1. Передача пулу сек’юритизованих активів на користь СПФ у рамках транзакції із традиційної сек’юритизації здійснюється на підставі договору про передачу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття (далі – договір про передачу).
Передача активів покриття на користь СПФ здійснюється на підставі договору про передачу виключно у разі обрання такого способу відокремлення активів покриття відповідно до цього Закону, проспекту (рішення про емісію) та програми облігацій з покриттям.
Відокремлення активів покриття може здійснюватися без їх передачі на користь СПФ шляхом внесення таких активів до реєстру активів покриття відповідно до статті 70 цього Закону.
2. Договір про передачу не є договором факторингу.
3. Договір про передачу повинен передбачати опис пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, достатній для їхньої ідентифікації.
4. Сторони можуть укладати декілька пов’язаних договорів про передачу щодо окремих частин пулу сек’юритизованих активів або пулу покриття.
5. Права за фінансовими активами переходять до СПФ з моменту набрання чинності договором про передачу активів, якщо інше не передбачено таким договором.
6. Передача прав вимоги, що входять до складу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, не потребує отримання згоди боржника за такою вимогою, якщо інше не встановлено законом або договором, укладеним до моменту такої передачі.
7. Повідомлення боржників про передачу прав вимоги здійснюється у порядку, визначеному законом або договором про передачу, та має містити інформацію, достатню для ідентифікації переданих прав вимоги та нового кредитора.
Неповідомлення боржника не впливає на дійсність передачі між сторонами договору про передачу.
8. Договір про передачу, укладений відповідно до цього Закону та на виконання документації відповідної транзакції із сек’юритизації або програми облігацій з покриттям, не може вважатися нікчемним та/або бути визнаний недійсним, розірваним чи припиненим, а передані за ним активи не можуть бути повернуті відчужувачу, витребувані на його користь або включені до його майна чи ліквідаційної маси виключно з підстав, якщо щодо відчужувача:
1) відкрито або проводиться процедура превентивної реструктуризації;
2) здійснюється провадження у справі про банкрутство;
3) провадиться процедура виведення з ринку, ліквідації чи інша подібна процедура.
Підстави, зазначені у пунктах 1–3 цієї частини, поширюються на випадки, якщо договір про передачу було укладено протягом строку, що передував відкриттю відповідної процедури, та/або набувачу було відомо чи повинно було бути відомо про неплатоспроможність або загрозу неплатоспроможності відчужувача.
9. Положення частини восьмої цієї статті застосовуються також до:
1) правочинів, за якими фінансові активи, включені до пулу сек’юритизованих активів, були набуті оригінатором безпосередньо у первинного кредитора або в інших осіб;
2) попередніх правочинів, за якими такі фінансові активи передавалися від первинного кредитора до оригінатора.
10. Передача фінансових активів або активів покриття на користь СПФ не може бути перекваліфікована як забезпечувальний правочин або інший правочин, що не передбачає переходу відповідних прав до СПФ, виключно з підстав наявності в документації транзакції або програми умов щодо обслуговування активів відчужувачем чи іншою особою, збереження мінімальної частки економічного інтересу, надання підтримки ліквідності або кредитного покращення, права зворотного викупу у випадках, передбачених законом або документацією транзакції, чи інших структурних елементів сек’юритизації або програми облігацій з покриттям.
11. Положення частин восьмої – десятої цієї статті не застосовуються, у разі якщо в судовому порядку шляхом оспорювання правочину доведено, що такий правочин було вчинено:
1) з метою шахрайства, умисного завдання шкоди кредиторам, неправомірного надання переваги одному кредитору перед іншими; або
2) з порушенням вимог законодавства щодо правочинів із пов’язаними або заінтересованими особами або внаслідок змови сторін; або
3) з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Наявність обставин, зазначених у частині восьмій цієї статті, не є достатньою підставою для оспорювання, передбаченого цією частиною.