Про затвердження Інструкції з експлуатації аеродромів державної авіації України

4) обсяги і терміни початку весняних ґрунтоущільнювальних робіт визначаються на основі ретельного обстеження стану міцності елементів гуртової частини льотного поля;

5) у весняний період, після зниження природної вологості ґрунту у верхньому шарі до оптимальної W opt (вологість, за якої досягається максимальна щільність сухого ґрунту), проводиться інтенсивне ущільнення ґрунту з метою приведення елементів ґрунтової частини льотного поля до стану, придатного для обмеженої, а потім і масової експлуатації.

Подальше ущільнення проводиться протягом усього теплого часу року і спрямоване на підвищення стійкості ґрунту до розмокання в період літніх дощів, а також підтримання його у стані, який забезпечує можливість масової експлуатації;

6) ущільнення починається на найбільш сухих ділянках після зниження вологості ґрунту до величини, що на 20 % перевищує оптимальну W opt . Ґрунт підвищеної вологості (до 1,4 W opt ) ущільнюють тільки за потреби короткочасного збільшення його міцності, а також під час проведення заходів із весняного догляду за дерновим покривом;

7) ґрунт ущільнюється котками на пневматичних шинах, які повинні буксируватися колісними тягачами. Рух котків організовується уздовж поздовжніх осей елементів льотного поля. Сліди від суміжних проходів повинні перекриватися на 0,15-0,20 м. Швидкість руху котків на перших і останніх 2-3 проходах не повинна перевищувати 4 км/год;

8) для ущільнення ґрунту з вологістю, близькою до оптимального значення, застосовуються спочатку середні, а потім важкі котки, цілком завантажені баластом з максимальним тиском повітря в шинах. Загальна кількість проходів котків по кожному сліду залежно від необхідної міцності ґрунту може сягати 20. Остаточне ущільнення ґрунту поверхневої товщі проводиться легкими і середніми котками з тиском повітря у шинах 2-4 кгс/см - 2 за 6-8 проходів по сліду;

9) ущільнення ґрунту підвищеної вологості (до 1,4 W opt ) проводиться із застосуванням спочатку легких, а потім середніх котків. Величина тиску повітря в шинах, а також маса баласту при цьому підбираються таким чином, щоб у процесі спробного ущільнення на поверхні ґрунту не утворювалися вали випирання, а сумарна глибина колії після 8-12 проходів не перевищувала 0,04 діаметра шин;

10) якість ущільнення ґрунту контролюється порівнянням його фактичної щільності з максимальною (коефіцієнт ущільнення).

Обсяг вимірювань щільності, що проводиться, повинен бути не менше, ніж у трьох точках на поперечнику ґрунтової частини льотного поля на кожні 2000 м - 2 . При цьому поперечники розміщують не рідше, ніж через 50 м. Щільність зв’язаного ґрунту визначається методом ріжучого кільця, проби ґрунту відбираються з глибини 0-10 см і 20-30 см;

11) результати весняних ґрунтоущільнювальних робіт оцінюються величиною середньої міцності ґрунту на ділянці ущільнення, що визначається не раніше ніж через 5-6 годин після їх завершення. При цьому враховується збільшення щільності ґрунту на величину до 2 кгс/см - 2 протягом наступних 1-4 діб після ущільнення залежно від різновиду ґрунту та близькості початкової вологості до оптимального значення.

Мета весняних ґрунтоущільнювальних робіт вважається досягнутою за умови виконання вимог до міцності ґрунту по всій площі кожного елемента ґрунтової частини льотного поля;

12) у літній період, при вологості ґрунту нижче оптимального значення (до 0,6 W opt ), ущільнення здійснюється винятково важкими котками, цілком завантаженими баластом, що мають максимальний тиск повітря в шинах.

5. Усунення неприпустимих нерівностей поверхні ґрунтової частини льотного поля:

1) дефектні місця, які мають значні розміри за площею та завглибшки більше 15 см (вимоїни, осідання, вибоїни тощо), засипаються частково привезеним мінеральним ґрунтом, а зверху - місцевим рослинним ґрунтом. Привезений ґрунт за своїм складом повинен відповідати ґрунту ділянки льотного поля, що ремонтується, і мати вологість, близьку до оптимальної. Відсипаний ґрунт розрівнюється автогрейдерами та ущільнюється спочатку легкими, потім середніми котками на пневматичних шинах. Загальне число проходів котків по одному сліду становить від 6 до 8. Проходи котків чергуються з проходами автогрейдерів.

Знижені місця завглибшки не більше 15 см засипаються місцевим рослинним ґрунтом після попереднього розпушення основи на глибину 10-15 см дисковими боронами. Під час усунення невеликих за площею поглиблень ґрунт підсипається і планується вручну, а ущільнюється легкими котками;

2) під час усунення нерівностей у вигляді замкнених «блюдець», заповнених водою, спочатку відводять з них воду. Перезволожений ґрунт видаляється та замінюється сухим (з вологістю, близькою до оптимальної) або осушується шляхом внесення в нього вологовбирних домішок (цемент, вапно тощо).

Колії, які утворилися, усуваються одразу після польотів. Колії завглибшки до 5 см усуваються прокочуванням по поверхні ґрунтової частини льотного поля послідовно легкими і середніми котками за 4-6 проходів по одному сліду.

Глибокі колії спочатку заповнюються приблизно наполовину глибини привізним мінеральним ґрунтом, потім досипаються місцевим рослинним ґрунтом з валиків, що утворилися по краях колій. Остання операція виконується автогрейдерами, які роблять два зустрічних проходи уздовж колій. Після засипання колій на всю глибину проводиться ущільнення ґрунту і планування поверхні, при цьому проходи котків чергуються з проходами автогрейдерів або довгобазових планувальників. Кількість проходів легких і середніх котків становить від 6 до 8. При глибині колій до 20 см ущільнення ґрунту проводиться в один шар, а при глибині більше 20 см - у два шари.

Засипання колій, вибоїн, вимоїн і осідань піском, щебенем, шлаком та іншими матеріалами, відмінними від ґрунтів льотного поля, забороняється;

3) дернування колій і вибоїн здійснюють засіванням насінням трав або шляхом пересадження завчасно заготовленої дернини.

6. Особливості утримання ґрунтової частини льотного поля у весняно-осінній період:

1) з метою запобігання неприпустимому зниженню міцності ґрунту льотного поля внаслідок перезволоження в періоди розпуття проводяться такі заходи:

забезпечення прискореного стоку дощових і талих вод за межі робочої площі аеродрому;

заміна сильно перезволожених ґрунтів, які не піддаються ущільненню;

короткочасне зміцнення перезволожених ґрунтів в’яжучими матеріалами;

2) прискорений стік дощових і талих вод забезпечується своєчасним усуненням нерівностей місцевого рельєфу (насамперед замкнених знижень, колій тощо), ретельним плануванням поверхні льотного поля та завчасним пристосуванням нової або відновленням існуючої системи перехоплення води із сусідніх водозборів. У разі розташування ґрунтової частини льотного поля у замкнених природних зниженнях з малими ухилами, які не забезпечують стоку поверхневих вод, вживають додаткових заходів щодо механічного видалення води з перезволожених ділянок.

Навесні нагірні канави розчищаються від снігу за 10-15 діб до початку його танення;

3) за наявності на аеродромі декількох ҐЗПС у періоди бездоріжжя підготовляють ту, яка має двосхилий профіль і поперечні ухили, близькі до максимально припустимих;

4) часткову заміну або короткочасне зміцнення ґрунту виконують, якщо його вологість більше ніж у 1,4 раза перевищує оптимальне значення з ущільнення;

5) заміна перезволоженого ґрунту льотного поля привезеним мінеральним ґрунтом проводиться на глибину 0,3-0,4 м. Привезений ґрунт за своїм складом повинен бути за можливості близьким до ґрунту, що замінюється. Ґрунт укладається у два шари. Під час ущільнення верхнього шару проходи котків чергуються з проходами автогрейдерів. Коефіцієнт ущільнення привезеного ґрунту після його ущільнення повинен бути не менше значень, наведених у таблиці 3 додатка 30 до цієї Інструкції;

6) на окремих найбільш важливих ділянках льотного поля площею до 2 га перезволожений ґрунт може бути укріплений на короткостроковий період мінеральними в’яжучими матеріалами.

У разі зміцнення ґрунту на глибину до 20 см норма витрати в’яжучого матеріалу - цементу або вапна - становить від 7 до 20 кг на 1 м - 2 поверхні.

7. Знепилювання ґрунтів на льотному полі:

1) запобігання пилоутворенню на ґрунтовій поверхні, позбавленій дернового покриву, досягається:

систематичним розливанням води у суху пору року;

періодичною обробкою ґрунту гігроскопічними солями;

закріпленням поверхневого ґрунту хімічними матеріалами;

влаштуванням спрощених покриттів;

2) поливання ґрунтової поверхні водою доцільно застосовувати на стартових ділянках ҐЗПС, що найбільш підпадають під вплив коліс повітряних суден та повітряно-газового потоку від працюючих двигунів;

3) розлив води для знепилювання проводиться не менше 4 разів на добу при плюсовій температурі та відносній вологості повітря більше 70 %. Вода рівномірно розподіляється по ґрунтовій поверхні за допомогою комбінованих поливо-мийних машин;

4) для збільшення терміну знепилювальної дії (більше 3 годин) у воду додається поверхнево-активна речовина, яка розкладається біологічно, типу «Синтанол ДС-10» або «Синтамід-5» у кількості 1-2 % від маси води.

За наявності поруч з ґрунтовими аеродромами водоймищ із солоною водою (морською, лиманною) остання може бути використана для поливання ґрунтової поверхні. Це забезпечує збільшення строків знепилювальної дії до 3-5 діб через наявність у воді гігроскопічних солей;

5) гігроскопічними солями обробляються позбавлені дернового покриву ґрунти при відносній вологості повітря менше 70 %.

Як гігроскопічні солі застосовуються хлориди кальцію і натрію, сильвінітові відходи, карналіт тощо.

Гігроскопічні солі, внесені у ґрунт, у нічний час акумулюють вологу з повітря і тим самим забезпечують протягом денного часу підтримання ґрунтової поверхні у зволоженому стані, що не сприяє пилоутворенню;

6) гігроскопічні солі застосовуються як у твердому, так і в рідкому (емульсійному) стані.

Розподіл твердих гігроскопічних солей проводиться в такій послідовності:

розливають воду в об’ємі 1,5-2,5 л/м - 2 (при сухому покритті);

згідно з встановленими нормами розподіляють по поверхні тверді солі.

Емульсії являють собою 30 % розчини гігроскопічних солей з додаванням протикорозійних присадок (хромати, біхромати, фосфати лужних і луго-земельних металів) у кількості 0,1-0,5 % маси солі та поверхнево-активної речовини;

7) емульсії на основі гігроскопічних солей готуються в ємностях комбінованих поливо-мийних машин або автогудронаторів і ними ж розподіляються по поверхні ґрунтового покриття.

Витрата емульсій під час першої обробки становить 2-4 л/м - 2 , при наступних - у половинній кількості. Наступні обробки проводяться через кожні 15-25 діб.

Розрахункова кількість емульсії вноситься у ґрунт за два і більше прийомів. Кожний наступний розлив проводиться після повного усмоктування у ґрунт попереднього. При цьому вологість обробленого ґрунту не повинна перевищувати оптимальної (для великосупіщаних ґрунтів - 7-12 %, дрібносупіщаних - 9-15 %, суглинних і пилуватих - 14-20 %, важкосуглинних, глинистих і чорноземів - 18 % і більше).

Повторна обробка проводиться з появою перших ознак пилоутворення;

8) закріплення поверхневого шару ґрунту органічними в’яжучими матеріалами для запобігання пилоутворенню проводиться методами просочення або змішування на глибину 2-15 см.

Для цього застосовуються чорні в’яжучі матеріали (рідкі бітуми, мазути, дьогті, сира нафта, кам’яновугільна і сланцева смоли) та їх емульсії, відходи целюлозно-паперової промисловості (лігносульфонати, сульфітно-дріжджову бражку тощо) та полімерні матеріали (карбамідні та фенолоальдегідні смоли);

9) за наявності рідких бітумів, дьогтів та інших чорних в’яжучих матеріалів заводського виготовлення необхідної в’язкості (не більше 25 °C за стандартним віскозиметром) їх підготовка до застосування зводиться до підігріву до робочої температури (60-80 °C). За потреби рідкі чорні в’яжучі матеріали розріджуються додаванням 10-30 % гасу (або лігроїну).

Бітумні емульсії перед унесенням у ґрунт розбавляють водою до концентрації 25-30 %. Для активування бітумних емульсій рекомендується застосовувати технічну фосфорну кислоту в кількості 3-7 %;

10) ґрунт обробляють чорними в’яжучими матеріалами за кілька прийомів, причому кожна з наступних обробок проводиться через 10-30 діб. Витрата матеріалу під час першої обробки становить 1,0-2,5 л/м - 2 , під час наступних - 1,0-1,5 л/м - 2 ;

11) під час кожної обробки виконуються такі технологічні операції:

вирівнювання поверхні, закладення колій;

видалення пилу, зволоження ґрунту до оптимальної вологості;

розпушування ґрунту на глибину 3-5 см (для кращого проникання в’яжучого матеріалу);

рівномірний розподіл в’яжучого матеріалу по ґрунтовій поверхні (розподіл в’яжучого матеріалу проводиться автогудронаторами у суху погоду за температури повітря не нижче плюс 15 °C);

ущільнення обробленого ґрунту (після усмоктування в’яжучого матеріалу) 3-5-тонними котками;

12) ліосульфонати та інші відходи целюлозно-паперової промисловості застосовуються як емульгатори під час приготування бітумних емульсій та як знепилювальні реагенти 50 % концентрації при нормі витрати 1,6-2,2 л/м - 2 . Орієнтовні витрати і тривалість дії знепилювальних матеріалів наведено в додатку 46 до цієї Інструкції;

13) як полімерні в’яжучі матеріали в разі знепилювання ґрунтів можуть застосовуватися карбамідні смоли марок МФ-17, скріплювач М-3 тощо.

Затверджувачами для в’яжучих матеріалів є сильні неорганічні кислоти (соляна, фосфорна) або слабкі органічні кислоти (борна, щавлева, лимонна);

14) норма витрати полімерного в’яжучого матеріалу становить 5-10 % мінерального складу ґрунту.

Затверджувач в’яжучого матеріалу вноситься у кількості, що залежить від виду затверджувача: неорганічні кислоти - 1,0-1,5 %, органічні - 3-10 %. При цьому терміни схоплювання полімерґрунтової суміші коливаються від 0,3 до 2,0 годин;

15) для кращого зчеплення полімерґрунтового шару з ґрунтовою основою його верхній шар перед унесенням полімерного в’яжучого матеріалу розпушується на глибину 10-15 см. У розпушений ґрунт рівномірно вноситься в’яжучий матеріал із затверджувачем. Суміш утрамбовується вібромайданчиками або легкими котками на пневмошинах;

16) улаштування спрощених покриттів для запобігання запилюванню шляхом зміцненням ґрунтів з використанням мінеральних в’яжучих матеріалів (вапно, цемент тощо);

17) цемент і вапно беруть у кількості 10 % маси ґрунту, який перед обробкою розпушують на глибину 10-15 см;

18) змішування ґрунту з в’яжучими матеріалами проводиться змішувальними машинами та механізмами: причіпними, навісними і самохідними фрезами, автогрейдерами тощо.

Змішування ґрунту з в’яжучим матеріалом повинно проводитись у суху погоду за температури повітря і ґрунту не нижче плюс 15 °C;

19) потрібна кількість цементу або вапна для зміцнення поверхневого шару ґрунту береться залежно від його типу:

для ґрунтів, що не містять гумусу,- 175-200 кг на 1 м - 3 ґрунту;

для важких супісків та легких суглинків з малим вмістом гумусу (менше 1 %), а також для однорідних дрібнозернистих пісків - 200-225 кг/м - 3 ;

для пилуватих, важкосуглинистих ґрунтів з малим вмістом гумусу - 225-250 кг/м - 3 ;

для чорноземних ґрунтів - 225-275 кг/м - 3 ;

20) цементно- або вапно-ґрунтове покриття влаштовується в одиндва шари, товщина кожного шару 8-15 см.

У разі зміцнення ґрунтів цементом перевага віддається карбонатним ґрунтам, що після обробки отримують більш високу міцність.

Не рекомендується зміцнювати вапном або цементом чорноземи, що містять більше 10 % за масою рослинних матеріалів, а також ґрунти, що містять більше 10 % гіпсу;

21) для зменшення випаровування вологи з цементно- або вапно-ґрунту (при жаркому і сухому кліматі) і прискорення процесів твердіння цементу (вапна) рекомендується додавати в суміш хлористий кальцій у кількості 0,5-1,0 % маси суміші.

Хлористий кальцій у вигляді розчину вводиться у процесі зволоження цементно- або вапно-ґрунтової суміші до оптимальної вологості;

22) для більш повного гасіння меленого вапна у ґрунтові суміші вводиться додаткова кількість води (понад оптимальну вологість суміші), яка орієнтовно дорівнює масі вапна, що вводиться у ґрунт;

23) робота зі зміцнення ґрунтів цементом (вапном) містить низку послідовних взаємозалежних операцій, які повинні виконуватися в такому порядку:

розпушування і подрібнення ґрунту;

дозаправлення і розподіл цементу (вапна);

перемішування в’яжучого матеріалу з подрібненим ґрунтом;

зволоження і перемішування вологої суміші;

профілювання поверхні;

ущільнення суміші;

24) необхідне подрібнення ґрунту досягається 3-5 проходами по одному сліду фрези. Вміст грудок ґрунту розміром більше 5 см не повинен перевищувати 15 % загального обсягу ґрунту.

Розпушування та подрібнення сухих глинистих і суглинних ґрунтів полегшується при їх штучному зволоженні;

25) розсип цементу (вапна) проводиться спеціальними розподільниками-дозувальниками (наприклад, розкидач мінеральних добрив);

26) змішування в’яжучого матеріалу з ґрунтом проводиться на повну товщину шару до одержання однорідної суміші. Перемішування здійснюється за 2-4 проходи по одному сліду різного типу фрезами або іншими ґрунтозмішувальними машинами;

27) після перемішування ґрунту з цементом (вапном) визначають вологість суміші і розрахунковим шляхом встановлюють недостатню кількість води, яку необхідно ввести в суміш для досягнення оптимальної вологості.

Розлив води проводиться рівномірно поливо-мийними машинами. Перемішування зволоженої суміші проводиться фрезами відразу ж після розливу води;

28) після закінчення перемішування вологої суміші її рівномірно наносять на ґрунт та ущільнюють.

Оскільки скріплення цементу настає через 3-6 годин після зволоження суміші, необхідно, щоб вона була вчасно ущільнена до необхідної щільності. Усі роботи з готування цементно- або вапно-ґрунтової суміші повинні бути закінчені з таким розрахунком, щоб її ущільнення почалося не пізніше ніж через 2-4 години з моменту зволоження суміші.

Ущільнення суміші виконують пневмогумовими самохідними котками або причіпними пневмогумовими котками;

29) запобігання пилоутворенню здійснюється також шляхом укриття ґрунту різного типу синтетичними тканинами або металевими плитами типу К1-Д або АСП-4.

8. Догляд за дерновим покривом льотного поля та порядок його відновлення:

1) дерновий покрив - верхній шар ґрунту, густо порослий травою і скріплений її корінням. Дерновий покрив підвищує міцність ґрунту і зменшує його розмочування та пилоутворення;

2) дерновий покрив на льотному полі повинен відповідати таким вимогам:

мати рівномірний та густий травостій і щільне сплетення коренів на глибину не менше 12 см;

бути однорідним за складом трав;

мати пружність і стійкість до стирання;

мати однорідні структуру і щільність ґрунту на всій робочій площі аеродрому;

3) якість дернового покриву залежить від виду і складу ґрунту в поверхневому шарі, підбору травосумішей, норм висіву насіння, агротехнічних заходів щодо підготовки ґрунту до посіву трав і догляду за дерновим покривом;

4) кращий дерновий покрив утворюється на родючих супіщаних і легких суглинних ґрунтах. Вміст гумусу в ґрунті не повинен перевищувати 8 %, а величина показника кислотності середовища (pH) повинна бути в межах 5-8 %;

5) для створення міцного і довговічного дернового покриву використовують травосуміші, що включають лугові злаки і бобові рослини.

Характеристика аеродромних трав-задернювачів, які рекомендується застосовувати для створення дерну наведено в додатку 47 до цієї Інструкції;

6) травосуміш для задерніння аеродромів має складатися з 4-6 видів трав, які входять в основні групи задернювачів. Приблизне співвідношення біологічних груп у травосуміші для районів з різними ґрунтово-кліматичними умовами наведено в таблиці 2 додатка 47 до цієї Інструкції.

Норми насіння (кг/га), яке входить до складу аеродромних травосумішей з урахуванням його фактичної господарської придатності, визначаються за формулою

N = (Z I K У ср ) / (100У ф ),

де

норма посіву насіння II класу в чистому виді (100 % участі виду) при його середній господарській придатності (кг/га) (таблиця 1 додатка 47);

фактичний відсоток участі виду насіння в травосуміші;

коефіцієнт зміни норм насіння наведено в таблиці 3 додатка 47 до цієї Інструкції;

У ср

господарська придатність насіння II класу (%);

У ф

фактична господарська придатність насіння (%);

7) якість дернового покриву визначається за кількістю паростків злаків на площі 400 см - 2 (таблиця 4 додатка 47);

8) догляд за дерновим покривом включає:

прочісування;

коткування;

скошування трав;

знищення бур’янів;

підживлення трав мінеральними добривами;

штучне водополивання;

боротьбу з гризунами.

Для виконання робіт з догляду за дерновим покривом використовують колісні трактори;

9) прочісування дернового покриву проводиться ранньою весною (з першою нагодою виходу в поле) і виконується легкими зубовими боронами або тракторними граблями за один-два проходи по одному сліду уздовж і поперек льотного поля. Одночасно з прочісуванням розрівнюють купи ґрунту, утворені великими гризунами (кротами, ховрахами тощо). Для цього застосовують ручні граблі або волокуші;

10) коткування дернового покриву здійснюють безпосередньо після його прочісування легкими котками за два-чотири проходи по одному сліду для посилення кущіння низових злакових трав;

11) на ґрунтовій частині льотного поля проводять регулярне скошування трав з метою вирівнювання травостою і запобігання його випріванню зимою.

Строки скошування трав встановлюються в кожному конкретному випадку залежно від швидкості їх росту і місцевих ґрунтово-кліматичних умов, у разі досягнення висоти трави 25-30 см. Висота трави, що залишилася на корені, повинна бути 8-10 см. Останнє скошування трав здійснюють за три-чотири тижні до настання стійкої холодної погоди (не пізніше терміну сівби озимих), щоб молоді паростки (отава) встигли розвитися і зміцніти до настання морозів. Якщо при настанні морозу висота трави перевищує 15 см, то її додатково скошують;

12) траву скошують тракторними косарками і негайно видаляють за межі льотного поля. Скошену траву згрібають тракторними граблями за два-три проходи по одному сліду;

13) знищення бур’янів проводять з метою забезпечення нормальних умов для росту і розвитку трав, що утворюють дерен. Бур’яни знищують скошуванням, корчуванням та обробкою гербіцидами.

Бур’яни скошуються до початку їх обсіменіння та знищують за межами льотного поля. Багаторічні бур’яни (з глибокими стрижневими та розгалуженими коріннями), а також дерева, кущі та чагарники викорчовуються з попереднім різанням коренів.

Оброблення травостою гербіцидами рекомендується проводити зранку або ввечері при швидкості вітру не більше 4 м/с в ясну погоду. Під час застосування гербіцидів необхідно дотримуватися правил техніки безпеки;

14) аеродромними бур’янами вважаються:

рослини, що виснажують ґрунт: осока, щавель, хвощі, мох, берізка, кропива, лобода тощо;

лишайники;

отруйні рослини: жовтець, деякі плевели, молочай, гірчак, осот тощо;

рослини-паразити і напівпаразити: польовиця конюшинна крупнонасіннєва (американська), польовиця конюшинна дрібнонасінна, польовиця європейська, польовиця степова, дзінець, кравник, перестріч, митник, очанка;

рослини з дерев’янистим стеблом (кущові і напівкущові) і особливо такі, що покриті колючками: деякі верби, верблюжа колючка, курай (з колючками на листі), будяки-осоти (з колючками), якірці (з великими колючкоподібними плодами) тощо;

15) одним з основних заходів щодо догляду за травостоєм є підживлення трав. Трави, що утворюють дерен, підживлюють азотними, фосфорними та калійними мінеральними добривами у два прийоми: навесні до початку росту трав і влітку після їх першого укосу. У районах з недостатньою кількістю опадів у літньо-осінній період підживлення проводять тільки навесні.

Норми внесення добрив на 1 га такі: азотні добрива - 2-3 ц, фосфорні - 2,5-4 ц і калійні - 1,5-2 ц. У родючі ґрунти добрив вносять менше, а в малородючі - більше.

Мінеральні добрива перед унесенням у ґрунт попередньо подрібнюють і просівають.

Весняне підживлення трав здійснюють після їх прочісування. Розподіл добрив по поверхні виконують рівномірно розподільниками добрив. Улітку, особливо за відсутності атмосферних опадів, мінеральні добрива вносять у рідкому стані. Розчин мінеральних добрив для поливу повинен мати такий склад: 6,5-7 кг сульфату амонію, 5 кг суперфосфату і 2,5 кг сірчанокислого калію на 1 м - 3 води. Розподіл розчину здійснюють за допомогою поливо-мийних машин. Норма поливу - 1,5-2 л розчину на 1 м - 2 ;

16) за наявності на дернині солонцюватих плям для нейтралізації засоленості ґрунту вносять гіпс у кількості 0,5-1 кг на 1 м - 2 , а на кислих ґрунтах - вапно (0,3-0,5 кг на 1 м - 2 ) залежно від ступеня кислотності ґрунту;

17) для пом’якшення впливу на дерновий покрив несприятливих факторів (посухи, морозу) і посилення кущіння трав проводять землювання ділянок дернового покриву розподілом по поверхні рослинного ґрунту шаром 2-3 см;

18) у сухий період року, а також у посушливих районах для посилення росту трав, особливо після укосів, проводять штучний водополив поливо-мийними машинами вранці або ввечері;

19) для одержання насіння багаторічних трав на незадіяних площах льотного поля створюють ділянки-насінники з гарним травостоєм, що не скошують до дозрівання більшості трав.

На них виконують підживлення трав мінеральними добривами навесні та після укосу трав.

Кращим періодом скошування насінників злакових трав є початок і середина воскової стиглості насіння, а бобових трав - періоди дозрівання 75 % суцвіть.

Висота укосу трав на насінниках - 4-6 см. Скошену насінну траву зв’язують і вивозять з ділянок-насінників для просушування та обмолоту.

Роботи з одержання насіння багаторічних трав на приаеродромних ділянках виконують з урахуванням місцевого сільськогосподарського досвіду;

20) боротьбу з гризунами проводять систематично. При цьому застосовують механічні, хімічні і бактеріологічні способи.

До механічних способів боротьби з гризунами відносяться:

виловлювання гризунів капканами, кротоловками та іншими пастками, що встановлюють поруч з входом у нори і прикріплюють дротом до забитих у землю кілочків; огляд пасток роблять двічі-тричі на день;

заливання води в нори і знищення гризунів, що виповзають з них.

Для знищення великих гризунів (кротів, ховрахів, хом’яків тощо), які живуть у глибоких норах, використовують хімічний спосіб. При цьому застосовують задушливі засоби - хлорпікрин, ціанплав, а проти дрібних гризунів (польової миші, домової або курганчикової миші тощо) - приманки з хліба і зерна, отруєних арсенуватокислим натрієм або білим арсеном.

Боротьбу з мишоподібними гризунами починають з ранньої весни після сходу снігу і продовжують до появи густого травостою.

Восени після висихання рослинності ці роботи відновлюють і проводять до випадання снігу.

Під час застосування отрутохімікатів необхідно дотримуватися правил техніки безпеки;

21) відновлення порушеного дернового покриву проводиться шляхом пересадження шарів дерну, підсіванням трав або вегетативно-насіннєвим задернінням;

22) пересаджування дернини здійснюється на підготовлені ділянки. При невеликій площі ділянка повинна мати форму прямокутного корита з вертикальними стінками завглибшки на 1-2 см менше висоти пластів дернини, з таким розрахунком, щоб після укочування або трамбування (на малих ділянках) дернини поверхня її була на одному рівні з поверхнею суміжних ділянок. Під час пересадження дерну великі ділянки, що ремонтуються, перед укладанням шару засипають гумусовим ґрунтом (рівень засипання не доводять до поверхні на 3 см). Потім ґрунт розпушують на глибину 5-7 см, уносять добриво і щільно укладають шари дерну з прикочуванням їх легкими котками. У суху погоду до укладання шарів ґрунт у місцях ремонту зволожують з розрахунку 15-20 л води на 1 м - 2 . Дерен також зволожують безпосередньо після укладання шарів, у подальшому - за відсутності дощів. Для забезпечення швидкого розвитку нових паростків і кореневої системи в покладеній дернині її підживлюють розчином мінеральних добрив;

23) заготівлю дерну роблять за межами льотного поля. Травостій попередньо скошують до висоти 5 см. Шари дерну нарізають завширшки 20-30 см, завдовжки 1-1,5 м і завтовшки, що відповідає природній товщині дерну.

Після укладання дерну шви між шарами засипають гумусовим ґрунтом.

Відремонтовані шляхом пересадження дернини покриття можна експлуатувати відразу після завершення ремонтних робіт. Однак добре приживання пластів дернини до основи та один до одного досягається при витримуванні визначеного строку, який залежно від кліматичних умов, часу пересадження, якості дернини та проведення робіт становить 0,5-1,5 місяця;

24) на ділянках із сильно розрідженим травостоєм (не більше 15 % цінних трав) наявний травостій скошують до висоти 5 см, уносять добрива, ґрунт розпушують на глибину 3-5 см і висівають насіння трав, що потім зашпаровують зубовими боронами за два-три проходи по одному сліду з подальшим коткуванням легкими котками. Ремонт ділянок із середньо-розрідженим травостоєм (від 15 до 35 % цінних трав) здійснюють так само, як і ділянок із сильнорозрідженим травостоєм, але без попереднього розпушення ґрунту. Насіння трав висівають безпосередньо в дернину з подальшим закочуванням.

Відремонтовані ділянки льотних смуг із сильно- і середньо-розрідженим травостоєм не експлуатуються протягом 2-3 місяців до повного відновлення травостою і створення нової міцної дернини.

На слабкорозріджених ділянках проводять посилене регулярне підживлення рослин добривами.

Підсівання трав здійснюють ранньою весною та в літньо-осінній період, але не пізніше оптимальних строків сівби озимих польових культур у цьому районі. Весняні підсівання виконують у перші 4-5 діб посіву ранніх зернових. В окремих випадках у разі випадання значної кількості опадів допускається проведення і літніх підсівань;

25) при вегетативно-насіннєвому задернінні здійснюють посадку окремих видів кореневищних трав (мітлиця біла, вівсяниця червона тощо) і підсівання насінням трав, яких недостатньо.

Заготівлю кореневищ здійснюють за межами льотного поля на заростях кореневищних трав. Кореневища виорюють, розпушують, вичісують і згрібають у купи, а потім терміново доставляють на ділянки, що ремонтуються;

26) ґрунт на ділянках, що ремонтуються, заздалегідь підготовляють так само, як і для посіву насіння. Подрібнені частини кореневищ рівномірно розподіляють по площі і зашпаровують у ґрунт зубовими боронами або граблями, потім присипають зверху тонким шаром рослинного ґрунту та укочують легкими або середніми котками.

Після закладення та укочування кореневищ негайно виконують підсівання насінням трав, яких недостатньо. Способи і норми підсівання застосовують такі самі, що і при звичайному посіві насіння з урахуванням потреби для посадки окремих видів кореневищних трав. За відсутності дощів поверхня ділянок, що ремонтуються, після закладення та укочування кореневищ і підсівання насіння поливається водою;

27) у місцях пошкодження травостою ПММ ґрунт розпушують, уносять мінеральні добрива і засівають травосумішшю. Якщо ґрунт сильно просочений ПММ, то верхній шар (20-30 см) заміняють новим і засівають насінням дерноутворювальних трав або закривають дерниною.

X. Експлуатаційне утримання льотного поля аеродромів у зимовий період

1. Організація підготовки льотного поля аеродромів до зимового періоду експлуатації

1. Експлуатаційне утримання льотного поля аеродромів у зимовий період - це комплекс заходів та робіт, спрямованих на підготовку льотного поля до польотів та включає:

очищення від снігу, сльоти штучних покриттів льотного поля, вогнів світлосигнального обладнання;

очищення від снігу регламентованих зон курсового радіомаяка (далі - КРМ) і ГРМ;

попередження та видалення ожеледі зі штучних покриттів;

ущільнення снігу на ґрунтових елементах льотного поля або на металевих покриттях до необхідної товщини 10 см з подальшим очищенням поверхні від опадів, якщо прийнято і застосовується метод очищення поверхні елементів льотного поля від снігу;

вирівнювання і ущільнення снігового покриву, якщо застосовується метод ущільнення снігу;

усунення колій і вибоїн на засніжених елементах льотного поля;

вирівнювання снігового покриву і валів за межами льотної смуги, обочин РД, МС з плануванням укосів;

проведення, за потреби, снігозатримання на льотному полі;

вивезення накопичень снігу в місця викладення снігу;

очищення внутрішньоаеродромних доріг та під’їзних шляхів від снігу та ожеледі.

Уся система заходів має бути побудована так, щоб максимально прискорити, полегшити та здешевити експлуатаційне утримання аеродромів, дотримуючись екологічних вимог.

2. Основними показниками зимового утримання льотного поля аеродромів є:

безпечна ширина очищеної від снігу та ожеледі поверхні аеродромних покриттів;

товщина та необхідна міцність ущільненого снігового покриву на ґрунтових елементах льотного поля.

3. Підготовка льотного поля до польотів пов’язана з якістю очищення поверхні аеродромних покриттів від води, снігу, сльоти і ожеледі. Ці фактори практично постійно змінюють фрикційні властивості та інші характеристики поверхні аеродромних покриттів.

4. В умовах зимового утримання встановлено три ступені готовності аеродрому:

аеродром придатний до польотів, якщо всі елементи штучного покриття льотного поля очищені від снігу або утворень ожеледі, ущільнений до потрібної міцності сніговий покрив на ҐЗПС, БСБ та КСБ, ААГУ справні;

аеродром обмежено придатний до проведення польотів, якщо ШЗПС, РД, ТПП ПС очищені від снігу або утворень ожеледі до безпечно допустимих розмірів, які відповідають визначеному типу повітряного судна, ААГУ справні;

аеродром придатний для зльоту чергової ланки і прийому поодиноких повітряних суден, коли ШЗПС та РД до чергової ланки очищені від снігу або утворень ожеледі до мінімально допустимих розмірів.

5. Розміри площ (ШЗПС, ҐЗПС, РД), що очищуються, ущільнюються і відповідають кожній категорії, визначаються командиром авіаційної частини та затверджуються керівником вищого рівня (за підпорядкованістю).

Для забезпечення можливості зльоту і посадки літаків під час очищення штучних покриттів у різних метеорологічних умовах необхідно враховувати обмежені розміри ШЗПС, які відповідають визначеному типу літаків.

6. Підготовку до зимового утримання льотного поля необхідно розпочинати завчасно. Під час підготовки до зимової експлуатації необхідно:

розробити та затвердити план зимового утримання аеродрому (додаток 48);

своєчасно завершити всі види ремонтів штучного покриття, ґрунтових елементів льотного поля та водовідвідних і дренажних систем аеродрому;

відновити маркування аеродромних покриттів, поновити маркери, знаки та покажчики;

встановити орієнтири для позначення місця розташування посадкових вогнів, оглядових колодязів підземних комунікацій тощо;

провести ремонт та підготовку техніки зимового утримання аеродрому до роботи в зимових умовах;

заготовити в необхідній кількості хімічний реагент для боротьби з ожеледдю та поповнити запаси будівельних матеріалів і конструкцій для виконання непередбачених ремонтів;

підготовити водіїв (механіків-водіїв) аеродромно-експлуатаційного підрозділу до роботи в зимовий період;

обладнати кімнату відпочинку для чергових змін, які задіяні під час зимового утримання льотного поля.

