Перегрів
Перегрів - патологічний стан організму, що розвивається внаслідок перевищення теплоутворення над його віддачею і характеризується накопиченням тепла і підвищенням температури тіла. Перегрів водолазів може бути обумовлений звичайними чинниками, що сприяють перегріву організму корабельних фахівців, а також деякими специфічними чинниками, пов’язаними з особливостями їх професійної діяльності, а саме тривале перебування одягненого водолаза на верхній палубі в спекотну пору року; робота водолазів під водою в гідрокомбінезонах із включеним електричним обігрівом; перебування водолазів у водолазній барокамері, особливо під час розміщення її на верхній палубі в незахищених від сонячних променів місцях. Щоб уникнути перегріву водолазів, час їх перебування у водолазному спорядженні залежно від температури повітря не повинен перевищувати 5 годин при температурі повітря + 15 ° С; 3 години при +19 ° С; 2 години при + 20 - 24 ° С; 1 година при + 25 - 29 ° С; 30 хвилин при + 30 ° С і 10 хвилин при + 34 ° С.
За температури навколишнього повітря 20 - 30 ° С у водолазних барокамерах у процесі компресії до тиску 0,4 - 0,7 мПа (4 - 7 кгс/см - 2 ) температура сягає + 40 - 47 ° С, а відносна вологість - 90 - 100 % при швидкості руху повітря всього 0,25 - 0,03 м/с. Температура тіла у водолазів у цей час нерідко піднімається до 37,5 - 38,5 ° С.
Перегрів можливий і в разі спусків водолазів під воду в районах низьких широт, де температура води іноді становить + 27 - 30 ° С і більше. Підводні спуски за таких умов можна виконувати тільки при ретельному контролі за роботою водолазів і вжитті необхідних заходів безпеки.
За ступенями важкості перегрів ділиться на легкий, середній і важкий.
Легкий ступінь перегріву характеризується загальною слабкістю, підвищеною спрагою, нездужанням, дратівливістю, головними болями, запамороченням, нудотою. Шкіра червоніє, на ній з’являється піт. Тонус м’язів декілька знижений.
Спостерігаються почастішання пульсу й дихання, помірне підвищення температури тіла (до 37 - 38 ° С). Артеріальний тиск лабільний, злегка знижений. При легкій формі перегріву достатньо вивести постраждалого із зони теплового навантаження в прохолодніше приміщення і надати йому спокій. За таких умов ознаки перегріву зникають протягом декількох годин.
За середнього ступеня перегріву потерпілі скаржаться на сильний головний біль, різку м’язову слабкість, сонливість, апатію, миготіння в очах, шум у вухах, неприємні відчуття в ділянці серця, іноді на блювоту і пронос.
Під час обстеження спостерігається значне підвищення температури тіла (39 - 40 ° С), вологість і гіперемія шкіри, ціаноз слизових, виражена астенізація. Пульс частий (до 120 - 130 ударів на хвилину), досить часто слабкого наповнення і напруги. Артеріальний тиск значно знижений, тони серця приглушені, дихання часте поверхневе. Періодично спостерігаються розлад мови, марення, затьмарення свідомості, психомоторне збудження. За умови своєчасного виведення постраждалого із зони перегріву і вжиття необхідних лікувальних заходів поступово знижується температура тіла і протягом 2 - 3 діб функції організму відновлюються.
Важкий ступінь перегріву характеризується подальшим прогресуванням патологічних явищ, втратою свідомості і непритомністю (тепловий удар). Вигляд постраждалого різко змінюється (щоки ввалюються, ніс загострюється, очі оточені темними колами і западають, губи ціанотичні, шкіра бліда, суха і холодна на дотик). Температура тіла вище 40 ° С. Пульс 130 - 140 ударів на хвилину, досить часто ниткоподібний. Артеріальний тиск різко знижується, тони серця глухі, у легенях прослуховуються вологі хрипи.
Спостерігаються судоми, блювота, мимовільне сечовипускання, іноді затримка сечі, у деяких випадках - геміплегія або бульбарні симптоми. Зіниці розширені і не реагують на світло. Зазвичай тепловий удар після припинення перегріву, особливо якщо було своєчасно вжито лікувальних заходів у повному обсязі, закінчується одужанням. У ряді випадків відновлення протікає поволі (відбуваються подальші тривалі гарячкові стани і нервово-психічні розлади). Прогноз погіршується за наявності гіпертермії понад 41 ° С, різкої сухості шкіри, дихання типу Чейна - Стокса і набряку легенів. Смерть настає через параліч дихального і судинного центрів.
Під час надання першої допомоги постраждалого слід негайно вивести із середовища, що сприяє перегріву тіла, помістити в прохолодніше місце і зняти з нього водолазне спорядження. Потім хворого необхідно напоїти холодною водою. Рекомендується проводити вологі обгортання і зрошування холодною водою, обдувати тіло, особливо голову і ділянку серця прохолодним повітрям, за можливості - прикласти до голови і шиї лід. Швидке значне загальне охолодження застосовувати не слід. Для прискорення дихання рекомендується піднести до носа вату, змочену нашатирним спиртом, у разі зупинки дихання - провести штучну вентиляцію легенів.
Під час надання лікарської допомоги призначають фармакологічні засоби, що збуджують дихальний центр і серцево-судинну діяльність (10 % розчин кофеїну 1 мл підшкірно, розчин кордіаміну 1 мл підшкірно, 0,06 % розчин корглікону 1 мл внутрішньом’язово, 0,1 % розчин адреналіну 0,5 мл підшкірно і 0,05 % розчин строфантину 0,5 мл внутрішньовенно), підсилюють їх функції, допомагають подолати вторинну кисневу недостатність, особливо в головному мозку. З цією метою показано також вдихання кисню. У разі виникнення психомоторного збудження внутрішньом’язово вводять літичну суміш (1 мл 2,5 % розчину аміназину, 1 мл 2 % розчину димедролу і 1 мл 2 % розчину промедолу в одному шприці) одноразово. При ціанозі, судомах, маренні і набряку легенів показано кровопускання (300 - 500 мл), але мале наповнення і напруга пульсу, різко знижений кров’яний тиск є протипоказанням до кровопускання.
У випадках, коли є ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску (ригідність м’язів потилиці, симптом Керніга, повільний і напружений пульс), показана дегідратаційна терапія (внутрішньовенне крапельне введення 20 % розчину манітолу 400 мл і внутрішньовенно 1 % розчину лазиксу 2 мл). За наявності судом рекомендуються спокій, внутрішньовенне введення фізіологічного розчину до одного літра і 40 % розчину глюкози 50 мл, а також їжа, багата солями.
Після надання невідкладної допомоги постраждалого залишають у медичному пункті або за можливості направляють у госпіталь. Особи, що перенесли перегрів середнього і важкого ступеня, повинні розглядатися як хворі, що мають потребу в подальшому ретельному лікарському спостереженні. У перший період хворому надають спокій, невеликими порціями дають охолоджений чай або каву і призначають легкозасвоюване, багате мінеральними солями і вітамінами харчування. З метою дезінтоксикації організму внутрішньовенно вводять 25 - 30 мл 40 % розчину глюкози з 5 % розчином аскорбінової кислоти (5 мл) і вітамінами групи В.
Для попередження перегріву водолазів необхідно:
дотримуватися часу перебування водолазів у спорядженні;
контролювати теплочутливість водолазів і стежити за справною роботою засобів активного теплового захисту;
у період одягання і очікування спуску (особливо в південних широтах) застосовувати спеціальні тенти для захисту водолазів від дії сонячних променів, уникати затримок проведення водолазних спусків.