1. До початку розміщення кредитних нот, емісія яких здійснюється у рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації (у разі емісії кредитних нот), або до укладення інструмента кредитного захисту (у разі укладення деривативного фінансового інструмента чи надання незабезпеченого гарантійного зобов’язання) оригінатор забезпечує:
1) розкриття потенційним інвесторам у позиції сек’юритизації інформації щодо обслуговування боржниками фінансових активів, прострочення платежів та рівня втрат щодо фінансових активів, які є істотною мірою подібними за характеристиками до тих, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, щонайменше за п’ять попередніх років, а також інформації про джерела зазначеної інформації та підстави визначення подібних фінансових активів;
2) здійснення незалежної перевірки репрезентативної вибірки фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, включаючи перевірку на предмет їх відповідності вимогам, встановленим документацією за такою транзакцією, компетентною особою (зокрема аудитором або аудиторською фірмою, крім тих, які надають оригінатору послуги, пов’язані з транзакцією із сек’юритизації);
3) розкриття потенційним інвесторам у позиції сек’юритизації інформації про структуру платежів у рамках транзакції, що має відображати договірний зв’язок між фінансовими активами, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, та платежами між оригінатором, інвесторами у позиції сек’юритизації, СПФ (за наявності) та іншими особами;
4) розкриття потенційним інвесторам у позиції сек’юритизації інформації про критерії кредитування (стандарти андеррайтингу) та процедури оцінки кредитоспроможності боржників, що застосовувалися під час формування фінансових активів, які включаються до пулу сек’юритизованих активів, а також про будь-які суттєві зміни таких критеріїв і процедур.
2. Інформація, зазначена у пункті 3 частини першої цієї статті, має залишатися доступною інвесторам у відповідні позиції сек’юритизації на постійній основі згідно з вимогами глави 7 цього Закону та розкриватися потенційним інвесторам у позиції сек’юритизації за їхнім запитом.
3. Оригінатор за стандартизованою транзакцією із синтетичної сек’юритизації несе відповідальність за дотримання вимог цього Закону щодо розкриття інформації з урахуванням таких особливостей:
1) інформація, зазначена у пункті 1 частини першої статті 32 цього Закону, розкривається потенційним інвесторам у позиції сек’юритизації на їхню вимогу до укладення інструмента кредитного захисту, а в разі емісії кредитних нот – до початку розміщення кредитних нот;
2) у разі емісії кредитних нот інформація, зазначена у пунктах 2–4 частини першої статті 32 цього Закону, розкривається до початку розміщення кредитних нот, емісія яких здійснюється у рамках такої транзакції, щонайменше у формі проектів, а остаточні версії такої інформації розкриваються не пізніше ніж через 15 днів з дати початку розміщення;
3) у разі якщо пул сек’юритизованих активів за стандартизованою транзакцією із сек’юритизації складається з прав вимоги за кредитами (позиками) на придбання житла, автомобіля та/або за договорами лізингу (оренди) автомобіля, оригінатор забезпечує розкриття наявної інформації щодо впливу відповідного майна (предмета іпотеки (застави), об’єкта лізингу) на стан довкілля у складі регулярної інформації емітента згідно із статтею 31 цього Закону.
4. Якщо інвестори у позиції сек’юритизації несуть кредитний ризик оригінатора, інформація про це розкривається у документації щодо стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації.