ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2004 Справа N 7/312а
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Горлівка
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2004
у справі господарського суду Донецької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська" м. Горлівка
до 1) ДПІ у Калінінському районі м. Горлівка 2) Відділення Державного казначейства у м. Горлівка
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та повернення зайво сплаченого ним податку на землю у сумі 831680,03 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача:
Заікін О.Г. - дов. N 47/10 від 01.03.2004
Васильченко Р.В. - дов. N 185/10 від 12.01.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 22.03.2004 господарського суду Донецької області задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.10.2003 за N 000322340/0/769/23/00176489/6219 на суму 268395 грн. та N 0000482340/2/931/23/00176489/7535 від 15.12.2003 на суму 268395 грн.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська" зайво сплачену суму земельного податку у розмірі 831680,03 грн.
Постановою від 01.06.2004 Донецького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ВАТ ЦЗФ "Калінінська" відноситься до гірничого підприємства згідно з Гірничим Законом України ( 1127-14 ), тому на нього розповсюджуються правила щодо сплати земельного податку в розмірі 25% від суми земельного податку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Калінінському районі м. Горлівка звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ч.1 ст. 7, ст. 18 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), ст. 1 Гірничого Закону України ( 1127-14 ), ст.ст. 1, 2, 3 Кодексу України "Про надра" ( 132/94-ВР ).
Від ВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська" надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на більш пізніший термін у зв'язку з відпусткою юристконсульта.
Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, враховуючи, що ухвала про призначення до розгляду касаційної скарги прийнята 03.08.2004 і тому у товариства була можливість направити для участі у справі іншого представника.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення від 15.10.2003 р. за N 00022340/0/7669/23/00176489/6219 та від 15.12.2003 р. за N 0000482340/2/931/23/00176489/7535, якими позивачу визначені зобов'язання з земельного податку.
Статтею 7 Закону України ( 2535-12 ) встановлено, що податок на земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових угрупувань, створених відповідно до законодавства України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої та другої цієї статті.
Стаття 1 Гірничого Закону України ( 1127-14 ) дає визначення термінів та понять в якому значені вони повинні вживатися, зокрема,
- гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій ( шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо);
- кар'єр - гірниче підприємство, що добуває рудні та нерудні корисні копалини відкритим способом;
- рудник - гірниче підприємство, що видобуває рудні та нерудні корисні копалини підземним способом;
- шахта - гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.
Господарськими судами встановлено, що на позивача розповсюджуються правила щодо сплати земельного податку у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленої за загальним порядком, що передбачено частиною 10 статті 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), на підставі того, що гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення.
Однак, господарськими судами не досліджено Статут ВАТ "ЦЗФ "Калінінська", і чи є відповідно статуту ВАТ "ЦЗФ "Калінінська" цілісним технічно та організаційно відокремленим майновим комплексом засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій.
Господарськими судами також не досліджено чи використовує ВАТ "ЦЗФ "Калінінська" надра, тобто частину земної кори, що розташована під поверхнею суші згідно ст. 1 Кодексу України "Про надра" ( 132/94-ВР ) і чи займається вона видобуванням надр, зокрема, чи є вона гірничодобувним підприємством.
Відповідно до преамбули Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) він визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 01.06.2004 року Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 22.03.2004 господарського суду Донецької області зі справи N 7/312а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.