1. Інструмент кредитного захисту залежно від необхідності залучення забезпечення може бути забезпеченим та незабезпеченим.
Забезпечений інструмент кредитного захисту – це правочин щодо передачі кредитного ризику, пов’язаного з фінансовими активами, який передбачає емісію кредитних нот оригінатором або укладення деривативного контракту із залученням забезпечення, або надання забезпеченого гарантійного зобов’язання.
Незабезпечений інструмент кредитного захисту – це правочин щодо передачі кредитного ризику, пов’язаного з фінансовими активами, який передбачає надання незабезпеченого гарантійного зобов’язання (гарантійного зобов’язання гаранта публічного сектору чи гарантійного зобов’язання, забезпеченого гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору).
2. Забезпечене гарантійне зобов’язання – це зобов’язання СПФ перед оригінатором, що передбачає покриття СПФ збитків, додаткових втрат або недоотриманих запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов’язань за пулом сек’юритизованих активів за одним чи кількома траншами кредитного ризику транзакції із сек’юритизації, забезпечене активами, що мають відповідати вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії.
У разі якщо оригінатором є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, такі активи мають відповідати вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії, погоджених з Національним банком України.
Гарантійне зобов’язання, передбачене цією частиною, не вважається гарантією в розумінні статті 560 Цивільного кодексу України.
3. Гарантійне зобов’язання гаранта публічного сектору – це зобов’язання гаранта публічного сектору перед оригінатором, що передбачає покриття гарантом публічного сектору збитків, додаткових втрат або недоотриманих запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов’язань за пулом сек’юритизованих активів за одним чи кількома траншами кредитного ризику транзакції із сек’юритизації. Гарантійне зобов’язання гаранта публічного сектору має відповідати вимогам щодо кредитного захисту, встановленим нормативно-правовими актами Комісії.
Гарантом публічного сектору може бути:
1) держава в особі уповноваженого органу або її центральний банк;
2) багатосторонній банк розвитку або міжнародна організація;
3) регіональний уряд, орган місцевого самоврядування або юридична особа публічного права іноземної держави;
4) орган місцевого самоврядування України або юридична особа публічного права України.
Значення ваги ризику фінансових активів щодо гаранта публічного сектору має відповідати 0 відсотків ваги ризику, визначеної в порядку, встановленому Національним банком України.
Гарантійне зобов’язання гаранта публічного сектору у формі державної або місцевої гарантії надається у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
4. Гарантійне зобов’язання, забезпечене гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору, – це зобов’язання гаранта перед оригінатором, що передбачає покриття гарантом збитків, додаткових втрат або недоотриманих запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов’язань за пулом сек’юритизованих активів за одним чи кількома траншами кредитного ризику транзакції із сек’юритизації, забезпечене гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору.
Гарантійне зобов’язання, забезпечене гарантійним зобов’язанням гаранта публічного сектору, має відповідати вимогам до кредитного захисту, встановленим нормативно-правовими актами Комісії.
Гарант публічного сектору повинен відповідати вимогам абзаців третього і четвертого частини третьої цієї статті.
5. Інструмент кредитного захисту має бути дійсний та чинний, зокрема в частині права інвестора у позицію сек’юритизації вимагати сплати належних платежів від оригінатора за надання кредитного захисту та права оригінатора вимагати належних виплат від інвестора у разі настання кредитної обставини.
Забезпечений інструмент кредитного захисту має бути дійсний та чинний, зокрема у частині:
1) права оригінатора скористатися забезпеченням, наданим інвестором у позицію сек’юритизації, з метою погашення належних йому виплат;
2) права інвестора у позицію сек’юритизації вимагати повернення наданого забезпечення, яке не було використано з метою, зазначеною у пункті 1 цієї частини, зокрема при викупі або погашенні відповідних кредитних нот згідно з умовами проспекту (рішення про емісію).
6. Інструмент кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації має передбачати:
1) розмір та порядок здійснення платежів на користь інвестора у позицію сек’юритизації за надання кредитного захисту;
2) порядок розрахунку грошових зобов’язань інвестора у позицію сек’юритизації на користь оригінатора у разі настання кредитної обставини;
3) порядок здійснення виплат на користь оригінатора, включаючи здійснення проміжних виплат, та механізм їх коригування;
4) додатковий строк після припинення інструмента кредитного захисту для стягнення заборгованості за фінансовими активами, за якими відбулася кредитна обставина, або врегулювання заборгованості іншим чином;
5) у разі забезпеченого інструмента кредитного захисту – вимоги щодо надання забезпечення інвестором у позицію сек’юритизації;
6) підстави для дострокового припинення інструмента кредитного захисту в односторонньому порядку;
7) порядок дій інвестора у позицію сек’юритизації у разі невиконання оригінатором своїх зобов’язань за інструментом кредитного захисту чи настання інших підстав для його припинення.