7. Підготовка водіїв і техніки зимового утримання аеродрому до зимового періоду експлуатації включає:

видання наказу командира авіаційної частини про закріплення техніки зимового утримання аеродрому за особовим складом аеродромно-експлуатаційного підрозділу;

організацію та проведення навчань з особовим складом аеродромно-експлуатаційного підрозділу щодо експлуатаційного утримання льотного поля аеродрому в зимовий період;

переведення техніки зимового утримання на зимовий період експлуатації;

перевірку та проведення комплектування техніки інвентарем, інструментом та запасними частинами, необхідними для роботи в зимовий період;

обладнання в установленому місці системи централізованого запуску двигунів, виконання робіт щодо консервації техніки, яка не використовується в зимовий період.

2. Методи експлуатаційного утримання льотного поля аеродромів в зимовий період

1. Узимку застосовуються два методи експлуатаційного утримання льотного поля аеродромів:

очищення поверхні елементів льотного поля від снігу;

ущільнення снігу на ЗПС, РД, МС та інших елементах льотного поля.

2. Від снігу очищуються:

штучні покриття ЗПС, РД, МС, а також майданчики спеціального призначення;

КСБ із залишенням на них ущільненого шару снігу завтовшки не більше 10 см;

БСБ на ширину 25 м з кожної сторони від межі ШЗПС із залишенням на них ущільненого шару снігу завтовшки не більше 10 см, у подальшому влаштовуються спряження з ухилом не більше 1 : 15;

узбіччя РД і МС на ширину 5 м від межі покриття з облаштуванням спряження зі снігу під ухилом не більше 1:15;

ҐЗПС, ґрунтові РД та МС із залишенням на них ущільненого шару снігу завтовшки не більше 10 см на аеродромах, розташованих у районах з нестійкими низькими температурами повітря;

внутрішньоаеродромні дороги та під’їзні шляхи.

На ґрунтових ділянках льотного поля, що підлягають очищенню, допускається шар свіжого снігу до 10 см.

3. Ущільнення снігу проводиться:

на запасних ЗПС та КСБ і БСБ основної та запасної ЗПС;

на РД до запасних ЗПС та на спланованих спряженнях очищених та ущільнених ділянок льотного поля.

Ґрунтові льотні смуги, РД і МС аеродромів, розташованих у районах зі стійкими низькими температурами повітря, можуть утримуватися або методом очищення, або методом ущільнення снігу.

4. Метод експлуатаційного утримання льотного поля аеродрому у зимовий період, а також ступінь готовності аеродрому встановлює керівник вищого рівня (за підпорядкованістю) з урахуванням призначення аеродрому, ступеня підготовленості льотного складу, завдань, які виконуються авіаційною частиною, кліматичних особливостей району розташування аеродрому та економічної доцільності.

5. План зимового утримання аеродрому (додаток 48) складається з графічної та текстуальної частини.

6. Графічна частина являє собою кольорову схему льотного поля, внутрішньоаеродромних і під’їзних шляхів на папері формату А1 (594 х 841 мм) або А2 (420 х 594 мм) в масштабі 1 : 5000.

На схемі льотного поля, внутрішньоаеродромних і під’їзних доріг наносять:

зимову розу вітрів;

межі льотної смуги;

ЗПС, РД, МС, ТПП ПС, спеціальні майданчики та дороги;

розташування і розміри ділянок, що утримуються методом очищення і ущільнення снігу, із зазначенням черги виконання робіт на них;

місця укладення снігу;

місця установлення зимових маркувальних знаків;

місця установлення снігозахисних огорож;

місцезнаходження чергової зміни аеродромно-експлуатаційного підрозділу.

На схемі зазначають:

умовні позначки;

розрахунок часу, сил та засобів на очищення аеродрому від снігу (додаток 49);

розрахунок потреби засобів механізації і матеріалів для боротьби з ожеледдю (додаток 50).

7. Текстуальна частина містить таку інформацію:

опис методу експлуатаційного утримання льотного поля аеродрому в зимовий період;

встановлені ступені готовності аеродрому, опис та розміри площ (ШЗПС, ҐЗПС, РД), що очищуються, обробляються хімічними реагентами для боротьби з ожеледдю, ущільнюються і відповідають кожній категорії;

черговість виконання робіт з експлуатаційного утримання льотного поля аеродрому в зимовий період;

розподіл окремих ділянок льотного поля аеродрому та видів робіт між підрозділами авіаційної частини для експлуатаційного утримання льотного поля аеродрому в зимовий період;

план дій в аварійній ситуації (сильна ожеледь, інтенсивні та довготривалі снігові опади, вихід з ладу техніки зимового утримання);

сезонний обсяг робіт із снігоочищення, ущільнення снігу та боротьби з ожеледдю;

розрахунок планових витрат машино-годин та потреби пально-мастильних матеріалів на експлуатаційне утримання аеродрому в зимовий період (додаток 51);

типи та загальна кількість техніки зимового утримання льотного поля;

опис організації чергування особового складу аеродромно-експлуатаційного підрозділу під час забезпечення тризмінної роботи з експлуатаційного утримання льотного поля аеродрому в зимовий період;

опис взаємодії з аеродромним метеорологічним органом (підрозділом) щодо своєчасного отримання попередження про зміни метеорологічних умов та утворення небезпечних (несприятливих) явищ погоди (снігові опади, хуртовини, град, ожеледь);

процедура оцінки стану елементів льотного поля в зимовий період (вимірювання коефіцієнта зчеплення, товщини шару атмосферних опадів, рівності засніженої поверхні, міцності ущільненого снігового покриву, глибини промерзання ґрунту);

процедура закриття та повторного відкриття аеродрому.

8. План зимового утримання аеродрому складається начальником інженерно-аеродромної служби, узгоджується з командирами частин (підрозділів), які базуються на аеродромі, затверджується командиром авіаційної частини (старшим авіаційним начальником аеродрому).

9. Під час розроблення плану зимового утримання аеродрому передбачається такий порядок проведення робіт з прибирання і ущільнення снігу, при якому за потреби можна забезпечити зліт і посадку повітряних суден на будь-якому етапі робіт.

На аеродромах державної авіації в зимовий період підготовлюють та утримують не менше двох смуг: основну ШЗПС та запасну - ҐЗПС.

10. Для забезпечення постійної готовності аеродрому до проведення польотів та раціонального використання сил та засобів роботи з прибирання і ущільнення снігу та підготовці елементів льотного поля поділяються на черги:

1-ша черга: очищення ШЗПС з перехідними ділянками (очищення однієї із ШЗПС, якщо їх дві і більше), кінцевих смуг гальмування (за наявності), БСБ на ширину 10 м з обох сторін від межі ШЗПС, мінімальної кількості РД, яка дає змогу вирулювання повітряних суден на ШЗПС, з відкиданням валів снігу, МС і РД чергової ланки (за наявності), посадкові вогні вздовж меж ШЗПС і на КСБ, а також підготовка регламентованих зон КРМ і ГРМ для робочого напрямку;

2-га черга: очищення КСБ і БСБ основної ШЗПС, ТПП ПС, МС, інші РД, узбіччя всіх РД на ширину 5 м;

3-тя черга: підготовка запасної ҐЗПС, КСБ і БСБ запасної ҐЗПС; очищення узбіччя ТПП ПС і МС з плануванням укосів; очищення під’їзних шляхів до об’єктів зв’язку і радіотехнічного забезпечення (далі - РТЗ) польотів, складу ПММ, внутрішньоаеродромних доріг тощо.

11. Після завершення робіт першої черги дозволяється відкривати аеродром для зльотів і посадок повітряних суден.

Роботи, що відносяться до наступних черг, повинні розпочинатися одразу після завершення робіт попередньої черги.

12. Необхідна кількість машин для виконання тієї чи іншої роботи при снігоочищенні, ущільненні снігу, боротьбі з ожеледдю може бути визначена за формулою

де

n необ

необхідна кількість машино-годин;

Т зад

задана тривалість виконання робіт, год.

Задана тривалість виконання робіт повинна становити:

1-2 год - для робіт з очищення від снігу першої черги. Роботи першої черги повинні починатися з початку снігопаду методом «патрулювання» і закінчуватися після припинення снігопаду через одну-дві години;

3 год - для робіт з очищення від снігу та підготовки елементів льотного поля другої і третьої черги;

2 год - для робіт з видалення ожеледі на ШЗПС тепловим способом при температурі до мінус 5 °C і 3 год при температурі нижче мінус 5 °C;

1,5 год - для робіт з видалення ожеледі на ШЗПС хімічним способом при температурі до мінус 5 °C і 2,5 год при температурі нижче мінус 5 °C;

2 год - для робіт із запобігання виникнення ожеледі на ШЗПС (за цей час аеродромний метеорологічний орган (підрозділ) повідомляє аеродромно-експлуатаційний підрозділ про утворення ожеледі).

13. У разі недостатньої кількості на аеродромі техніки зимового утримання тривалість виконання робіт, необхідна для очищення елементів льотного поля від снігу, наявним парком техніки визначається за формулами:

для плужно-щіткових снігоочисників:

де

S очищ

площа снігоочищення, м - 2 ;

N пл

наявна на аеродромі кількість плужно-щіткових снігоочисників;

П тех

технічна продуктивність плужного снігоочисника, м - 2 /год;

К в

коефіцієнт корисного використання робочого часу (для плужно-щіткових снігоочисників - 0,8);

К ТГ

коефіцієнт технічної готовності (приймається 0,85);

для роторних снігоочисників:

де

h сн

товщина шару снігу, м;

щільність снігу, т/м - 3 ;

К пер

коефіцієнт повторної переробки снігу;

П тех

технічна продуктивність роторного снігоочисника, т/год;

К в

коефіцієнт корисного використання робочого часу (для роторних снігоочисників - 0,6).

3. Порядок очищення від снігу льотного поля аеродромів

1. Очищення від снігу є найбільш надійним способом утримання аеродрому, тому що воно запобігає виходу аеродрому з ладу при зимових відлигах. Усі капітальні покриття ЗПС, РД, МС очищують від снігу до поверхні покриття.

2. Підготовка утримання ґрунтових елементів льотного поля методом очищення від снігу, проводиться на початку зимового періоду. Утворюється шар ущільненого снігу завтовшки не більше 10 см, який служить для вирівнювання ґрунтової поверхні і захисту дернового покриву від вимерзання і пошкодження під час роботи снігоприбиральних машин. Після утворення шару ущільненого снігу подальше утримання проводиться шляхом очищення від снігу.

3. Організація роботи з прибирання снігу залежить від розмірів площі, яку очищують, товщини і щільності снігу, швидкості і напряму вітру, а також від наявності снігоприбиральних машин.

4. У зимових умовах необхідно скорочувати час очищення аеродромних покриттів та ґрунтових елементів льотного поля і вести їх підготовку без припинення льотної експлуатації у «вікнах» між польотами повітряних суден. Це досягається шляхом застосування технології швидкісного очищення машинами, які виконують всі технологічні операції снігоочищення (зсування, підмітання і перекидання обвалованого снігу за межі льотної смуги рівномірною масою).

5. Очищення від снігу елементів льотного поля, що відносяться до першої черги, необхідно проводити з початку снігопаду.

На початку снігопаду сніг доцільно прибирати тільки щітками. В міру збільшення шару снігу і його обсягу застосовують снігоочищувальні плуги не припиняючи роботу щіток.

6. При снігопадах в умовах низьких температур сніг з покриття не рекомендується прибирати, якщо очікується перехід опадів у переохолоджений дощ або паморозь. Рекомендується в процесі очищення поверхню штучного покриття обробляти «під сніг» хімічним реагентом для боротьби з ожеледдю.

7. У разі снігового покриву завтовшки до 50 мм сніг прибирають на всю ширину площ, які очищуються, плужно-щітковими снігоочисниками. Сніг від повздовжньої осі ЗПС до БСБ зміщають кільцевими проходами плужно-щіткових снігоочисників до утворення поздовжніх валів поруч із БСБ ЗПС, а потім перекидають роторними снігоочисниками на відстань 25 м до місць викладки.

8. Очищення ЗПС від шару снігу завтовшки більше 50 мм здійснюють спільною роботою плужно-щіткових і роторних снігоочисників (спочатку кільцевими проходами плужно-щіткових снігоочисників сніг зсувають від осі ЗПС до її бокових кромок з метою утворення валів, що не піддаються подальшому переміщенню плужними відвалами, а потім сніг з валів перекидають роторними снігоочисниками).

Почерговою роботою плужно-щіткових і роторних снігоочисників досягається повне очищення ЗПС на необхідну ширину. Остаточне збирання снігу після роботи снігоочисників здійснюють підмітанням покриттів щітками плужно-щіткових снігоочисників.

9. Робота плужно-щіткових снігоочисників в загоні організовується таким чином, щоб машини послідовно рухались одна за одною «пеленгом» на відстані 15-20 м, з перекриттям попереднього ряду на 30-40 см.

10. Очищення снігу плужно-щітковими снігоочисниками залежно від швидкості бокового вітру, спрямованого перпендикулярно повздовжній осі ЗПС, виконується таким чином:

при швидкості бічної складової вітру від 3 до 5 м/с очищення ведеться від осі ЗПС до її бокових кромок;

при швидкості бічної складової вітру від 5 до 10 м/с ширина покриття, що очищується, розбивається на дві нерівні частини. Спільною роботою плужно-щіткових і роторних снігоочисників більша частина (до 2/3 ширини смуги) очищується від снігу в напрямку вітру, менша частина (до 1/3 її ширини) - проти вітру;

при швидкості бічної складової вітру більше 10 м/с і товщині шару снігу до 15 см ЗПС очищується від снігу за напрямком вітру. При цьому роботи починають від поздовжньої кромки ЗПС, протилежної місцю викладення снігу. Холостих ходів плужно-щіткових і роторних снігоочисників уникають поворотом плужних відвалів і робочого органу ротора наприкінці кожного робочого циклу;

при швидкості бічної складової вітру більше 10 м/с і товщині шару щільного снігу більше 15 см здійснюють очищення в одну сторону за вітром, причому смугу, що очищують, поділяють по ширині на дві рівні частини. Спочатку очищують ділянку, що прилягає до місця викладання снігу, а потім - другу половину ЗПС, після чого повторно очищують першу навітряну половину ЗПС.

11. Поверхню снігу в місцях його викладення для запобігання наносам вирівнюють гладилками і планувальниками не пізніше ніж через 1-2 години після закінчення снігопаду.

Спряження очищених ділянок покриттів та неочищених ґрунтових ділянок льотного поля досягається облаштуванням пологих снігових спряжень з ухилом не більше 1 : 15 ножом автогрейдера, встановленим під кутом, чи спеціальним відкосом, що прикріплюється до ножа автогрейдера.

12. Під час вибору місць викладення снігу необхідно враховувати рельєф місцевості, розміщення РД і МС. При великому поперечному уклоні прилеглої до ЗПС місцевості викладку снігу проводять тільки на низькій стороні.

13. Якість очищення покриття від снігу забезпечується, якщо відвал плужно-щіткового снігоочисника, зсовуючи основну масу снігу, залишає після себе шар заввишки 10-15 мм, який легко змітається щіткою. Гумові ножі відвалу повинні мати однакову висоту і при опущеному відвалі щільно по всій ширині захвату прилягати до поверхні покриття. Висота ножів повинна бути в межах 50-100 мм, з рівномірним зносом. Плуг повинен легко обертатися на поворотній рамі праворуч і ліворуч та надійно фіксуватися. Просідання ворсу щітки, прижатої до покриття, повинно бути однаковим по всій довжині і бути в межах 15-30 мм, а довжина ворсу щітки - 90-220 мм. Щітка повинна працювати при мінімальному обтисненню ворса, забезпечуючи при цьому повне відокремлення снігу від поверхні покриття.

14. Для запобігання утворення снігового накату і сніжно-льодових утворень, коли не завжди можна швидко прибрати сніг в межах обмеження за завтовшки шару снігу не більше 5 см, використовують технологію, засновану на комплексному застосуванні снігоприбиральної техніки і хімічних реагентів для боротьби з ожеледдю.

15. Процес снігоочищення із застосуванням хімічних реагентів для боротьби з ожеледдю передбачає такі етапи:

1) перший етап - з початку снігопаду до моменту внесення реагентів в сніг. Реагенти рекомендується розподіляти по поверхні покриття в залежності від температури повітря, виходячи з орієнтовних норм витрати:

при температурі вище мінус 6 °C - 15 г/м - 2 ;

при температурі нижче мінус 6 °C - 25 г/м - 2 .

При цьому необхідно повністю виключити можливість утворення розчину під час наступної обробки снігової маси реагентом. Тривалість цього періоду становить 15-45 хв;

2) другий етап - проміжок часу між обробкою покриття хімічними реагентами і прибиранням снігу. В цей період на покриттях, обробленими реагентами, здійснюється накопичення снігу під час снігопаду. Сніг не ущільнюється (залишається рихлим);

3) третій етап - прибирання снігу.

16. Під час очищення ЗПС, обладнаних світлосигнальними засобами, необхідно:

місця встановлення посадкових вогнів позначити добре помітними орієнтирами;

сніг навколо посадкових вогнів прибирати у діаметрі 3-4 м;

під час обладнання ЗПС переносними вогнями особливу увагу звертати на збереження кабельної мережі електропостачання.

Орієнтирами для позначення місцезнаходження посадкових вогнів можуть служити конуси з діаметром основи 50 см і заввишки не менше 40 см пофарбовані в червоний (чорний) колір або прапорці з заввишки древка 0,5 м за їх відсутності можливо використовувати хвойні гілки. Для полегшення робіт зі снігоочищення в нічних умовах доцільно вмикати систему посадкових вогнів.

Організація робіт з очищення від снігу світлосигнальних пристроїв і посадкових вогнів покладається на командира підрозділу РТЗ польотів.

17. Очищення МС може виконуватися двома способами: з виведенням повітряних суден на попередньо очищену РД або без виведення повітряних суден з МС.

У першому випадку очищення МС від снігу виконують звичайним способом за допомогою плужно-щіткових і роторних снігоочисників, у другому - їх очищують малогабаритними снігоочисниками або вручну (за неможливості попереднього звільнення стоянок).

Для очищення від снігу групових МС та ТПП ПС застосовують кільцеву схему руху машин, відповідно до якої шляхи їх руху збігаються зі шляхами руху повітряних суден.

Вали снігу, що утворюються на внутрішніх ділянках при снігоочищенні групових МС та ТПП ПС, зсуваються тракторами на колісному ходу до меж покриттів або перекидаються роторними снігоочисниками на вільні ділянки.

Для зменшення заметів повітряних суден на відкритих МС повітряні судна повинні встановлюватися носовою частиною назустріч напрямку пануючих зимових вітрів.

18. Особливості очищення від снігу обвалованих МС і РД до них:

1) очищення обвалованих МС і РД до них від снігу проводять одночасно із загальним комплексом снігоприбиральних робіт на аеродромі;

2) очищення починають з МРД, до Фффякої примикають вивідні РД від МС.

При цьому організація снігоприбиральних робіт має відмітні особливості, обумовлені величиною відстані до обвалованих МС, швидкістю і напрямом вітру, а також наявністю в зонах викладення снігу яких-небудь об’єктів (трансформаторні підстанції, сховища тощо).

Видалення обвалованого снігу з МРД здійснюється такими способами:

під час розташування обвалованих МС на відстані 30 м і більше від кромки МРД вали снігу відкидають у зони його викладення, розміщені з обох сторін РД, що очищується. На ділянках, розташованих у створі з обвалованими МС, сніг відкидають у бік, протилежний МС (при зустрічному вітрі), тобто через МРД, або у бік МС на малу відстань з опущеним равликом роторного снігоочисника (при попутному вітрі). Сніг, що залишився, прибирають повторними проходами плужно-щіткових снігоочисників;

під час розташування обвалованих МС на відстані менше 30 м від кромки МРД ділянки сніжних валів, розташовані у створі з МС, перекидають, якщо це можливо, у протилежну сторону (через МРД). Якщо це зробити неможливо, то сніг прибирають одночасно з очищенням вивідних РД.

Частини сніжних валів, розташовані між суміжними МС, перекидають на обидві сторони. Дальність перекидання при цьому залежить від наявності перешкод і вітру;

3) очищення від снігу вивідних РД починається від МРД, допоміжної або з’єднувальної РД і, щоб уникнути наїзду снігоочисників на повітряні судна, що стоять в обвалованих МС, закінчується за 5-10 м від МС. Ділянки з неприбраним снігом очищуються одночасно з МС;

4) очищення від снігу покриттів обвалованих МС здійснюють з попереднім викочуванням повітряних суден, які встановлюють на відстані не менше 30 м від МС у створі з вивідними РД.

Покриття обвалованих МС при цьому можуть очищатися від снігу двома способами:

з попереднім зміщенням снігу плужно-щітковими снігоочисниками в один або два вали до краю покриття і перекиданням валів за межі обвалувань МС роторними снігоочисниками;

з попереднім накиданням снігу до одного краю обвалування роторними снігоочисниками з опущеним равликом і перекиданням снігу під час двох-трьох останніх проходів машин за межі обвалованих МС.

Найбільш продуктивним є другий спосіб.

Перед прибиранням снігу в обвалованих МС останні звільняються від розміщеного в них майна;

5) очищення від снігу схилів обвалувань здійснюють вручну або за допомогою теплової машини зі знятою насадкою. Відстань від сопла реактивного двигуна до схилу, що очищується, має бути не менше 5 м. Очищення схилів вручну проводять до початку снігоприбиральних робіт на покриттях обвалованих МС;

6) захист обвалованих МС від снігових заносів здійснюють встановленням ґратчастих загороджень або відкиданням снігу роторними снігоочисниками. Відстань від МС до тимчасових загороджень не повинна перевищувати 10-25 висот тимчасових загороджень.

19. У районах з великою кількістю заметілей і поземок для захисту ЗПС, РД, МС від сніжних заметів встановлюють переносні щити або влаштовують сніжні вали на відстані 50-70 м від БСБ і 30-40 м від краю РД і МС.

Ґратчасті щити заввишки 1,5 м і завширшки 2 м з площею просвітів 50-75 % площі щита виготовляють з тонких дошок і встановлюють вертикально за допомогою кілків. Щити можуть встановлюватися в один ряд впритул або групами (по 10-15 щитів) у кілька рядів у шаховому порядку на відстані між рядами і групами щитів 25-30 м. При нанесенні снігу на 0,5-0,75 висоти щитів їх встановлюють зверху заметів.

Сніжні вали заввишки 50-60 см створюють плужно-щітковими снігоочисниками, автогрейдерами або косинцями. Вали або сніжні стінки влаштовують у 2-3 ряди паралельно узбіччям і відновлюють в міру їх заносу.

4. Утримання льотного поля аеродромів методом ущільнення снігу

1. Утримання льотного поля аеродромів методом ущільнення снігу полягає у створенні та постійному підтриманні на ЗПС, РД, МС снігового покриву, придатного для зльоту та посадки повітряних суден, що базуються на визначеному аеродромі.

2. При утриманні льотного поля методом ущільнення основним завданням є досягнення рівномірної за завтовшки і площею ділянки відповідної щільності снігового покриву.

3. Роботи з ущільнення снігу починають відразу ж після першого снігопаду і проводять систематично протягом усього зимового сезону при кожному снігопаді, а в періоди підвищення температури повітря від мінус 5 °C і вище, незалежно від снігопаду.

Під час снігопаду ущільнення починають тоді, коли товщина шару снігу, що випав, сягне 4-6 см, і продовжують його до припинення випадання снігу та досягнення щільності снігу 0,5-0,6 г/см - 3 .

Якщо товщина шару снігу, що щойно випав, не більше 10 см застосовують легкі котки. При більшій товщині шару сніг спочатку осаджують гладилками з питомим тиском від 0,5 до 1,0 кгс/см - 2 , а потім ущільнюють котками середньої маси.

Сніг цілинний при товщині шару більше 20 см, а також сніг, на поверхні якого утворилася крижана кірка, перед ущільненням розпушують дисковими або зубовими боронами і осаджують гладилками. Усі ці роботи виконують за температури повітря не нижче мінус 5 °C.

4. Сніг ущільнюють котками на пневматичних шинах. Рух котків організовують за кільцевими схемами (від осі до узбіч). Перекриття сліду суміжних проходів котків повинно бути не менше 20-30 см.

5. Інтервали часу між окремими операціями з обробки снігу (розпушування, осаджування, ущільнення), а також між черговими проходами котків повинні бути мінімальними і не перевищувати 30 хв. Ці інтервали повинні бути тим меншими, чим нижча температура повітря в період проведення робіт.

6. Кількість проходів котків по одному сліду повинна становити 4-7. При застосуванні котків, що мають систему централізованого регулювання розподілу повітря в шинах, величину тиску варто поступово змінювати від мінімальної (на перших проходах котка) до максимальної (на завершальних проходах).

7. Для забезпечення рівності поверхні снігового покриття ущільнення снігу здійснюють в поєднанні з планувальними роботами. Проходи котків і планувальних засобів (автогрейдерів, довгобазових планувальників) необхідно чергувати.

8. Після ущільнення снігу відбувається нарощування його міцності. Воно триває протягом, орієнтовно, 7 годин до стабілізації процесу нарощування міцності.

9. На ділянках, що прилягають до снігових покривів ЗПС, РД, МС облаштовують пологі снігові спряження з ухилом не більше 1 : 15.

10. У разі утворенні ожеледі на сніговому покритті льодяну кірку необхідно руйнувати ребристими і шиповими котками, зубовими або дисковими боронами. Після руйнування льодяної кірки поверхня снігового покриття повинна бути вирівняна проходами гладилок і ущільнена котками, відразу після руйнування льодяної корки.

11. У передвесняний період товщину створеного за зиму снігового покриву поступово зменшують зрізанням снігу невеликими шарами автогрейдерами і подальшим видаленням його роторними снігоочисниками за межі спряжень з ухилом 1 : 15. До початку інтенсивного сніготанення товщина снігового покриву повинна бути не більше 10 см. Для відведення талої води від покриттів і запобігання їх підтопленню у снігу влаштовують водовідвідні нагірні канави.

5. Попередження та видалення ожеледі зі штучних покриттів аеродромів

1. На початку весняного періоду, наприкінці осені та взимку проводять профілактичні заходи щодо зменшення ймовірності утворення ожеледі на штучних покриттях.

Умовою успішного запобігання утворенню ожеледі на штучних покриттях є постійний зв’язок аеродромно-експлуатаційного підрозділу з аеродромним метеорологічним органом (підрозділом), який повинен завчасно (не пізніше ніж за дві години) попереджати про майбутнє утворення ожеледі.

2. На капітальних аеродромних покриттях необхідно проводити такі профілактичні заходи:

очищати штучні покриття від снігу до їх поверхні;

негайно забирати сніг, що випав при плюсових температурах;

видаляти воду зі штучних покриттів під час опадів;

не допускати натікання талих вод на штучні покриття в періоди відлиг, відводячи їх через постійні або тимчасові водовідводи;

після отримання даних прогнозу щодо можливості утворення ожеледі, по поверхні штучного покриття розподіляти хімічний реагент у розчині або твердому вигляді.

3. Для забезпечення польотів повітряних суден у зимовий час на всіх аеродромах, які мають здатність до обледеніння, необхідно крім ШЗПС утримувати в експлуатаційному стані ҐЗПС. У разі обледеніння штучних покриттів негайно вживають заходи щодо видалення утворень ожеледі. Під час видалення ожеледі на ШЗПС зльоти і посадки повітряних суден виконують з ҐЗПС.

4. Для боротьби з ожеледдю на аеродромах можуть застосовуються два способи: тепловий і хіміко-механічний.

В умовах потреби скорочення часу на видалення ожеледі застосовується хіміко-механічний метод, продуктивність якого в 5-6 разів вище ніж теплового.

5. Для попередження утворення ожеледі застосовується хіміко-механічний метод.

6. Тепловий спосіб видалення утворень ожеледі застосовується на жорстких аеродромних покриттях. На асфальтобетонних і полегшених покриттях, оброблених органічним в’яжучими матеріалами, він може застосовуватися лише у виняткових випадках - за неможливості видалення ожеледі іншими способами.

При цьому використовуються теплові машини типів ТМ-59МГ, ТМГ-3А тощо.

7. Тепловий спосіб полягає в дії на лід високотемпературного газового потоку, створюваного реактивним авіаційним двигуном. Газовий потік розтоплює лід, здуває воду, що утворилася, і залишки льоду з покриттів.

Схему руху теплових машин обирають з урахуванням поперечного профілю штучного покриття і напрямку вітру та забезпечення найкращого стоку води:

при двосхилому поперечному профілі рух організовується за кільцевою схемою, починаючи від поздовжньої осі ШЗПС;

при односхилому поперечному профілі рух організовується за човниковою схемою, починаючи з боку верхньої кромки покриття.

Найбільш ефективне застосування теплових машин при використанні їх в роботі одночасно не менше трьох одиниць, що рухаються строєм «пеленг» (уступами) з відстанню між ними 20-25 м і перекриттям смуги обробки на 0,2-0,4 м.

8. Під час першого проходу теплових машин (при одночасній роботі декількох машин) у ведучій тепловій машині насадка реактивного двигуна встановлюється по осі симетрії машини. При наступних проходах машини (групи машин) насадка встановлюється під кутом 15-45° (залежно від товщини льоду і температури повітря), при цьому менший кут відповідає більш низькій температурі.

9. Робочі швидкості теплових машин встановлюються залежно від товщини льоду і температури повітря з таким розрахунком, щоб не допускати повного висушування поверхні покриттів і уникнути її руйнування.

10. Незалежно від прийнятої схеми очищення необхідно стежити за тим, щоб під час руху теплової машини для запобігання розворотам (заносам) усі її колеса знаходилися на очищеному від льоду покритті.

11. Під час використання теплових машин забороняється:

робити тривалі зупинки з працюючими реактивними двигунами на звільненому від льоду штучному покритті;

направляти струмінь гарячих газів на світлосигнальне обладнання аеродрому;

пересування теплової машини з працюючим двигуном у режимі більше 2500 об/хв по неочищеному від льоду штучному покритті;

застосовувати теплові машини під час снігопадів.

12. Боротьба з ожеледдю хіміко-механічним способом здійснюється або шляхом плавлення утворень ожеледі, що сформувалися, з подальшим видаленням продуктів взаємодії реагентів з льодом або за допомогою профілактичної обробки покриттів хімічними реагентами для запобігання обмерзанню.

13. Для боротьби з ожеледдю на всіх типах аеродромних покриттів застосовують хімічний реагент у вигляді порошку, гранул або концентрованих водяних розчинів. Норми витрати реагентів для профілактики та видалення ожеледі залежать від конкретних погодних умов і типу реагентів, що застосовуються, та наводяться в інструкції із застосування, що надається виробником хімічного реагенту для боротьби з ожеледдю на аеродромних покриттях. Ефективність хімічних реагентів із зниженням концентрації розчину знижується.

14. Найбільш ефективна дія і суттєве скорочення норм витрати реагенту (до 30-40 %) досягається при розподіленні його під час формування або негайно після утворення ожеледі.

15. Застосування хімічного реагенту для боротьби з ожеледдю на цементно-бетонних покриттях, яким менше двох років, забороняється.

На аеродромних покриттях, оброблених захисними просочувальними сполуками на основі нафтополімерних смол, дозволяється застосування реагентів незалежно від віку бетону.

16. Основними технологічними операціями щодо видалення ожеледі хімічними реагентами є:

розподіл реагенту по поверхні обмерзлого покриття (розкидання або розлив);

видалення залишків льоду і розчину, що утворився, з поверхні покриття.

Головною вимогою під час розподілу порошку, гранул або розливу розчину по поверхні покриття є забезпечення рівномірного розподілу реагенту за прийнятою нормою витрати.

Залишати на покритті реагент, що не прореагував з ожеледдю, та зруйнований лід, а також розчин реагенту, що утворився, забороняється.

17. Для розподілу хімічного реагенту у вигляді порошку або гранул використовують самохідні або причіпні спеціальні машини (засоби), обладнані дозаторами і розкидачами.

Для розподілу рідких хімічних реагентів використовують спеціальні машини, обладнані ємністю для реагенту, спеціальними штангами, що розкладаються, для його розливу. Зазначені машини обладуються дозатором, що регулюють витрату реагенту. Допускається для розподілу рідких хімічних реагентів використовувати поливо-мийні машини.

18. Рівномірно розподілений на поверхні покриття хімічний реагент з метою профілактики утворення ожеледі не відноситься до сторонніх предметів на аеродромних покриттях та не може бути причиною для закриття аеродрому.

19. Попередження утворення ожеледі проводять в періоди можливого її інтенсивного утворення: при температурі повітря в межах від 0 до мінус 6 °C. Завчасно, після отримання даних прогнозу щодо можливого утворення ожеледі, на поверхні покриттів розподіляється хімічний реагент у вигляду розчину або гранул:

на сухих покриттях використовуються 30-50 % розчин реагентів;

на вологих (мокрих) покриттях використовуються гранульовані (порошкові) реагенти.

Ожеледь, що утворюється в цих умовах, має рихлу структуру, слабке зчеплення з поверхнею покриття і легко очищується щітками плужно-щіткових снігоочисників.

20. Хімічні реагенти для боротьби з ожеледдю на аеродромних покриттях розподіляються на ШЗПС з урахуванням її поперечних ухилів, напрямку і швидкості вітру.

На ШЗПС з двосхилим поперечним профілем рух розподілювачів організовується за кільцевою схемою, починаючи від поздовжньої осі покриття до кромки смуги, а на ШЗПС з односхилим профілем - за човниковою схемою, від більш високої кромки смуги до низької. При бічній складовій вітру 5 м/с і більше рух машин організовується тільки за човниковою схемою, починаючи з навітряної сторони ШЗПС. Бічна складова вітру до 5 м/с не здійснює суттєвого впливу на рівномірність розподілення реагенту.

Рух розподілювачів хімічних реагентів доцільно здійснювати «за вітром».

21. Для забезпечення рівномірності обробки покриттів реагентом рух машин і механізмів, які здійснюють розподілення хімічного реагенту, організовується з перекриттям сліду при суміжних проходах.

22. Після закінчення строку плавлення льоду здійснюється завершальне очищення поверхні покриття щітками плужно-щіткових снігоочисників. За потреби покриття підсушується тепловими машинами.

23. Під час видалення утворень ожеледі з покриттів внутрішньо-аеродромних і під’їзних доріг можуть також застосовуватися й абразивні матеріали (пісок, висівки тощо) з додаванням хімічного реагенту у кількості 10-15 кг на 1 м - 3 матеріалу.

XI. Експлуатаційне утримання та поточний ремонт водовідвідних та дренажних систем аеродрому

1. Основні елементи водовідвідних та дренажних систем аеродрому

1. Водовідведення - система інженерних споруд, призначена для збирання і відведення поверхневих вод на льотному полі аеродрому.

Дренаж - система інженерних споруд, призначена для зниження рівня ґрунтових вод, осушення штучної основи і ділянок льотного поля аеродрому.

Водовідвідні і дренажні системи на аеродромах у комплексі з іншими заходами забезпечують експлуатаційну придатність льотних смуг, сприяють підвищенню міцності, стійкості і довговічності аеродромних покриттів, зменшенню перезволоження ґрунтів і скороченню нельотних періодів на ґрунтових льотних смугах.

2. Залежно від місцевих умов застосовуються такі види водовідвідних і дренажних систем:

водовідведення і дренаж у вигляді окремих водовідвідних ліній і дрен для перехоплення поверхневих і ґрунтових вод, що надходять до аеродрому ззовні;

водовідвідні і дренажні мережі ШЗПС, РД і МС для збирання і відведення води з покриттів, з-під покриттів і з ґрунтових ділянок, що прилягають до покриттів;

водовідвідні і дренажні системи на ґрунтових льотних смугах для збирання і відведення води з перезволожених місць.

3. Водовідвідні і дренажні системи включають такі елементи:

лотки, розміщені по кромках штучного покриття (відкриті або закриті);

ґрунтові лотки (відкриті), повздовжня вісь яких розміщується на відстані від кромок покриттів ШЗПС не менше 25 м, РД - не менше 10 м;

дощоприймальні колодязі, розміщені по осі відкритих лотків в покриттях;

тальвежні колодязі, розміщені по осі відкритих ґрунтових лотків;

перепуски, що з’єднують колодязі та закромочні дрени з колектором;

колектори, розміщені вздовж кромок аеродромних покриттів на відстані 10-15 м від них;

оглядові колодязі, розміщені на початку колекторів, в місцях зміни їх напрямку і ухилів, підключення до колекторів перепусків, а також на прямих ділянках колекторів на відстанях, що залежать від діаметру труб - 50-125 м;

закромочні, екрануючі та глибинні дрени;

осушувачі, збирачі;

дренуючі шари штучної основи;

оголовки колекторів;

водовідвідні канави, розміщені за межами льотного поля;

нагорні канави, розміщені на відстані не менше 30 м від зовнішніх меж БСБ і КСБ, та від країв штучних покриттів інших елементів аеродрому;

огороджувальні дамби.

4. У межах території льотного поля для забезпечення безпеки польотів повітряних суден системи водовідведення і дренажу влаштовуються закритими (оглядові колодязі із заглибленими кришками та відвідні лінії у вигляді заглиблених колекторів з труб).

