СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Реалізація програми дає найбільший ефект, коли зайняті в ній люди, з урахуванням програм конверсії і диверсифікації виробництв (до 56% працездатного населення) будуть діяти свідомо і цілеспрямовано, розуміючи важливість і реальність вирішення населенням України продовольчої (білкової) і житлової проблем, зрозумівши поєднання інтересу і добробуту сім'ї з інтересами суспільства.
Мова йде про стабілізацію найважливішого сектора економіки і задоволення масового і соціально-виправданого попиту на продукти харчування, значне поліпшення житлових умов, створення економічно і суспільно доцільних основ фермерства і на цій основі забезпечення системного і постійного замовлення для підприємств оборонного комплексу, які підлягають конверсії, та для інших галузей.
Створивши ємкий внутрішній ринок в умовах масового попиту (продовольство, будматеріали, обладнання будинків і комбінатів, меблі, електротовари та ін.), Державна програма на другому етапі закладе основи для інвестування реконструкції і диверсифікації галузей промисловості.
На всіх напрямах реалізації програми використовується висококваліфікована праця вчених, інженерів, робітників, селян. Вводяться в дію нові трудові ресурси України і ті, що є зараз.
Можливість подальшого самофінансування освоєння програми і її висока рентабельність дозволяють використати значні кошти на вирішення екологічних завдань, раціональне землекористування і поліпшення екологічної ситуації в комплексі (гуміфікація грунтів, підвищення лісистості, відродження малих рік). На основі підвищення родючості земель і врожайності культур вивести з обороту 15-20% ріллі, використавши її для природоохоронних цілей і випасів.
Вирішенням цього комплексу заходів досягається зміна джерел стабілізаційних процесів і економічного зростання, забезпечується перехід до переважно інтенсивних методів господарювання.
Створюються передумови і основи для вирішення соціально-політичного і економічного завдання - соціальної перебудови села, поліпшення демографічної ситуації і розширеного відтворення робочої сили, максимального залучення у виробництво вторинних ресурсів.