Ст. 39. Вимоги до надавачів послуг у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації

Чинна редакція від 16.09.2026 · Закон набрав чинності 01.07.2027

Розділ II. СЕК’ЮРИТИЗАЦІЯ → Глава 8. Вимоги до стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації

1. Договори та інші правочини, що укладаються (вчиняються) у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації, повинні належним чином визначати:

1) обов’язки та відповідальність управителя фінансовими активами та надавачів інших допоміжних послуг у рамках транзакції;

2) обов’язки та відповідальність адміністратора за випуском сек’юритизаційних облігацій та інших осіб, які зобов’язані діяти в інтересах власників облігацій;

3) процедуру та відповідальних сторін для забезпечення того, що у разі порушення своїх обов’язків управителем фінансовими активами або його неплатоспроможності здійснення управління фінансовими активами не буде перервано, зокрема щодо своєчасної заміни управителя фінансовими активами у таких випадках;

4) процедуру та відповідальних осіб для забезпечення заміни надавачів інших допоміжних послуг, зокрема сторін деривативних контрактів, надавачів підтримки ліквідності, зокрема кредитора за договором щодо підтримки ліквідності, обслуговуючого банку тощо, у разі порушення ними своїх обов’язків, їх неплатоспроможності та в інших випадках, встановлених умовами таких договорів (правочинів) (за наявності).

2. Управитель фінансовими активами за стандартизованою транзакцією із традиційної сек’юритизації повинен мати належну кваліфікацію та досвід у здійсненні управління фінансовими активами з характеристиками, подібними до включених до пулу сек’юритизованих активів. Такий управитель фінансовими активами повинен мати належним чином задокументовані внутрішні політики та процедури щодо управління зазначеними фінансовими активами та механізми управління ризиками.

3. Управління фінансовими активами в рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації не може передбачати здійснення активного управління такими активами на дискреційній основі.

4. Нормативно-правові акти Комісії визначають:

1) вимоги до договорів та інших правочинів у частині визначення умов, передбачених частиною першою цієї статті;

2) вимоги до кваліфікації та досвіду управителя фінансовими активами, його внутрішніх політик і процедур щодо управління фінансовими активами, механізмів управління ризиками, а також порядок та строки подання таких політик і процедур до Комісії або розкриття інформації про них;

3) орієнтовний невиключний перелік операцій, які не становлять активне управління на дискреційній основі.