За межами льотного поля транспортувальні лінії споруджуються у вигляді колекторів з незаглибленими колодязями і відкритих канав. У місцях переходу заглиблених (закритих) ліній у відкриті споруджуються вихідні оголовки, а за потреби переходу відкритих ліній у закриті - вхідні оголовки.

Розташування водовідвідних і дренажних систем у плані і профілі, а також обсяг і характер заходів щодо водовідведення і дренажу для кожного аеродрому визначаються проєктом.

5. Надійність роботи водовідвідних і дренажних систем забезпечується їх захистом від пошкоджень і засмічення. Оглядові, дощоприймальні і тальвежні колодязі повинні бути постійно закриті і відкриватися тільки для спостереження за роботою систем або під час їх ремонту і очищення.

Не дозволяється виконувати земляні роботи поблизу цих систем і зводити будь-які споруди по їх трасах.

2. Експлуатаційне утримання водовідвідної і дренажної систем аеродрому

1. Водовідвідні і дренажні системи на аеродромах повинні постійно перебувати в справному стані та забезпечувати збір і відведення води з елементів льотного поля. Пошкодження або засмічення водовідвідних і дренажних систем призводить до підтоплення, розмиву, просідання і заболочення ділянок льотного поля.

Порушення нормальної роботи системи тягне за собою руйнування штучних покриттів, їх основ, вихід з ладу ґрунтових льотних смуг та руйнування елементів водовідвідних і дренажних систем.

2. Водовідвідні і дренажні системи повинні підтримуватися в експлуатаційній готовності, оглядатися і систематично ремонтуватися.

3. Заходи щодо утримання і поточного ремонту водовідвідних і дренажних систем та їх обсяг визначаються за результатами перевірки стану їх окремих елементів і систем у цілому.

4. Періодичні огляди водовідвідних і дренажних систем виконуються:

восени - під час підготовки до зими (до початку заморозків);

навесні - після закінчення сніготанення;

літом - після проливних дощів.

Огляду підлягають усі незаглиблені (відкриті) елементи і споруди на системах, а також поверхня ґрунту і покриттів над заглибленими елементами і спорудами. Навесні, крім того, розкриваються для огляду і очищення всі оглядові колодязі, у тому числі із заглибленими кришками.

Усі несправності, виявлені у процесі огляду водовідвідних і дренажних систем, підлягають усуненню.

5. За один-півтора місяці до настання зимового сезону експлуатації аеродромів проводять підготовку водовідвідних і дренажних систем до зими. З цією метою виконуються роботи з очищення, ремонту і захисту водовідвідних пристроїв від їх промерзання і занесення снігом. Для цього під решітчасті кришки дощоприймальних і тальвежних колодязів укладаються дерев’яні щити з толевими прокладками або металеві листи. Оголовки колекторів закриваються дощатими або хворостяними щитами. У районах з нетривалою і малосніжною зимою оголовки колекторів не закриваються, а лише періодично очищуються від снігу.

У зимовий період при відлигах і дощах для видалення води з покриття і від покриття дощоприймальні і тальвежні колодязі, а також оголовки колекторів тимчасово відкриваються.

6. Навесні у період сніготанення відкриті лотки, нагірні і водовідвідні канави, місця скидання води у водоприймачі, колодязі з решітчастими кришками і поглинаючі колодязі очищуються від снігу і льоду. Одночасно знімаються кришки, щити з дощоприймальних і тальвежних колодязів і оголовків колекторів.

7. Для запобігання затопленню окремих ділянок аеродромів і надходженню талих вод на покриття ЗПС, РД, МС та ґрунтові льотні смуги передбачають:

завчасне очищення від снігу (перед весняним паводком) нагірних канав і лотків;

улаштування у снігу навесні тимчасових канав, що перехоплюють воду, або сніжних валів для відведення талих вод у знижені місця за межі аеродрому;

систематичне спостереження за пропуском талих вод водовідвідними пристроями.

Після весняного паводка пошкоджені ділянки водовідвідних систем ремонтуються.

8. Утримання водовідвідних і дренажних систем полягає в періодичному очищенні їх від сторонніх предметів, бруду і мулу. Очищенню підлягають канави, лотки, колодязі (оглядові, дощоприймальні, тальвежні, поглинаючі) та труби. Особливу увагу звертають на очищення поглинаючих колодязів, місць скидання води у водовідвідні канави, а також з’єднання їх з водоприймачами.

9. Очищення заглиблених оглядових колодязів проводиться навесні в такій послідовності:

знімається шарами дерен над колодязями і виймається ґрунт, що знаходиться над кришками;

знімаються кришки;

здійснюються огляд і очищення колодязів;

установлюються на місце кришки та засипаються ґрунтом з пошаровим ретельним трамбуванням;

укладаються на місце раніше зняті шари дерну.

Очищення усіх видів колодязів на льотному полі здійснюється у вільні від польотів дні. До початку польотів колодязі закриваються кришками і зашпаровуються ґрунтом.

10. Перевірка стану труб водовідвідних ліній здійснюється за допомогою дзеркала і ліхтаря. Дзеркало і ліхтар встановлюють у суміжних оглядових колодязях, світло ліхтаря направляється на дзеркало через трубу, що оглядається. За відображенням у дзеркалі роблять висновок про замулювання, засмічення і пошкодження (осідання) труб.

Вигляд повного перетину труб по вертикалі свідчить про нормальний стан трубопроводів. Зменшення перетину труб по вертикалі свідчить про просадку труб, про наявність між колодязями зустрічного уклону, що є дефектом трубопроводів, при якому вода в знижених місцях застоюється і створює небезпеку замулювання труб. Зменшення перетину труб по горизонталі свідчить про поворот та вигин трубопроводів, що звичайно не позначається на протіканні води і осіданні мулу.

Труби великих розмірів (діаметром більше 0,8 м) перевіряються безпосереднім оглядом.

11. Очищення труб проводиться через оглядові колодязі такими способами:

проштовхування нарощуваних трубчастих штанг з «йоржем» на кінці;

протягування товстого дроту (троса) з прикріпленим до нього «йоржем»;

промивання труб водою під напором (наприклад, за допомогою поливо-мийних машин і брандспойта).

В усіх випадках після механічного чищення труб проводиться промивання їх водою під напором.

3. Поточний ремонт водовідвідної і дренажної систем аеродрому

1. Найбільш характерними руйнуваннями і несправностями водовідвідних і дренажних систем на аеродромах є:

замулювання фільтруючої засипки осушувачів, збирачів, закромочних і глибинних дрен;

розмив ґрунту і просідання вздовж траси водовідвідної і дренажної системи;

руйнування стінок, днищ і решіток закритих лотків;

руйнування стінок і решіток (кришок) дощоприймальних, тальвежних і оглядових колодязів;

випирання, просідання і перекоси дощоприймальних, тальвежних і оглядових колодязів;

просідання, руйнування труб колекторів, перепусків;

розмив і руйнування гирлових споруд, оголовків, відкосів і днища відкритих канав;

замулювання і засмічення колодязів, труб, відкритих канав.

2. При поточному ремонті елементів водовідвідних і дренажних систем виконуються такі роботи:

очищення дощоприймальних, оглядових, тальвежних колодязів і труб;

усунення окремих свищів і тріщин у стінках колодязів, ремонт окремих цеглин, що випадають, і стиків між залізобетонними елементами колодязів, відновлення щільного спряження труб зі стінками колодязів і перепускних камер;

заміна несправних елементів закритих лотків і пошкоджених труб на окремих ділянках колекторів і перепусках;

усунення розмивів і промоїн по трасах заглиблених елементів водостічної мережі, розмивів у гирлових спорудах, ґрунтових лотках, відкритих канавах та навколо оглядових і тальвежних колодязів, відновлення і укріплення відмосток;

укріплення укосів і днища відкритих канав, утеплення оглядових колодязів, ремонт або заміна несправних решіток для дощоприймальних і тальвежних колодязів;

антикорозійне пофарбування решіток дощоприймальних і тальвежних колодязів;

заміна несправних блоків кришок оглядових колодязів.

3. У разі засмічення, замулювання та пошкодження елементів з фільтрувальною засипкою (осушувачі, дрени, поглинаючі колодязі) проводиться прочищення (промивання) фільтрувальної засипки або її повна заміна.

Прочищення проводиться в такій послідовності:

розкривається осушувач, дрена або поглинаючий колодязь;

замулений шар фільтрувальної засипки виймається, виконується промивання засипки;

промиту засипку укладають на місце;

осушувач, дрена або поглинаючий колодязь приводиться остаточно до робочого стану.

Якщо прочищенню підлягає фільтрувальна засипка, покладена в деяких елементах систем у вигляді стовпчика, то зворотне засипання цих елементів систем після прочищення засипки здійснюють у такій послідовності:

відновлюється обкладка пропилів і стиків труб мохом або іншим відповідним матеріалом;

засипається фільтрувальний матеріал збоку труб і над трубами на висоту 10 см;

над трубами встановлюються дерев’яні або металеві щити;

простір між щитами заповнюється фільтрувальним матеріалом на висоту 15-20 см;

із зовнішньої сторони щитів на висоту 15-20 см під час прочищення осушувачів укладаються шари дерну травою до щитів і далі по ширині траншеї - місцевий ґрунт з трамбуванням; під час прочищення дрен з фільтрувальною колонкою - другий шар фільтрувальної засипки;

щити піднімаються на висоту 10-15 см, ущільнюються ґрунт і засипка, після чого процес засипання траншеї повторюється пошарово до досягнення необхідної висоти;

верх елемента відновлюється відповідно до його первісної конструкції.

4. Нагірні канави очищуються від мулу і наносів навесні, після пропускання талих вод, восени - перед настанням заморозків, а також у міру їх засмічення. Особлива увага звертається на очищення канав з малими ухилами.

На канавах з різкими переломами ухилів по їх трасі стежать за справністю перепадів.

5. Пошкодження відкритих лотків, розташованих у кромках покриттів, найчастіше пов’язані з вимиванням дренувальних основ покриттів по довжині лотків, особливо у дощоприймальних колодязях. Для усунення осідань і руйнувань покриттів у лотках потрібно:

розкрити покриття лотка;

зробити підсипання вимитої основи з ретельним трамбуванням (матеріал підсипання повинен бути таким самим, як і матеріал основи);

відновити покриття лотка на ділянці, що ремонтується;

зробити заливання бітумом або мастикою зазорів між стінками дощоприймальних колодязів і плитами покриттів.

Тріщини в лоткових плитах і шви між плитами зашпаровуються так само, як у бетонних і залізобетонних покриттях. З метою створення нормальних умов руху води в лотках шви між плитами по лотках зашпаровуються нарівні з поверхнею покриттів.

6. Пошкодження ґрунтових лотків можливі внаслідок розмиву ґрунтів. У такому випадку вимоїни і осідання засипаються місцевим ґрунтом з пошаровим ущільненням і вирівнюванням поверхні. За наявності в лотках порушеного дернового покриву виконується пересадження шарів дерну або підсівання трав.

Під час ремонту лотків особлива увага приділяється дотриманню проєктних ухилів на ділянках, що ремонтуються.

7. Вимоїни й осідання по трасах заглиблених водовідвідних ліній без фільтрувальної засипки (колектори, перепуски, збирачі) і трасах глибинних дрен усуваються так само, як у ґрунтових лотках,- підсипанням ґрунту з трамбуванням і вирівнюванням поверхні.

8. По трасах закромочних дрен і осушувачів у місцях вимоїн і осідань виконується підсипання фільтрувального матеріалу або його заміна. По верху закромочних дрен після ремонту відновлюється зруйноване вимощення.

9. Дефекти дощоприймальних, тальвежних, оглядових і поглинаючих колодязів усуваються залежно від характеру несправності в такий спосіб:

пошкоджені решітки, кришки або окремі елементи кришок колодязів видаляються і замінюються справними тієї самої конструкції;

тріщини на стінках і днищі затираються цементним розчином;

пошкоджені шви і свищі в колодязях очищаються від бруду, просушуються і зашпаровуються бітумом;

якщо є приплив ґрунтових вод, то ці руйнування зашпаровуються цементом, що швидко твердіє, або шпаклівкою з просмоленим прядивом або повстю;

у порушених сполученнях труб з колодязями зазори між трубами і стінками колодязів закладаються на всю товщину стінки просмоленим прядивом і зашпаровуються бітумом або мастикою;

осідання покриттів, що утворюються навколо дощоприймальних колодязів, усуваються одночасно з виправленням основ і заливанням бітумом або мастикою зазорів між стінками колодязів і плитами; відремонтована поверхня покриттів повинна забезпечувати вільне надходження води в дощоприймальні колодязі;

розмиви й осідання, що утворюються поруч із тальвежними, поглинаючими і оглядовими колодязями з решітчастими кришками, усуваються засипанням вимоїн і відновленням вимощення навколо колодязів;

решітки колодязів повинні розташовуватися в центрі воронкоподібних вимощень на 8-10 см нижче навколишньої ґрунтової поверхні.

10. Навесні за наявності залишкового випирання дощоприймальних колодязів на висоту до 10 см (у разі спучення ґрунтів після їх повного відтавання) стінки колодязів зрізують і облаштовують місця для розміщення решіток.

У разі осідання колодязів їх стінки нарощуються бетоном або цегляною кладкою.

Під час залишкового випирання і осідання колодязів кінці труб, що прилягають до колодязів, опускаються або піднімаються зі збереженням необхідного ухилу; одночасно перевіряється справність самих труб по довжині.

У разі випирання або осідання колодязів на висоту більше 10 см, появи перекосів і руйнувань колодязі слід повністю перекладати зі зміцненням основи та ізоляції зовнішніх стінок для запобігання їх змерзанню з ґрунтом.

11. Зашпаровування стиків або заміна несправних труб на окремих ділянках транспортувальних водовідвідних ліній (колектори, збирачі, перепуски) виконуються в такій послідовності:

на пошкодженій ділянці знімається дерен і виконується розкопування труб;

пошкоджені труби видаляються;

виправляється або відновлюється основа під труби;

виконуються укладання труб і зашпаровування стиків;

засипаються траншеї раніше вийнятим ґрунтом з пошаровим трамбуванням;

закривається поверхня траншеї шарами дерну з його подальшим ущільненням.

Під час заміни або ремонту труб на окремих ділянках поглинальних елементів систем (осушувачі, дрени) порядок виконання ремонтних робіт залишається таким самим. Зашпаровування стиків при цьому не проводиться. Фільтрувальний матеріал перед засипанням попередньо промивається або замінюється на новий; зверху над осушувачами роблять водоприймальні щілини.

12. Способи зашпаровування стиків труб під час ремонту транспортувальних водовідвідних ліній залежать від виду труб.

У розтрубних трубах стики зашпаровуються глиною або цементним розчином.

Під час зашпаровування стиків глиною стиковий простір спочатку на 1/3 глибини забивається джгутом з просмоленого прядива діаметром дещо більшим від кільцевого зазору, з ретельним ущільненням, а потім проміжок, який залишився, заповнюється м’якою глиною. Навколо всього розтруба влаштовується глиняна обмазка завтовшки 8-10 см на 10-15 см в обидва боки від стику.

Під час зашпаровування стиків цементним розчином стиковий простір спочатку проконопачується джгутом з просмоленого прядива, попередньо змоченого в цементному молоці, а потім простір, що залишився, заповнюється піщано-цементним розчином у співвідношенні 1 : 2 з улаштуванням ззовні скосу під кутом 45°.

Під час укладання труб у водонасичені ґрунти вода від місця стиків на час тужавіння цементу відводиться, а стики обв’язуються мішковиною або брезентом.

З’єднання гладких (без розтрубних) труб (бетонних і залізобетонних) виконується впритул. Стики при цьому зашпаровуються цементними поясами або на них наклеюються стрічки з руберойду завширшки 20-25 см у 2-3 шари. Цементні пояски влаштовуються за допомогою переносної розбірної дерев’яної форми-опалубки, що надягається на трубу. У форму через отвір у верхній її частині заливається рідкий піщано-цементний розчин у співвідношенні 1 : 2. Заливання виконується з однієї сторони форми до появи розчину з іншої. Під час встановлення форми на трубу шви примикання ретельно зашпаровуються жирною глиною.

Пояски з руберойду на стиках труб улаштовуються в такий спосіб: кінці труб, що стикуються, очищаються від бруду, просушуються і обмазуються бітумом, потім на стики труб наклеюються пояски з руберойду.

З’єднання гладких (без розтрубних) азбоцементних труб виконується за допомогою азбоцементних муфт з гумовими кільцями.

13. Розмиви, зсуви і осідання поруч з вхідними і вихідними оголовками зашпаровуються ґрунтом, зміцнюються шарами дерну, камінням, бетоном та іншими подібними матеріалами з попереднім видаленням недоброякісних ґрунтів. Щоб уникнути розмиву ґрунтів навколо оголовків споруджують земляні вали або канави для запобігання надходженню води до оголовків з прилеглої ділянки. Намитий ґрунт у місцях виходу або входу води з труб регулярно видаляється.

14. Розмиті водою укоси і дно нагірних і водовідвідних канав, а також місця скидання води з водовідвідних пристроїв укріплюються шарами дерну, жердинами, хмизом, кам’яним вимощенням та іншими засобами.

15. Після ремонту водовідвідних і дренажних систем всі відновлені ділянки повинні відповідати їх призначенню і працювати повним перетином, для чого збереження прямолінійності, проєктних ухилів є обов’язковим. В окремих випадках дозволяється зміна водовідвідної і дренажної системи при зміні гідрогеологічних умов на прилягаючій до аеродрому місцевості, які виникли з моменту початкового проєктування.

XII. Організація утримання та ремонту будівель, споруд на аеродромах

1. Загальні правила експлуатації будівель і споруд службово-технічної забудови аеродромів

1. До споруд СТЗ аеродромів відносяться:

командно-диспетчерські пункти і стартові командні пункти;

командні пункти авіаційних частин (підрозділів);

споруди засобів зв’язку і радіотехнічного забезпечення, світлосигнального обладнання і метеорологічного забезпечення;

будівлі висотного спорядження;

службові будівлі з навчальними класами;

будівлі тренажерів;

будівлі чергових екіпажів;

будівлі і споруди техніко-експлуатаційних частин авіаційної техніки (далі - ТЕЧ АТ);

будівлі акумуляторно-зарядної, киснедобувної і компресорної станцій;

споруди з обслуговування і зберігання засобів радіоелектронної боротьби і радіоапаратури електронної розвідки;

будівлі спецбомбоозброєння;

споруди технічної позиції підготовки ракет;

споруди ТПП ПС;

ескадрильно-технічні будівлі;

пункти управління інженерно-авіаційної служби та аеродромно-технічного забезпечення польотів;

авіаційні тири;

укриття для авіаційної техніки, особового складу і матеріальних засобів;

сховища для обладнання повітряних суден;

захищені сховища першого боєкомплекту з майданчиками для підготовки авіаційних засобів ураження;

майданчики для випробування авіаційних двигунів;

укриття для наземної техніки;

склади ПММ, авіаційно-технічного майна, боєприпасів, інженерно-аеродромного майна;

споруди охорони і оборони аеродрому;

спеціальні фортифікаційні споруди;

пожежне депо;

парки авіаційної частини;

їдальні;

комунальні споруди: стаціонарні електростанції та трансформаторні підстанції; насосні станції, станції перекачки, очисні споруди водопостачання та каналізації, водозабірні споруди, артезіанські свердловини, водонапірні башти, споруди-резервуари для зберігання води під землею; котельні установки, теплові пункти;

інженерні мережі аеродромів.

2. Технічна експлуатація будівель і споруд СТЗ аеродромів складається з комплексу організаційно-технічних заходів щодо їх огляду, утримання і ремонту.

Загальні правила технічної експлуатації будівель і споруд СТЗ аеродромів передбачають:

використання будівель і споруд тільки за прямим призначенням;

постійний догляд за будівлями і спорудами, утримання їх і всієї території аеродрому в порядку, що визначається відповідними правилами і нормами технічної експлуатації;

дотримання і забезпечення температурно-вологісного режиму і санітарно-гігієнічних умов відповідно до норм, установлених для кожного приміщення;

своєчасне і якісне виконання технічної експлуатації, поточного та капітального ремонту будівель, споруд, інженерних мереж;

створення необхідних запасів матеріально-технічних ресурсів для потреб технічної експлуатації;

проведення профілактичних заходів з пожежної безпеки;

дотримання правил охорони праці;

навчання особового складу і перевірка знання конструктивних особливостей закріплених об’єктів, правилам технічної експлуатації інженерних систем, техніки безпеки і пожежної безпеки.

3. Наказом командира авіаційної частини (старшого авіаційного начальника аеродрому) усі будівлі і споруди СТЗ для безпосередньої експлуатації закріплюються за службами (підрозділами) авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

У наказі зазначаються:

найменування і номери об’єктів;

служби (підрозділи) авіаційних частин, за якими закріплені відповідні будівлі і споруди;

особи, які забезпечують комплексний технічний стан і утримання будівель і споруд, та їхні основні обов’язки з технічної експлуатації будівель і споруд;

порядок постановки будівель і споруд на консервацію, їх утримання та передання під час вибуття авіаційних частин і підрозділів.

4. Забезпечення правильного використання, збереження, пожежної безпеки і належного експлуатаційного утримання будівель і споруд СТЗ аеродрому покладається на командирів (начальників) частин і підрозділів (служб), що їх експлуатують.

5. Для полегшення контролю за правильністю експлуатації на кожній будівлі і кожній споруді прикріплюють спеціальні таблички із зазначенням номера об’єкта за генеральним планом аеродрому і особи, яка забезпечує його комплексний технічний стан і утримання, маркують агрегати, фарбують трубопроводи розпізнавальними кольорами відповідно до їх технологічного призначення.

6. Система оглядів технічного стану будівель і споруд СТЗ, що перебувають в експлуатації або на консервації, передбачає:

систематичне спостереження за будівлями і спорудами з боку закріплених за ними осіб авіаційних частин (підрозділів, служб) та інженерно-аеродромної служби;

періодичні огляди (загальний, частковий і позачерговий).

7. Роботи з утримання і поточного ремонту будівель і споруд виконуються силами частин і служб (підрозділів), за якими закріплені об’єкти СТЗ.

Експлуатація і поточний ремонт спеціального обладнання будівель і споруд, комунальних споруд, інженерних мереж здійснюються експлуатаційним персоналом.

Авіаційні частини можуть залучати на договірних засадах суб’єктів господарювання (незалежно від форми власності) для надання послуг та виконання робіт з технічної експлуатації, поточного та капітального ремонту будівель, споруд, інженерних мереж СТЗ аеродрому.

2. Підготовка будівель, споруд і території СТЗ аеродромів до експлуатації в зимовий період

1. Підготовка будівель, споруд і території СТЗ аеродромів до експлуатації в зимовий період проводиться з метою забезпечення надійної виробничої експлуатації їх у зимових умовах, запобігання передчасного зносу і руйнуванню будівель і споруд, забезпечення необхідних умов для підготовки та проведення польотів, збереження техніки і озброєння, створення належних умов для життєдіяльності особового складу авіаційної частини.

Роботи з підготовки здійснюються згідно з вимогами нормативних документів, виданих органами управління центральних органів виконавчої влади, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та з урахуванням вимог Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10 грудня 2008 року № 620/378, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1310/16001.

2. Підготовка будівель і споруд до зими включає:

виконання всіх ремонтно-будівельних робіт будівель, споруд та інженерних мереж, які за своїм характером та призначенням повинні бути закінчені до початку опалювального сезону;

проведення робіт із захисту конструктивних елементів будівель, споруд, технологічних трубопроводів та їх обладнання від промерзання, а приміщень - від переохолодження;

підготовку до експлуатації в зимових умовах опалювальних, вентиляційних пристроїв і санітарно-технічного обладнання;

звільнення від води всіх елементів систем літнього водопостачання;

підготовку необхідної техніки, обладнання та інвентарю до зимової експлуатації;

створення запасів матеріалів і палива;

навчання експлуатаційного персоналу правилам технічної експлуатації об’єктів у зимових умовах.

3. Підготовка території СТЗ до зими включає:

усунення просідання ґрунту та його підсипання на трасах інженерних мереж і поруч із конструкціями, що огороджують будівлі;

ремонт під’їзних шляхів до будівель і тротуарів;

очищення і планування кюветів;

відновлення всіх розпізнавальних знаків трасування інженерних мереж, пожежних водойм і гідрантів, оглядових колодязів, водопропускних пристроїв під дорогами тощо;

установлення в необхідних місцях снігозахисних огороджень.

4. Підготовку будівель, споруд і території СТЗ до зими виконують за загальним планом підготовки аеродрому до зими, який затверджується командиром авіаційної частини (старшим авіаційним начальником аеродрому).

Роботи з підготовки до експлуатації в зимових умовах повинні розпочинатися з 15 квітня і закінчуватися до 10 вересня.

5. До 15 вересня готовність до зими будівель, споруд та інженерних мереж СТЗ аеродрому перевіряється комісією авіаційної частини із складанням акта перевірки стану готовності будівель, споруд, інженерних мереж та території СТЗ аеродрому до експлуатації в зимовий період.

Усі виявлені недоробки і дефекти повинні бути усунуті до початку опалювального сезону.

3. Утримання основних конструктивних елементів будівель і споруд СТЗ аеродромів

1. Фундаменти і стіни підвалів повинні бути надійно захищені від дії поверхневих вод. Із цією метою необхідно забезпечити:

відповідне планування прилеглої до будівлі території з ухилами не менше 2° для відведення поверхневих вод від стін будівель;

справний стан вимощення або тротуарів навколо будівель, які повинні мати ухил від будівлі 1-3°;

наявність під ринвами будівель справних і прочищених водовідвідних лотків.

2. Особи, які забезпечують комплексний технічний стан і утримання споруди, вживають заходів щодо запобігання пошкодженням фундаментів та стін підвалів споруди. Фундаменти і стіни підвалів захищають від наслідків можливих пошкоджень водовідвідних, каналізаційних, теплофікаційних та інших комунікацій, які проходять через них або поблизу них.

3. У зимовий час зовнішні входи, приямки і спуски в підвал вчасно очищають від снігу. Сніг навколо будівель прибирають, відкидаючи його від будівель на відстань не менше 2 м. При сильних морозах прибирання снігу безпосередньо поруч із цоколем будівлі не виконується, щоб уникнути глибокого промерзання ґрунту під будівлею.

4. Під час експлуатації цоколів і підлог перших поверхів основна увага звертається на виконання таких вимог:

якщо підлога на ґрунті (немає підпілля) - на відведення поверхневих вод від будівлі для запобігання намоканню цоколю і основи підлоги; на проведення заходів щодо запобігання промерзанню цокольної частини будівлі;

якщо підлога на лагах (з теплим підпіллям) - на утеплення цоколю і запобігання можливості охолодження підпілля;

якщо підлога утеплена (з холодним підпіллям) - на наявність відсипки по периметру будівлі з боку підпілля та поповнення її за потреби; після настання стійкої теплої погоди - на здійснення інтенсивного провітрювання підпілля через продухи, а до настання холодної погоди - на своєчасне закриття продухів.

5. Бетонні підлоги для запобігання запилюванню покриваються лаком (фарбуються) по сухій і чистій поверхні; на асфальтових підлогах у виробничих приміщеннях під опорні частини обладнання укладаються прокладки, що запобігають деформації асфальтового покриття.

6. Очищення паркетних і дощатих підлог здійснюється протиранням насухо. Миття таких підлог «палубним» способом (розливом води) забороняється.

7. Під час утримання дерев’яних стін перевіряють:

стан вінців, обв’язок (верхніх і нижніх), обшивки та штукатурки;

якість і щільність конопачення пазів у вінцях і особливо в кутах будівель;

захист приміщень від промерзання і продування.

8. Під час утримання каркасно-засипних будівель стежать за станом і своєчасним поповненням засипки-утеплювача, станом стояків і нижньої обв’язки.

9. Під час утримання кам’яних стін стежать за виникненням різних деформацій та інших дефектів (спучення, западини, тріщини, пошкодження розчину кладки, вивітрювання, випадання окремих цеглин), а також за утворенням вологих місць у кладці стін.

10. Під час утримання фасадів головна увага звертається на стан штукатурки, облицювання, частин будівлі (карнизів, поясів та інших елементів архітектурного оформлення стін), що виступають, стан ділянок стін, що проходять під ринвами. Під час оглядів облицювання і штукатурку простукують.

Одночасно з оглядом фасадів перевіряються технічний стан і надійність кріплення пожежних драбин і водовідвідних пристроїв.

11. Під час утримання перекриттів основна увага звертається на появу в них неприпустимих прогинів, утворення тріщин на штукатурці стелі та порушення жорсткості (поява брижі) перекриття.

Під час огляду дефектних місць виконується розкриття підлог, визначаються причини виникнення пошкоджень і способи їх усунення.

Особливо ретельно оглядаються перекриття, розташовані над приміщеннями, які мають підвищену вологість повітря (санітарні вузли, котельні, пральні, душові тощо).

У горищних перекриттях головним чином стежать за прогинами стель, появою тріщин, місць намокання або промерзання, станом горищного розведення інженерних комунікацій тощо.

12. Несучі конструкції покриттів будівель (ферми, прогони, балки, арки, оболонки тощо) є найбільш важливими частинами будівель. Тому за такими конструкціями встановлюється особливо ретельне спостереження, перевіряється стан опорних частин стін і колон, елементів ферм, арок, рам, стан вузлів ферм, прогонів, тяжів, болтів, обов’язок, стан швів зварних конструкцій, залізобетонних елементів і надійність їх кріплення.

13. У дерев’яних покриттях особлива увага звертається на стан опорних вузлів нижнього поясу ферм, на наявність і якісний стан антисептичних прокладок в опорних вузлах ферм, на стан усіх дерев’яних елементів (міцність, вологість, відсутність загнивання та інших пошкоджень деревини), на затягування металевих з’єднань (болтів, хомутів, тяжів тощо).

14. Під час експлуатації покрівель особлива увага приділяється:

у сталевих покрівлях - виявленню і усуненню будь-яких порушень щільності у з’єднаннях листів, пошкоджень і пробоїн, правильності примикання покрівлі до стін, парапетів, труб, стану ринв, лійок і жолобів, стану фарбування покрівлі;

в азбестоцементних і черепичних покрівлях - стану кріплень і цілісності окремих листів, дотриманню належного перекриття (напуску) листів або черепиці, правильності перекриття на гребні, ребрах і місцях примикання до стін, парапетів, труб, якості кріплення листів і промащення черепиці;

у рулонних покрівлях - стану килима покриття, якості перекриття швів і щільності приклеювання килима до покриття, стану оброблення частин (труб, стін, парапетів), які виступають.

15. Під час експлуатації сходів і сходових клітин основна увага звертається:

у дерев’яних, кам’яних і залізобетонних сходах по металевим косоурам - на стан і міцність закладення в стіни балок сходових клітин, стан і міцність кріплення сходових ґрат, надійність кріплення косоурів до балок сходових клітин, а також на стан і цілість сходинок;

у кам’яних і залізобетонних безкосоурних сходах - на стан і міцність закладення сходинок в кладку стін, стан і міцність кріплення ґрат і поручнів; найбільш ретельно оглядаються сходи за наявності в стінах сходових клітин тріщин, спричинених нерівномірним осіданням стін.

16. Вікна, двері, ворота і освітлювальні ліхтарі, крім планових оглядів, що проводяться двічі на рік (навесні і восени), оглядаються після сильних дощів, вітрів і ураганів, а освітлювальні ліхтарі, крім того, і після великих снігопадів.

Під час огляду вікон головну увагу звертають на цілість і надійність кріплення до стін віконних коробок, якість закладення щілин і зазорів між стінами та коробками, стан віконних рам, засклення та стан запірних пристроїв.

Під час огляду освітлювальних ліхтарів основну увагу звертають на стан рам, цілість і чистоту засклення, стан кріпильних деталей.

Під час огляду дверей і воріт основну увагу звертають на технічний стан і цілість дверей і полотнищ воріт, міцність кріплення їх до коробок і стін, щільність прилягання дверних полотнищ і полотнищ воріт до дверних коробок і пристроїв для встановлення воріт, наявність перекосів і провисів, стан приладів, поковок тощо.

17. Під час огляду перегородок основна увага звертається на наявні відхилення від вертикальних і горизонтальних осей, їх стійкість (відсутність хиткості), появу тріщин у місцях з’єднання їх з капітальними стінами і стелями, пошкодження штукатурки, стан ізоляції (засипки), щільність з’єднання облицювальних плиток з перегородками, щільність прилягання плінтуса до облицювання.

18. Під час експлуатації ангарів і будівель з великими прольотами потрібен підвищений експлуатаційний контроль. При цьому необхідно:

ретельно проводити періодичні огляди несучих елементів перекрить та стін після снігопадів, тривалих дощів і сильних вітрів;

стежити за станом кріплення деталей і вузлів, за деформаціями несучих конструкцій;

вчасно виконувати роботи щодо захисту металевих конструкцій і деталей від корозії, антисептування та вогнезахисної обробки дерев’яних виробів і деталей;

не рідше одного разу на рік (після звільнення дахів від снігу) проводити контрольне нівелювання нижніх поясів ферм;

у разі появи тріщин та інших ознак деформації в несучих елементах негайно вживати заходів щодо тимчасового їх розвантаження і запобігання можливому руйнуванню;

не допускати прокладання трубопроводу, електропроводок та інших комунікацій безпосередньо по поясах та інших елементах ферм, порушень захисного шару в залізобетонних конструкціях;

контролювати правильність експлуатації підйомно-транспортного обладнання, яке спричиняє динамічні навантаження і вібрації в будівельних конструкціях;

стежити за справністю і регулярно здійснювати догляд за воротами; не допускати експлуатації воріт з несправними приладами і механізмами відкриття.

4. Особливості утримання будівель і споруд СТЗ на засолених ґрунтах

1. Засолені ґрунти мають специфічні фізико-механічні і хімічні властивості, які сприяють передчасному зносу і навіть руйнуванню будівель і споруд.

Характерними особливостями засолених ґрунтів є:

різке зниження їх несучої здатності під час зволоження;

корозійна активність до металів, бетонів, розчинів та інших будівельних матеріалів, що застосовуються під час зведення підземних частин будівель і споруд.

2. Під час утримання будівель і споруд на засолених ґрунтах необхідно:

вивчити передбачені проєктом на будівництво будівель і споруд конструктивні заходи по боротьбі зі зволоженням, просіданням і корозійною активністю ґрунтів;

підтримувати планування поверхні землі навколо будівель і споруд у стані, здатному забезпечити швидке і ефективне водовідведення дощових і талих вод. Окремі ями, промоїни та понижені місця засипати недренуючим ґрунтом з ретельним ущільненням і наступним плануванням;

стежити за справністю і працездатністю дренажно-водостічної мережі, відкритих канав і лотків, не допускати застою води у водовідвідних спорудах;

не допускати застосування піщаних ґрунтів, будівельного сміття та інших дренувальних матеріалів для зворотного засипання пазух котлованів фундаментів і траншей трубопроводів;

утримувати в справному стані штучні покриття вимощення, тротуарів, проїздів і доріг. Вимощення навколо кожної будівлі і споруди повинні бути водонепроникні і мати поперечний ухил не менше 3 %, а ширину - не менше 1 м;

вживати негайних заходів щодо недопущення можливих витоків води із систем опалення, водопроводу і каналізації. Вводи інженерних мереж і комунікації повинні мати ухил від будівель і споруд.

5. Особливості утримання будівель і споруд запасних (польових) аеродромах

1. Під час утримання тимчасових будівель і споруд на запасних (польових) аеродромах особлива увага звертається на справність несучих конструктивних і кріпильних елементів, пневматичних (надувних) споруд, їх оболонок, анкерних вузлів, повітряних установок, теплогенераторів та обладнання шаф управління.

2. На періоди, коли запасні (польові) аеродроми не експлуатуються, капітальні і стаціонарні тимчасові будівлі і споруди консервуються, а пересувні споруди і установки перевозяться на аеродроми, що експлуатуються, для зберігання. Обсяг і строки консервації будівель і споруд СТЗ, а також особливості роботи запасного аеродрому щодо приймання окремих повітряних суден та екіпажів визначаються керівниками органів управління авіації центральних органів виконавчої влади та Збройних Сил України, у підпорядкуванні яких перебувають аеродроми.

6. Консервація та розконсервація будівель і споруд СТЗ аеродрому

1. Консервація - приведення будівель та споруд, що не використовуються, до стану, який забезпечує їх повне збереження та готовність до подальшої експлуатацію в будь-який необхідний час.

2. Консервуватися можуть як окремі будівлі і споруди, так і СТЗ у цілому. Консервація на строк осінньо-зимового (опалювального) періоду - зимова консервація, а весняно-літнього - літня.

3. Консервація будівель і споруд може бути тимчасовою і довготривалою.

