1. Громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:
а) не менш як 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів; максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області. ( Підпункт "а" пункту 1 статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
б) не нижче 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (понад один рік) перерви.
2. Громадянам, які закінчили навчання у професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах (очні форми навчання) і протягом місяця звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, а також громадянам, звільненим з дійсної військової служби в Збройних Силах України, Національній гвардії України, Прикордонних військах України, Службі безпеки України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативної (невійськової) служби, які протягом трьох місяців після звільнення звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, допомога по безробіттю надається у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати. ( Пункт 2 статті 29 в редакції Закону N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
3. Розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в установленому законодавством порядку.
4. У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.
5. Порядок подання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України.