Токсична дія азоту
Під токсичною дією азоту у водолазній практиці розуміють патологічний стан організму, що розвивається внаслідок дії підвищеного парціального тиску азоту і проявляється в пригніченні функцій центральної нервової системи.
Ступінь токсичної дії азоту залежить від парціального тиску у дихальному газовому середовищі і тривалості дії.
Токсична дія азоту в практиці водолазних робіт спостерігається у разі:
використання стисненого повітря для дихання на глибинах, де парціальний тиск азоту перевищує допустимі значення;
порушення правил змінної подачі або приготування штучних дихальних газових сумішей (далі - ДГС).
Токсична дія азоту може спостерігатися у підводників в аварійних ситуаціях:
у сухих або напівзатоплених відсіках з тиском, що перевищує 6 кгс/см - 2 ;
у разі виходу з відсіків ПЧ з глибин більше 100 м без використання додаткового гелієвого балона.
Токсичну дію азоту можуть підсилювати такі чинники:
підвищена або знижена температура;
підвищений вміст вуглекислого газу або шкідливих речовин (окис вуглецю, оксиди азоту) у дихальному газовому середовищі;
важка фізична робота.
Перші прояви токсичної дії азоту виникають у людини за умови парціального тиску 0,4 мПа (4 кгс/см - 2 ) і виражаються в зниженні самоконтролю, підвищеній балакучості і безпричинному сміху. Може спостерігатися протилежна реакція - пригніченість, відчуття страху.
За умови парціального тиску азоту 0,5 - 0,6 мПа (5 - 6 кгс/см - 2 ) розвивається стан, схожий з легким алкогольним сп’янінням. Раніше описані прояви більш виражені, а провідною ознакою стає ейфорія. У цих умовах більшість водолазів продовжують зберігати фізичну працездатність і загальне добре самопочуття. Подальше підвищення парціального тиску азоту до 0,7 - 0,9 мПа (7 - 9 кгс/см - 2 ) призводить до порушення координації рухів, розладу загального орієнтування, зниження кмітливості. Посилюється відчуття сп’яніння, втрачається працездатність. Водолази погано виконують або не можуть виконати роботу під водою, не реагують на вказівки командира спуску, не орієнтуються у просторі, втрачають контроль в управлінні водолазним спорядженням і здійснюють необдумані дії, які можуть призвести до виникнення аварійних ситуацій.
За умови парціального тиску азоту понад 1 - 1,2 мПа (10 - 12 кгс/см - 2 ) у водолазів з’являються зорові і слухові галюцинації, втрачається свідомість і настає наркотичний сон.
Клінічна картина токсичної дії азоту багато в чому залежить від індивідуальної чутливості людини, її функціонального стану і досвіду водолазних робіт.
Прояви токсичної дії азоту зникають після дихання газовими сумішами з меншим парціальним тиском.
У разі появи ознак, що свідчать про зниження розумової і фізичної працездатності або неадекватність поведінки водолазів, необхідно негайно припинити спуск і, якщо самопочуття водолазів погіршується, вжити заходів щодо підйому водолазів на поверхню. У разі втрати водолазом свідомості для надання йому допомоги спускається водолаз, що страхує, який повинен доставити постраждалого в альтанку і зробити промивання (вентиляцію) водолазного спорядження. Для зняття токсичної дії азоту глибина спуску має бути зменшена на 5 - 10 м.
Наслідки короткочасної дії високого парціального тиску азоту не є небезпечними для здоров’я водолазів, не вимагають лікарської терапії, проте за особами, найменш стійкими до токсичної дії азоту, у процесі спуску має спостерігати лікар-терапевт.
З метою попередження азотного наркозу в процесі робочого спуску глибина його не повинна перевищувати 60 м. Спуски при диханні стисненим повітрям на глибини більше 60 м можуть проводитися тільки у виняткових випадках, пов’язаних з наданням допомоги аварійному водолазу або особовому складу аварійного підводного човна.
Враховуючи можливість адаптації організму людини до токсичної дії азоту, необхідно проводити тренувальні спуски у водолазній барокамері не рідше 1 - 2 разів на місяць з використанням для дихання стисненого повітря.