Тимчасова консервація здійснюється під час вивільнення будівель та споруд терміном до 1,5 місяця.

Під час тимчасової зимової консервації система теплопостачання повинна працювати безперервно для підтримання у приміщеннях температури повітря в межах 5-8 °C, а всі внутрішні системи водопроводу і каналізації звільняються від води. Пічне опалення припиняється.

Довготривала консервація будівель та споруд здійснюється в тому разі, якщо вони не плануються до використання більше як 1,5 місяця.

Під час довготривалої зимової консервації всі водопровідні системи звільняються від води і тільки зовнішній водопровід до пожежних гідрантів залишається заповненим.

Під час продовження консервації після закінчення опалювального сезону системи водопостачання, каналізації і водного опалення переводяться в готовність до літньої експлуатації, тобто промиваються і заповнюються водою. Система водяного опалення, крім того, прогрівається до температури 80-90 °C і залишається заповненою.

При будь-якій літній консервації будівель і споруд для запобігання корозії труб забороняється без потреби відключати і звільняти від води системи водопостачання, каналізації і водяного опалення.

Система парового опалення промиванню не підлягає і після прочищення конденсаційних горщиків, гідравлічних заглушок і обідків на конденсаційному трубопроводі залишається на літо без води.

Для котелень і систем опалення, які не потребують ремонту, початком літньої консервації вважається день закінчення опалювального сезону, а для тих, що потребують ремонту,- день закінчення ремонту.

Технічна ревізія та консервація котелень і систем опалення повинні проводитися під керівництвом спеціаліста-теплотехніка (начальника теплогосподарства).

4. Допускається часткова консервація будівель. При цьому в багатоповерхових будівлях, обладнаних внутрішніми технологічними системами, зимова консервація здійснюється вертикально по всіх поверхах. У захисних спорудах і укриттях незалежно від строку їх консервації повинні працювати системи опалення і вентиляції.

5. Консервація будівель та споруд повинна проводитися в обсязі та послідовності, вказаних у плані роботи із забезпечення консервації, та починатися з ретельного повного прибирання приміщень.

6. До консервації все внутрішнє обладнання, конструктивні елементи, технологічні прилади приміщень приводяться до справного стану, переносне обладнання і прилади по можливості зосереджуються в місцях їх надійного зберігання.

На зиму системи внутрішнього водопостачання і каналізації звільняються від води до відключення системи опалення. В останню чергу відключається внутрішня електромережа в розподільчих щитах чи вводах у будівлю.

Приміщення закриваються, запечатуються і здаються під охорону.

Прибирається вся територія СТЗ аеродрому, очищаються і дезінфікуються місця загального користування.

7. До основних видів робіт з консервації будівель і споруд, території СТЗ відносяться:

приведення до належного стану огородження території із загородженням (перекриттям) додаткових в’їздів і входів, зачинення вхідних дверей, що не використовуються;

облаштування сторожових (вартових) постів;

усунення всіх передумов до виникнення пожежі, заносів, затоплення будівель та споруд (як зовнішніми і ґрунтовими водами, так і з водопровідних і каналізаційних мереж);

ремонт водовідвідної системи (лотків, канав, кюветів, дренажу, каналізації тощо), виправлення профілю ґрунтових доріг і пішохідних доріжок;

звільнення від води і демонтаж на зимовий період систем літнього і тимчасового водопостачання (трубопроводів, баків, засобів перекачування, запірної і регулювальної арматури тощо);

ретельне очищення, змащування і забезпечення надійного зберігання обладнання, агрегатів і приладів будівель та споруд;

запобігання від гниття дерев’яних і від корозії металевих деталей та конструкцій будівель і споруд;

приведення всіх видів маскування СТЗ аеродрому до належного стану;

забезпечення і підтримання у приміщеннях необхідного температурного режиму, герметичності і теплоізоляції технологічних систем, їх арматури і приладів;

запобігання замуленню артезіанських свердловин (не рідше одного разу на місяць повинна відкачуватися вода);

замкнення на запірні пристрої вікон, воріт, дверей і хвірток; скління вікон.

8. Роботи, пов’язані з обслуговуванням і ремонтом конструктивних елементів будівель та споруд, а також утримання території СТЗ у належному стані під час проведення консервації здійснюються за загальними правилами, встановленими для працюючих об’єктів.

9. Потреби в матеріально-технічному забезпеченні заходів щодо консервації і утримання будівель та споруд у стані консервації визначається їх обсягом, строками і умовами консервації.

10. Постановка будівель та споруд СТЗ аеродрому на консервацію, а також зняття їх з консервації здійснюються за наказом командира авіаційної частини і оформляються актом комісії з консервації. Консервація (розконсервація) СТЗ аеродрому у цілому на довготривалий строк здійснюється за наказом керівника вищого рівня, у підпорядкуванні якого перебуває аеродром.

Під час постановки на консервацію комісія з консервації розробляє:

акт технічного стану будівель та споруд, їх обладнання станом на день консервації;

план роботи із забезпечення консервації і режиму утримання приміщень і обладнання за порами року з урахуванням кліматичних та інших місцевих умов;

план та інструкція з охорони об’єкта із зазначенням кількості сторожових (вартових) постів, місць їх розміщення та території;

розрахунок потреби палива, робочої сили, матеріалів, коштів для виконання плану робіт з консервації;

рішення щодо демонтажу обладнання, порядку його консервації, зберігання чи передавання відповідним організаціям і службам.

11. Під час розконсервації розробляються:

акт технічного стану будівель та споруд, обладнання станом на день розконсервації;

плани робіт щодо розконсервації і введення об’єкта в експлуатацію;

розрахунок потреби палива, робочої сили, матеріалів, коштів для виконання плану робіт з розконсервації.

12. Роботи з розконсервації будівель та споруд здійснюються в послідовності, зворотній консервації. Системи водопроводу і каналізації зимою вводяться в дію після прогріву приміщення (включення опалення) до температури 16-18 °C при відкритих водорозбірних кранах.

Вода повинна подаватися по ділянках таким чином: спочатку заповнюються трубопроводи нижніх поверхів, а потім верхніх. Розконсервація будівель та споруд здійснюється авіаційними частинами відповідно до вказівок командування вищого рівня і плану робіт із забезпечення розконсервації і введення об’єкта в експлуатацію.

XIII. Організація утримання та поточного ремонту захисних споруд, укриттів на аеродромах

1. Загальні положення з експлуатації захисних споруд та укриттів, розташованих на аеродромах

1. До захисних споруд на аеродромі належать:

захищені командні пункти;

арочні обсипні укриття для авіаційної техніки;

обвалування МС повітряних суден, наземної техніки, складів ПММ і озброєння;

укриття для особового складу.

2. Наказом командира авіаційної частини (старшого авіаційного начальника аеродрому) кожна захисна споруда і укриття закріплюється за службами (підрозділами) авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

3. Захисні споруди, укриття та їх обладнання повинні підтримуватися у справному стані й бути в постійній експлуатаційній готовності.

4. На зовнішній поверхні воріт арочного обсипного укриття для авіаційної техніки наносяться номер укриття, бортовий номер повітряного судна та прикріплюється табличка із зазначенням прізвища особи, яка забезпечує комплексний технічний стан і утримання укриття.

На правій внутрішній стінці укриття в місці, яке визначає заступник командира авіаційної частини з інженерно-авіаційної служби, наносяться магнітний курс, стоянковий курс, курсові кути на дальню та ближню приводні радіостанції.

5. Утримання і проведення поточного ремонту кабельних електроліній до укриттів здійснюється силами електрогосподарства аеродрому.

6. Виконання регламентних робіт і поточного ремонту обладнання систем енергопостачання повітряного судна, встановленого в укритті, організовує начальник автомобільної і електрогазової служби.

7. Утримання і проведення поточного ремонту кабельних ліній зв’язку до укриттів організовує начальник зв’язку та РТЗ авіаційної частини.

Справність і готовність до застосування засобів зв’язку і сигналізації укриття для авіаційної техніки забезпечує старший авіаційний технік (авіаційний технік) повітряного судна, розміщеного в цьому укритті.

8. З метою перевірки правильності технічної експлуатації, чистоти і постійної справності захисних споруд і укриттів, а також їх систем і обладнання проводяться контрольні огляди такими посадовими особами:

техніком (механіком) повітряного судна - укриття повітряного судна наприкінці робочого дня;

начальником ТЕЧ АТ ланки - усіх укриттів авіаційної ланки один раз на місяць;

заступником командира авіаційного підрозділу з інженерно-авіаційної служби - усіх укриттів підрозділу один раз на квартал;

заступником командира авіаційної частини з інженерно-авіаційної служби - усіх укриттів один раз на півріччя.

За потреби до оглядів залучаються спеціалісти підрозділів і служб забезпечення.

Результати оглядів та вжиті заходи записуються у формуляр укриття.

9. Технічне обслуговування захисних споруд, укриттів і їх обладнання виконується відповідно до інструкції з експлуатації захисних споруд, укриттів.

2. Утримання і поточний ремонт арочних укриттів для авіаційної техніки

1. Утримання арочних обсипних укриттів включає:

контроль та догляд за несучими конструкціями (арками, стінами, перекриттями газоходів і ніш) з ретельним їх оглядом не менше двічі на рік (весною і восени);

контроль та догляд за воротами всіх типів, їх запірними пристроями, підйомно-транспортним обладнанням і такелажними пристосуваннями, амортизаторами і рельсовими шляхами;

утримання ґрунтової обсипки та дернового покриву;

утримання в постійній справності водовідвідних канав і їх очищення для забезпечення безперешкодного відведення дощових і талих вод від споруди, штучних майданчиків і вивідних РД;

проведення робіт з маскування арочних сховищ;

організацію прибирання снігу з майданчиків, вивідних РД і проїздів, що примикають до укриття, а також очищення території навколо укриття після танення снігу;

виконання правил експлуатації арочних укриттів;

проведення регламентних робіт;

дотримання заходів безпеки й протипожежного захисту;

ведення встановленої технічної документації.

2. Поточний ремонт арочних обсипних укриттів включає:

відновлення ґрунтової обсипки, що осіла або розмита;

ремонт гідроізоляції укриттів (не більше 10 % загальної площі гідроізоляції) з подальшим відновленням ґрунтової обсипки;

шпарування тріщин, вибоїн і відколів на арочних панелях;

заміну тросів канатно-блокової системи захисних воріт;

ремонт або заміну окремих вузлів і деталей лебідок та електроприладів захисних воріт;

заміну коліс ходового візка стулки захисних воріт;

заміну осей навісів захисних воріт газоходів;

ремонт карнизів і торцевих стін арочних укриттів;

ремонт основ фундаментів рейкових шляхів відкотних захисних воріт;

ремонт штучного покриття та деформаційних швів в арочних укриттях і на майданчику перед воротами;

усунення перекосу та деформації каркаса і стулок розсувних захисних воріт.

3. Основними дефектами залізобетонних арок і склепіння арочних укриттів є:

відколи бетону ребер арок;

тріщини в місцях примикання ребер арок до полок;

нерівномірне просідання арок;

руйнування швів між арками.

4. Дрібні тріщини бетону ребер арок ремонтуються піщано-цементним розчином складу 1 : 3; роботи виконують при температурі повітря не нижче +5 °C.

Ремонт відколів бетону ребер арок можна також виконувати сумішами на основі епоксидних смол. Суміші виготовлюються з епоксидного клею, сухого піску і цементу в співвідношенні між епоксидним клеєм і мінеральними матеріалами 1 : 5. Співвідношення між цементом і піском за масою приймається 1 : 4.

5. Тріщини в місцях примикання ребер арок до полок заклеюють стрічками склотканини завширшки 20 см в 1-2 шари на епоксидному клеї. Перед наклеюванням стрічок поверхня бетону навколо тріщин очищується і продувається стиснутим повітрям.

6. При появі ознак нерівномірного осідання арок, а також тріщин в замкових з’єднаннях піварок, перекритті газохідних каналів і ніш, бетонній підлозі встановлюють причини їх виникнення і вживають заходів щодо усунення цих причин та дефектів.

7. Запакування зруйнованих швів між ребрами арок виконується пасмами зі смоляного канату або прокладками пороізолу з дотриманням таких вимог:

зі швів видаляють частки бетону, що відкололися, та залишки розчину;

шви зачищають дротяними щітками і продувають повітрям під тиском;

заготовлюють пасма зі смоляного канату або прокладки з пороізолу необхідної довжини, діаметром в 1,3-1,5 раза більше ширини шва;

смоляний канат або прокладку запресовують у шви між арками;

ребра арок оклеюють склотканиною по епоксидному клею.

8. Основними дефектами торцевих стін і ділянок споруд, що примикають до них, є:

руйнування карниза передніх торцевих стін;

руйнування горизонтальних і вертикальних швів між блоками торцевих стін.

9. Під час усунення руйнування карниза замінюють розшаровану цеглу, видаляють залишки зруйнованого бетону, відновлюються зруйновані шви між торцевими стінами і фронтонами, відновлюється штукатурення. На верхній частині карниза облаштовують стяжку із цементного розчину та гідроізоляцію з двох шарів руберойду.

Шви між блоками торцевих стін очищують від зруйнованого розчину і заповнюють піщано-цементним розчином складу 1 : 3.

10. Порушення гідроізоляції арок і перекриттів газохідних каналів і ніш усувають в такій послідовності:

знімають дерновий покрив і видаляють в дефектних місцях ґрунтову обсипку;

видаляють асфальтну стяжку з гідроізоляції, поверхню покриття очищують до бетону;

ґрунтують дефектну ділянку праймером і наклеюють на гарячу мастику два шари склотканини;

відновлюють гідроізоляційний шар з двох шарів бітумної мастики (кожен шар завтовшки 2-2,5 мм);

відновлюють асфальтну стяжку і здійснюють зворотну засипку ґрунту до проєктної відмітки з пошаровим його ущільненням.

11. Утримання ґрунтової обсипки споруд включає:

систематичні огляди стану обсипки і дернового покриву;

підтримання проєктних ухилів і товщини обсипки;

підсипку ґрунту з посівом насіння трав або укладання дернини в місцях розмивів і просадок;

облаштування в необхідних місцях водовідвідних канав і водозбірних колодязів та їх систематичне очищення.

12. Утримання дернового покриву проводять з урахуванням вимог маскування і включає:

видалення навесні сухих залишків рослинності;

викос високого травостою в літній період;

підсів і підживлення трав мінеральними добривами;

відновлення існуючого і створення на оголених ділянках нового дернового покриву.

13. В арочних обсипних спорудах застосовуються два основних типи воріт - відкотні і навісні, що відкриваються назовні.

Утримання захисних воріт полягає в їх систематичному огляді, періодичному змащенні деталей ходової частини, запірних і стопорних пристосувань, лебідок, осей блоків і гаків, тросових вставок.

Під час огляду звертається увага на справність рейок, коліс балансирних теліжок, лебідок, запірних, стопорних і такелажних пристосувань, на вільне і плавне відкриття стулок воріт і повне розкриття всього прорізу.

14. Під час експлуатації відкотних воріт можуть виникнути відхилення площини воріт від вертикалі або відхилення вертикальності притвору стулок.

Основними причинами відхилення стулок воріт від вертикалі є:

нерівномірне просідання напрямних рейок внаслідок недостатнього ущільнення або надмірного зволоження ґрунтів основи фундаментів рейкових шляхів;

морозне пучення фундаментів рельсових шляхів і бетонного покриття майданчика перед воротами.

15. З метою запобігання перезволоження основи фундаментів рейкових шляхів і просадки їх необхідно:

виключити можливість потрапляння атмосферних і паводкових вод з прилеглої території на бетонне покриття;

тріщини, що утворилися в покритті майданчика перед воротами, а також між покриттям і рейковими шляхами заповнювати гумобітумним в’яжучим або іншим герметиком.

16. Для відновлення вертикальності площини і притвору стулок воріт знімають або додають металеві прокладки відповідно на опорних ногах або під одним із візком ходової частини. Для цього стулка, на якій проводиться робота, повинна знаходитися в закритому або в крайньому відкритому положенні.

17. Торкання стулкою воріт фронтону укриття чи збільшення зазору між стулкою і фронтоном усуваються такими способами:

обидві стулки воріт перекотити на одну сторону; демонтувати фундамент рейкового шляху з однієї сторони укриття; підсилити основу і фундамент рейкового шляху; відновити рейковий шлях відповідно до проєкту; після закінчення тужавіння бетону, укладеного у фундамент, стулки воріт перекочують і проводять операцію ремонту з іншої сторони укриття;

наварити на головку рейки смугу металу необхідної товщини.

18. Якщо стулки воріт не відкочуються через порушення нахилу рейкового шляху або упирання реборд коліс чи броньованих листів у бетонний майданчик, необхідно відновити проєктний нахил рейкового шляху, його проєктні відмітки, очистити рейковий шлях. Видалити бетон у місцях дотику реборд чи листів, підрізати броньований лист.

19. Обрив упору на кінці рейкових шляхів усувають шляхом приварювання упору до рейок, за потреби збільшують виріз на броньованому листі.

Якщо важіль зчеплення воріт не фіксується, необхідно відрегулювати натягнення пружини гвинтом, замінити кутник фіксатора чи наварити його.

Зашореність тросів лебідки трособлочної системи зачинення воріт усувається заміною тросів; кінець тросу запаковують в стальну трубу.

Якщо не спрацьовує автоскидання троса під час зачинення воріт, відрегулювати штовхач автоскидання.

20. У разі виходу з ладу механізму піднімання зчіпки під час відчинення воріт необхідно збільшити зазор між стулками воріт; усунути перекошування важеля за допомогою розпірних шайб.

Якщо під час натискання кнопки «Відкрито» стулка не переміщується, усунути обрив електропроводки та несправність вимикача (замінити його).

21. Якщо під час відчинення (зачинення) воріт електродвигун автоматично не вимикається, необхідно відрегулювати положення лиж, затягнути болти, що закріплюють лижі, встановити важіль у вихідне положення (нахил встановлення - 45°) і закріпити на осі обертання важеля.

Переміщення стулок воріт після вимикання електропривода усувається регулюванням електричного гальма.

22. Основними дефектами навісних воріт, що розкриваються назовні є: короблення і перекіс каркаса і стулок, заклинювання їх під час відкриття об бетонну поверхню майданчика перед воротами.

23. Нещільність притвору стулок воріт усуваються таким чином:

за допомогою крана знімається несправна стулка і вкладається на рівну горизонтальну поверхню;

знімається в необхідних місцях обшивка стулки воріт;

за допомогою нагріву вирівнюються зігнуті елементи каркаса;

встановлюються додаткові зв’язки для збільшення жорсткості каркаса;

відновлюється обшивка стулок воріт і пошкоджені ущільнювальні прокладки.

24. У разі осідання стулок воріт на покриття майданчика під петлі стулок підкладають шайби, у випадку великої маси воріт знизу на каркасі встановлюють ролик з прокладанням на бетонному покритті майданчика металевої смуги, вигнутої по дузі відкриття стулок воріт.

У випадку морозного пучення бетонного покриття майданчика виникає заклинювання стулок під час їх відкриття.

Якщо величина пучення не перевищує 80 мм, заклинювання усувається підрізанням низу каркаса стулок воріт, у випадку пучення бетонного покриття на величину понад 80 мм бетонне покриття на майданчику перед воротами замінюється новим з попередньою заміною спученого ґрунту основи матеріалом, що не піддається пученню.

25. Регламентні роботи на захисних воротах і засобах механізації закочування повітряного судна в укриття проводить особа, за ним закріплена. Про виконання регламентних робіт робиться відповідний запис у формулярі арочного укриття. Збільшувати міжрегламентні строки і скорочувати обсяг виконання робіт забороняється.

Регламентні і регулювальні роботи, усунення несправності в електрообладнанні (крім обладнання систем енергопостачання повітряного судна) дозволяється здійснювати тільки обслуговуючим персоналом електрогосподарства аеродрому.

26. Основними прийомами маскування арочних укриттів є: фарбування відкритих поверхонь укриттів і прилеглих до них вивідних РД, використання рослинності, встановлення штучних масок. Роботи з маскування арочних укриттів проводяться особовим складом авіаційних підрозділів.

3. Утримання і поточний ремонт захисних заглиблених споруд аеродромів

1. Утримання захисних заглиблених споруд включає такі заходи:

своєчасне виявлення протікань у спорудах, встановлення причин їх утворення і усунення;

постійний догляд за водовідвідними і дренажними системами, ґрунтовою обсипкою і дерновим покривом;

утримання у постійній справності захисних герметичних дверей, люків, клапанів, їх запірних пристроїв і герметизувальних прокладок;

своєчасне випробування споруд і окремих приміщень на герметичність;

підтримання необхідного температурно-вологісного режиму;

підтримання у справному стані й чистоті повітрязабірних пристроїв;

якісне й своєчасне виконання ремонтних і регламентних робіт.

2. Експлуатація і ремонт водовідвідних і дренажних систем, усунення дефектів у них здійснюється відповідно до розділу XI цієї Інструкції.

3. Випробування приміщень на герметичність проводяться раз на місяць у два етапи. Спочатку перевіряється герметичність дверей і люків, а потім - приміщень.

Випробування на герметичність й усунення порушень щільності проводять відповідно до вимог технічної документації на споруду.

4. Для запобігання потраплянню в повітрязабірні труби системи припливної вентиляції води, пилу та інших сторонніх предметів необхідно:

утримувати в постійній справності системи для відведення поверхневих і ґрунтових вод від повітрязабірних споруд;

систематично очищати від бруду, пилу та сторонніх предметів захисні конструкції повітрязабірних отворів (сітки, жалюзійні ґрати тощо);

вчасно очищати внутрішні поверхні повітрязабірних труб, шахт від іржі, фарби, що відшарувалася, з подальшим відновленням покриттів, які зруйнувалися.

4. Експлуатаційне утримання земляних обвалувань для авіаційної техніки й засобів наземного забезпечення польотів аеродромів

1. Експлуатаційне утримання обвалувань включає такі заходи:

огляд та очищення покриттів усередині обвалувань і прилеглих до них площ від сторонніх предметів, а в зимовий період - від снігу;

догляд за газовідбійними щитами;

планування і підсипання схилів обвалувань;

задерніння схилів, посів трав і догляд за дерновим покривом;

закріплення (за потреби) ґрунтів в обвалуваннях від видування;

очищення водовідвідних і дренажних систем;

поточний ремонт земляних обвалувань, газовідбійних щитів і покриттів усередині обвалувань.

2. Огляд покриттів і схилів обвалувань виконується щодня до виводу повітряних суден і після повернення їх назад в обвалування.

Під час огляду особлива увага приділяється стану плит, швів і покриття в цілому, а також наявності відколів бетону і інших сторонніх предметів на покритті.

3. Очищення поверхні покриття всередині обвалувань від сторонніх предметів здійснюють поливо-мийними машинами або вручну.

4. Поточний ремонт земляних обвалувань включає:

підвезення і підсипання ґрунту для земляних схилів;

планування схилів обвалувань;

скошування трави, штучне відновлення дернового покриву, створення захисного шару, закріплення поверхні обвалувань шляхом ущільнення ґрунту або хімічними матеріалами;

ремонт водовідвідних канав;

підсипання й закріплення ґрунту, який видувається за кромкою покриття під час запуску повітряного судна.

5. Для підсипання схилів обвалувань використовують автосамоскиди й екскаватори. Подальше планування ґрунту на схилах проводять вручну дерев’яними гладилками.

6. На аеродромах, розташованих у посушливих і безлісних районах, а також у районах з різкими змінами погоди й активним вітровим режимом особливу увагу приділяють закріпленню ґрунту на обвалуваннях від видування (вітрової ерозії).

7. Відновлення дернового покриву обвалувань й догляд за ним проводять відповідно до розділу IX цієї Інструкції.

8. Для створення захисного шару з ґрунтів застосовують щебінь, гравій, піщано-гравійні суміші, тверді ґрунтові породи, що містять не менше 20 % часток розміром більше 2 мм, а розміром 0,1-0,5 мм - не більше 30 %. Товщина захисного шару повинна бути від 4 до 7 см залежно від ґрунту, що застосовується.

9. Закріплення ґрунтів хімічними матеріалами здійснюють просоченням поверхні вапняним молоком з подальшим доданням нафти або бітумної емульсії. Концентрація вапняного молока - від 1 : 8 до 1 : 12. Витрата вапняного молока й нафти становить відповідно по 2-3 кг на 1 м - 2 , а бітумної емульсії - 3-4 кг на 1 м - 2 поверхні.

XIV. Організація утримання та поточного ремонту інженерних мереж аеродромів

1. Організація обслуговування та ремонт систем електропостачання (далі - СЕП) аеродромів

1. До енергетичного обладнання аеродромів відносяться електротехнічні пристрої, за допомогою яких виробляється, перетворюється, передається, розподіляється та споживається електрична енергія.

2. Електроприймачі об’єктів аеродромів, які забезпечують виконання польотів, повинні бути не нижче другої категорії надійності електропостачання.

3. Як два незалежних взаєморезервуючих джерела електропостачання споживачів I або II категорії на аеродромі можуть застосовуватися:

зовнішня промислова електромережа та резервна електростанція аеродрому (з кількістю встановлених агрегатів не менше двох);

зовнішня промислова електромережа або центральна електростанція аеродрому (з кількістю встановлених агрегатів не менше двох) та автономні електроагрегати, силові електростанції, спеціальні агрегати безперебійного живлення, хімічні джерела живлення.

4. Електроприймачі другої категорії живляться електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення. Перерва в електропостачанні цих об’єктів у разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення допускається на термін, необхідний для повторного включення засобів зв’язку та РТЗ польотів персоналом чергової зміни.

5. Працездатність і придатність до експлуатації штатних автономних джерел електроенергії та пристроїв гарантованого електроживлення на об’єктах аеродрому забезпечують командири підрозділів зв’язку та РТЗ польотів, радіотехнічних військ, а також особи, що забезпечують польоти, визначені наказом командира авіаційної частини.

6. Утримання СЕП на території аеродрому здійснюється електрогосподарством аеродрому.

Організація обслуговування і ремонту СЕП аеродрому та технічне керівництво персоналом, який обслуговує електрогосподарство аеродрому, здійснюється електротехнічною службою авіаційної частини.

З метою забезпечення постійної експлуатаційної готовності аеродрому і безпеки польотів повітряних суден на аеродромі організовується цілодобовий нагляд за електроустановками черговими змінними електромонтерами з ремонту та обслуговування електроустаткування електрогосподарства аеродрому.

7. Обслуговування СЕП аеродромів і ремонт їх елементів виконуються згідно з вимогами Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91), інших нормативно-правових актів та технічної документації на електрообладнання.

8. Технічне обслуговування (далі - ТО) автономних електростанцій, електроустаткування та електрообладнання, забезпечення їх безперебійної роботи здійснюються особовим складом авіаційної частини, визначеним наказом командира авіаційної частини про закріплення осіб за військовими електроустановками.

9. На електрогосподарства покладаються обслуговування, ремонт та експлуатація електрообладнання електроустановок інженерно-аеродромних фондів, а саме:

повітряних ліній (далі - ПЛ) електропередачі напругою до та вище 1000 В;

силових кабельних ліній (далі - КЛ) напругою до та вище 1000 В;

трансформаторних підстанцій, розподільних пристроїв (далі - РПР) і розподільних пунктів (далі - РП);

електроприймачів та розподільних мереж у будівлях і спорудах СТЗ;

систем зовнішнього і охоронного освітлення;

блискавкозахисних пристроїв на об’єктах СТЗ.

10. Обслуговування і ремонт електроавтоматики насосних станцій, очисних споруд, станцій перекачування, котельнь, бойлерних здійснюються обслуговуючим персоналом цих об’єктів (а за його відсутності - персоналом електрогосподарства аеродрому).

11. Порядок постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок аеродромів, збільшення навантажень і приєднання додаткових потужностей до системи електропостачання здійснюється відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (зі змінами).

12. Підключення до високовольтних і низьковольтних електричних мереж аеродрому, які живлять об’єкти управління повітряним рухом, радіонавігації, посадки, електрозв’язку, світлосигнального і метеорологічного обладнання, електроспоживачів, не пов’язаних із забезпеченням польотів, не допускається.

Підключення електроспоживачів, пов’язаних із виконанням забезпечення польотів, до високовольтних і низьковольтних електричних мереж аеродрому, допускається виключно при двопроменевій схемі; при кільцевій, однопроменевій схемах та їх модифікаціях підключення цих електроспоживачів допускається тільки до високовольтних мереж.

Підключення до низьковольтних щитів гарантованого і безперебійного живлення об’єктів управління повітряним рухом, радіонавігації, посадки, електрозв’язку, світлосигнального і метеорологічного обладнання допускається тільки споживачів, призначених для забезпечення роботи і обслуговування цих об’єктів (аварійне освітлення, технологічний обігрів, вентиляція і кондиціювання).

13. Будівлі, споруди та розподільчі пристрої повинні бути обладнані захистом від грозових перенавантажень. Грозозахист будинків і споруд на аеродромі здійснюється відповідно до проєктної документації.

14. Особи, які безпосередньо забезпечують експлуатацію блискавковідводів і підтримання їх у стані постійної надійності, призначаються наказом командира авіаційної частини.

15. Для забезпечення постійної надійності роботи пристроїв блискавкозахисту щорічно перед початком грозового сезону проводяться огляд і перевірка всіх пристроїв блискавкозахисту зі складанням протоколу.

16. Під час огляду і перевірки пристроїв блискавкозахисту необхідно:

перевірити візуально за допомогою бінокля цілість блискавко-приймальників і струмовідводів, надійність їх з’єднання і кріплення до щогл. Якщо після огляду виникли сумніви у цілості цих елементів, то виконується їх обов’язковий безпосередній огляд;

виявити елементи пристроїв блискавкозахисту, що потребують заміни або ремонту внаслідок порушення їх механічної міцності;

визначити ступінь руйнування корозією окремих елементів пристроїв блискавкозахисту, вжити заходів щодо антикорозійного захисту і посилення елементів, пошкоджених корозією;

перевірити надійність електричних з’єднань між струмовідвідними частинами всіх елементів блискавкозахисту (місць зварювання, болтових та інших з’єднань);

перевірити відповідність пристроїв блискавкозахисту призначенню будівель, споруд, складів (за категоріями);

виміряти величини опору всіх заземлених пристроїв блискавкозахисту;

перевірити наявність необхідної документації на пристрої блискавкозахисту, трафаретів із зазначенням номера блискавковідводу, року його встановлення і попереджувального напису про небезпеку перебування поблизу нього під час грози, трафаретів про взаємне розташування фундаментів будівель і споруд, заземлених пристроїв і струмовідводів блискавкозахисних пристроїв.

17. Періодичному контролю (раз на п’ять років) повинні підлягати всі заземлювачі, струмовідводи і місця їх з’єднання, при цьому щорічно перевіряються 20 % їх загальної кількості.

Завданням огляду і перевірки є визначення глибини ураження корозією заземлювачів і струмовідводів та міцності їх з’єднання. Міцність з’єднання перевіряється шляхом простукування молотком.

Уражені корозією заземлювачі і струмовідводи (у випадку зменшення площі їх перетину більше ніж на 25 %) повинні бути замінені новими.

18. Позачергові огляди пристроїв блискавкозахисту проводяться після стихійних лих (сильний вітер, ураган, землетрус, пожежа, повінь) і після гроз надзвичайної інтенсивності.

19. Позачергові вимірювання опору заземлення пристроїв здійснюються після виконання всіх ремонтних робіт як на пристроях блискавкозахисту, так і на самих будівлях, що захищаються, і спорудах поблизу них.

20. Результати перевірок і оглядів заносяться в паспорти і журнал обліку стану пристроїв блискавкозахисту. На підставі цих даних складається план ремонту і усунення дефектів пристроїв блискавкозахисту, виявлених під час оглядів і перевірок.

21. Необхідно стежити за тим, щоб усі елементи пристроїв блискавкозахисту мали антикорозійні покриття (фарбами, бітумним лаком тощо). Електроди, що заземлюють, і струмовідводи допускається захищати антикорозійними покриттями тільки в надземній частині і під землею на глибині не більше 0,5 м.

22. Проводити земляні роботи поблизу будівель і споруд, що захищаються пристроями блискавкозахисту, допускається тільки з дозволу командирів (начальників) підрозділів (служб) за якими закріплені ці будівлі і споруди.

23. Забороняється під час грози проводити будь-які види робіт на пристроях блискавкозахисту і поблизу них.

24. На ділянках доріг (автомобільних і залізниць) і пішохідних доріжок, що знаходяться ближче ніж за 15 м від блискавковідводу і його заземлювача, встановлюються трафарети з попереджувальними написами про небезпеку перебування людей в цих місцях під час грози і передбачаються обхідні доріжки.

25. В авіаційній частині оформлюється така документація з блискавкозахисту:

проєкт блискавкозахисту будівель і споруд;

окрема справа з усіх питань, пов’язаних з проєктуванням та експлуатацією блискавкозахисту;

акти прийому і введення в експлуатацію пристроїв блискавкозахисту об’єктів;

наказ про призначення особи, яка забезпечує експлуатацію пристроїв блискавкозахисту;

паспорти блискавкозахисних пристроїв у двох примірниках: один - на об’єкті, інший - в особи, яка забезпечує експлуатацію блискавкозахисних пристроїв;

паспорти заземлювачів блискавкозахисних пристроїв - в особи, яка забезпечує експлуатацію блискавкозахисних пристроїв;

акт щорічної перевірки блискавкозахисних пристроїв перед початком грозового сезону;

план ремонту і усунення дефектів пристроїв блискавкозахисту, виявлених під час перевірки, з відмітками посадових осіб про їх усунення;

п’ятирічний (перспективний) план розкриття заземлювачів блискавкозахисних пристроїв;

акти огляду розкритих заземлювачів блискавкозахисних пристроїв;

журнал обліку стану блискавкозахисних пристроїв - в особи, яка забезпечує їх експлуатацію.

2. Утримання систем охоронного освітлення аеродрому

1. Охоронне освітлення аеродрому встановлюється по периметру огородження відповідальних зон аеродрому, які забезпечуються постійним спостереженням охорони візуально або за допомогою технічних засобів. Освітлення влаштовується з урахуванням способів контролю, що застосовуються, розміщення постів спостереження і маршрутів пересування охорони.

2. Смуга освітлення повинна охоплювати огорожу із зовнішньої і внутрішньої сторін і мати ширину не менше 12-15 м. У зоні смуги нормується освітленість: 0,5 лк на рівні земної поверхні в горизонтальній площині або на рівні 1,5 м від земної поверхні на одній зі сторін вертикальної площини поперечного перетину траси. Освітлення встановлюється так, щоб вартовий, пересуваючись по території поста, увесь час знаходився в тіні, а підступи до поста і об’єкта були освітлені.

3. В установках охоронного освітлення застосовуються світильники та прожектори. Вони встановлюються через кожні 20-30 м траси з нахилом у бік напрямку спостереження охорони.

Для монтажу світильників використовують подовжені до 5-6 м стояки самої огорожі або спеціальні опори, які відносять від контуру огорожі усередину на 1 м.

Прожектори використовують, якщо спостереження ведеться з вишок або стаціонарних постів. Прожектори розміщуються на спостережних вишках або щоглах заввишки 6-10 м з віддаленням їх одна від одної приблизно на 100 м. Оптичні осі прожекторів повинні бути нахилені на 4-8° униз і розвернуті в поле на 1-3° так, щоб внутрішні кромки променів не досягали постів спостереження, не засліплювали охорону і не створювали світлових перешкод для підрозділів (служб), які здійснюють забезпечення польотів.

Кожний освітлювальний прилад встановлюється і фіксується у визначеному положенні без можливості його мимовільного зміщення. Правильне положення освітлювальних приладів (кути нахилу і розгортання) позначається фарбою на арматурі та фіксуючих елементах.

4. За наявності охоронної сигналізації траса огорожі розбивається на ділянки. Освітлення автоматично вмикається тільки на ділянках, прилеглих до місць спроби подолання смуги, що охороняється.

5. Особлива увага приділяється надійності дії охоронного освітлення. Його живлення здійснюється кількома самостійними лініями з установленням індивідуальних апаратів захисту на відгалуженнях до кожного освітлювального приладу. Управління охоронним освітленням здійснюється незалежно від зовнішнього і внутрішнього освітлення.

6. Під час експлуатації освітлювальних установок охоронного освітлення основним завданням є підтримання їх проєктних технічних параметрів, забезпечення справності та безпечної експлуатації.

До основних заходів щодо обслуговування охоронного освітлення відносяться:

регулярний контроль стану освітлювальної установки - раз на два тижні (раз на три тижні з квітня по вересень);

своєчасне проведення очищень освітлювальних приладів - раз на три місяці;

огляд стану приладів, справності кріпильних деталей та контактів - раз на три місяці;

заміна ламп, приладів і електричних пристроїв, що вийшли з ладу або відслужили встановлений термін експлуатації;

перевірка стану опор, кронштейнів, тросових розтяжок - двічі на рік;

вимір рівня освітленості - щороку;

перевірка опору ізоляції дротів та кабелів, заземлення корпусів світильників - щороку;

планове виконання профілактичних і ремонтно-відновлювальних робіт.

