1. Громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:
а) не менш як 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів; максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалась у республіці.
б) не нижче 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (понад один рік) перерви.
2. Громадянам, які закінчили навчання у професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах (очні форми навчання) або завершили підготовку і перенавчання, а також звільненим з дійсної військової служби в Збройних Силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військ, органів державної безпеки і внутрішніх справ, допомога по безробіттю подається у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати.
3. Розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в установленому законодавством порядку.
4. У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.
5. Порядок подання допомоги по безробіттю визначається Радою Міністрів Української РСР.