1. Виборча комісія відмовляє у реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати у разі:
1) порушення встановленого цим Законом порядку висування кандидата (кандидатів) у депутати;
2) відсутності або неналежного оформлення документів, зазначених у статтях 41 або 42 цього Закону;
3) припинення громадянства України кандидата у депутати;
4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для постійного проживання;
5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною чи набрання щодо неї законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;
6) виявлення відповідною виборчою комісією суттєвої недостовірності відомостей про кандидата, поданих відповідно до цього Закону.
2. Рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається (надсилається) представнику відповідної партії (блоку), кандидату в депутати, висунутому в одномандатному окрузі.
3. Якщо жоден із кандидатів у депутати, висунутих в багатомандатному окрузі і включених до виборчого списку партії (блоку), не зареєстрований Центральною виборчою комісією у встановлений цим Законом строк, партія (блок) втрачає статус суб'єкта виборчого процесу.