7. Ремонтно-відновлювальні роботи здійснюються не рідше одного разу на три роки, одночасно проводиться очищення освітлювальних приладів і заміна ламп, що вийшли з ладу.

Несправні прилади відновлюють або замінюють на нові із запасного фонду.

За потреби проводиться фарбування металевих корпусів, світильників і прожекторів, відновлення їх розмітки і маркування.

8. Під час експлуатації та обслуговування системи охоронного освітлення необхідно дотримуватися правил техніки безпеки.

До оглядів і ремонтів освітлювальних електроустановок допускається обслуговуючий персонал, який пройшов підготовку та має відповідну кваліфікаційну групу з техніки безпеки.

Особи експлуатаційного персоналу, що одноосібно обслуговують освітлювальні електроустановки, повинні мати кваліфікаційну групу, не нижчу від третьої.

3. Організація експлуатаційного утримання та поточного ремонту систем теплопостачання аеродромів

1. Системи теплопостачання (далі - СТП) будівель і споруд СТЗ аеродромів відносяться до першої категорії за надійністю і складаються з групового джерела теплоти (котельні), мережевих установок, теплових мереж, теплових пунктів споживачів і систем теплоспоживання.

2. СТП можуть бути:

децентралізованими - при теплопостачанні окремих будівель, споруд від вбудованого або прибудованого джерела теплоти (котельні), окремих приміщень від індивідуальних апаратів опалення, вентиляції і гарячого постачання, опалювально-варильних печей;

централізованими - при теплопостачанні групи будівель і споруд від окремо розташованого джерела теплоти (групової котельні);

змішані, що включають зазначені вище елементи.

3. У котельнях розміщуються котлоагрегати і мережеві установки. Котлоагрегати можуть бути водогрійними і паровими. У водогрійних котлах використовується теплоносій - вода під тиском до 0,6 МПа (6 кгс/см - 2 ) температури до 115 °C. У разі встановлення на таких котлах парозбірників вони можуть бути використані як парові з тиском пари 0,07 МПа (0,7 кгс/см - 2 ). Парові котли поділяються на котли з тиском пари до 0,07 МПа та котли з тиском пари більше 0,07 МПа.

4. Мережеві установки, у разі використання парових котлоагрегатів, включають пароводяні теплообмінники, охолоджувачі конденсату, мережеві і підживлювальні насоси. У водогрійних котлах мережеві підігрівачі відсутні.

5. Усі водогрійні і парові котлоагрегати підлягають реєстрації у відповідному органі виконавчої влади, що здійснює державний нагляд за охороною праці. Дозвіл на введення в експлуатацію котлів високого та низького тисків видається після їх реєстрації і контрольної перевірки. Дозвіл на пуск котлів записується в технічний паспорт котлоагрегата.

6. Для забезпечення економічної і безперебійної роботи котельні і всієї СТП складається річний план експлуатації, що включає:

склад змін і черговість їх роботи;

графік завезення палива, норми та порядок його витрати;

заходи щодо раціональної експлуатації котлів та інших елементів системи теплопостачання;

заходи щодо поточного і капітального ремонтів котлів та інших складових СТП і строки їх виконання;

заходи щодо зменшення тепловтрат будівлями, спорудами і тепловими мережами;

план підготовки СТП до опалювального сезону;

заходи щодо технічного навчання обслуговуючого персоналу і дотримання правил техніки безпеки.

7. Пуск котлів виконується з дозволу начальника котельні (начальника теплогосподарства), про що робиться запис у журналі чергової зміни. Заповнення водою і пуск котлів виконуються відповідно до інструкцій з експлуатації на котли.

8. З метою контролю роботи обладнання котельні ведеться така документація:

паспорт котла;

журнал приймання-здавання чергування;

ремонтний журнал;

книга розпоряджень по котельні;

журнал оглядів і дефектів обладнання котельні;

добові відомості;

посадові інструкції.

9. Паспорт повинен мати всі дані про котлоагрегат (адресу установки, назву і його тип, теплову потужність, поверхню нагрівання, допустимий тиск, назву заводу-виробника, рік виготовлення, дату введення котла в експлуатацію, марку металу, з якого він виготовлений).

10. У журналі приймання-здавання чергування записують розпорядження про час пуску і зупинки обладнання, описують характер аварії та неполадки в роботі обладнання із зазначенням причин і способів їх усунення. Під час приймання і здавання змін у журналі роблять відповідний запис.

11. У ремонтному журналі записують виконані на котлах та обладнанні котельні ремонтні роботи, результати оглядів котла з виявленими дефектами. Також у журналі повинні зберігатися акти про приймання котла після ремонту.

12. У книзі розпоряджень записують поточні розпорядження, а також розпорядження, не передбачені інструкціями.

13. У журналі оглядів і дефектів обладнання котельні записують результати огляду і випробування обладнання, а також усі дефекти, виявлені обслуговуючим персоналом під час чергування. Також до журналу оглядів і дефектів обладнання котельні можуть записуватися результати обходів і оглядів обладнання теплових мереж і теплових пунктів споживачів.

14. У добових відомостях записують параметри і режими роботи котлів за показаннями контрольно-вимірювальних приладів.

15. Під час експлуатації котлів особлива увага звертається на визначення оптимальних режимів їх роботи, встановлюється необхідна кількість одночасно працюючих котлів, контролюється дотримання нормального водяного режиму, режиму роботи топок та їх продування. Слід запобігати утворенню відкладень і корозії, вчасно здійснювати промивання й очищення внутрішніх стінок котла.

16. У котельні на видному місці під склом вивішують:

таблиці добової витрати котельного палива залежно від температури зовнішнього повітря;

правила внутрішнього розпорядку та інструкції щодо обов’язків обслуговуючого персоналу;

інструкції з конструкції та експлуатації обладнання котельні і мереж;

інструкції з техніки безпеки і протипожежних заходів.

17. До експлуатації котлів допускається особи, що пройшли медичне обстеження, навчені за спеціальною програмою та мають посвідчення на право обслуговування котлів відповідної марки.

18. Повторна перевірка знань персоналу, що обслуговує котли, проводиться не рідше одного разу на рік.

19. Теплові мережі складаються з трубопроводів з тепло- і гідроізоляцією, запірно-регулювальної і дренажно-повітряної арматури, компенсаторів, будівельних конструкцій і споруд (канали, камери, опори тощо).

20. Основними технічними заходами під час експлуатації теплових мереж є:

повсякденне обслуговування теплових мереж;

періодичні випробування і перевірки теплових мереж;

ремонт теплових мереж;

пуск у експлуатацію теплових мереж після закінчення будівельно-монтажних робіт, ремонту або консервації (у неопалювальний період).

21. Своєчасне та якісне виконання технічних заходів забезпечує:

безперебійне і надійне постачання споживачів теплом у вигляді пари і гарячої води встановлених параметрів;

мінімальні втрати теплоносія і тепла;

нормативні строки служби трубопроводів, арматури, теплогідроізоляції і будівельних конструкцій тепломереж.

22. Під час обслуговування теплових мереж різними підрозділами повинні бути встановлені межі експлуатаційної відповідальності на усіх ділянках теплових мереж.

23. На диспетчерському пункті підрозділу, що обслуговує теплові мережі, а за відсутності диспетчерського пункту у приміщенні чергової зміни котельні, повинні бути: оперативна схема мережі, графік (маршрут) обходу, а також графік черговості відключення і включення ділянок тепломережі і окремих систем теплоспоживання в разі аварії. Крім цього, повинні бути списки камер і каналів, де є небезпека проникнення газів. Перевірка наявності газу в камерах і каналах теплової мережі на ділянках, де газопроводи прокладені на відстані не менше 100 м від мережі, повинна проводитися (з викликом представника організації, яка експлуатує газове господарство) не рідше одного разу на три місяці. Газонебезпечні місця позначаються на схемі, по трасі теплової мережі - спеціальним фарбуванням люків камер і колодязів.

24. Обслуговування теплопроводів дозволяється робити бригадою у складі не менше двох чоловік. За кожною парою слюсарів-обхідників повинна бути закріплена ділянка теплової мережі з точним визначенням меж обслуговування.

25. Обхід теплових мереж і теплових пунктів проводиться щодня відповідно до затвердженого маршруту. Перед виходом на обхід старший слюсар повинен ознайомитися зі схемою роботи тепломережі і розрахункових параметрів теплоносія. Після цього він повинен одержати від начальника теплогосподарства дозвіл на обхід.

26. Під час обходу перевіряється стан теплоізоляції, сальникових компенсаторів, дренажних і повітрявипускних пристроїв, будівельних конструкцій і споруд на теплових мережах і теплових пунктах, а також відповідність фактичних параметрів теплоносія розрахунковим. Виявлені недоліки і несправності негайно усуваються. Результати обходу доповідаються диспетчеру або начальнику теплогосподарства та робиться відповідний запис у журналі обходів.

27. Обслуговуючий персонал повинен знати значення допустимого витоку теплоносія (не більше 0,25 % ємності теплових мереж) і домагатися мінімальних втрат теплоносія.

28. Періодичні випробування і перевірки теплових мереж складаються з випробувань для визначення теплових і гідравлічних втрат, перевірок на гідравлічну щільність (опресувань) та розрахункову температуру теплоносія і рівень корозії.

29. У разі включення окремих нових змонтованих ділянок тепломережі протягом опалювального сезону перевірка на розрахункову температуру теплоносія проводиться в літній період.

30. Перевірка на розрахункову температуру здійснюється за умови підтримання не менше 30 хвилин максимальної температури в кінцевих ділянках мережі.

Випробування теплових мереж на розрахункову температуру проводять раз у два роки.

Теплові і гідравлічні втрати визначають раз на п’ять років.

31. Перевірки на гідравлічну щільність (гідравлічні випробування) теплових мереж проводяться два рази на рік:

після закінчення опалювального сезону для виявлення дефектів, які підлягають усуненню в період літнього ремонту;

після виконання ремонтних робіт для визначення міцності і щільності трубопроводів і арматури.

32. Для забезпечення своєчасного і якісного проведення гідравлічних випробувань виконуються такі заходи:

складається план гідравлічних випробувань з розбиванням тепломереж на ділянки (магістральні трубопроводи тепломереж і всі розгалуження від них виділяються в самостійні ділянки). На кожній ділянці повинна бути встановлена необхідна арматура для пуску повітря і води, штуцер для установки манометрів і підключення гідравлічних пресів;

створюються бригади з підготовленого експлуатаційного персоналу, який має допуск до самостійної роботи з експлуатації і ремонту обладнання і комунікацій систем теплопостачання. У складі бригади повинно бути не менше 3-5 чоловік. Кожній бригаді в установленому порядку оформлюється допуск на виконання робіт з підвищеною небезпекою;

підготовлюються до роботи підживлювальні насоси, гідравлічні преси і манометри. Під час випробування трубопроводів застосовуються перевірені і опломбовані пружинні манометри класу точності не нижче 1,5 з діаметром корпусу не менше 150 мм і шкалою на номінальну поділку 3/4 вимірюваного;

створюється в котельні запас води, необхідний для заповнення тепломережі.

33. Тиск під час гідравлічного випробування трубопроводів має дорівнювати робочому з коефіцієнтом 1,25, але не менше ніж робочий тиск плюс 3 кг/см - 2 .

Робочим тиском вважається тиск після мережевого насоса котельні (відповідно до проєкту чи звіту ремонтної організації).

Внутрішні системи опалення випробовуються тиском до 6 кгс/см - 2 .

34. Для відключення випробувальної ділянки трубопроводу від діючих мереж, інших ділянок внутрішніх систем опалення встановлюються глухі фланці чи заглушки. Використання засувок для відключення випробувальної ділянки трубопроводу від діючих мереж і внутрішніх систем опалення не дозволяється. Засувки, встановлені на випробувальній ділянці, повинні бути повністю відкриті, а сальники ущільнені.

35. Наповнення випробувальної ділянки трубопроводу здійснюється за допомогою підживлювального насоса, а створення випробувального тиску - гідравлічного преса.

Після створення у трубопроводах робочого пробного тиску упродовж не менше 10 хвилин здійснюється огляд трубопроводів (у разі надземного прокладання - по всій ділянці, підземного - у межах теплових камер). Якщо під час випробування пробним тиском не виявлено будь-яких дефектів чи витоку, тиск доводиться до випробувального і витримується не менше 10 хвилин.

36. Результати гідравлічних випробувань теплових мереж вважаються задовільними, якщо упродовж усього часу випробування не зафіксовано падіння тиску на манометрі, а в трубопроводах і корпусах арматури не виявлено ознак розриву, протікання чи запотівання. Дефекти, виявлені в результаті огляду трубопроводу, повинні усуватися після зниження тиску в трубопроводі до нуля. Після усунення дефектів здійснюється повторне гідравлічне випробування.

37. Перед гідравлічним випробуванням теплових мереж після їх ремонту здійснюється гідропневматичне промивання трубопроводів до повного освітлення промивної води.

38. Теплові мережі, що використовуються для гарячого водопостачання (у системах теплопостачання з безпосереднім водорозбиранням), після гідростанцій і промивання повинні піддаватися санітарній обробці відповідно до встановлених правил.

39. Результати гідравлічних випробувань теплових мереж оформляються актом на кожну ділянку з обов’язковим зазначенням дати випробування, випробувального тиску, виявлених дефектів (за наявності) тощо.

40. Після гідравлічних випробувань усіх ділянок здійснюється перевірка системи теплопостачання на функціонування з визначенням фактичного і нормативного витоку теплоносія, виходячи з допустимої величини витоку - 0,25 % місткості системи теплопостачання. Якщо фактичний витік теплоносія - більше допустимого, проводяться додаткові заходи з перевірки трубопроводів у доступних місцях, виключення місць водорозбирання із системи опалення в будівлях і спорудах.

Визначення витоку теплоносія з відкритих систем теплопостачання здійснюється при відключених трубопроводах гарячого водопостачання.

41. За результатами гідропневматичного промивання, гідравлічних випробувань і перевірки системи на функціонування складається акт щодо готовності теплових мереж до експлуатації в зимовий період.

42. Після монтажу або ремонту, а також перед пуском водяних теплових мереж і конденсатопроводів у парових мережах здійснюється промивання трубопроводів. Найбільш ефективне гідропневматичне промивання із застосуванням стиснутого повітря. У відкритих СТП остаточне промивання здійснюється питною водою. Після промивання необроблена вода повинна бути видалена з трубопроводів і замінена деаерированою водою.

43. Для контролю стану підземних трубопроводів щорічно за графіком здійснюється шурфування (один шурф на 1 км теплової мережі). Під час шурфування перевіряється стан зовнішньої поверхні трубопроводів і теплової ізоляції. Раз на три роки здійснюється перевірка стану внутрішньої поверхні трубопроводів вирізанням зразків труб (один зразок на 3 км мережі). Крім цього, проводиться систематичний контроль за внутрішньою корозією шляхом аналізів мережної води і конденсату, а також установки індикаторів корозії у характерних місцях трубопроводів.

44. Ремонт теплових мереж і теплових пунктів повинен здійснюватися на підставі результатів періодичних оглядів, випробувань, шурфування, вирізання і досліджень контрольних зразків труб. Примірний перелік робіт щодо планово-запобіжного огляду теплових мереж наведено в додатку 52 до цієї Інструкції.

45. Залежно від технічного стану теплові мережі підлягають поточному і капітальному ремонтам.

46. Поточний ремонт мереж проводиться щорічно в літній період.

Капітальний ремонт мереж проводиться через тривалий період експлуатації. Орієнтовна періо-дичність капітального ремонту тепломереж:

трубопроводи - через 15 років;

канали і камери - через 5 років;

арматура - через 5 років.

47. Заявки на виконання капітального ремонту подаються не пізніше ніж за 4 місяці до початку планованого року, а орієнтовні заявки на необхідні асигнування - за 8 місяців.

48. Заповнення, промивання, включення циркуляції, прогрів та інші операції з пуску теплових мереж повинні здійснюватися за спеціальною програмою із зазначенням необхідних заходів безпеки для персоналу пускових бригад.

49. Теплові пункти споживачів теплоти зв’язують теплову мережу зі споживачами.

У них здійснюється управління системами теплоспоживання та, частково, системою теплопостачання. Крім цього, в них виконується трансформація параметрів теплоносія (температури і тиску), підтримання постійності витрат, облік кількості відпущеної споживачу теплоти тощо).

50. Обладнання теплових пунктів підлягає:

постійному ТО, що включає щоденний технічний огляд і щотижневе ТО;

поточному ремонту;

капітальному ремонту.

51. Особа, що обслуговує тепловий пункт, повинна щодня виконувати такий обсяг робіт з технічного огляду обладнання:

провести зовнішній огляд усіх систем і обладнання;

перевірити, чи немає підтікання води через сальники насосів, засувок і фланцеві з’єднання трубопроводів, за потреби, підтягнути сальники і фланцеві з’єднання;

перевірити роботу резервних і додаткових насосів короткочасним включенням їх у роботу зі щита управління;

включити підживлювальний насос місцевої системи опалення, провести контроль за підживленням;

перевірити роботу насосів на нагрів підшипників, вібрацію і сторонні шуми; за потреби вжити заходів щодо виявлення причин і усунення несправності;

перевірити на щиті управління автоматикою положення перемикачів режимів і стан сигнальних ламп (перемикачі повинні бути встановлені в автоматичне положення, на щиті повинні світитися сигнальні лампи працюючих насосів і сигнальна лампа живлення);

переконатися в зачиненні дверей електричних шаф;

перевірити цілість ламп освітлювальної апаратури та здійснити заміну тих, що вийшли з ладу;

перевірити відсутність води у дренажному колодязі і, за потреби, відкачати воду;

зняти показання контрольно-вимірювальних приладів (кожні 4 години) і порівняти із заданими параметрами. У разі розбіжності вжити заходів щодо виявлення причин, усунення несправності і, за потреби, зробити коригування режиму роботи обладнання;

перевірити чистоту і протипожежний стан приміщення;

перевірити наявність зв’язку з диспетчерськими пунктами;

здійснити приймання-здавання зміни черговим персоналом.

52. Під час щотижневого ТО обладнання теплових пунктів виконується обсяг робіт, що проводяться під час щоденного технічного огляду, і додатково проводяться такі роботи:

очищення обладнання від іржі, пилу і підтікання мастила;

перевірка наявності мастила на шпинделях засувок, які за потреби змащуються;

перевірка стану сальникових ущільнень засувок (підтікання води через сальникове ущільнення не допускається);

перевірка (на дотик) нагрівання корпусів насосів і електродвигунів під час роботи насосних агрегатів. Якщо температура корпусу виявиться вищою 60-70 °C, встановлення причини перегріву та усунення їх;

перевірка стану сальникових ущільнень насоса (під час роботи насоса вода із сальника повинна просочуватися окремими краплями або тонким струменем), за потреби підтягнення сальникових ущільнень або заміна сальникового набивання;

визначення (за маслопокажчиками) наявності мастила в масляних ваннах (корпусах підшипників), за потреби, поповнення його до встановленого рівня;

визначення стану пружних муфт насосних агрегатів (прокручуванням вала (вручну) зупиненого агрегата), у разі зносу гумових кілець - їх заміна;

перевірка надійності кріплення насосних агрегатів до рам, підтягнення з’єднання болтів;

перевірка роботи всіх резервних і додаткових насосів короткочасним включенням їх у роботу;

перевірка (зовнішнім оглядом) надійності заземлення всього електрообладнання, визначення працездатності аварійного освітлення;

переконання у відсутності сторонніх предметів усередині електричних шаф, а також вологи і корозії деталей;

усунення нехарактерних шумів (гудіння) працюючих контактів і магнітних пускачів (надмірного гудіння і деренчання не повинно бути);

перевірка (за зовнішніми ознаками), відсутності перегріву контактних з’єднань шин та інших контактних деталей (підгоряння, зміни кольору шин або контактних частин, запаху озону);

визначення стану запобіжників (заміна перегорілих або нестандартних плавких запобіжників);

переконання в цілості та працездатності манометрів і термометрів;

перевірка стану гільз термометрів, за потреби, очищення від бруду та доливання масла;

продувка манометрів короткочасним відкриттям триходових кранів;

прочистка фільтрів та імпульсних ліній гідравлічних регуляторів шляхом зняття дросельних шайб і подачі води під тиском 0,3-0,5 МПа у верхній штуцер фільтра, при цьому з бокового штуцера фільтра повинен здійснюватися вільний злив води в каналізацію (один раз на місяць);

підфарбування обладнання і трубопроводів (за потреби);

проведення коригування налаштування теплової автоматики;

проведення хімічного аналізу мережевої води для визначення гідравлічної густини водопідігрівача (один раз на місяць);

перевірка наявності і ведення технічної документації теплового пункту;

встановлення наявності і справності захисних діелектричних і протипожежних засобів (захисні засоби з простроченими строками придатності або несправні замінюються);

проведення вологого прибирання теплового пункту.

Усі зауваження і несправності, виявлені під час технічного огляду і обслуговування, підлягають усуненню. Після усунення несправності необхідно переконатися в нормальній роботі інженерних систем і обладнання. Після закінчення ТО всі інженерні мережі і обладнання теплових пунктів повинні бути приведені до початкового стану, який забезпечує нормальну роботу всіх систем.

53. Щоденний огляд виконує слюсар-сантехнік (обхідник), щотижневе ТО - члени об’єднаної бригади (слюсар-сантехнік, слюсар-електрик, слюсар-монтажник по контрольно-вимірювальних приладах і автоматиці).

54. Експлуатація системи теплоспоживання включає:

випробування і підготовку систем до опалювального періоду;

підготовку і пуск систем у дію після їх монтажу, ремонту або зупинки;

ТО;

поточний ремонт систем.

4. Утримання систем вентиляції і кондиціювання повітря будівель та споруд аеродромів

1. До робіт щодо утримання систем вентиляції і кондиціювання повітря допускається кваліфікований персонал, який має посвідчення на право експлуатації електрообладнання напругою до 1000 В, після інструктажу з правил техніки безпеки.

2. Під час обслуговування вентиляційних систем необхідно дотримуватися таких основних вимог техніки безпеки:

робота вентиляційного обладнання допускається тільки за умови огородження ґратами або кожухами приводних ременів, сполучних муфт та інших частин, що обертаються;

знімати і надягати привідні ремені під час обертання ротора електродвигуна забороняється;

ремонт, чищення електродвигунів, вентиляторів, насосів виконується тільки після повної зупинки частин, що обертаються;

під час виконання робіт на обладнанні плавкі запобіжники повинні бути вийняті для запобігання можливому випадковому пуску обладнання;

під час тимчасового від’єднання електродвигунів від мережі кінці живильних проводів мають бути ізольовані;

місця встановлення вентиляційного обладнання, що потребують систематичного догляду й обслуговування, забезпечуються постійним освітленням. Для обслуговування обладнання в інших місцях необхідно мати переносні електричні лампи напругою 36 В, в умовах підвищеної вологості - напругою 12 В;

влізати в повітроводи, укриття, охолоджувачі, зволожувачі тощо до повної зупинки відповідних установок, а також до звільнення від пилу і провітрювання їх внутрішніх частин забороняється;

вентиляційні камери, канали і площадки не повинні загороджуватися сторонніми предметами.

3. Під час організації експлуатації на кожну вентиляційну систему повинні бути заведені:

паспорт;

ремонтна картка;

робоча інструкція з обслуговування.

Паспорт вентиляційної системи складається за даними технічних випробувань. Після виконання капітального ремонту у відповідні графи паспорта вносяться необхідні зміни і доповнення (щодо заміни вентиляційного обладнання, зміни продуктивності вентилятора тощо).

У ремонтній картці вказуються вид ремонту (поточний, середній, капітальний), дата початку і закінчення робіт, короткий зміст зробленого ремонту, оцінка якості виконаних ремонтних робіт під час їх приймання.

Робоча інструкція з обслуговування повинна включати таку інформацію:

порядок вмикання і вимикання вентиляційних установок;

основні особливості догляду за окремими установками вентиляційної системи;

планові строки і зміст запобіжних оглядів;

методи регулювання, що забезпечують на робочих місцях розрахункові повітрообмін, температуру і вологість повітря;

вказівки щодо порядку дій при несправності у системі.

4. Увімкнення загальнообмінних припливних і витяжних вентиляційних установок здійснюється за 10-15 хвилин до початку роботи об’єкта, при цьому спочатку вмикають витяжні, а потім припливні системи. Вимкнення загальнообмінних припливних і витяжних установок здійснюється у зворотному порядку через 10-20 хвилин після закінчення роботи об’єкта. Якщо після припинення роботи об’єкта продовжуються вибухонебезпечні газовиділення, то строки вимикання загальнообмінної припливної і витяжної вентиляції визначаються з урахуванням місцевих умов.

Місцеві витяжні вентиляційні установки вмикаються за 3-5 хвилин до початку роботи виробничого обладнання і вимикаються через 3-5 хвилин після закінчення його роботи.

5. Перед пуском вентиляторного агрегата необхідно:

перевірити наявність заземлення корпусу електродвигуна;

перевірити справність з’єднання вентилятора з електродвигуном;

перевірити справність огородження привідних ременів та інших обертових частин;

закрити направляючий апарат (заслінку або шибер).

Через 3-4 хвилини після пуску агрегата слід плавно відкрити направляючий апарат (заслінку або шибер) і переконатися в нормальній роботі вентиляторного агрегата.

Якщо в період пуску або після нього будуть помічені відхилення в роботі агрегата, він негайно відключається від мережі та усуваються несправності.

6. ТО вентиляторних агрегатів проводиться не рідше одного разу на 3-4 місяці.

Під час обслуговування перевіряються:

величина зазорів між робочим колесом і кожухом вентилятора;

наявність змащення в підшипниках і температура нагрівання їх корпусів;

наявність корозії і механічних пошкоджень вузлів і деталей агрегата;

балансування робочих коліс вентиляторів;

співвісність валів вентилятора і двигуна;

кріплення вузлів і деталей;

натяг привідних ременів;

опір ізоляції електродвигуна і надійність заземлення його корпусу;

справність пускової апаратури.

Усі виявлені дефекти негайно усуваються і виконується пробний пуск вентиляторного агрегата.

7. Перед увімкненням камери зрошення засобів тепловологісної обробки повітря необхідно:

оглянути вихідні отвори форсунок і за потреби прочистити їх;

переконатися в надійному кріпленні з’єднувальних частин виробів;

наповнити бак водою до рівня переливу, перевірити роботу кулькового клапана і за потреби відрегулювати його.

Увімкнення камери зрошення виконується відповідно до інструкції з експлуатації.

8. ТО камери зрошення проводиться не рідше одного разу на місяць. Обслуговування включає:

огляд і очищення форсунок;

огляд, очищення і промивання пластин сепаратора;

видалення води з бака, очищення і промивання водяного бака і водяного фільтра.

У разі вимикання камери на тривалий строк перекривається трубопровід для подавання води на підживлення, видаляється вода з бака, бак промивається.

9. Перед пуском повітряних самоочисних фільтрів бак для мастила та редуктор заповнюються мастилом (відповідно до інструкції з експлуатації) і перевіряється рух сітчастих панелей шляхом прокручування вручну привідних валів.

10. ТО фільтрів включає:

заміну мастила в баку, коли концентрація пилу в ньому сягає 7 % маси залитого мастила;

змащення підшипників ведучих валів (раз на рік);

промивання бака і фільтрувальних панелей (у разі заміни мастила);

промивання редуктора гасом і заміну мастила (через 2500 годин роботи);

очищення верхніх мастилознімачів від бруду.

ТО електродвигуна приводу фільтра виконується відповідно до паспорта заводу-виробника.

11. У процесі експлуатації вентиляційних мереж не рідше одного разу на місяць перевіряються:

наявність прокладок у фланцевих з’єднаннях;

міцність кріплення всіх елементів вентиляційної мережі;

наявність покажчиків ступеня відкриття або закриття на всіх регулювальних пристроях;

справність і чистота вентиляційних решіток;

герметичність закриття отворів для огляду й очищення повітроводів;

стан антикорозійних покриттів.

5. Утримання систем водопостачання аеродромів

1. Системи водопостачання включають в себе водозабірні споруди, насосні станції, очисні споруди, напірно-регулювальні резервуари, водоводи і розвідну мережу.

2. Залежно від призначення водоводи можуть бути господарсько-питні, виробничі і протипожежні.

У більшості випадків господарсько-питні, а іноді і виробничі водоводи, є одночасно і протипожежними.

3. Контроль за санітарним станом джерел і всієї системи водопостачання здійснюється медичною (санітарно-епідеміологічною) службою авіаційної частини.

4. Утримання систем водопостачання включає:

забезпечення заданого режиму роботи споруд і обладнання систем водопостачання;

щоденну перевірку роботи обладнання;

планово-попереджувальні огляди споруд і обладнання;

поточний ремонт споруд і обладнання;

підтримання належного рівня санітарного стану джерел і всієї системи водопостачання, що подає воду для господарсько-питних потреб.

5. ТО обладнання насосних станцій включає проведення щоденного (щозмінного), щотижневого, щомісячного і щорічного обслуговування.

6. Щоденне (щозмінне) ТО (ТО № 1) обладнання насосних станцій включає такі роботи:

1) перевірка стану насосних агрегатів, а саме:

справність працюючих насосних агрегатів за показниками амперметрів (збільшення сили струму під час роботи насоса допускається не більше ніж на 20 % номінальної величини);

відсутність механічних ушкоджень;

наявність і правильність заземлення електродвигунів (провідники заземлення повинні бути справними, очищеними від іржі та фарби, а контактні з’єднання щільно затягнуті);

справність та надійність кріплення огородження сполучних муфт;

наявність змащення у ваннах підшипників (перевіряється і поповнюється змащення тільки при виключеному насосі);

щільність примикання кришок до ванн підшипників (по слідах підтікань змащення);

відсутність сторонніх шумів і вібрацій у працюючих агрегатах;

температура корпусів підшипників насосів і електродвигунів (повинна бути не вище 60 °C);

стан сальників насосів (сальники повинні бути затягнуті так, щоб через них при роботі насоса вода просочувалася безупинно окремими краплями - 40-50 крапель за хвилину);

готовність до роботи пожежних і резервних насосних агрегатів шляхом короткочасного їх включення по 10-15 с;

2) перевірка стану водонапірної пневматичної установки (компресора і повітряних баків), а саме:

відсутність механічних ушкоджень;

наявність і правильність заземлення електродвигуна, баків, реле тиску;

справність і надійність кріплення огородження клинопасової передачі;

рівень мастила у компресорі;

наявність і цілісність пломб на регуляторі тиску і запобіжному клапані компресора, а також реле тиску і запобіжних клапанів баків (справність дії останніх перевіряється шляхом примусового підняття важелів);

готовність до роботи компресора шляхом короткочасного включення його у роботу (одночасно продувається масловодовіддільник ресивера при відкритих зливальних пробках);

справність водомірного скла і щільність його з’єднання з корпусами кранів;

рівень заповнення баків стисненим повітрям (за наявності повітря менше 1/5 обсягу бака проводиться підкачування його компресором);

3) перевірка стану бактерицидних установок, а саме:

наявність і надійність кріплення заземлення установок;

відсутність і механічних ушкоджень захисного скла оглядових вікон;

щільність фланцевих з’єднань;

справність ртутно-кварцових ламп (за допомогою світлової сигналізації або через оглядові вікна);

4) перевірка стану трубопроводів, арматури і контрольно-вимірювальних приладів, а саме:

відсутність підтікань у з’єднаннях трубопроводів і через сальники запірної арматури (за потреби, течі усуваються);

комплектність, цілість та працездатність манометрів, вакуумметрів і водомірів;

5) перевірка стану насосної станції в цілому, а саме:

наявність, комплектність і справність інструмента, приладів та інвентарю;

наявність встановленого запасу мастильних та ущільнювальних матеріалів;

справність засобів зв’язку.

Також проводиться очищення обладнання від пилу, підтікань мастила та прибирання приміщень насосної станції.

7. Щотижневе ТО (ТО № 2) обладнання насосних станцій включає такі роботи:

виконання операцій ТО № 1;

перевірка стану гумових втулок пружних муфт насосних агрегатів (дефектні втулки міняються);

перевірка на функціонування насосних агрегатів, що не включалися у роботу протягом тижня (включенням на 2-3 хвилини);

пуск компресора при закритому вентилі на напірному трубопроводі;

перевірка справності дії і правильності настройки регулятора тиску і запобіжного клапана водонапірної пневматичної установки (за показаннями манометра).

8. Щомісячне ТО (ТО № 3) обладнання насосних станцій включає такі роботи:

виконання операцій ТО № 2;

проведення вимірів статичного і динамічного рівнів води у свердловинах із записом результатів вимірів у журнал насосної станції;

перевірка надійності кріплення насосних агрегатів до рам;

огляд клапанів компресора, очищення їх від нагару і промивання у гасі;

видалення через спускну трубу осілий на дні водоповітряних баків осад, очищення водомірного скла;

відновлення повітряної «подушки» у середині баків водонапірної пневматичної установки;

очищення від забруднення кварцових чохлів ртутних ламп;

прибирання санітарних зон;

перевірка правильності і повноти ведення журналу насосної станції.

9. Річне ТО (ТО № 4) обладнання насосних станцій включає такі роботи:

виконання операцій ТО № 3;

ревізія насосів з їх розбиранням, заміною змащення та сальникового набивання, збиранням та перевіркою на функціонування і відповідність фактичних параметрів роботи паспортним даним (відхилення параметрів від первісних допускається не більше ніж на 15 %);

перевірка технічного стану компресора;

очищення, промивання і хлорування водоповітряних баків 1-3 % розчином хлорного вапна з наступним промиванням їх чистою водою;

ревізія і регулювання запобіжних клапанів;

визначення на основі бактеріологічного аналізу ефекту знезаражування води на бактерицидній установці (у разі зниження бактерицидного випромінювання до 70 % від номінального, лампи підлягають заміні);

ревізія запірно-регулювальної арматури;

гідравлічне випробування трубопроводів робочим тиском.

10. Для забезпечення нормальної експлуатації обладнання в кожній насосній станції повинні бути:

експлуатаційно-технічна документація (інструкції з технічного обслуговування і технічні описи, посадові інструкції та інструкції з техніки безпеки, паспорти на обладнання, заводські характеристики агрегатів);

схеми управління засувками для кожної групи насосів при роботі їх у різних режимах;

план ділянки з нанесенням усіх споруд підземних комунікацій;

індивідуальний комплект запасних частин на кожний вид обладнання, що містить необхідні запасні частини, інструмент і матеріали для його ТО і ремонту;

засоби пожежогасіння;

аптечка з необхідними запасами медикаментів і перев’язувальних засобів для надання невідкладної домедичної допомоги.

11. На насосній станції ведеться постійний облік роботи її обладнання за такими основними показниками із записом у змінному журналі насосної станції:

напрацювання годин кожним видом обладнання (насосним агрегатом, водонапірною пневматичною установкою, бактерицидною установкою тощо);

тиск, що створює насос і спожитий електродвигуном струм;

кількість води, що подається споживачам;

якість води, яка надходить з вододжерела і подається споживачам (за даними аналізів);

результати вимірів статичного і динамічного рівнів води у свердловинах.

12. Введення в експлуатацію артезіанських свердловин проводиться тільки після повного освітлення води, хлорування свердловини і водопідйомного обладнання.

Освітлення води здійснюється шляхом безперервного відкачування її зі свердловин протягом не менше трьох діб. За потреби тривалість відкачування може бути збільшена.

Відкачування води зі свердловин проводиться тимчасовим або експлуатаційним водопідйомником. Як тимчасовий водопідйомник звичайно використовується ерліфт. Мінімальна подача тимчасового водопідйомника повинна бути не меншою за 75 % розрахункової.

Якщо під час відкачування глибинним насосом вода надходить з великим умістом піску, зменшується подача насоса, а в міру освітлення води - збільшується. При цьому забороняється зупиняти насос, що подає воду з піском, щоб уникнути заклинювання робочих коліс.

Після закінчення освітлення води проводять дезінфекцію - хлорування свердловини та водопідйомного обладнання.

Хлорування здійснюється хлорним вапном. При цьому кількість хлорного вапна повинна становити 300-400 г на кожний кубічний метр води, що міститься у свердловині (від статичного рівня до низу свердловини).

Розчин хлорного вапна заливають у свердловину (у кільцевий простір між водопідйомною й обсадною трубами). Через 8-10 годин після заливання воду зі свердловин відкачують до повного зникнення запаху хлору.

13. Робота свердловин організовується за графіком, що забезпечує періодичне і рівномірне прокачування кожної свердловини. Резервні свердловини повинні періодично (не рідше одного разу на тиждень) прокачуватися до повного освітлення води.

14. Під час експлуатації свердловини забороняється допускати збільшення продуктивності водовідбору порівняно з даними паспорта свердловини або експлуатаційним дебітом, установленим у процесі пробного експлуатаційного відкачування після ремонту свердловини. Необхідно враховувати, що навіть короткочасне збільшення продуктивності водовідбору може призвести до розриву сітчастого фільтра, розмиву гравійного фільтра або їх засмічення породою в результаті порушення природного фільтра, що сформувався у процесі пробного відкачування і експлуатації свердловини.

15. Під час обслуговування резервуарів необхідно:

систематично контролювати якість води;

раз на місяць брати проби води на бактеріологічний аналіз;

постійно стежити за рівнем води в резервуарі;

стежити за санітарним станом лазів у резервуарі, вентиляційних труб, зливальних і переливних пристроїв;

перевіряти стан люків, засувок.

Контроль за якістю і наявністю води у резервуарах для збереження питної води виконується щодня.

Усі виходи з підземних резервуарів, лази, а також люки камер переключення засувок закриваються і пломбуються, а дихальні отвори ємності закриваються сітками.

Резервуари для збереження питної і технічної води під час їх постійної експлуатації очищаються не рідше одного разу на два роки; під час періодичної експлуатації очищення резервуарів виконується за потреби.

Огляд стану резервуара для очищення або ремонту виконує комісія, яку призначає командир авіаційної частини. До складу комісії включається представник медичної (санітарно-епідеміологічної) служби авіаційної частини.

16. Під час утримання водонапірних башт необхідно:

стежити за справністю огороджень території, її благоустроєм і чистотою;

не допускати на територію сторонніх осіб;

закривати і пломбувати усі виходи і лази;

перевіряти щороку до початку зимового сезону термоізоляцію трубопроводів;

фарбувати металеві резервуари не рідше одного разу на три роки;

очищати і дезінфікувати резервуари не рідше одного разу на рік.

17. Під час утримання водогінних мереж необхідно:

вести систематичне спостереження за технічним станом водогінної мережі й арматури;

проводити роботи з підтримання водогінної мережі й арматури в належному санітарному стані;

проводити у відповідний строки планово-запобіжні ремонтні роботи;

проводити роботи з утеплення трубопроводів і арматури під час підготовки до зими;

підтримувати чистоту в колодязях і не допускати їх затоплення водою.

18. Планово-запобіжні огляди і роботи з догляду за водогінною мережею виконуються в такі строки:

обхід мережі - один-два рази на місяць;

огляд мережної арматури - раз на місяць;

огляд і перевірка роботи водорозбірних колонок - один-два рази на місяць (у зимовий час не рідше одного разу на дві-три доби);

технічний огляд внутрішніх комунікацій у будівлях і спорудах - один-два рази на місяць;

промивання мережі (на тупикових лініях - раз на місяць, на кільцевих ділянках - залежно від місцевих умов);

утеплення і зняття утеплення мережної арматури - щороку в другому і четвертому кварталах;

перевірка підготовленості до зими внутрішніх водопроводів - щороку в четвертому кварталі;

перевірка наявності запасу води в резервуарах і пожежних водоймах - щодня.

Під час планово-запобіжного огляду споруд водогінної мережі перевіряються мережні засувки, встановлені клапани, водопровідні введення у будівлях і спорудах, водорозбірні колонки.

19. Обслуговування трубопроводів включає їх промивання та дезінфекцію.

20. Промиваються трубопроводи водою через випуски і пожежні гідранти за швидкості руху води на ділянці трубопроводів, що промивається, не менше 1 м/с.

Кількість води, що подається на промивання, повинна бути не меншою 10 обсягів ділянки трубопроводу, що промивається. Випуск води під час промивання трубопроводів здійснюється через водоспускні труби у знижені ділянки рельєфу, відкриті водойми або каналізацію.

Нові прокладені відгалуження водогінної мережі промиваються не менше однієї години водою, що подається в них від працюючого водопроводу. Після закінчення промивання прокладені трубопроводи дезінфікуються протягом доби хлором з розрахунку 25 мг на 1 л і знову промиваються.

Для промивання кільцевих ділянок мережі вони перетворюються у тупикові закриттям відповідних засувок. Промивання таких ділянок виконується двічі: перший раз - з подачею води в напрямку, зворотному напрямку потоку води, при нормальній роботі трубопроводу, що промивається, другий - у протилежному напрямку.

21. Під час дезінфекції трубопроводів хлорним вапном його 3 % розчин вводиться в декількох місцях трубопроводу (приблизно через кожні 200 м) з використанням пожежних гідрантів. При цьому подача чистої води припиняється.

Через 24 години хлорована вода видаляється повторним промиванням трубопроводу чистою водою до зникнення запаху хлору.

Після повторного промивання трубопроводу береться проба для бактеріологічного і фізико-хімічного аналізу води.

Якщо між дезінфікуванням трубопроводів і введенням їх в експлуатацію пройшло більше 10 діб, виконується повторна дезінфекція водопроводу.

22. Під час експлуатації водогінних мереж вчасно проводяться заходи щодо запобігання замерзанню трубопроводів і арматури, а також водоприймальних колодязів.

Як матеріал для утеплення при цьому використовують солому, дерев’яну стружку, мінеральну вату, базальтові циліндри, повсть або клоччя.

Для запобігання замерзанню водопровідних пристроїв у разі промерзання ґрунту в межах закладення труб проводяться заходи щодо забезпечення постійного руху води у трубах тупикових ділянок і встановлюється постійне спостереження за станом арматури водогінної мережі.

У разі зниження температури води у трубопроводі до +2 °C і нижче трубопровід прогрівається пропущенням по ньому води через пожежний гідрант. При цьому вода з трубопроводу випускається через спеціальні випуски доти, поки її температура не підвищиться до +4 °C.

Заморожені ділянки водогінних мереж відігріваються гарячою водою, парою або електричним струмом.

Під час відігрівання гарячою водою трубопровід попередньо обгортається ганчірками, що потім змочуються гарячою водою.

Пара застосовується для відігрівання фасонних частин арматури в оглядових колодязях і трубопроводах, розташованих у землі. Відігрівання гарячою водою або парою замерзлих водомірів забороняється, вони знімаються і відігріваються в теплому приміщенні.

Під час відігрівання електричним струмом враховують, що:

електричним струмом можна відігрівати тільки сталеві трубопроводи і чавунні труби з розтрубами, забитими свинцем (цементне закладення стиків не має електропровідності);

під час підключення ділянки трубопроводів, що відігрівається, до трансформатора один провід приєднується до замороженої, інший - до незамерзлої ділянки трубопроводу;

електричним струмом забезпечується розтоплення тільки незначного шару льоду, що прилягає до внутрішньої поверхні труби; подальше розплавлювання льоду здійснюється водою, яка подається у трубопровід, що відігрівається, під напором через пожежний гідрант або інший пристрій.

6. Утримання систем каналізації аеродромів

1. Системи каналізації аеродрому включають каналізаційну мережу, насосні станції перекачування, напірні водоводи і споруди для очищення стічних вод.

2. Утримання систем каналізації включає:

огляд каналізаційної мережі і споруд, контроль за їх правильною експлуатацією;

профілактичне промивання і прочищення мережі від засмічень;

ліквідацію аварій і відновлення зруйнованих ділянок;

поточний і капітальний ремонти;

дотримання правил техніки безпеки під час проведення робіт;

ведення експлуатаційної документації.

3. Контроль за роботою каналізаційної мережі здійснюється періодичними зовнішніми і внутрішніми оглядами мережі і споруд на ній (колодязів), випусків, переключень.

Періодичні планово-запобіжні огляди каналізаційної мережі виконуються в такі строки:

обхід траси (зовнішній огляд стану мереж і колодязів без відкриття кришок на них) - один-два рази на тиждень;

зовнішній огляд стану мережі і колодязів з відкриттям кришок на них, але без спуску в колодязі - один-два рази на місяць;

технічний огляд мережі і перевірка роботи мережі зі спуском у колодязь - три-чотири рази на рік.

4. Під час обходу і огляду мережі виявляють:

місця нещільного прилягання кришок люків на колодязях, їх пошкодження;

осідання мережі і колодязів;

незавершені роботи, пов’язані з розвитком каналізаційної мережі;

спуск поверхневих вод і скидання сміття в колодязі;

завали оглядових колодязів.

5. Під час зовнішнього огляду колодязів послідовно відкривають усі їх кришки, попередньо очистивши від сміття і снігу (у зимовий час), і зверху оглядають внутрішній стан кожного колодязя (без спуску в нього робітника).

Під час зовнішнього огляду встановлюється ступінь наповнення труб стічною водою, наявність підпор, засмічень, наявність скоб, стан стінок і лотків колодязів.

6. Внутрішній огляд каналізаційних колодязів виконується бригадою з трьох чоловік (один спускається в колодязь, інші перебувають на поверхні).

Під час внутрішнього огляду колодязів перевіряються:

стан стін і лотків колодязів, труб, що входять і виходять;

наявність бруду на полицях і лотках;

герметичність закриття засувок і цілість пломб на аварійних випусках та переключеннях;

дія засувок на напірних водоводах.

Виявлені дефекти усуваються.

7. Промивання мережі здійснюється водою. При цьому, використовуючи запірні пристрої, у камерах або колодязях збирають воду, яка потім спускається в ділянку мережі, що промивається (при наповненні стандартного колодязя діаметром 1 м водою шаром 1,5 м можна промити труби діаметром 150-200 мм на ділянці завдовжки до 200 м).

8. Прочищення мережі залежно від діаметра труб, рівня засмічення виконується гумовими кулями, йоржами, дротом, підмиванням водою або за допомогою штанг.

9. Труби діаметром до 600 мм прочищаються в основному гумовими кулями. У разі прочищення труб діаметром до 300 мм гумові кулі протягуються вручну, понад 300 мм - за допомогою лебідки.

Під час прочищення труб на ділянках мережі з малою витратою води вона подається в колодязь або камеру з водопроводу чи іншого джерела.

10. Для прочищення каналізаційної мережі йоржем з верхнього колодязя в нижній за допомогою поплавця і прив’язаного до нього шнура протягується трос діаметром 8-10 мм, один кінець якого прикріплюється до барабана лебідки, встановленої біля нижнього колодязя, а інший - до переднього кільця йоржа. До заднього кільця йоржа прикріплюється кінець троса, намотаного на барабан лебідки, що встановлена біля верхнього колодязя. Для направлення руху троса в суміжних колодязях ставляться блоки.

Для прискорення процесу розмивання осадів у трубі у верхній колодязь можна додатково подавати воду.

11. У трубах діаметром до 300 мм засмічення ліквідується за допомогою дроту. У трубах діаметром понад 300 мм, а також, якщо засмічення неможливо усунути дротом, застосовується спосіб підмивання водою. Якщо ж засмічення не усувається навіть підмиванням водою, то воно ліквідується за допомогою рознімних штанг, виготовлених з газових труб діаметром 19-25 мм; ланки штанг завдовжки 0,7-0,9 м з’єднують між собою різьбовими муфтами.

12. Під час усунення засмічення дротом його вводять у каналізаційну трубу через направляючий патрубок, закріплений у люку верхнього колодязя, доводять дріт, що має наконечник у вигляді кульки або кільця, до місця скупчення сміття та пробивають його. Залишки сміття виловлюють у відстійнику нижнього колодязя і виймають на поверхню.

13. Для усунення засмічення підмиванням водою використовується пожежний рукав, один кінець якого перев’язаний мотузкою для створення струменя. Рукав уводиться у трубу і просувається до місця скупчення сміття. Вода, що виходить з рукава, розмиває сміття і переміщає його в нижній колодязь.

14. Для усунення засмічення штангами їх вводять у трубу з боку нижнього колодязя. До першої штанги прикручується наконечник у вигляді бура, піки, кулі, пилки або кільця; тип наконечника вибирається залежно від передбачуваного характеру засмічення. Довжину штанги нарощують до місця скупчення засмічення, яке пробивається (руйнується). Якщо подача штанг у трубу вручну неможлива, то проштовхування штанг виконується за допомогою лебідки.

Для запобігання швидкому затопленню стічною водою колодязя, у якому ведеться робота з усунення засмічення, попередньо встановлюється щитова пробка в одному з колодязів, розташованих вище засміченої ділянки труби.

15. У разі раптового руйнування або закупорки труб на будь-якій ділянці каналізаційної мережі в першу чергу забезпечується її безперебійна робота на вищих ділянках, що досягається скиданням стічної води через аварійний випуск (за наявності відповідного дозволу) або перекачуванням її тимчасовим трубопроводом в обхід аварійної ділянки.

16. Поточний ремонт мережі складається з таких робіт:

заміна верхніх і нижніх кришок люків колодязів;

закріплення (зміцнення) скоб у колодязях;

ремонт горловин колодязів;

ремонт лотків;

розбирання і змащення засувок (на напірних водоводах, дюкерах, аварійних випусках).

17. Утримання насосних станцій включає:

поточну експлуатацію приймальних резервуарів, решіток, насосних агрегатів;

огляди і поточний ремонт;

відновлення зруйнованих (пошкоджених) елементів насосних станцій;

облік роботи обладнання насосних станцій.

18. Приймальні резервуари ізолюють від машинного приміщення газоводонепроникною стінкою. Для спуску в резервуари і видалення решіток встановлюються сходи.

Підлоги і стіни приймального резервуара разом з решітками, а також усі проходи і сходи щодня обмивають водою з брандспойта.

Приймальні резервуари щодня очищають від осадів. Для цього осад необхідно скаламутити стічною водою, що надходить з напірного трубопроводу, та перекачати її разом із осадом насосами.

19. Під час щоденного огляду насосних станцій перевіряються стан агрегатів і бортових кріплень, плавність роботи агрегатів, стан сальників та їх набивання, відсутність течі у з’єднаннях трубопроводів, стан решіток і чистота приймального резервуара.

На автоматичних насосних станціях черговий механік перевіряє роботу автоматики й сигналізації.

Під час щотижневих і щомісячних оглядів, крім того, додатково перевіряється робота насоса і двигуна, всієї арматури і вимірювальних приладів.

20. Поточний ремонт насосних станцій включає:

вимірювання і регулювання зазорів ущільнювальних кілець (через 100 годин роботи насоса);

перевірку співвісності валів насоса і електродвигуна (не рідше одного разу на півроку);

усунення несправностей у засувках, вентилях, кранах.

21. Утримання очисних споруд систем каналізації включає поточну експлуатацію споруд, облік їх роботи і контроль за роботою очисної станції.

Під час експлуатації очисних споруд проводиться очищення решіток і пісковловлювачів. Решітки очищають регулярно, не допускаючи накопичення води. Зазори між прутами решіток повинні бути не більше 16-20 мм. Швидкість протоку рідини між прутами повинна бути не більше 0,8-1,0 м/с і не менше 0,4 м/с.

Очищення пісковловлювача проводиться періодично залежно від накопичення піску.

Для видалення осаду застосовуються гідроелеватори і насоси. Осад видаляється на піщані майданчики для підсушування. В окремих випадках з метою дезінфекції осад посипається хлорним вапном. Не рідше одного разу на місяць виконується якісне визначення осаду з пісковловлювача (вологість, зольність, фракційний склад).

22. Найважливішою частиною експлуатації двоярусного відстійника є регулювання його нормативного навантаження.

Не рідше одного разу на тиждень гумовим шкребком очищаються осадові жолоби, стінки, щілини жолобів емшера. На час очищення емшер з роботи виключається.

Домішки, що плавають в осадових жолобах, затримані зануреними дошками, видаляються щодня за допомогою спеціальних сіток, закріплених на довгій палиці.

З поверхні емшера після попереднього роздрібнення на шматки і затоплення періодично видаляється кірка; вона добре розбивається сильним струменем води з брандспойта.

Не можна допускати, щоб рівень мулу перевищував нижню межу - риску нейтрального шару. Він має бути на 50 см нижчим від щілини жолобів. Ознакою високого стояння мулу може бути поява бульбашок газу в осадових жолобах над щілиною.

23. Випуск осаду з емшера проводиться один-два рази на місяць, при цьому засувка на муловій трубі відкривається не повністю, щоб уникнути прориву мулової води.

Під час випуску осаду робота емшера не припиняється. Кількість осаду, що видаляється, повинна дорівнювати його приросту за час між двома видаленнями осаду.

У зимовий час, коли процес шумування осаду сповільнюється, випуск осаду з двоярусного відстійника здійснюється рідше. У зв’язку із чим для підготовки емшера до зимової експлуатації в літню пору проводиться більш інтенсивний випуск осаду зі споруди, щоб до кінця теплого періоду в муловій камері залишилося 40-50 % зрілого осаду, необхідного для нормального процесу шумування.

24. У разі порушення нормального процесу бродіння в муловій камері застосовують один з таких способів:

якщо в інших двоярусних відстійниках є осад, що добре перебродив,- мулова камера спорожнюється і завантажується осадом повністю або частково;

якщо осаду немає, двоярусний відстійник виключається з роботи, у нього додається вапняне молоко, після перемішування якого відстійник залишається на якийсь час без завантаження.

25. Осад з вторинного відстійника видаляється не рідше одного разу на добу. Залежно від схеми очисної станції він перекачується у стічну рідину перед первинним відстійником або видаляється на мулові майданчики.

З вторинного відстійника осад видаляється за допомогою мулової труби під дією гідростатичного напору, який має бути близько 1,5 м.

XV. Утримання та ремонт під’їзних та внутрішньоаеродромних автомобільних доріг

1. Утримання автомобільних доріг

1. Роботи з утримання автомобільних доріг полягають у систематичному догляді за дорогою та дорожніми спорудами з метою забезпечення безперервного, безпечного і зручного проїзду по них протягом всього року з установленою швидкістю та навантаженнями. Вони направлені також на попередження або ліквідацію результатів впливу на дорогу і дорожні споруди різноманітних природних факторів: опадів, поверхневих і ґрунтових вод, вітру, температури тощо, а також на підтримання доріг у чистоті, порядку і збереженні.

2. Склад робіт з експлуатаційного утримання доріг залежить від пори року, погодно-кліматичних умов, типу дорожнього покриття, характеру руху та інших факторів. У кожну пору року роботи з експлуатаційного утримання доріг мають свої особливості, зумовлені, головним чином, характером комплексного впливу погодних факторів і автотранспорту на дорогу у цей період.

3. У весняно-літньо-осінній період здійснюються роботи, які пов’язані з доглядом і усуненням незначних деформацій та руйнувань на проїзній частині, земляному полотні, елементах облаштування і обстановки дороги.

4. При експлуатаційному утриманні виконують такі роботи по:

1) земляному полотну та водовідводу:

профілювання та планування узбіч і укосів на окремих ділянках;

ліквідація несанкціонованих з’їздів;

ліквідація розмивів, промоїн, деформацій і руйнувань земляного полотна;

прочищення водовідвідних канав;

догляд за водовідводом з поверхні дорожнього одягу і земляного полотна;

очищення від бруду та сміття водопропускних труб;

прибирання старих, повалених та аварійних дерев, які створюють або можуть створити аварійну ситуацію;

обрізання дерев, що заважають видимості водіям транспортних засобів;

ліквідація чагарникової порослі на узбіччях і смузі відводу, укосах;

періодичне скошування трави, боротьба з бур’янами у межах земляного полотна на узбіччях і в смузі відводу;

підсівання травосуміші на окремих місцях і проведення агротехнічних заходів;

догляд за придорожніми лісонасадженнями;

забезпечення санітарного стану та естетичного вигляду смуги відводу;

2) дорожньому одягу та покриттю:

засипання кам’яними матеріалами місць виступу органічних в’яжучих на поверхню покриття;

розробка ділянок доріг;

відновлення та заміна окремих бордюрів;

прибирання сторонніх предметів з проїзної частини;

знепилювання та систематичне очищення проїзної частини, узбіччя і тротуарів від сміття та бруду;

3) штучних спорудах:

ліквідація пошкоджень елементів штучних споруд (бар’єрних та перильних огороджень, настилів, стояків та підпірних стінок, дренажних систем, конусів тощо);

усунення деформацій, тріщин, руйнувань захисних шарів;

фарбування елементів мостових споруд чи їх окремих елементів;

видалення сторонніх предметів для забезпечення стоку зливних та паводкових вод;

заготовка щитів, закриття восени і відкриття весною отворів водопропускних труб;

очищення від бруду елементів огородження і перил, дорожніх знаків;

4) організації та безпеці дорожнього руху:

заміна та встановлення відсутніх окремих дорожніх знаків, шлагбаумів і стовпчиків, світлоповертальних елементів, усунення незначних пошкоджень огороджень, напрямних пристроїв;

відновлення або нанесення нової вертикальної та горизонтальної розмітки.

5. Зимове утримання доріг - комплекс робіт, які проводяться для забезпечення безперебійного та безпечного руху на автомобільних дорогах у зимовий період, і включають очистку доріг від снігу, їх захист від снігових заносів і боротьбу із зимовою слизькістю.

6. При зимовому утриманні виконуються такі роботи:

заготівля протиожеледних матеріалів (пісок, шлак, кам’яні висівки, суміші тощо);

виготовлення, влаштування постійних снігозахисних споруд (парканів, ґрунтових валів тощо) та їх періодичне поновлення;

виготовлення, встановлення (перестановка), відновлення та демонтаж тимчасових снігозатримуючих засобів (щитів, огороджень, сіток тощо);

обробка доріг протиожеледними матеріалами при зимовій слизькості та ожеледиці;

«патрульне» снігоочищення автомобільних доріг, розчищення їх від снігових заносів, усунення ущільненого снігового шару з поверхні проїзної частини, прибирання і відкидання снігових валів з узбіч;

прибирання снігу та льоду на стоянках транспортних засобів та спеціальних майданчиках;

виготовлення і встановлення сигнальних віх.

7. Під час підготовки до повеней, весняних паводків виконуються такі роботи:

створення аварійного запасу будівельних матеріалів (камінь, лісоматеріали, мішки тощо);

очищення кюветів для пропуску талих вод;

відкриття (закриття на зиму) водопропускних труб та їх очищення від снігу;

очищення від снігу русла тальвегу.

8. Під час пропуску весняних вод необхідно стежити, щоб не утворювались затори та розмиви схилів, кюветів та оголовків водопропускних труб, а розмиті ділянки укріплювались завчасно заготовленими матеріалами.

Після проходу весняних вод та просихання ґрунту необхідно:

очистити дорожнє покриття від пилу та бруду;

очистити кювети від наносів;

виправити місця розмивів в кюветах;

відновити зруйновані вимощення оголовків труб;

відремонтувати штучне покриття доріг в місцях його руйнування;

підсипати узбіччя, попередньо видалив рослинність;

перевірити працездатність дренажних воронок;

відновити маркувальні знаки.

2. Ремонт автомобільних доріг

1. Встановлюється два види ремонтів:

капітальний ремонт;

поточний ремонт, який поділяється на середній та дрібний.

2. Вид ремонту, склад і обсяги робіт по кожній ділянці дороги, окремій дорожній споруді або елементу дороги визначаються на підставі результатів діагностики й оцінки їхнього фактичного стану, інженерних вишукувань, випробувань і обстежень, які зафіксовані в дефектних актах та інших документах, з врахуванням міжремонтних строків експлуатації дорожніх одягів та покриттів на автомобільних дорогах загального користування згідно з технічними правилами ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України.

XVI. Аеродромні аварійні гальмівні установки

1. Призначення, загальні відомості та експлантаційні характеристики аеродромних аварійних гальмівних установок

1. ААГУ призначені для затримки та уповільнення руху літаків у разі їх аварійного викочування за межі ШЗПС (перерваний зліт, помилки пілотування, відмова гальм тощо) в зону КСБ.

2. Усі типи існуючих ААГУ, що перебувають в експлуатації, мають три основних елементи: приймальний пристрій, енергопоглинаючі гальмівні механізми та систему автоматичного (напівавтоматичного) управління. Приймальний пристрій безпосередньо контактує з літаком, забезпечуючи його надійне уловлювання під час викочування за межі ШЗПС. Гальмівні механізми поглинають енергію руху аварійного літака, зупиняючи його в межах КСБ. Система автоматичного (напівавтоматичного) управління забезпечує управління приймальним пристроєм та гальмівним механізмом.

Після звільнення літака від приймального пристрою та відбуксирування його за межі КСБ проводяться заходи з підготовки ААГУ до подальшого використання відповідно до вимог експлуатаційної документації.

3. ААГУ поділяють на класи залежно від маси літаків, що можуть прийматися (у тонах): «25», «50», «100», «200», «400».

Основні технічні та експлуатаційні характеристики ААГУ наведено в додатку 53 до цієї Інструкції.

4. Нормальне положення уловлювальної сітки приймального пристрою в режимі очікування - опущене. Піднята сітка без включеного електроживлення не забезпечує гальмування літака, оскільки не буде працювати система автоматичного переходу з попереднього на робочий гальмівний тиск.

Проводити польоти з піднятою сіткою забороняється.

2. Розміщення на аеродромі, монтаж та демонтаж аеродромних аварійних гальмівних установок

1. ААГУ розміщують згідно з технічним описом та інструкцією з експлуатації на конкретну установку з прив’язкою до осі ШЗПС і лінії уловлювальної сітки.

Уловлювальну сітку ААГУ розташовують на відстані не менше 50 м і не більше 150 м від торця ШЗПС, виходячи з основної умови: майданчик гальмування за лінією сітки повинен розміщуватися до меж перешкоди.

У разі обмеженої довжини КСБ (через рельєф місцевості, близькість забудови тощо) ААГУ розміщують в кінці ШЗПС з урахуванням використання частини цієї смуги для дистанції гальмування.

Командний майданчик ААГУ розташовують з напрямку затримки літаків, зі сторони від осі ШЗПС ближчої до командно-диспетчерського пункту та стартового командного пункту.

2. Міцність ґрунту та рельєф майданчика аварійного гальмування, у тому числі профіль по лінії уловлювальної сітки, повинні відповідати вимогам для КСБ аеродромів. Розміри смуг, на яких повинно здійснюватися гальмування аварійного літака, визначаються інструкціями з експлуатації ААГУ.

3. Ділянка місцевості в продовженні майданчика гальмування і КСБ на віддалені 1100 м + 100 м від торця ШЗПС (до ближнього приводного радіомаркерного пункту) завширшки по 150 м від осі ШЗПС за можливості повинна бути спланована з ухилами не більше 10 %. Тут не повинно бути перешкод (канав, стовпів, валунів, будівель, відкритих колодязів тощо), що можуть призвести до аварії літака, що викочується.

4. Організацію виконання монтажних і демонтажних робіт ААГУ всіх типів здійснює інженерно-аеродромна служба.

Порядок монтажу і налагодження установок визначено в інструкції з експлуатації ААГУ, демонтаж здійснюється у зворотній послідовності.

5. ААГУ підключають до електромережі споживачів I категорії (з резервним джерелом електроживлення).

6. Монтаж ААГУ повинен бути закінчений не пізніше 3 місяців від дня одержання всього комплекту установки (не враховуючи зимових місяців за наявності промерзлого ґрунту).

Після завершення налагоджувальних робіт складають акт уведення в експлуатацію і виконавчу схему розміщення основних елементів ААГУ і кабельних мереж, про що повідомляють службу забезпечення та здійснюють відповідний запис у формулярі на аеродром.

3. Утримання, експлуатація та ремонт аеродромних аварійних гальмівних установок

1. ААГУ утримують у постійній готовності до їх використання, що досягається своєчасним проведенням усіх видів ТО.

Розрізняють ТО щоденне, сезонне (не рідше одного разу на три місяці), щорічне та один раз на три роки. Перелік регламентних робіт з ТО ААГУ і періодичність їх проведення наведено в інструкції з експлуатації установки. Роботи виконуються начальником обслуги й оператором (мотористом) ААГУ з залученням фахівців ТЕЧ АТ.

2. Керівник польотів (черговий по прийому і випуску повітряних суден) зобов’язаний знати обладнання, роботу і технічні можливості ААГУ, а перед початком польотів перевірити їх працездатність відповідно до наявних інструкцій. Льотний склад повинен знати принципіальну будову і технічні можливості ААГУ, що експлуатуються на аеродромі.

3. Під час польотів резервні джерела електроживлення (акумуляторні візки або пересувна електростанція) встановлюють на свої штатні місця, якщо в цей час не задіяна загальна система електроживлення споживачів I категорії.

4. Начальник обслуги й оператор (моторист) допускаються до експлуатації ААГУ після проведення навчання, успішного складання іспиту кваліфікаційній комісії та отримання відповідного свідоцтва наземного авіаційного спеціаліста.

5. Усі випадки аварійного затримання літаків оформляють актом за участю керівника польотів, представників інженерно-аеродромної та інженерно-авіаційної служб, аеродромно-експлуатаційного підрозділу і в триденний строк висилають донесення про аварійне затримання літака за допомогою аеродромної аварійної гальмівної установки (додаток 54) до служби забезпечення.

6. Поточний ремонт ААГУ полягає в усуненні несправностей, що виникають у процесі експлуатації установок, відновленні працездатності вузлів і агрегатів після аварійної затримки літака. Роботи виконуються силами аеродромно-експлуатаційного підрозділу.

Для виконання складних ремонтних робіт залучають ремонтні підрозділи авіаційної частини (ТЕЧ АТ), а в разі необхідності - на договірних засадах залучаються спеціалізовані організації.

Капітальний ремонт ААГУ виконується на договірних засадах спеціалізованими організаціями.

7. Результати перевірок основних технічних даних ААГУ (час і асинхронність підйому стояків із сіткою, асинхронність наростання гальмівного тиску), які здійснюють після монтажу установки і при перервах у роботі більше одного місяця, заносять у формуляр ААГУ.

У формуляр заносять також відомості про регламентні роботи з ТО, кількість циклів підйому й опускання сітки за кожний квартал, дані про заміну агрегатів із зазначенням причин заміни, дані про кожну аварійну затримку літаків (кількість штатних спрацювань, тип, маса й швидкість входу літака в ААГУ та дистанція гальмування).

XVII. Засоби підготовки та експлуатаційного утримання аеродромів

1. До засобів підготовки та експлуатаційного утримання аеродромів належать аеродромно-експлуатаційна та інженерна техніка, а також технічні засоби та механізми для експлуатації та поточного ремонту аеродромів.

Засоби підготовки та експлуатаційного утримання аеродромів за своїм призначенням поділяються на три групи:

літнього утримання аеродромів;

зимового утримання аеродромів;

поточного ремонту аеродромів.

Опис конструкцій засобів підготовки та експлуатаційного утримання аеродромів, порядок і періодичність її ТО, а також правила експлуатації наведено у відповідних інструкціях.

Стисла характеристика засобів підготовки та експлуатаційного утримання аеродромів наведена в додатку 55 до цієї Інструкції.

2. Техніка для літнього утримання аеродромів:

1) для літнього утримання аеродромів застосовуються:

землерийні і землерийно-транспортні машини;

планувальні машини;

ґрунтоущільнювальні машини;

машини для догляду за штучними покриттями і ґрунтовою частиною льотного поля;

маркувальні машини;

пристрої вимірювання зчеплення;

2) під час утримання аеродромів застосовуються такі землерийно-транспортні і землерийні машини: бульдозери, скрепери й одноковшеві екскаватори переважно на пневмоходу.

Бульдозери застосовуються під час облаштування ґрунтових обвалувань для сховищ літаків, спеціальних автомобілів та інших аеродромних машин, засипання ровів, канав. Скрепери застосовуються для зняття рослинного шару, розробки виїмок, відсипання насипів і земляної полотнини під’їзних доріг, а одноковшеві екскаватори - для риття траншей і котлованів;

3) планувальні машини (автогрейдери і причіпні грейдери) застосовуються для планування ґрунтової частини льотного поля аеродромів, профілювання доріг, засипання ровів, канав, колій, переміщення і розрівнювання ґрунтів, улаштування штучної основи аеродромного покриття;

4) з ґрунтоущільнювальних машин на аеродромах найбільш широко застосовуються пневмошинні котки для ущільнення ґрунтових елементів льотного поля, пошарового ущільнення кам’яних матеріалів під час улаштування штучної основи аеродромного покриття та свіжовідсипаних ґрунтів під час зведення насипів;

5) до машин для догляду за штучними покриттями, ґрунтовою частиною льотного поля відносяться комбіновані поливо-мийні і вакуумно-прибиральні машини, а також сільськогосподарські машини і механізми (сіялки, косарки тракторні, плуги, культиватори, борони, граблі тракторні, прес-підбирачі сіна).

Комбіновані поливо-мийні машини застосовується для очищення, поливання і миття штучних покриттів, поливання ґрунтових елементів льотної смуги, зелених насаджень і трав. Вони можуть бути також використані як допоміжні засоби під час гасіння пожеж.

Вакумно-прибиральні машини застосовуються для очищення поверхні штучного покриття ЗПС, РД і МС від пилу, піску та уламків сторонніх предметів.

3. Техніка для зимового утримання аеродромів:

1) для зимового утримання аеродромів застосовуються:

снігоприбиральні машини;

машини для видалення зі штучних покриттів аеродромів утворень ожеледі;

2) для прибирання снігу на аеродромах застосовуються шнеко-роторні, фрезерно-роторні, плужні, плужно-щіткові снігоочисники, змонтовані на автомобільних або спеціальних колісних шасі, автогрейдери та бульдозери на колісному ходу;

3) шнеко-роторні і фрезерно-роторні снігоочисники застосовуються для прибирання снігу із ШЗПС, РД і МС, майданчиків поруч із захисними сховищами повітряних суден, під’їзних та внутрішньоаеродромних доріг, а також для перекидання снігу, попередньо обвалованого плужними снігоочисниками, і навантаження його у транспортні засоби (автосамоскиди, спеціально обладнані вантажні автомобілі);

4) плужні, плужно-щіткові снігоочисники застосовуються для «патрульного» очищення від снігу ШЗПС, РД, МС та інших елементів льотного поля аеродромів, а також обвалування снігу при спільній роботі їх з роторними снігоочисниками.

На штучні покриття допускаються тракторні плужні снігоочисники на колісному ходу і тільки з обладнаними відвалами снігоочисників спеціальними гумовими накладками;

5) для очищення ґрунтових елементів льотного поля від снігу, очищення від снігу регламентованих зон КРМ і ГРМ, облаштування пологих снігових спряжень з ухилом не більше 1 : 15, вирівнювання снігового покриву і валів за межами льотної смуги, обочин РД, МС з плануванням відкосів застосовуються автогрейдери та бульдозери;

6) для ущільнення снігового покриву на аеродромах застосовуються причіпні і напівпричіпні пневмошинні котки;

7) для видалення ожеледі тепловим способом застосовуються теплові машини, змонтовані на самохідному або на автомобільному шасі, що мають реактивні авіаційні двигуни з насадкою для розподілу газового потоку по поверхні аеродромного покриття;

8) для видалення (попередження утворення) ожеледі хіміко-механічним способом застосовуються самохідні або причіпні розкидачі хімічних реагентів у вигляді порошку або гранул, спеціальні машини для розподілу рідких хімічних реагентів, а також комбіновані поливо-мийні машини. При цьому продукти взаємодії хімічних реагентів з ожеледдю видаляються плужно-щітковими снігоочисниками.

4. Технічні засоби та механізми для поточного ремонту штучних покриттів аеродромів:

1) під час проведення поточного ремонту штучних покриттів застосовуються станки для розробки тріщин, пристрої для очищення тріщин і швів, бетонозмішувачі, установки для розігріву герметиків, плавильні заливальні пристрої (причіпні плавильні установки, причіпні або ручні заливальники швів і тріщин), поверхневі електровібратори, пневмобетоноломи і пневмомолотки, пневмотрамбувальники, зварювальні агрегати, керосинорізи, гідроагрегат-маслостанція з комплектом інструменту для ремонту бетонних та асфальтобетонних покриттів, інші допоміжні пристосування та інструменти. Живлення пневматичних і електричних інструментів здійснюється від пересувних компресорних установок і електростанцій;

2) станки для розробки тріщин, пристрої для очищення тріщин і швів застосовуються для підготовки тріщин і швів в асфальтобетонних і цементобетонних покриттях до подальшого заповнення їх герметиками;

3) бетонозмішувачі застосовуються для виготовлення бетонів, розчинів і піщано-цементної суміші;

4) установки для розігріву герметиків здійснюють розігрів до необхідної температури герметиків, які використовуються під час заливання швів та ремонту штучних покриттів;

5) плавильні заливальні пристрої застосовуються для розігріву та внесення герметиків гарячого застосування в шви і тріщини.

