1. Засновником СПФ може бути фізична або юридична особа, у тому числі оригінатор, та не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону.
Суб’єкт господарювання державного сектору економіки (крім банку) може бути засновником СПФ, за умови прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо можливості такого суб’єкта здійснювати сек’юритизацію.
2. Кількість засновників СПФ не обмежується.
3. Інші вимоги та обмеження щодо засновників СПФ можуть бути встановлені законом та нормативно-правовими актами Комісії.
4. Створення СПФ здійснюється за рішенням засновника (засновників).
5. Порядок створення СПФ встановлюється законом та нормативно-правовими актами Комісії.
6. Для цілей цього Закону СПФ не вважається особою, пов’язаною та афілійованою з її засновником (засновниками).
7. Для цілей цього Закону СПФ, створена з метою здійснення сек’юритизації, вважається такою, що не має контролерів і не входить до складу фінансової холдингової компанії, банківської чи небанківської фінансової групи.
Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на СПФ, створену з метою відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям, до якої застосовуються вимоги законодавства щодо визначення контролю, складання консолідованої фінансової звітності та здійснення консолідованого нагляду, включаючи вимоги, що випливають із застосування міжнародних стандартів фінансової звітності та пруденційних вимог.
8. Статутний капітал СПФ не формується. Після завершення процедури створення СПФ у її засновника (засновників) не виникає корпоративних прав чи інших прав або вимог у зв’язку із створенням СПФ, крім тих, що прямо визначені законом або нормативно-правовими актами Комісії.
9. Засновник (засновники) СПФ може (можуть) здійснювати платежі на користь такої СПФ з метою покриття витрат на її створення та/або операційних видатків.