Баротравма вуха і навколоносових пазух
Під баротравмою вуха і навколоносових пазух розуміють пошкодження, що виникають внаслідок механічної дії різниці між тиском в порожнині середнього вуха або навколоносових пазух носа і зовнішнім тиском, що утворюється в разі недостатньої прохідності слухових (євстахієвих) труб або каналів навколоносових пазух у період підвищення (рідше - зниження) навколишнього тиску.
Причинами недостатньої прохідності євстахієвих труб і каналів навколоносових пазух можуть бути їх анатомічні особливості, запалення слизової носоглотки, перевищення встановленої швидкості зміни навколишнього тиску і відсутність у водолазів навичок вирівнювання тиску в порожнинах, що містять газ.
Залежно від різниці тиску клінічні прояви баротравми вуха можуть обмежуватися відчуттям тиску на вуха, шуму у вухах, зниженням гостроти слуху або виникненням настільки сильних больових відчуттів, що водолаз втрачає працездатність. Больові відчуття сягають максимальної сили у момент розриву барабанної перетинки, після чого швидко проходять і виникає відчуття теплоти у вусі через незначну кровотечу.
Залежно від важкості ураження виділяють три ступені баротравми середнього вуха:
при баротравмі 1 ступеня спостерігається втягнення барабанної перетинки і гіперемія по її периферії вздовж рукоятки молоточка;
при баротравмі 2 ступеня спостерігається втягнення і розлита гіперемія барабанної перетинки, у порожнині середнього вуха - транссудат;
при баротравмі 3 ступеня відбувається кровотеча в порожнину середнього вуха з розривом барабанної перетинки (або без розриву).
Крім місцевих явищ, при баротравмі середнього вуха можуть відбуватися рефлекторні зміни серцево-судинної діяльності (частішає пульс, підвищується артеріальний тиск) і дихання. У разі розриву барабанної перетинки особливу небезпеку становить потрапляння холодної води в порожнину середнього вуха. Холодове подразнення лабіринту внутрішнього вуха викликає запаморочення, нудоту, блювоту, порушення орієнтації під водою, що може призвести до тяжких наслідків.
Баротравма внутрішнього вуха зустрічається значно рідше. Під нею слід розуміти випадки баротравми вуха, що протікають з вираженими явищами подразнення вестибулярного апарата. При цьому, крім характерного втягнення барабанної перетинки, спостерігаються багаторазова блювота, блідість, пітливість, ністагм, порушується координація рухів. У виражених випадках можлива втрата свідомості.
Баротравма зовнішнього вуха може виникати під час закупорювання зовнішнього слухового проходу (наприклад, сірчаною пробкою), якщо під час занурення водолаза відбувається відносне розрідження у зовнішньому слуховому проході. Внаслідок цього відбувається втягування барабанної перетинки у зовнішній слуховий прохід, що спричиняє больові відчуття.
Баротравма навколоносових пазух проявляється болем різної інтенсивності і часто супроводжується кровотечею. Під час пункції пазух у них може бути виявлена кров.
Якщо в процесі спуску під воду в ділянці вуха або навколоносових пазух з’явився біль, необхідно зупинити спуск, підняти водолаза на 2 - 3 м і продовжувати спуск тільки після вирівнювання тиску. У разі повторної появи болю хворий водолаз повинен бути піднятий на поверхню. У разі кровотечі з вуха у зовнішній слуховий прохід вводять стерильну турунду (ватяну кульку) і накладають стерильну пов’язку.
При баротравмі вуха, барабанної перетинки, що не супроводжується розривом, лікування має бути направлене (у першу чергу) на відновлення нормальної прохідності євстахієвих труб, створення умов для відтоку транссудату з порожнини середнього вуха і відновлення її нормальної вентиляції. Для цього змащують слизову носа 2 % ефедриновою маззю (2 - 3 рази на добу), закрапують у ніс 3 % розчин ефедрину (кожні 3 години) або інші судинозвужувальні засоби. Швидкій ліквідації гіперемії і транссудату в порожнині середнього вуха сприяють теплові процедури (зігріваючі компреси, опромінювання лампою «Солюкс» упродовж 3 - 5 днів по 15 - 20 хвилин щодня).
При баротравмі внутрішнього вуха з явищами подразнення вестибулярного апарата постраждалий має дотримуватися постільного режиму.
Лікування таке саме, як у попередньому випадку. Явища подразнення внутрішнього вуха зазвичай проходять невдовзі після відновлення нормальної вентиляції барабанної порожнини.
У разі розриву барабанної перетинки, крім переліченіх заходів, проводять очищення зовнішнього вуха. У зовнішній слуховий прохід вдувають порошок сульфаніламіду і вводять стерильні турунди. На вухо накладають стерильну пов’язку. Видаляти кров’яний згусток із слухового проходу не слід. Для профілактики гнійних ускладнень показано застосування антибіотиків (внутрішньом’язово розчин пеніциліну 250 тис. од. 4 рази на день протягом 7 - 10 днів). Водолаз може бути допущений до спусків не раніше ніж через місяць після травми.
Лікування баротравми навколоносових порожнин повинно бути направлене на усунення гіперемії слизових, прискорення розсмоктування транссудату або крові з пазух. Крім судинозвужувальних засобів, показані місцеві теплові процедури. В окремих випадках для профілактики гнійних ускладнень необхідне лікування в стаціонарних умовах.
Профілактика баротравми вуха і навколоносових пазух полягає в ретельному відборі водолазів та усуненні від водолазних спусків і тренувань у водолазній барокамері осіб з недостатньою прохідністю євстахієвих труб і каналів навколоносових пазух.
Водолазів необхідно навчити прийомам, що полегшують вирівнювання тиску в порожнині середнього вуха. Для цього в більшості випадків досить робити ковтальні рухи або опускати нижню щелепу, що сприяє відкриттю гирл євстахієвих труб. Якщо цього недостатньо, рекомендується ковтання при закритому роті і носі (проба Тоїнбі), що призводить до зниження тиску в порожнині носоглотки і сприяє відкриттю гирл євстахієвих труб.