Причіпні або ручні заливальники швів і тріщин застосовуються для заповнення швів і тріщин герметиками, попередньо розігрітими в установках для розігріву герметиків;

6) поверхневі електровібратори застосовуються для ущільнення щойно укладеного бетону або полімербетону, матеріалів в штучних основах під плити під час їх заміни. Для цього можуть використовуватися також пневматичні трамбівки;

7) пневмобетоноломи і пневмомолотки застосовуються під час подрібнення окремих зруйнованих бетонних плит, оброблення тріщин, вибоїн або раковин на поверхні покриття, важких і мерзлих ґрунтів та розбирання зруйнованих споруд;

8) зварювальні агрегати і керосинорізи застосовуються відповідно для зварювання і різання арматури під час ремонту армобетонних, залізобетонних покриттів і споруд та проведення інших видів поточних ремонтних робіт.

XVIII. Завдання та загальні обов’язки посадових осіб з експлуатаційного утримання аеродромів

1. Основним завданням посадових осіб, які забезпечують експлуатаційне утримання аеродромів, є організація їх експлуатаційного утримання та забезпечення постійній готовності аеродромів до виконання польотів у різних погодних умовах, у будь-яку пору року та час доби.

2. На службу забезпечення покладаються:

керівництво і контроль за правильною технічною експлуатацією аеродромів, аеродромних споруд, аеродромно-експлуатаційної техніки та ААГУ за витратами коштів і матеріальних засобів, дотриманням фінансової та планової дисципліни в інженерно-аеродромних службах та аеродромно-експлуатаційних підрозділах авіаційних частин;

організація та контроль підготовки підпорядкованими відповідному органу управління центральних органів виконавчої влади, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, авіаційними частинами документів щодо проведення реєстрації/перереєстрації, зміни характеристик, допуску до експлуатації аеродромів та їх перевірка і узгодження в частині, що стосується інженерно-аеродромного напрямку;

оперативний облік аеродромної мережі, фондів аеродромів, будівель і споруд, інженерних мереж аеродромів, аеродромно-експлуатаційної техніки, залізобетонних та металевих аеродромних плит, іншого майна номенклатури інженерно-аеродромної служби;

планування проведення заходів щодо паспортизації та інвентаризації аеродромів, аеродромних покриттів, будівель та споруд аеродромів;

розроблення річних зведених планів робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродромів;

планування ремонту аеродромних покриттів з використанням сил і засобів окремих інженерно-аеродромних батальйонів, а також інших спеціалізованих організацій (на договірних засадах);

забезпечення авіаційних частин матеріалами, обладнанням і запасними частинами для поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродромних покриттів, дренажно-водостічних систем, інженерних мереж, будівель і споруд на аеродромах;

планування фінансування видатків на будівництво, капітальний і поточний ремонти та експлуатаційне утримання аеродромів;

складання і подання у встановлені строки заявок на фінансування для придбання матеріалів та інструменту для експлуатаційного утримання аеродромів;

участь у відпрацюванні тендерної документації та договорів на закупівлю необхідних для експлуатації та ремонту аеродромів матеріалів, аеродромно-експлуатаційної техніки, інженерно-аеродромних засобів та обладнання;

керівництво обліком та звітністю, проведення перевірок з питань експлуатаційного утримання аеродромів, ведення обліку фондів, техніки та матеріально-технічних засобів інженерно-аеродромних служб;

контроль за накопиченням та зберіганням на аеродромах встановлених запасів ремонтних матеріалів, інструменту для швидкісного відновлення аеродромних покриттів;

контроль за економним та раціональним використанням коштів, матеріалів під час проведення заходів з експлуатаційного утримання аеродромів, надання необхідних рекомендацій щодо зменшення фактичних витрат;

розгляд документів на списання майна номенклатури інженерно-аеродромної служби за інспекторськими посвідченнями, актами технічного (якісного) стану та актами списання, затвердження їх у межах наданих керівнику служби забезпечення прав або формулювання висновку щодо них і подання на затвердження старшому начальнику;

контроль за укомплектованістю аеродромно-експлуатаційних підрозділів аеродромно-експлуатаційною технікою згідно зі штатом, її технічним станом, плануванням та організацією проведення середніх та капітальних ремонтів;

організація утримання в авіаційних частинах ААГУ, засобів підготовки та експлуатаційного утримання аеродрому в належному стані, контроль своєчасності проведення на них ремонтних та регламентних робіт;

організація підготовки наземних авіаційних спеціалістів, підбір кадрів, перерозподіл та комплектування ними інженерно-аеродромних служб та аеродромно-експлуатаційних підрозділів авіаційних частин;

затвердження та реєстрація штатних розкладів на утримання експлуатаційного персоналу аеродромів;

участь у роботі комісій з розслідування авіаційних подій та інцидентів;

ведення обліку інцидентів та дострокового зняття з експлуатації авіаційних двигунів з вини особового складу інженерно-аеродромних служб, вжиття заходів щодо їх запобігання;

упровадження в практику роботи аеродромно-експлуатаційних підрозділів нових методів та технологій з ремонту аеродромних покриттів, нових сучасних матеріалів для експлуатаційного утримання аеродромних фондів;

контроль за проведенням на аеродромах тренувань особового складу зі швидкісного відновлення аеродромних покриттів.

3. Командир авіаційної частини (старший авіаційний начальник аеродрому) зобов’язаний:

забезпечувати виконання заходів щодо реєстрації/перереєстрації та допуску до експлуатації аеродрому;

організовувати експлуатацію закріпленого аеродрому (аеродромів) відповідно до вимог цієї Інструкції;

систематично перевіряти стан аеродрому, готовність до виконання польотів, вживати необхідних заходів щодо підтримання аеродрому у належному експлуатаційному стані;

планувати та проводити польоти з урахуванням часу, необхідного для експлуатаційного утримання і проведення поточного ремонту елементів льотного поля та аеродромних споруд;

організовувати контроль за станом приаеродромної території, будівництвом об’єктів та дотриманням вимог щодо встановлення і розміщення маркувальних знаків та радіотехнічних пристроїв;

доводити інформацію про розміри приаеродромної території та межі зон обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва для врахування під час планування будівництва (реконструкції) та розвитку населених пунктів, а також під час будівництва (реконструкції) промислових, сільськогосподарських та інших об’єктів до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території яких знаходиться земельна ділянка, що повністю чи частково належить до приаеродромної території;

у разі спільного використання аеродрому здійснювати координацію діяльності на аеродромі державної авіації підприємств і організацій;

затверджувати план організаційно-технічних заходів щодо забезпечення безпеки польотів під час проведення ремонтних робіт на льотному полі в умовах діючого аеродрому;

призначати комісії для: оновлення формуляра на аеродром; контролю за станом приаеродромної території; проведення періодичних оглядів елементів льотного поля аеродрому; проведення оглядів будівель і споруд СТЗ аеродрому; приймання виконаних робіт з поточного ремонту; консервації будівель і споруд СТЗ аеродрому;

у зимовий період щоденно аналізувати метеообстановку та приймати рішення про виконання робіт з підготовки аеродрому до польотів, у разі ускладнення метеоумов у районі аеродрому встановлювати чергування особами з числа керівного складу авіаційної частини для організації робіт з очищення покриттів від снігу та льоду;

після снігопадів та утворення ожеледі планувати початок польотів з урахуванням часу, необхідного для очищення штучних покриттів від снігу, льоду згідно з розрахунком у плані зимового утримання аеродрому, мати план дій особового складу в аварійній ситуації (сильна ожеледиця, великі снігові замети, вихід з ладу снігоприбиральної техніки тощо);

затверджувати та контролювати виконання заходів, спрямованих на виключення можливості попадання уламків сторонніх предметів у двигуни повітряних суден з поверхні аеродромних покриттів;

контролювати утримання захисних споруд та встановленого в них обладнання;

закріплювати за підрозділами (службами) авіаційної частини аеродромні будівлі, споруди, огорожу аеродрому та аеродромних зон, а також визначати осіб, які забезпечують експлуатаційне утримання та протипожежну безпеку цих об’єктів;

організовувати не менше одного разу на рік тренування особового складу зі швидкісного відновлення аеродромних покриттів;

вживати заходів щодо охорони довкілля в місцях розташування аеродрому.

4. Заступник командира авіаційної частини, якому підпорядковується інженерно-аеродромна служба, зобов’язаний:

планувати та організовувати виконання заходів щодо забезпечення постійної експлуатаційної готовності аеродрому до польотів;

розподіляти роботи з утримання льотного поля аеродрому між підрозділами авіаційної частини;

організовувати та контролювати виконання робіт з поточного ремонту та утримання елементів льотного поля, водовідвідних і дренажних систем, споруд, інженерних мереж на аеродромі, під’їзних шляхів та внутрішньоаеродромних доріг;

організовувати та проводити заходи щодо виключення можливості попадання уламків сторонніх предметів у двигуни повітряних суден з поверхні аеродромних покриттів;

контролювати дотримання особовим складом заходів безпеки під час виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання елементів льотного поля, будівель і споруд, інженерних мереж СТЗ аеродрому;

брати участь у роботі комісій з розслідування випадків дострокового зняття з експлуатації авіаційних двигунів;

негайно доповідати про кожний випадок застосування ААГУ, дострокового зняття з експлуатації авіаційного двигуна;

у зимовий період аналізувати метеообстановку та приймати рішення на виконання робіт з підготовки аеродрому до польотів, контролювати організацію цілодобового чергування особового складу аеродромно-експлуатаційного підрозділу, а також чергової групи автомобільної техніко-експлуатаційної частини з обслуговування засобів зимового утримання аеродрому;

створювати на складах запаси ремонтних матеріалів та інструментів для швидкісного відновлення аеродрому та забезпечувати їх зберігання;

організовувати проведення тренувань особового складу зі швидкісного відновлення аеродромних покриттів;

забезпечувати контроль за станом аеродромно-експлуатаційної техніки, її раціональним використанням та безаварійною роботою.

5. Командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення зобов’язаний:

знати технічний стан елементів льотного поля, планувати та забезпечувати виділення особового складу і техніки аеродромно-експлуатаційного підрозділу для своєчасного проведення робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту аеродромних покриттів, ґрунтової частини льотного поля, водовідвідних і дренажних систем, огородження, інженерних мереж аеродрому;

організовувати та забезпечувати утримання аеродрому в постійному експлуатаційному стані;

забезпечувати постійну готовність аеродрому до польотів;

знати та контролювати стан аеродромно-експлуатаційної, інженерної техніки, планувати та організовувати її своєчасний ремонт;

брати участь у плануванні та проведенні заходів щодо безпеки польотів з метою недопущення інцидентів з вини підпорядкованих підрозділів;

планувати та організовувати роботу аеродромно-експлуатаційного підрозділу та інших підпорядкованих підрозділів щодо ремонту аеродромних покриттів, ґрунтових елементів льотного поля, своєчасного прибирання аеродромних покриттів від снігу та льоду взимку, скошування трав у літній період;

контролювати стан огорожі аеродрому, своєчасно вживати заходів щодо виконання відновлювальних та ремонтних робіт з метою недопущення несанкціонованого руху людей, техніки та тварин по аеродрому;

брати участь у роботі комісій з розслідування випадків дострокового зняття з експлуатації авіаційних двигунів.

6. Начальник інженерно-аеродромної служби зобов’язаний:

знати основні характеристики та експлуатаційний стан аеродромних об’єктів; наявність та технічний стан аеродромно-експлуатаційної техніки; укомплектованість аеродромно-експлуатаційного підрозділу особовим складом та технікою;

забезпечувати проведення комплексу заходів щодо підтримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності;

організовувати проведення оглядів та оцінки параметрів стану елементів льотного поля аеродромів;

розробляти план поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродрому та контролювати його виконання;

розробляти план зимового утримання аеродрому;

розробляти схему маркування льотного поля, розміщення повітряних суден на ТПП ПС та групових МС;

контролювати діяльність командирів підрозділів, начальників служб щодо своєчасного проведення робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту закріплених за підрозділами (службами) будівель та споруд;

організовувати облік та своєчасне приймання виконаних робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту аеродрому;

контролювати використання земельної ділянки, відведеної під аеродром;

організовувати підготовку та своєчасне надання до служби забезпечення заявок, звітів, донесень та інших документів;

брати участь у роботі комісій з приймання в експлуатацію побудованих або капітально відремонтованих аеродромних об’єктів;

вести формуляр на аеродром та своєчасно його уточнювати;

готувати документи щодо проведення реєстрації/перереєстрації, зміни характеристик аеродрому;

вивчати, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід роботи інженерно-аеродромних служб;

організовувати ведення обліку та зберігання матеріальних засобів номенклатури інженерно-аеродромної служби, здійснювати контроль за витратою матеріалів;

планувати та здійснювати заходи щодо економії коштів та матеріальних засобів;

брати участь у роботі комісії з контролю за станом приаеродромної території;

контролювати справність загороджувальних вогнів та маркувальних знаків на перешкодах;

розробляти та подавати на затвердження проєкт штатного розкладу на утримання експлуатаційного персоналу аеродрому, проводити відбір фахівців та комплектувати службу ними відповідно до затвердженого штатного розкладу;

проводити заняття з професійної підготовки підпорядкованого особового складу;

керувати облаштуванням навчально-матеріальної бази за фахом;

визначати функціональні обов’язки інженеру з експлуатації аеродрому, техніку аеродромної служби та керувати роботою експлуатаційного персоналу аеродрому, який утримується згідно зі штатним розкладом.

7. Начальник електротехнічної служби - енергетик зобов’язаний:

знати існуючу схему електропостачання аеродрому, технічні характеристики споруд та мереж електроживлення, їх технічний стан, потужність встановлених на об’єктах електроспоживачів;

знати вимоги до надійності електропостачання кожного об’єкта аеродрому, категорування об’єктів за ступенем надійності електрозабезпечення та максимально допустимого часу перерви їх електроживлення;

для споживачів електроенергії категорії I та II наказом командира авіаційної частини визначати резервні джерела електроживлення із штатних електротехнічних засобів;

організовувати та забезпечувати правильну експлуатацію споруд та мереж електроживлення аеродрому відповідно до вимог цієї Інструкції;

планувати та проводити заходи щодо поліпшення надійності електрозабезпечення аеродрому та його окремих об’єктів;

спільно з електропостачальними організаціями розробляти заходи щодо забезпечення надійного електрозабезпечення аеродрому та виключення випадків його несанкціонованого відключення;

про випадки відключення аеродрому, окремих його зон або споруд від промислової електромережі негайно доповідати в службу забезпечення, вживати всіх заходів щодо відновлення електропостачання аеродрому;

організовувати підготовку та своєчасне надання до служби забезпечення заявок на виділення коштів для планового поточного ремонту об’єктів електропостачання та електромереж на аеродромі, проведення технічного обслуговування електрообладнання, закупівлі експлуатаційних матеріалів;

планувати та забезпечувати проведення своєчасного технічного обслуговування електрообладнання;

організовувати накопичення на складі авіаційної частини необхідних запасів матеріалів та обладнання для ремонту електромереж в аварійних ситуаціях, проводити тренування з обслуговуючим персоналом по діях з ліквідації аварійних ситуацій;

розробляти план переключення об’єктів аеродрому, у разі виходу з ладу окремих електромереж, до інших мереж та джерел електропостачання з метою недопущення відключення об’єктів, які забезпечують безпеку польотів;

знати перелік рухомих (табельних) електротехнічних засобів та хімічних джерел електроживлення, які входять у комплекти спеціального обладнання, для забезпечення їх використання як резервних джерел електроживлення;

контролювати наявність пристроїв блискавкозахисту на об’єктах електропостачання, вживати заходів щодо підтримання їх у належному технічному стані та своєчасної перевірки;

проводити інструктажі та заняття з усіма категоріями особового складу авіаційної частини з питань правил електробезпеки та влаштування електроустановок з метою недопущення випадків електротравматизму та загибелі людей;

перевіряти правильність ведення технічно-експлуатаційної документації на електроустановках аеродрому;

перевіряти правильність експлуатації електроприладів в аеродромних будівлях та спорудах, при виявленні порушень забороняти їх експлуатацію та доповідати командиру авіаційної частини;

керувати роботою персоналу, який обслуговує електрогосподарство аеродрому.

8. Командир аеродромно-експлуатаційного підрозділу (комендант аеродрому) зобов’язаний:

забезпечувати утримання в постійній готовності до експлуатації льотне поле, ААГУ, дренажно-водостічну мережу, закріплені за підрозділом будівлі та споруди СТЗ аеродрому, огородження аеродрому, внутрішньоаеродромні дороги та під’їзні шляхи, вживати заходів щодо відновлення аеродромних покриттів;

безпосередньо організовувати виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродрому та керувати роботами підпорядкованого особового складу;

забезпечувати проведення оглядів та оцінки параметрів стану елементів льотного поля аеродромів;

перед початком робіт на льотному полі аеродрому надавати керівнику польотів (черговому по прийому і випуску повітряних суден) інформацію про необхідність виконання робіт, місце, тривалість, характер їх виконання та отримувати від нього рішення на виконання робіт із відповідним записом у журналі обліку стану та готовності аеродрому до проведення польотів;

за вказівкою керівника польотів (чергового по прийому і випуску повітряних суден) приймати заходи щодо негайного виведення з робочої площі аеродрому особового складу та техніки;

навчати особовий склад аеродромно-експлуатаційного підрозділу виконанню робіт із експлуатаційного утримання та ремонту аеродрому за будь-яких метеорологічних умов, у різний час доби, особливо в нічний час;

керувати діяльністю особового складу аеродромно-експлуатаційного підрозділу;

підтримувати у справному стані та постійній готовності ААГУ, засоби підготовки та експлуатаційного утримання аеродрому;

удосконалювати способи механізації робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту льотного поля та споруд СТЗ аеродрому;

вживати заходів щодо усунення факторів, які притягують птахів на аеродром (місць гніздування, звалищ, скупчення гризунів, які є кормом для птахів), тримати у справному стані засоби відлякування птахів;

забезпечувати економну витрату будівельних, експлуатаційних матеріалів та ПММ, використовувати їх за призначенням;

проводити тренування з особовим складом щодо виконання робіт з відновлення аеродромних покриттів;

впроваджувати передові методи ремонту та експлуатаційного утримання аеродромів;

брати участь у роботі комісії з контролю за станом приаеродромної території;

доповідати заступнику командира авіаційної частини, якому підпорядковується інженерно-аеродромна служба, командиру батальйону аеродромно-технічного забезпечення польотів про всі порушення режиму експлуатації льотного поля та порядку руху на аеродромі, а також про порушення правил експлуатації аеродромних споруд та вживати заходів щодо їх усунення.

Комендант аеродрому має право віддавати вказівки інженерно-технічному складу авіаційної частини щодо наведення чистоти та порядку на МС та поруч з ними, на технічних позиціях та приангарних майданчиках, а також особам, які забезпечують утримання будівель, споруд та огорожі аеродрому, з питань забезпечення їх експлуатаційного утримання відповідно до вимог цієї Інструкції.

{Інструкція в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Командувач Повітряних Сил

Збройних Сил України

генерал-лейтенант

Ю.А. Байдак

Додаток 1

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 3 глави 1 розділу II)

ФОРМУЛЯР

на аеродром

{Додаток 1 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 2

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 8 глави 1 розділу II)

ПЕРЕЛІК

матеріалів та інструментів для швидкісного відновлення аеродромів

№ з/п

Найменування

Одиниця виміру

Кількість

Примітка

Залізобетонні плити типу ПАГ

шт.

300

Гумобітумне в’яжуче або інший герметик

Гідроізоляційні рулонні матеріали

м - 2

400

Щебінь

м - 3

900

Пісок

м - 3

400

Електроди

кг

100

Лопати совкові

шт.

Лопати штикові

шт.

Ломи

шт.

Кирки

шт.

Ручні трамбівки

шт.

Ноші

шт.

Відра

шт.

Шаблони

шт.

Гладилки

шт.

Рейки візирні

шт.

Багри такелажні

шт.

Рулетки 25-50 м

шт.

Кувалди

шт.

Рукавиці робочі

пари

500

Окуляри захисні

шт.

Стропи канатні 4-х гілкові

к-т

{Додаток 2 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 3

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 5 глави 2 розділу II)

ЖУРНАЛ

обліку стану та готовності аеродрому до польотів

Розпочато ________________________

Закінчено ________________________

Дата та час огляду

Час для передпольотної підготовки аеродрому

Час для контролю за станом покриттів у ході польотів та між льотними змінами

Характеристика стану та підготовки штучних покриттів ЗПС, РД, МС, ґрунтових елементів льотної смуги та ААГУ до проведення польотів

Підпис, ім’я та прізвище коменданта аеродрому

Висновок керівника польотів про придатність аеродрому до проведення польотів

Підпис, ім’я та прізвище керівника

польотів

{Додаток 3 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 4

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 14 глави 2 розділу II)

ЖУРНАЛ

технічного стану аеродромного покриття

{Додаток 4 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 5

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 10 глави 3 розділу II)

КОНСТРУКЦІЯ

ґрунтового майданчика аварійного гальмування

{Додаток 5 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 6

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 8 глави 1 розділу III)

ХАРАКТЕРИСТИКИ

матеріалів для маркування штучних покриттів

№ з/п

Найменування показника

Норма для фарби

Колір та зовнішній вигляд плівки

Після висихання фарби плівка повинна бути однорідною, гладкою, матовою, без зморшок і віспин

Коефіцієнт дифузного відбиття (коефіцієнт яскравості) плівки, %, не менше, для покриття фарбою:

білого кольору

жовтого кольору

Час висихання покриття до ступеня 3 при температурі (20 ± 2)° C та відносній вологості повітря (65 ± 15) %, хвилин, не більше

Час, після закінчення якого можна проїжджати по покриттю, хвилин, не більше

Масова доля нелетких речовин, %, не менше

Покривність висушеної плівки, г/м 2 , не більше

180

Ступінь перетирання, мкм, не більше

Стійкість до стирання тертям на приладі Табера, втрата маси, відносних одиниць, не більше

0,35

Адгезія, балів, не більше

Еластичність плівки покриття на вигин, мм, не більше

Твердість покриття за маятниковим приладом типу ТМЛ-2124, маятник А, відносних одиниць, не менше

0,15

Густина, г/см 3 (при допустимому розходженні між результатами паралельних визначень не більше за 0,05 г/см - 3 )

1,45-1,75

Умовна в'язкість по віскозиметру ВЗ-4 або ВЗ-246 з діаметром сопла 4 мм при температурі (20 ± 2)° C, секунд

100-200

Стійкість плівки покриття при температурі (20 ± 2)° C до статичного впливу, годин, не менше:

води

трипроцентному розчину хлориду натрію

трипроцентного розчину суміші нітрату кальцію з карбамідом

десятипроцентного розчину оцтового калію (ацетату калію)

Співвідношення товщини сформованого лакофарбового покриття до товщини рідкого шару фарби, умовні одиниці, не менше

0,42

Зниження коефіцієнта яскравості лакофарбового покриття при взаємодії з в'яжучими речовинами штучного покриття, %, не більше:

з бітумом

з дьогтеполімерним в'яжучим

{Додаток 6 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 7

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 1 пункту 2 глави 2 розділу III)

СХЕМИ

маркування злітно-посадкових смуг із штучним покриттям

{Додаток 7 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 8

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 2 пункту 2 глави 2 розділу III)

СХЕМИ

маркування руліжних доріжок із штучним покриттям

{Додаток 8 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 9

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 3 пункту 2 глави 2 розділу III)

СХЕМИ

маркування місць стоянок та технічних позицій підготовки повітряних суден із штучним покриттям

{Додаток 9 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 10

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 2 пункту 24 глави 2 розділу III)

СХЕМИ

маркування польового аеродрому та ґрунтової злітно-посадкової смуги постійного аеродрому

{Додаток 10 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 11

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 3 пункту 1 глави 3 розділу III)

СХЕМИ

маркування вертодрому та вертолітного злітно-посадкового майданчика, які мають злітно-посадкові смуги

{Додаток 11 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 12

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 16 глави 3 розділу III)

СХЕМИ

маркування вертодрому та вертолітного злітно-посадкового майданчика, які мають майданчик із штучним покриттям для посадки і зльоту вертольотів

{Додаток 12 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 13

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 1 пункту 22 глави 3 розділу III)

СХЕМИ

маркування вертодрому та вертолітного злітно-посадкового майданчика без штучного покриття

{Додаток 13 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 14

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 3 пункту 23 глави 3 розділу III)

ФОРМА

та розміри цифр і літер

{Додаток 14 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 15

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 3 пункту 1 глави 4 розділу III)

ВІЗУАЛЬНІ ЗАСОБИ

для позначення зон обмеженого використання

{Додаток 15 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 16

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 5 пункту 1 глави 5 розділу III)

РОЗМІРИ ВІТРОПОКАЖЧИКА

№ з/п

Показник

Аеродроми

Вертодроми, злітно-посадкові майданчики, що розташовані на поверхні

Вертодроми, злітно-посадкові майданчики, що підняті над поверхнею та злітно-посадкові палуби

Довжина (м)

3,6

2,4

1,2

Діаметр більшого кінця конусу (м)

0,9

0,6

0,3

Діаметр меншого кінця конусу (м)

0,45

0,3

0,15

{Додаток 16 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 17

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 7 пункту 1 глави 6 розділу III)

ФОРМА

та вимоги, що стосуються дизайну знаків

{Додаток 17 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 18

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 1 пункту 1 глави 7 розділу III)

СХЕМИ

маркування і світлоогородження об’єктів та розташування вогнів на перешкодах

{Додаток 18 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 19

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 1 пункту 9 розділу IV)

ВИМОГИ ДО ДАНИХ

про місцевість та перешкоди

{Додаток 19 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 20

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 15 пункту 9 розділу IV)

АКТ

обстеження перешкод на приаеродромній території

{Додаток 20 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 21

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 16 глави 1 розділу V)

АКТ

загального огляду льотного поля

{Додаток 21 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 22

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 16 глави 1 розділу V)

АКТ

часткового огляду

{Додаток 22 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 23

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 18 глави 1 розділу V)

АКТ

обстеження робочої площі

{Додаток 23 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 24

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 13 глави 2 розділу V)

ДОВІДКОВІ ЗНАЧЕННЯ

класифікаційних чисел основних повітряних суден

№ з/п

Тип повітряного судна

Маса повітряного судна, максимальна/

порожнього, кг

Тиск в пневматику,

МПа

Значення ACN для відповідного типу покриття на зазначеному коді ґрунтової основи

Ан-12

61000

32000

0,74

Ан-24

21000

13400

0,49

Ан-26

24000

15000

0,39

Ан-32

27000

19000

0,55

Ан-32П

29700

19000

0,54

13,6

7,6

8,4

16,4

9,3

17,7

11,3

6,7

7,6

16,5

8,9

19,4

Ан-70

130000

68000

0,78

Ан-72

34500

19000

0,65

12,7

6,6

13,9

7,1

15,2

7,6

16,5

8,2

10,3

5,4

12,8

6,5

14,6

7,5

16,9

8,3

Ан-74

34800

19000

0,65

Ан-74

Т-100

36500

19000

0,65

13,6

6,6

14,9

7,1

16,3

8,2

17,7

8,2

5,4

13,6

6,5

15,5

7,5

Ан-74

ТК-300

37500

24000

0,75

16,1

17,5

10,6

18,8

11,5

12,2

14,2

8,5

16,1

9,9

17,3

10,5

19,7

11,7

Ту-134

47600

29350

0,83

Бе-12

34000

20000

0,44

Ил-76

171000

83800

0,59

Ил-76ТД

191000

87200

0,686

Ил-76МД

191000

87200

0,70

МиГ-29

15800

9670

1,18

Су-24

39700

21180

1,23

Су-25

17350

8800

0,98

Су-27

30090

16400

1,23

Ми-6

44000

27070

0,74

Ми-8

12000

7170

0,54

Eagle F15

30845

13064

nil

Fighting falcon F16

17010

7893

nil

Fighting falcon (MLU) F16 (NO)

16057

7258

nil

15,7

7,1

15,2

6,9

14,8

6,7

14,6

6,6

16,6

7,3

16,5

7,3

16,2

7,2

15,9

7,1

DC-10 KC10

268983

124059

1,22

102

Galaxy C-5A

381022

170008

0.73

C-5

349126

169115

0,73

C-17A

265590

128650

0,95

Hercules C-130

70300

33100

0,76

Hercules C-130 Mk 1 (UK)

70760

34609

0,76

Hercules CС-130 (CA)

79382

33000

0,76

Lockheed C-141 Starlifter

156000

99500

{Додаток 24 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 25

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 22 глави 2 розділу V)

Таблиця 1

ГРАНИЧНІ ЗНАЧЕННЯ

нерівності поверхні аеродромного покриття

Тип покриття, контрольні показники

Граничні значення

на злітно-посадковій смузі

(далі - ЗПС)

на руліжних доріжках

(далі - РД),

місцях стоянки

(далі - МС)

Жорсткі покриття:

перевищення граней суміжних плит у швах (тріщинах);

20 мм

27 мм

алгебраїчна різниця повздовжніх схилів суміжних плит

0,02

0,033

Нежорсткі покриття:

колії, хвилі, зсуви, прогалини;

30 мм

50 мм

алгебраїчна різниця повздовжніх схилів на суміжних ділянках завдовжки 10 м

0,02

0,033

Таблиця 2

ГРАНИЧНІ ЗНАЧЕННЯ

дефектів аеродромних покриттів і заходи щодо їх усунення

перед польотами повітряних суден

Дефект

покриття

Опис та граничне значення дефекту і заходи

щодо його усунення перед польотами повітряних суден

Монолітні бетонні, армобетонні і залізобетонні покриття

Наскрізні тріщини завширшки менше 40 мм без руйнування кромок

Відношення довжини тріщин у метрах до площі покриття у квадратних метрах не повинно перевищувати 0,3 - для бетонних і армобетонних та 0,4 - для залізобетонних покриттів. Герметизація тріщин

«Волосяні» тріщини

Допускається необмежена кількість усадочних тріщин. Захисне просочення покриття або затирання. Тріщини завширшки більше 0,3 мм підлягають герметизації без розробки

Злущення поверхні плит

Злущення окремих ділянок поверхні на глибину не більше 5 мм. Злущені ділянки поверхні підлягають ретельному очищенню зі збиранням часток, що відшарувалися. Захисне просочення покриття або влаштування захисного шару з полімерних матеріалів

Відколи бетону біля швів

Окремі відколи завширшки і завглибшки не більше 3 см. Шматки бетону, що відкололися, прибирають, а порожнини, що утворилися, заливають герметиком

Раковини і вибоїни на поверхні плит без оголення стержнів арматури

Усі раковини і вибоїни на поверхні плит без оголення стержнів арматури підлягають заливанню гумобітумним в’яжучим або іншим ремонтним матеріалом

Збірні покриття з плит ПАГ

Наскрізні тріщини

Тріщини не розкриті і немає передумов до руйнування їх кромок і викришування бетону. Герметизація тріщин без розробки

«Волосяні» тріщини

Допускаються в необмеженій кількості, якщо їх ширина менше 0,2 мм. Захисне просочення покриття або затирання.

Злущення поверхні плит

На окремих невеликих ділянках (загальною площею до 2 м - 2 ) на глибину не більше 3 мм. Злущені ділянки підлягають ретельному очищенню зі збиранням часток, що відшарувалися. Захисне просочення покриття або влаштування захисного шару з полімерних матеріалів

Відколи бетону біля швів

Окремі відколи бетону без оголення арматури. Шматки бетону, що відкололися, прибирають, а порожнини, що утворилися, заливають гумобітумним в’яжучим або іншим герметиком

Асфальтобетонні покриття

Наскрізні окремі тріщини

Тріщини не розкриті та немає передумов до руйнування їх кромок і викришування асфальтобетону. Захисне просочення покриття

Руйнування поверхні асфальтобетону

Окремі випалення шару асфальтобетону на глибину до 15 мм, сітка тріщин без руйнування їх кромок, вибоїни завглибшки до 30 мм

Металеві покриття

Руйнування плит

Обрив не більше одного гака (однієї перемички) або двох фіксаторів для плит К1-Д. Обрив не більше трьох гаків, чи трьох перемичок на кожному боці плити ПМП-1-53. Заміна плит.

Вигин верхньої полиці торцевого чи повздовжнього стикового елемента плити АСП-4 до 5 мм. Ремонт або заміна плит

Залишкові деформації

(прогини) плит

Максимальний прогин плит К1-Д (зазор під триметровою рейкою) не повинен перевищувати 35 мм під час експлуатації на покриттях літаків-винищувачів та 50 мм - транспортних і бомбардувальників. Максимальний прогин плит АСП-4 (зазор під двометровою рейкою) - 20 мм. Заміна плит та вирівнювання основи

Таблиця 3

ОБСЯГИ

ремонтних робіт щодо підтримання аеродромних покриттів

у необхідному експлуатаційному стані

Індекс зберігання покриттів MJ

Показник стану

покриттів P o

Стан

покриття

Рекомендовані

заходи

Від 4,0 до 5,0

До 39

добрий

планові заходи з експлуатаційного утримання

Від 3,0 до 4,0

Від 40 до 69

задовільний

поточний ремонт

3,0 та менше

70 та більше

незадовільний

капітальний ремонт

Таблиця 4

«ВАГА» ДЕФЕКТУ ЖОРСТКИХ ПОКРИТТІВ I-ГO ТИПУ

№ з/п

Найменування дефекту

Розмір дефекту

«Вага» дефекту на покриттях

одиниця

виміру

величина

монолітних

збірних

ЗПС

РД; МС

ЗПС

РД; МС

Різниця ухилів

суміжних плит

0,005 та менше

від 0,005 до 0,013

від 0,013 до 0,02

від 0,02 до 0,033

понад 0,033

Уступи в швах, тріщинах; вибоїни площею

більше 0,2 м - 2

мм

3 та менше

від 3 до 10

від 10 до 20

від 20 до 25

понад 25

Наскрізні тріщини

відношення

довжини

тріщини в м

до площі

однієї плити в м - 2

0,1 та менше

від 0,1 до 0,2

від 0,2 до 0,3

від 0,3 до 0,4

понад 0,4

Відколи бетону поруч зі швами

довжина відколів у % площі поверхні плити

10 та менше

від 10 до 15

від 15 до 20

від 20 до 30

понад 30

Поверхневе лущення

до 10 мм

площа

лущення в %

площі поверхні плити

10 та менше

від 10 до 30

від 30 до 50

від 50 до 70

понад 70

Вибоїни та раковини

площею до 0,2 м - 2

площа

дефектів у %

площі плити

5 та менше

від 5 до 10

від 10 до 20

від 20 до 30

понад 30

Зруйнована плита

__________

Примітка.

До зруйнованих належать плити, що потребують повної заміни під час виконання ремонту покриттів.

