корглікону 0,5 - 1 мл внутрішньовенно.
У разі гострої серцево-судинної недостатності застосовують серцеві глікозиди (внутрішньовенно 0,5 - 1 мл 0,05 % строфантину або 0,06 % корглікону 0,5 - 1 мл у 10 - 20 мл 20 % глюкози). У разі зупинки серця проводять його непрямий масаж.
Наявність ознак підвищення внутрішньочерепного тиску потребує проведення дегідратаційної терапії (80 - 100 мл 40 % глюкози внутрішньовенно, крапельне внутрішньовенне введення 400 мл 20 % манітолу або 2 мл 1 % лазиксу внутрішньовенно).
Для зупинки носової кровотечі слизова оболонка обробляється тампонами, змоченими в 3 % розчині перекису водню, місцево застосовують холод. У разі значної кровотечі з верхніх дихальних шляхів застосовують протиправцеву або протидифтерійну сироватку (3-4 мл внутрішньом’язово).
У важких випадках обтиску можуть бути мозкові та інші ускладнення, тому після завершення декомпресії водолаза необхідно госпіталізувати.
У разі розвитку ознак місцевого обтиску за показаннями призначають знеболювальні препарати (анальгін по 0,5 мл 3 - 4 рази на день). Гіперемійовані ділянки шкіри протирають 70% етиловим або камфорним спиртом і обробляють кремами або нейтральними жирами. Кровотечу з носа і верхніх дихальних шляхів зупиняють звичайними способами.
Різні за характером і ступенем порушення зору підлягають лікуванню в офтальмологічному відділенні шпиталю.
З метою профілактики обтиску водолаза необхідно:
суворо стежити за глибиною і швидкістю занурення водолаза;
контролювати подачу повітря (дихальної газової суміші) і не допускати зменшення об’єму повітряної подушки у водолазному спорядженні.