Ст. 5. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом · порівняння редакції від 2012-09-21 з редакцією від 2013-01-18

Абзаців змінено: 0, вилучено: 15, додано: 8, без змін: 0.

1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ), іншими законодавчими актами України.

1. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання емітента іпотечних облігацій неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить Закону України "Про іпотечні облігації" ( 3273-15 ).

2. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов’язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Дія цього Закону не поширюється на банки. Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному законами України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ( 4452-17 ).

3. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до порушення провадження у справі про банкрутство).

{ Частина друга статті 5 в редакції Закону N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3265-VI ( 3265-17 ) від 21.04.2011; в редакції Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 }

4. У разі надання боржнику фінансової допомоги він бере на себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали таку допомогу, в порядку, встановленому законом.

3. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

5. Санація боржника до порушення справи про банкрутство - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.

4. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду.

6. Санація державних підприємств до порушення справи про банкрутство провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України, державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щороку встановлюється законом про Державний бюджет України.

5. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Умови та порядок проведення санації державних підприємств до порушення справи про банкрутство за рахунок інших джерел фінансування погоджуються із суб’єктом управління об’єктами державної власності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій). { Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 597-IV ( 597-15 ) від 06.03.2003, в редакції Закону N 1499-IV ( 1499-15 ) від 17.02.2004 }

Санація державних підприємств до порушення справи про банкрутство провадиться згідно з цим Законом.

7. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств.

8. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

{ Офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2007 ( v005p710-07 ) від 20.06.2007 }

9. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10. Порядок виконання в Україні рішень судів іноземних держав у справах про банкрутство визначається відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.

ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО

Закреслене — текст редакції від 2012-09-21, підкреслене — текст редакції від 2013-01-18. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 2012-09-21 або 2013-01-18.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.