Додаткові вимоги до інструмента кредитного захисту у формі фінансового інструмента можуть встановлюватися Комісією, а в іншій формі, ніж фінансовий інструмент, – Національним банком України.
7. Платежі на користь інвестора у позицію сек’юритизації за надання кредитного захисту за інструментом кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації розраховуються та здійснюються в такому порядку:
1) розмір платежів визначається залежно від розміру поточної заборгованості за пулом сек’юритизованих активів та з урахуванням співвідношення розміру заборгованості, що підлягає захисту від кредитного ризику, до номінального розміру відповідного фінансового активу;
2) не дозволяється застосування структури платежів, у результаті якої суми, сплачені оригінатором, компенсуються йому в будь-якій частині.
8. Виплати на користь оригінатора за інструментом кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації розраховуються та здійснюються у такому порядку:
1) розмір виплат розраховується, виходячи з фактичних втрат оригінатора або іншого первинного кредитора за відповідним фінансовим активом;
2) проміжна виплата здійснюється не пізніше ніж протягом шести місяців з дня настання відповідної кредитної обставини;
3) розмір виплати коригується за результатами стягнення заборгованості за відповідним фінансовим активом або врегулювання заборгованості іншим чином;
4) таке врегулювання має бути завершене протягом строку чинності інструмента кредитного захисту або протягом додаткового строку, встановленого інструментом кредитного захисту, що не може перевищувати двох років;
5) до завершення такого врегулювання розмір кредитного захисту має щонайменше дорівнювати номінальному розміру відповідної заборгованості, за вирахуванням суми будь-якої проміжної виплати;
6) при визначенні розміру виплат враховується співвідношення розміру заборгованості, що підлягає захисту від кредитного ризику, до номінального розміру відповідного фінансового активу;
7) розрахунок виплат здійснюється щодо кожного фінансового активу окремо.
9. До забезпечення за інструментом кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації застосовуються такі вимоги:
1) валюта забезпечення не може відрізнятися від валюти грошових зобов’язань інвестора у позицію сек’юритизації у разі настання кредитної обставини;
2) у разі емісії кредитних нот розмір забезпечення зменшується пропорційно до здійснення викупу та/або часткового дострокового погашення кредитних нот, емісія яких здійснена в рамках транзакції;
3) після припинення інструмента кредитного захисту забезпечення (або його залишок – у разі здійснення виплат на користь оригінатора згідно з умовами інструмента кредитного захисту) повертається інвестору у позицію сек’юритизації;
4) якщо забезпечення надається у вигляді цінних паперів, транзакційна документація має передбачати відповідні вимоги до таких цінних паперів та до їх зберігання.
10. Інструмент кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації може передбачати дострокове припинення за ініціативою оригінатора виключно з таких підстав:
1) неплатоспроможність інвестора у позицію сек’юритизації;
2) порушення інвестора у позицію сек’юритизації зобов’язань щодо здійснення будь-яких виплат за інструментом кредитного захисту на користь оригінатора;
3) порушення інвестором у позицію сек’юритизації будь-якого іншого істотного зобов’язання;
4) якщо інвестор у позицію сек’юритизації не відповідає вимогам до гаранта публічного сектору відповідно до абзаців третього і четвертого частини третьої цієї статті;
5) якщо зміни у законодавстві, його офіційному тлумаченні чи застосуванні призводять до неочікуваного істотного зниження економічної ефективності транзакції порівняно з датою укладення відповідного договору або датою рішення про емісію відповідного фінансового інструмента;
6) якщо в результаті виконання умов інструмента кредитного захисту оригінатор чи його відповідна особа, до якої застосовуються вимоги щодо консолідації з оригінатором відповідно до законодавства про нагляд на консолідованій основі та/або яка включена до консолідованої фінансової звітності, складеної відповідно до застосовних стандартів фінансової звітності, не досягли передачі кредитного ризику відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України чи іншого регулятора;
7) в інших випадках, визначених нормативно-правовими актами Комісії.
11. Інструмент кредитного захисту в рамках стандартизованої транзакції із синтетичної сек’юритизації може передбачати дострокове припинення за ініціативою інвестора у позицію сек’юритизації виключно у разі порушення оригінатором свого зобов’язання із здійснення будь-яких платежів за надання кредитного захисту або будь-якого іншого істотного зобов’язання.
12. Умови інструмента кредитного захисту мають визначати кредитні обставини, у разі настання яких здійснюється виконання зобов’язань за таким інструментом. До таких кредитних обставин мають належати щонайменше дефолт боржника та реструктуризація заборгованості, зумовлена погіршенням фінансового стану боржника.
Застосування до фінансового активу заходів реструктуризації, відстрочення, розстрочення, зміни процентної ставки, прощення частини боргу або інших поступок боржнику, зумовлених погіршенням його фінансового стану, не перешкоджає настанню кредитної обставини.