Таблиця 5

ПОКАЗНИК

стану нежорстких покриттів за і-им типом дефекту

№ з/п

Найменування

дефекту

Розмір дефекту

Показник стану

нежорстких покриттів Pi

одиниця виміру

величина

Поперечні тріщини

середня відстань між тріщинами, м

понад 30

2,4

від 15 до 30

4,8

від 5 до 15

7,2

менше 5

9,6

Повздовжні тріщини

середня відстань між тріщинами, м

понад 30

від 15 до 30

від 5 до 15

менше 5

Часта сітка тріщин

відсоток пошкодженої поверхні покриття

до 5

від 5 до 20

від 20 до 50

понад 50

Ерозія асфальтобетону

відсоток пошкодженої поверхні покриття

до 5

від 5 до 20

від 20 до 50

понад 50

Колії

глибина колії, мм

до 10

3,2

від 10 до 25

6,4

від 25 до 40

9,6

понад 40

12,8

Таблиця 6

ДАНІ

щодо характеристик зчеплення на поверхні штучної злітно-посадкової смуги

№ з/п

Коефіцієнт зчеплення, визначений за допомогою пристрою вимірювання зчеплення

Оцінене зчеплення на поверхні

Код

0,4 і вище

добре

Від 0,39 до 0,36

між середнім і добрим

Від 0,35 до 0,30

середнє

Від 0,29 до 0,26

між середнім і поганим

0,25 і нижче

погане

Таблиця 7

СЕРЕДНІ ЗНАЧЕННЯ

коефіцієнта зчеплення під час різного стану покриття штучної

злітно-посадкової смуги та різних метеорологічних умов

№ з/п

Стан і тип покриття штучної

злітно-посадкової смуги

Метеорологічні

умови

Коефіцієнт

зчеплення

Сухе чисте цементно-бетонне

Температура вище 0 °С

0,8 та більше

Вологе цементно-бетонне

Температура вище 0 °С, мряка, туман або танення слабкого снігу

від 0,6 до 0,7

Мокре цементно-бетонне

Температура вище 0 °С, дощ середньої сили або після танення мокрого снігу

від 0,4 до 0,55

Сухе асфальтобетонне

Температура вище 0 °С

від 0,6 до 0,9

Мокре асфальтобетонне

Температура вище 0 °С, дощ середньої сили або після танення мокрого снігу

від 0,35 до 0,55

Мокре цементно-бетонне або асфальтобетонне

Температура вище 0 °С, сильний дощ

від 0,28 до 0,3

Стояча вода на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Температура вище 0 °С

0,05

Сухий сніг на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Температура після випадання снігу не піднімалася вище ніж від -2 до -4 °С

від 0,35 до 0,45

Мокрий сніг на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Температура нижче точки

замерзання в сонячну погоду

від 0,25 до 0,35

Цементно-бетонне або асфальтобетонне

Умови утворення снігу при температурі трохи нижче точки замерзання

від 0,25 до 0,35

Сніг або лід на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Дощ

від 0,1 до 0,25

Цементно-бетонне або асфальтобетонне

Перехід від морозу до температури вище точки замерзання

від 0,1 до 0,25

Утворення тонкого шару льоду на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Після випадання вологих опадів або дощу при температурі 0 °С або вище під час прояснення неба та зниження температури покриття нижче точки замерзання і нижче точки утворення роси

від 0,1 до 0,25

Ущільнений сніг на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Температура -15 °С

від 0,2 до 0,25

Температура нижче -15 °С

від 0,4 до 0,5

Лід на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Температура -10 °С

від 0,1 до 0,2

Лід, іній або паморозь, що тане на цементно-бетонному або асфальтобетонному покритті

Під час підвищення температури

від 0,05 до 0,1

{Додаток 25 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 26

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 33 глави 2 розділу V)

АКТ

контрольного визначення коефіцієнта зчеплення на штучній злітно-посадковій смузі аеродрому

{Додаток 26 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 27

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 9 пункту 37 глави 2 розділу V)

ЖУРНАЛ

результатів визначення коефіцієнта зчеплення на злітно-посадковій смузі аеродрому

{Додаток 27 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 28

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 4 глави 3 розділу V)

СТРОКИ

контролю міцності ґрунту льотного поля

Календарний період

Інтервал між черговими вимірюваннями міцності

Весною після танення снігового покриву до встановлення стійкої середньодобової температури вище 10 °С

Кожний день до танення снігу і просихання верхнього 30-сантиметрового шару ґрунту, коли міцність стає стійкою (показник міцності упродовж доби зміниться не більше ніж на 0,3 кгс/см - 2 )

Влітку при стійкій середньодобовій температурі повітря вище +10 °С:

1) у сухий бездощовий період

один раз на тиждень

2) при короткочасних опадах у кількості більше 5 мм

безпосередньо після припинення опадів, у подальшому кожний день до просихання ґрунту (коли міцність стає стійкою)

3) при затяжних дощах (більше доби)

кожний день у період випадання дощу і до просихання ґрунту

В осінньо-зимовий період при середньодобовій температурі повітря нижче +10 °С:

1) при короткочасних опадах у кількості більше 3 мм

безпосередньо після припинення опадів, у подальшому кожний день до просихання ґрунту чи його замерзання на глибину більше 10 см

2) у сухий період до промерзання ґрунту на глибину 10 см

один раз на тиждень

3) при промерзанні ґрунту на глибину більше 10 см

міцність ґрунту не контролюють

{Додаток 28 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 29

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 4 глави 3 розділу V)

КОНСТРУКЦІЯ УДАРНИКА У-1

{Додаток 29 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 30

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 3 пункту 5 глави 3 розділу V)

ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА

міцності ґрунту у верхніх шарах завтовшки 10 см і 30 см

{Додаток 30 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 31

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт83 пункту 5 глави 3 розділу V)

ЖУРНАЛ

результатів випробування ґрунту та оцінки рівності льотної смуги

{Додаток 31 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 32

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 6 глави 3 розділу V)

ПРОФІЛЬ

міцності ґрунту

{Додаток 32 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 33

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 9 глави 3 розділу V)

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ ЗНАЧЕННЯ

нерівності поверхні ґрунтових (засніжених) елементів льотного поля

{Додаток 33 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 34

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 3 пункту 12 глави 3 розділу V)

ЖУРНАЛ

нівелювання поверхні ґрунтової льотної смуги

{Додаток 34 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 35

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 13 глави 3 розділу V)

ПОЗДОВЖНІЙ ПРОФІЛЬ

ґрунтової льотної смуги

{Додаток 35 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 36

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 1 пункту 16 глави 3 розділу V)

КОНСТРУКЦІЯ

конусного твердоміра снігу

{Додаток 36 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 37

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 7 розділу VI)

ДЕФЕКТНИЙ АКТ

на капітальний (поточний) ремонт

{Додаток 37 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 38

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 8 розділу VI)

ПЛАН

поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродрому

{Додаток 38 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 39

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 13 розділу VI)

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН-ГРАФІК

робіт із поточного ремонту та експлуатаційного утримання об’єктів аеродрому

{Додаток 39 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 40

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 11 глави 1 розділу VIII)

РЕЦЕПТУРИ

просочувальних сумішей і витрати компонентів

1. Рецептури просочувальних сумішей

Просочувальна суміш

Вміст компонентів (вага, %)

СІС

НЛС

розчинник

КВС

ХП-470

Стирильно-інденова смола (далі - СІС)

20-25

75-80

СІС та кам’яновугільна смола

(далі - КВС)

20-25

74-78

1-2

Нафтополімерна лакофарбна смола (далі - НЛС)

15-20

80-85

НЛС та хлорпарафін

(далі - ХП-470)

15-20

78-83

2-5

__________

Примітка.

За відсутності ХП-470 і КВС допускається застосування просочувальних сумішей без модифікаторів.

2. Витрати компонентів для приготування 1000 л просочувальної суміші 20 % концентрації

Просочувальна суміш

Розчинник

Витрата на 1000 л розчину

смола (кг)

розчинник (л)

модифікатори

ХП-470 (л)

КВС (кг)

СІС

Ксилол, толуол, сольвент

185

850

СІС+КВС

Ксилол, толуол, сольвент

185

840

НЛС

Ксилол, толуол, сольвент

185

850

НЛС+ХП-470

Ксилол, толуол, сольвент

185

820

3. Приклади просочувальних сумішей готових до використання

№ з/п

Просочувальна суміші

Тип покриття

Витрата (л/м - 2 )

Примітка

Типу «Pavix CCC100»

бетонне

0,25-0,3

знижує водопоглинання, підвищує міцність бетону

Типу «Burke-O-Lith»

бетонне

0,18

підвищує стійкість до впливу кліматичних та експлуатаційних факторів

Типу «Surtreat PDC»

бетонне та асфальтобетонне

0,18-0,27

закриває дрібні тріщини, знижує водопоглинання, підвищує стійкість до хімічних реагентів

Типу «Reclamite»

асфальтобетонне

0,4

наноситься на нове покриття. Відновлює еластичність та підвищує пружність бітуму

Типу «CRF»

асфальтобетонне

0,4-0,6

наноситься на покриття зі строком експлуатації більше 2 років. Заповнює мікро тріщини та раковини, відновлює еластичність та пружність покриття

Типу «ASP»

асфальтобетонне

0,37-0,41

наносяться на покриття, які знаходяться в експлуатації. Знижує водопоглинання, герметизує дрібні тріщини

{Додаток 40 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 41

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 7 глави 2 розділу VIII)

РЕКОМЕНДОВАНА ПЕРІОДИЧНІСТЬ

проведення капітальних ремонтів аеродромних покриттів

№ з/п

Тип аеродромних покриттів

Дорожньо-кліматичні зони України

Рекомендована періодичність капітальних ремонтів (років)

Бетонні, армобетонні

I-II

13-15

III

15-16,5

Залізобетонні

I-II

11-14

III

13-16

Монолітні попередньо напружені залізобетонні

I-II

12,5-15

III

14-17

Збірні з типових попередньо напружених залізобетонних плити

I-II

III

11-12

Асфальтобетонні на цементобетонній основі

I-II

III

Асфальтобетонні на штучній основі

I-II

8-13

III

9-14

{Додаток 41 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 42

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 3 глави 4 розділу VIII)

СПОСОБИ

ремонтних робіт та матеріали, що використовуються для ремонту аеродромних покриттів

№ з/п

Вид і характер дефектів покриття

Спосіб ремонту

Матеріали для ремонту

I. Цементобетонні покриття

Поверхневі (усадочні) тріщини

Захисне просочування або затирання поверхні покриття

Захисні просочувальні суміші на органічній і неорганічній основі з гідрофобними властивостями або високодисперсні цементні суспензії

Наскрізні тріщини завширшки менше 40 мм без руйнування кромок

Розробка тріщини (формування шва), герметизація

Ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики

Наскрізні тріщини зі зруйнованими кромками або завширшки більше 40 мм

Відновлення зруйнованої частини плити на глибину дефекту з формуванням шва та герметизація

Ремонтні матеріали на основі мінеральних в’яжучих або готові спеціальні ремонтні суміші типу «гарячий бетон», «холодний бетон» тощо. Термостійкий ущільнюючий шнур. Ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики

Руйнування верхнього шару на глибину до 5 мм (злущення)

Захисне просочування або влаштування захисного шару

Захисні просочувальні суміші на органічній і неорганічній основі з гідрофобними властивостями або матеріали на основі полімерних в’яжучих

Руйнування верхнього шару на глибину до 10 мм (злущення)

Влаштування захисного шару

Матеріали на основі полімерних в’яжучих

Руйнування верхнього шару на глибину більше 10 мм

Відновлення зруйнованої частини плити на глибину дефекту

Ремонтні матеріали на основі мінеральних в’яжучих або готові спеціальні ремонтні суміші типу «гарячий бетон», «холодний бетон» тощо.

На РД та МС допускається використання асфальтобетону та готових спеціальних ремонтних сумішей типу «гарячий асфальт»

Раковини, вибоїни та відколи кромок плит розміром менше 50 мм

Заливка герметиками

Ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики

Раковини, вибоїни та відколи кромок плит розміром більше 50 мм

Відновлення зруйнованої частини плити на глибину дефекту

Відколи кутів та кромок, руйнування плити монолітного покриття

Відновлення зруйнованої частини плити на товщину штучного покриття або заміна всієї плити з відновленням штучної основи

Товарний бетон або ремонтні матеріали на основі мінеральних в’яжучих

Відколи кутів та кромок, руйнування плити збірного покриття

Заміна зруйнованої плити новою тією ж товщини з відновленням штучної основи

Попередньо напружені залізобетонні плити типу ПАГ. Щебінь, гравій або пісок та піскоцементна суміш

Просідання та проломи плит або ділянок монолітного покриття

Заміна плити на всю товщину з відновленням штучної основи або влаштування вирівнюючого шару

Товарний бетон або ремонтні матеріали на основі мінеральних в’яжучих. Щебінь, гравій або пісок. В якості вирівнюючого шару на РД та МС допускається використання асфальтобетону

Просідання плит або ділянок збірного покриття

Перекладання плит з відновленням штучної основи

Попередньо напружені залізобетонні плити типу ПАГ.

Щебінь, гравій або пісок та піскоцементна суміш

Руйнування заповнювача швів

Очищення та герметизація швів

Ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики або холодні силіконові мастики. Піскоцементна суміш та/або термостійкий ущільнюючий шнур

Втрата покриттям повздовжньої стійкості (короблення плит)

Влаштування компенсаційних швів

Ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики або холодні силіконові мастики.

Термостійкий ущільнюючий шнур

Оголення арматури

Обрізання кінців арматури, що виступають над поверхнею покриття та відновлення зруйнованої частини плити на глибину дефекту

Уступи в швах і тріщинах монолітного покриття

Зрізання перевищення або заповнення понижень ремонтними матеріалами

II. Асфальтобетонні покриття

Сітка «волосяних» тріщин

Захисне просочування або укочування поверхні в спекотну погоду

Захисні просочувальні суміші на органічній основі з гідрофобними властивостями, пісок або мінеральний порошок

Тріщини до 8 мм

Герметизація тріщини без розробки

Ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики

Тріщини завширшки 8-35 мм

Розробка тріщин (формування шва) та герметизація

Ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики. Термостійкий ущільнюючий шнур

Тріщини завширшки 35-150 мм

Ремонт з використанням деформаційних вставок та влаштування деформаційного шва

Асфальтобетонна суміш щільна дрібнозерниста, ґрунтовки та герметики гарячого застосування: полімерно-бітумні та гумобітумні мастики. Термостійкий ущільнюючий шнур

Тріщини з відколами кромок завширшки більше 150 мм

Ремонт з використанням деформаційної вставки та укладання прошарку, що запобігає виникненню тріщин

Мінерально-мастична суміш, ґрунтовка, прошарок, що запобігає виникненню тріщин, пісок

Викришування поверхні.

Улаштування ремонтного шару.

Асфальтобетонна суміш аналогічна існуючому покриттю за типом і маркою суміші.

При початковому руйнуванні

Захисне просочування поверхні

Захисні просочувальні суміші на органічній основі з властивостями відновлення і герметизації, пісок або мінеральний порошок

Хвилі, напливи, зсуви, колії.

Заміна покриття на товщину верхнього шару або всього шару штучного покриття з усуненням причин виникнення дефекту.

Асфальтобетонна суміш аналогічна існуючому покриттю за типом і маркою суміші

При відсутності руйнувань покриття

Коткування

Вибоїни

Відновлення зруйнованої частини покриття на глибину дефекту

Асфальтобетонна суміш щільна дрібнозерниста, ґрунтовки

або спеціальні ремонтні суміші типу «холодний асфальт»

Просідання та проломи ділянок покриття

Заміна покриття на дефектній ділянці на товщину штучного покриття з відновленням штучної основи (при пучинні - з термоізоляційним шаром)

Асфальтобетонна суміш аналогічна існуючому покриттю за типом і маркою суміші

Уступи у швах і тріщинах

Зрізання перевищення або влаштування перехідного пандуса

Асфальтобетонна суміш щільна дрібнозерниста

{Додаток 42 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 43

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 10 глави 4 розділу VIII)

ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ПОКАЗНИКИ

матеріалів, що використовуються під час ремонту жорстких цементобетонних покриттів

№ з/п

Найменування показника

Нормативне значення показника

I. Матеріали на основі мінеральних в ’ яжучих

Міцність на стискання у віці 28 діб, МПа, не менше

Міцність на розтяг при вигині у віці 28 діб, МПа, не менше

Морозостійкість, цикли, не менше

200

Відносні усадкові деформації, мм/м, не більше:

після 14 діб

0,55

після 120 діб

0,8

Міцність зчеплення з бетоном, МПа, не менше

1,5

II. Матеріали на основі полімерних в ’ яжучих

Міцність на стискання у віці 28 діб, МПа, не менше

Міцність на розтяг при вигині у віці 28 діб, МПа, не менше

Граничне значення усадкових деформацій, мм/м, не більше

3,6

Модуль пружності, МПа, не більше

3000

Коефіцієнт лінійного теплового розширення a ґ 10 6 , 1/°С, не більше

Міцність зчеплення з бетоном, МПа, не менше

1,5

III. Герметики

Відносне подовження у момент розриву при температурі мінус 20 °С, %, не менше

Температура, що характеризує гнучкість, °C, не вище для марок:

Г25

мінус 25

Г35

мінус 35

Г50

мінус 50

Температура липкості, °C, не нижче

+50

Водопоглинання за масою, %, не більше

0,5

Життєздатність герметиків холодного застосування при температурах до + 60 °С, год, не менше

Старіння під впливом ультрафіолетового випромінювання протягом, год, не менше

1000

Витривалість деформацій, які витримує герметик при вертикальному переміщенні плит покриття одна відносно одної, циклів, не менше

30000

Час з моменту заповнення швів герметиками холодного застосування до початку можливої експлуатації покриття при температурі +20 °С, не більше

IV. Матеріали для захисного просочення

Зменшення коефіцієнту зчеплення пневматиків шасі з обробленим покриттям у порівнянні з необробленою поверхнею, %, не більше

Морозостійкість обробленого бетону, показник ефективності, не менше

1,2

{Додаток 43 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 44

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(пункт 7 глави 9 розділу VIII)

ВИМОГИ,

які необхідно виконувати під час ремонтних робіт аеродромного покриття та контролювати при операційному контролі, обсяги і методи контролю

1. Для цементобетонного покриття

№ з/п

Операції і параметри, які підлягають контролю

Нормативні вимоги та допустимі відхилення

Обсяг контролю

Метод контролю

I. Ремонт наскрізних тріщин з розробкою швів

Ширина і глибина паза

Ширина 10-12 мм, глибина 30-36 мм - для тріщин з шириною розкриття до 10 мм. Ширина - на 1-2 мм більше ширини розкриття, глибина в 3 рази більше ширини паза для тріщини завширшки розкриття більше 10 мм. Відхилення не більше ±2 мм

Не менше

трьох вимірювань на 10 м тріщини

Інструментальний, штангенциркуль,

металева лінійка

Якість очищення та просушування паза

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість укладання (запресування) шнура

Ущільнювальний шнур повинен лежати на дні паза.

Суцільний.

Візуальний.

Діаметр шнура повинен бути на 10 % більше ширини паза

Не менше

трьох вимірювань на 10 м тріщини

Інструментальний, штангенциркуль

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Ґрунтовка повинна рівномірно покривати поверхню бетону

Суцільний

Візуальний

Робоча температура герметика

За технічними умовами на матеріал, відхилення не більше ±5 °С

Кожний розігрів

Інструментальний, термометр

Якість заповнення паза герметиком

Відсутність пропусків по довжині тріщини.

Поверхня герметика - нарівні з поверхнею покриття

Суцільний

Візуальний

II. Ремонт наскрізних тріщин з відколами кромок

Оконтурення

дефектної ділянки

Глибина паза повинна відповідати товщині шару, що укладається.

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка.

Пази повинні бути паралельні швам покриття.

Не допускається нарізування пазів за межами дефектної ділянки

Візуальний

Видалення

зруйнованого бетону

Глибина видалення повинна дорівнювати глибині дефекту,

але не менше товщини шару, що укладається.

Не менше

трьох вимірювань

на 1 м - 2 дефектної ділянки.

Інструментальний, металева лінійка.

Стінки вирубки повинні бути вертикальними, дно горизонтальним

Суцільний

Візуальний

Встановлення анкерів з арматурної сталі

Діаметр арматури та крок відповідно до проєкту

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль, мірна стрічка, рулетка

III. Ремонт усадкових тріщин і руйнувань верхнього шару на глибину до 5 мм захисним просоченням

Якість очищення та просушування поверхні

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення матеріалу

для просочення

Матеріал повинен наноситися рівномірно за 2-3 прийоми з загальною витратою 0,6-1,2 л/м - 2

Суцільний

Візуальний

IV. Ремонт руйнування верхнього шару на глибину до 10 мм

Видалення зруйнованого бетону

Глибина видалення повинна дорівнювати глибині дефекту, але не менше товщини шару, що укладається

Не менше

трьох вимірювань

на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

Якість очищення та просушування поверхні

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Ґрунтовка (праймер) наноситься рівномірно з витратою, зазначеною в технічних умовах

Суцільний

Візуальний

Нанесення

ремонтного матеріалу

Після повного висихання ґрунтовки (праймера).

Суцільний.

Візуальний.

Витрата, товщина шару відповідно до технічних умов на матеріал

Не менше

трьох вимірювань

на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

V. Ремонт зруйнованого верхнього шару на глибину більше 10 або 50 мм

Видалення герметика

та шнура з паза шва

Видалення на довжину, що перевищує ширину дефектної ділянки на 5-10 см

Суцільний

Візуальний

Оконтурення

дефектної ділянки

Глибина паза повинна відповідати товщині шару, що укладається.

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка.

Пази повинні бути паралельні швам покриття.

Не допускається нарізування пазів за межами дефектної ділянки

Візуальний

Видалення

зруйнованого бетону

Глибина видалення повинна дорівнювати глибині дефекту, але не менше товщини шару, що укладається.

Не менше

трьох вимірювань на 1 м - 2 дефектної ділянки.

Інструментальний, металева лінійка.

Стінки вирубки повинні бути вертикальними, дно горизонтальним

Суцільний

Візуальний

Армування

Встановлення анкерів і арматурної сітки, за потреби, відповідно до проєкту. Діаметр арматури та інтервал встановлення анкерів, якість з’єднань

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль,

мірна стрічка, рулетка

VI. Ремонт раковин і вибоїн, відколів кромок плит розміром менше 50 мм

Видалення зруйнованого бетону

Відсутність залишків зруйнованого бетону в зоні ремонту

Суцільний

Візуальний

Якість очищення та просушування поверхні

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Ґрунтовка повинна рівномірно покривати поверхню бетону

Суцільний

Візуальний

Робоча температура герметика

За технічними умовами на матеріал, відхилення не більше ±5 °С

Кожний розігрів

Інструментальний, термометр

Якість заповнення

дефектних місць герметиком

Поверхня герметика - нарівні з поверхнею покриття

Суцільний

Візуальний

VII. Ремонт відколів кутів та країв, зруйнованих плит

Видалення з покриття зруйнованих плит

(частин плит)

Різання плит на блоки на всю товщину покриття.

Не менше трьох замірів на 10 м шва.

Інструментальний, металева лінійка.

Глибина паза за один прохід не більше 5 см.

Суцільний.

Візуальний.

Видалення блоків автокраном.

Суцільний

Візуальний

Руйнування плит бетоноламами і відбійними молотками.

Видалення уламків екскаватором або навантажувачем

Відновлення штучної основи або нижнього шару покриття

Відсутність залишків зруйнованого бетону.

Відновлення зруйнованих ділянок. Укладання на основу або нижній шар покриття прошарку з рулонних матеріалів

Суцільний

Візуальний

Оброблення граней суміжних плит та дефектної ділянки ґрунтовкою

Суцільність і рівномірність нанесення ґрунтовки

Суцільний

Візуальний

Встановлення стрижнів

По контуру ділянки, що замінюється відповідно до проєктної документації

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка

Армування ділянки, що замінюється

Відповідно армуванню існуючого покриття

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка, рулетка

Улаштування деформаційних швів

Улаштовуються вздовж всього периметра, а також в місцях швів існуючого покриття

Суцільний

Візуальний

VIII. Ремонт уступів у швах

Зрізання перевищень

Фрезерування на ширину в 100 разів більшу висоти уступу

Суцільний

Інструментальний, металева лінійка

Заповнення понижень ремонтними матеріалами

По контуру ділянки укладання ремонтного матеріалу вирубують паз завглибшки 20-30 мм і завширшки не менше 50 мм, а на інших ділянках покриття виконують насічку всередині контуру за допомогою наріжчика швів

Суцільний

Візуальний.

Інструментальний, металева лінійка

IX. Герметизація швів

Якість підготовки швів до герметизації

Відсутність старого заповнювача, бруду, крихт бетону, рослинності

Суцільний

Візуальний

Якість укладання шнура

Ущільнювальний шнур повинен лежати на дні паза.

Кожний шов.

Візуальний.

Діаметр шнура повинен бути на 10 % більше ширини паза

Не менше

трьох вимірювань на 10 м шва

Інструментальний, штангенциркуль

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Ґрунтовка повинна рівномірно покривати поверхню бетону

Суцільний

Візуальний

Робоча температура герметика

За технічними умовами на матеріал, відхилення не більше ±5 °С

Кожний розігрів

Інструментальний, термометр

Якість заповнення паза герметиком

Відсутність пропусків по довжині тріщини.

Поверхня герметика - врівень з поверхнею покриття

Суцільний

Візуальний

X. Роботи з використанням матеріалів на основі мінеральних в’яжучих

Товщина шару,

що укладається

Не менше 5 см, відхилення не більше ±0,5 см

Не менше

трьох вимірювань на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

Якість підготовки поверхні

Поверхня повинна бути чистою, вологою, але без наявності стоячої води

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Ґрунтовка повинна рівномірно покривати поверхню бетону

Суцільний

Візуальний

Якість ремонтної суміші

Відповідно технічним умовам на ремонтний матеріал

Один раз у зміну

Візуальний

Якість ущільнення

ремонтної суміші

Кількість проходів площинним вібратором або віброрейкою - 2-3

Суцільний

Візуальний

Якість оздоблення поверхні

Відсутність раковин, нерівності та металевої фібри на поверхні покриття

Суцільний

Візуальний

Шорсткість покриття

Глибина текстури нової поверхні не менше 1 мм,

але не більше 2,5 мм.

Один раз на кожній

новій ділянці площею більше 25 м - 2 .

Вимірювання методом «піщаної плями» або «плями змащувального матеріалу».

Напрямок канавок на поверхні покриття повинен бути під кутом 90° до осі злітно-посадкової смуги, руліжної доріжки, фактура поверхні - однорідною

Суцільний

Візуальний

Якість догляду за поверхнею нового покриття

Витрата матеріалів для утворення плівки 400 г/м - 2 при tпов. до 25 °С, 600 г/м - 2 при tпов. 25 °С і вище.

Один раз за зміну.

Вимірювання маси матеріалу, нанесеного на 1 м - 2 готової плівки.

Товщина шару піску для догляду за покриттям 4-6 см

Один раз за зміну

Інструментальний, металева лінійка

XI. Ремонт покриттів із збірних залізобетонних плит

Кут між натягнутою

гілкою стропи і вертикаллю

Не більше 30°

Перед початком робіт

Вимірювання шаблоном

Геометричні розміри плити

Відхилення розмірів плит від проєктних не більше:

1 плита на 200 плит

Інструментальний, металева лінійка, рулетка

по довжині ±6 мм;

при отриманні партії, а також за потреби

по ширині ±5 мм;

по товщині +5 мм;

по товщині захисного шару бетону ±3 мм;

по розташуванню монтажно-стикових виробів:

у плані±5 мм;

по висоті плити ±3 мм;

по виступу за грань плити ±2 мм;

різниця довжин діагоналей 12 мм.

Двометрова контрольна рейка

Місцеві викривлення (не прямолінійність) горизонтальних площин і бічних граней плит не більше 3 мм

Зовнішній вигляд плит

Відсутність тріщин та лущень.

Чіткий відбиток малюнка рифлення (ромбічного або рівнобіжного) на робочій поверхні.

Не більше трьох раковин або відкритих пор діаметром до 5 мм і завглибшки до 3 мм на 1 м - 2 робочої поверхні.

Окремі раковини і відкриті пори діаметром не більше 6 мм і завглибшки до 3 мм на нижній площині і бічних гранях плити. Відсутність відколів бетону ребер плит завглибшки більше 5 мм на робочій площині і більше 8 мм на нижній площині завдовжки понад 50 мм на 1 погонний метр. Кінці напруженої арматури не повинні виступати за межі бічних граней більш ніж на 3 мм

1 плита на 200 плит

при отриманні партії, а також за потребою

Візуальний

Контакт плит

зі штучною основою

90 % площини

Суцільний

Візуальний

Ширина пазів швів

8-12 мм без урахування фаски на кромці плити

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль

Перевищення граней

суміжних плит у швах

Не більше 5 мм для повздовжніх швів, 3 мм - поперечних

Суцільний

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка

2. Для асфальтобетонного покриття

№ з/п

Операції і параметри, які підлягають контролю

Нормативні вимоги та допустимі відхилення

Обсяг контролю

Метод контролю

I. Ремонт тріщин завширшки до 8 мм

Якість очищення та просушування

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Ґрунтовка (праймер) повинен рівномірно покривати стінки тріщини та навколишньої зони (не менше 20 мм з обох сторін)

Суцільний

Візуальний

Робоча температура герметика

За технічними умовами на матеріал, відхилення не більше ±5 °С

Кожний розігрів

Інструментальний, термометр

Якість заповнення

тріщини герметиком

Відсутність пропусків по довжині тріщини.

Заповнення тріщини з перевищенням (не більше 3 мм)

Суцільний

Візуальний

Якість присипки

Рівномірність присипки, витрата мінерального матеріалу 1 м - 3 на 10000 м - 2

Суцільний

Візуальний

II. Ремонт тріщин завширшки 8-35 мм з розробкою під шов

Ширина і глибина паза

Ширина 10-12 мм, глибина 30-36 мм - для тріщин із завширшки розкриття до 10 мм. Ширина на 1-2 мм більше ширини розкриття, глибина в 3 рази більше ширини паза для тріщин завширшки розкриття більше 10 мм, відхилення ±2 мм

Не менше

трьох вимірювань на 10 м тріщини

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка

Якість очищення та просушування паза

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість укладання шнура

Ущільнюючий шнур повинен лежати на дні паза

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Суцільний

Візуальний

Робоча температура герметика

За технічними умовами на матеріал, відхилення не більше ±5 °С

Кожний розігрів

Інструментальний, термометр

Якість заповнення

тріщини герметиком

Відсутність пропусків по довжині тріщини.

Заповнення тріщини з перевищенням (не більше 3 мм)

Суцільний

Візуальний

III. Ремонт тріщин завширшки 35-150 мм з використанням деформаційних вставок

Оконтурення та видалення асфальтобетону

Глибина видалення повинна дорівнювати глибині верхнього шару покриття, ширина не менше 1 м.

Стінки вирубки повинні бути вертикальними, низ горизонтальним

Не менше трьох вимірювань на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

Якість очищення та просушування поверхні та тріщини нижнього шару

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки

Суцільний

Візуальний

Герметизація тріщини нижнього шару.

Відсутність пропусків по довжині тріщини.

Заповнення тріщини з перевищенням (не більше 3 мм)

Суцільний

Візуальний

Робоча температура герметика

За технічними умовами на матеріал, відхилення не більше ±5 °С

Кожний розігрів

Інструментальний, термометр

IV. Ремонт тріщин завширшки з відколами кромок більше 150 мм

Оконтурення та видалення асфальтобетону

Глибина видалення повинна дорівнювати товщині верхнього шару покриття, ширина не менше 350 мм.

Стінки вирубки повинні бути вертикальними, низ горизонтальним

Не менше

трьох вимірювань на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

Якість очищення та просушування поверхні та тріщини нижнього шару

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Укладання прошарку, що перериває

поширення тріщини

Рівність укладки, ширина прошарку більше, ніж 1,5 ширини відколів кромок тріщини нижнього шару

Суцільний

Візуальний

Заповнення мінерально-мастичною сумішшю, температура розігріву мастики.

За технічними умовами на матеріал, відхилення не більше ±5 °С.

Кожен розігрів.

Інструментальний, термометр.

Якість заповнення

Співвідношення мастики і мінерального наповнювача,

рівномірність перемішування

Кожна партія

Нарівні з покриттям

Суцільний

Візуальний

Якість присипки

Рівномірність присипки, витрата мінерального матеріалу 1 м - 3 на 10000 м - 2

Суцільний

Візуальний

V. Усунення викришування поверхні (ерозії)

Оконтурення та видалення асфальтобетону

Глибина видалення повинна дорівнювати глибині дефекту або на всю товщину шару покриття при поганій якості асфальтобетону.

Стінки вирубки повинні бути вертикальними, низ горизонтальним

Не менше

трьох вимірювань на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

Якість очищення та просушування поверхні

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Суцільний

Візуальний

VI. Усунення поверхневих деформацій та руйнувань (зсуви, хвилі, колії)

Вирівнювання поверхні

при відсутності розривів

Укочування від країв до середини.

Перекриття слідів проходів котка на 20-25 см

Суцільний

Візуальний

Оконтурення та видалення асфальтобетону

Глибина видалення повинна дорівнювати товщині шару покриття.

Стінки вирубки повинні бути вертикальними, низ горизонтальним

Не менше

трьох вимірювань на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

Усунення причин, які спричинили

утворення дефекту

Відсутність пошкоджень

Суцільний

Візуальний

Якість очищення та просушування поверхні

Поверхня повинна бути сухою та не мати видимих забруднень

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Суцільний

Візуальний

VII. Ремонт уступів у швах

Зрізання перевищень

Фрезерування на ширину в 100 разів більшу висоти уступу

Суцільний

Інструментальний, металева лінійка

Заповнення понижень ремонтними матеріалами

Суцільний

Візуальний.

Інструментальний, металева лінійка

VIII. Роботи з використанням гарячих асфальтобетонних сумішей

Товщина шару,

що укладається

На 10-15 % більше проєктної. Не менше 5 см (в ущільненому стані) при внутрішньому тиску повітря в пневматиках коліс повітряних суден 0,6 МПа, 12 см - більше 1,0 МПа, відхилення не більше ±0,5 см

Не менше

трьох вимірювань на 1 м - 2 дефектної ділянки

Інструментальний, металева лінійка

Якість підготовки поверхні

Поверхня повинна бути чистою, сухою

Суцільний

Візуальний

Якість нанесення ґрунтовки (праймера)

Суцільність обробки поверхні, рівномірність нанесення:

Суцільний

Візуальний.

бітуму: 0,5-0,8 л/м - 2 для обробки основи, 0,2-0,3 л/м - 2 -

нижнього шару покриття;

бітумної емульсії: 0,6-0,9 л/м - 2 для обробки основи,

0,3-0,4 л/м - 2 - нижнього шару покриття

Вимірювання

витрати в’яжучого

Температура суміші

на початку ущільнення

На бітумах марки:

БНД 40/60 - 150-155 °С;

БНД 60/90 - 145-150 °С;

БНД 90/130 - 135-145 °С

Три рази за зміну

Інструментальний, термометр

Якість ущільнення

ремонтної суміші

Коефіцієнт ущільнення не нижче 0,99

Один раз на 2000 м - 2 ,

але не менше одного разу за зміну, через 1-3 доби після ущільнення

Згідно

з ДСТУ Б.В.2.7-319:2016

Шорсткість покриття

Глибина текстури нової поверхні не менше 1 мм, але не більше 2,5 мм

Один раз на кожній

новій ділянці площею більше 25 м - 2

Вимірювання методом «піщаної плями»

або «плями змащувального матеріалу»

3. Оцінка параметрів відремонтованих ділянок аеродромного покриття при приймальному контролі

№ з/п

Операції та параметри, які контролюються

Нормативні вимоги та допустимі відхилення

Обсяг контролю

Метод контролю

Коефіцієнт зчеплення (при довжині відремонтованої ділянки злітно-посадкової смуги більше 100 м)

Коефіцієнт зчеплення на відремонтованих ділянках не повинен відрізнятися від коефіцієнта зчеплення суміжного покриття більше ніж на 10 % та бути не менше 0,45 (при вимірювані пристроєм АТТ-2)

Не менше одного вимірювання

Визначення за допомогою пристрою вимірювання зчеплення безперервної дії, що має пристрій для зволоження покриття (товщина шару води не менше 1 мм)

Перевищення на межі відремонтованої ділянки та суміжного покриття

Не більше 10 % результатів визначень можуть мати значення до 6 мм, інші - до 3 мм

Одне вимірювання

на 1 погонний метр межі

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка

Рівність відремонтованої ділянки

Не більше 2 % результатів визначень можуть мати значення до 6 мм, інші - до 3 мм

П’ять вимірювань просвітів (одне прикладання рейки) на 10 м - 2 покриття

Інструментальний, триметрова універсальна рейка

Ширина шва

Ширина шва на відремонтованій ділянці не повинна відрізнятися більше ніж на 3 мм від ширини шва на суміжних ділянках

Одне вимірювання

на 1 погонний метр шва

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка

Товщина конструктивного шару при заміні плит або їх ділянок

Дорівнює товщині покриття, що замінюється.

Не більше 5 % визначень можуть мати відхилення до мінус 7,5 %, інші до мінус 5 %, але не більше 10 мм

Одне вимірювання

на 1 погонний метр шва

Інструментальний, металева лінійка

Прямолінійність повздовжніх і поперечних швів покриття

Не більше 5 % визначень можуть мати відхилення від прямої лінії до 8 мм, інші до 5 мм на 1 м (але не більше 10 мм на 7,5 м)

20 % довжини швів, але не менше 20 вимірювань

Інструментальний,

шнур та металева лінійка

Перевищення граней суміжних плит у швах збірного покриттях із попередньо напружених залізобетонних плит

В поперечних швах: не більше 10 % результатів визначень можуть мати значення до 6 мм, інші - до 3 мм.

В повздовжніх швах: не більше 10 % результатів визначень можуть мати значення до 10 мм, інші - до 5 мм

Не менше 20 вимірювань

Інструментальний, штангенциркуль, металева лінійка

{Додаток 44 в редакції Наказу Міністерства оборони № 348 від 23.09.2020 }

Додаток 45

до Інструкції з експлуатації аеродромів

державної авіації України

(підпункт 3 пункту 4 розділу IX)

МЕТОДИКА

визначення різновидів ґрунтів у польових умовах

Вид

ґрунту

Особливості ґрунту

під час розтирання на руці

стан у сухому вигляді

стан у вологому вигляді

під час скочування в мокрому стані

під час згортання

шнура в кільце

під час здавлювання у мокрому стані

Глина

Грудки важко роздавлюються, а під час розтирання на пальцях піщані частинки не відчуваються

Тверді, у шматках

В ’ язкі, пластичні, липкі і мажуться

Утворюється довгий шнур тонше 0,5 мм

Про затвердження Інструкції з експлуатації аеродромів державної авіації України — частина 2