1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
2. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.
{Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 662-IV від 03.04.2003 , № 3428-IV від 09.02.2006 , № 1014-V від 11.05.2007 ; в редакції Законів № 799-VI від 25.12.2008 , № 5067-VI від 05.07.2012 }
3. Члени особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
{Частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010 }
5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням профілактичні заходи відповідно до статті 7 - 1 цього Закону.
{Статтю 6 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 799-VI від 25.12.2008 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2464-VI від 08.07.2010 }