- гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій ( шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо);
- кар'єр - гірниче підприємство, що добуває рудні та нерудні корисні копалини відкритим способом;
- рудник - гірниче підприємство, що видобуває рудні та нерудні корисні копалини підземним способом;
- шахта - гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.
Господарськими судами встановлено, що на позивача розповсюджуються правила щодо сплати земельного податку у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленої за загальним порядком, що передбачено частиною 10 статті 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), на підставі того, що гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення.
Однак, господарськими судами не досліджено Статут ВАТ "ЦЗФ "Калінінська", і чи є відповідно статуту ВАТ "ЦЗФ "Калінінська" цілісним технічно та організаційно відокремленим майновим комплексом засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій.
Господарськими судами також не досліджено чи використовує ВАТ "ЦЗФ "Калінінська" надра, тобто частину земної кори, що розташована під поверхнею суші згідно ст. 1 Кодексу України "Про надра" ( 132/94-ВР ) і чи займається вона видобуванням надр, зокрема, чи є вона гірничодобувним підприємством.
Відповідно до преамбули Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) він визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 01.06.2004 року Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 22.03.2004 господарського суду Донецької області зі справи N 7/312а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.