Про проект Державної програми стабілізації та розвитку продуктивних сил України

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Державну програму стабілізації та розвитку продуктивних сил України і заходи щодо забезпечення впровадження і дослідно-виробничої апробації вказаної Програми.

2. Кабінету Міністрів України встановити контроль за реалізацією заходів щодо забезпечення впровадження і дослідно-виробничої апробації Державної програми стабілізації та розвитку продуктивних сил України, маючи на увазі вирішення продовольчої та житлової проблеми для селян і працівників підприємств ВПК та базових галузей, а також питань, пов'язаних з переселенням у сільську місцевість жителів із забруднених територій, поверненням депортованих народів і розміщенням військовослужбовців, звільнених у запас.

Про хід впровадження Державної програми інформувати Верховну Раду України у січні 1996 року.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ

м.Київ, 24 лютого 1994 року N 4029-XII

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА СТАБІЛІЗАЦІЇ І РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ЗМІСТ

Стор. 1. ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБКИ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ І РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ ............... 4-7

2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ І РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ ................. 7-9

3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ .... 3.1. Збільшення виробництва рослинної органічної речовини за рахунок максимального використання потенціалу клімату та грунту з підвищенням коефіцієнту біоконверсії кормів у продукти харчового тваринного білка.................... 3.1.1. Зростання використання сонячної радіації і грунтової родючості протягом вегетацій- ного періоду........................... 10 3.1.2. Поліпшення використання основної і побічної продукції рослинництва за рахунок глибини переробки.............. 10-12 3.1.3. Зростання коефіцієнту біоконверсії кормів у тваринницьку продукцію .............. 12-13

3.2. Будівництво і експлуатація житлово-технологічних комплексів як об'єднань фермерських господарств і промислово-аграрних комбінатів................. 13-15

3.3. Використання альтернативних джерел енергії у виробництві тваринного білка та в побуті....... 15-16

4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ ... 17

4.1. Забезпечення населення України продовольством і житлом......................................... 18-20

4.2. Поліпшення екологічної ситуації на основі підвищення родючості грунтів, відродження малих рік, водойм і заліснення водоохоронних зон..... 21 4.2.1. Потреба і виробництво біогумусу......... 22-23 4.2.2. Еколого-економічна ефективність підвищення гумусоємкості земель.................... 24-25

4.3. Взаємодія промислово-аграрних комбінатів з діючими виробничими структурами села................... 26

4.4. Система організації конверсії і диверсифікації виробництв промислових підприємств............. 27-28

4.5. Використання потенціалу академічної та галузевої науки.......................................... 29

4.6. Розширення бази ринкових відносин і взаємодія форм власності................................. 30-31

5. ПОЛІПШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ І СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ЖИТТЯ НА СЕЛІ ...................... 32-35

6. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ.............. 36-40

7. ВИСНОВКИ............................................. 41-42

1. Передумови розробки Державної програми стабілізації і розвитку продуктивних сил України

Необхідність розробки Державної програми обумовлена загостренням комплексу економічних, соціальних, екологічних та інших проблем в умовах формування ринкових відносин, конверсії і ліміту часу для створення стабільної економіки.

У 1992 році валовий внутрішній продукт порівняно з 1991 р. зменшився на 14%, національний доход - на 16 %. В умовах зростання цін та інфляції значно знизився рівень життя населення України.

Проблеми мають системний характер. Для поданого варіанта програми визначаються найважливіші з них.

I. Обсяг валової продукції сільського господарства зменшився у 1992 р. проти 1991 р. на 11%, тенденція до зниження зберігається і в 1993 р., ціни на продукцію аграрного сектора зросли у 20 разів за рік. Зменшується і надходження продукції в державні ресурси.

На зменшення виробництва тваринницької продукції впливає недостатнє забезпечення тварин комбікормами. Коефіцієнти трансформації кормів становлять менш, ніж половину аналогічного показника для західних країн.

Не подолана тенденція збільшення ресурсомісткості сільськогосподарського виробництва.

Зберігається хронічний дефіцит продовольства, що відбивається на рівні харчування населення. Основу харчування становить тваринний білок - до 70% раціону. У розвинутих країнах його виробляють у розрахунку на душу населення 30-37 кг в рік. Так, у США в 1990 р. цей показник дорівнював 33,3 кг, що значно перевищувало рівень споживання - 26 кг в рік. Перевищення обсягів виробництва тваринного білка над його споживанням, а також рослинного білка дозволяє експортувати значну кількість сільськогосподарської продукції. Це забезпечує не лише економічні вигоди, але й лежить в основі воєнних доктрин, одержавши визначення як продовольча зброя.

Населення високорозвинутих країн повністю забезпечує фізіологічні потреби у харчовому тваринному білку.

Надто складні екологічні умови проживання у Україні, зв'язані з Чорнобилем, незадовільний рівень здоров'я населення потребують поліпшення якості його харчування. Норма споживання тваринного білка повинна збільшитися навіть порівняно з розвинутими країнами на 15-20% і досягти до 30 кг в рік в середньому на людину. Але його виробництво в Україні у 1992 р. становило лише 18,5 кг, що призводить до суттєвих негативних наслідків.

У 1993 р. дані за I квартал підтверджують подальше зниження виробництва м'яса на 9 і 21% відповідно до I кв.1992 р.

При значному погіршенні становища населення, особливо сільського, гостро стоїть питання підвищення рівня доходів на селі. Заробітна плата працівників сільського господарства найнижча порівняно з іншими галузями економіки. За цих умов велике значення може мати самозабезпечення продовольством за рахунок особистого підсобного господарства.

На селі проживає 9 млн.сімей і лише 4 млн.чоловік працюють в громадському господарстві. Не зважаючи на це, не тримають тварин приблизно третина особистих господарств: корів - дві третини, свиней - половина. Головна причина - складність з забезпеченням їх кормами.

Високий рівень розораності сільськогосподарських угідь в Україні - 80%, а в деяких областях навіть до 90%, тоді як у Центральній Європі - 48%, США - 25%.

Одним з заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської аварії є переселення жителів, створення прийнятних умов для їхньої життєдіяльності на нових територіях.

Гостро стоїть потреба у створенні власної переробної бази і торгівлі в сільському господарстві, повернення одержаного прибутку з міста у село.

II. Складність і часові фактори розвитку ринкових відносин на селі вимагають формування багатоукладної економіки. Процес йде шляхом реорганізації існуючих колгоспів і радгоспів, створення фермерських господарств. Але всі ці зміни суттєво не відбиваються на сільському побуті та ефективності виробництва.

Стає очевидним, що без змін технологічного рівня сільгоспвиробництва, його організації, без радикального поліпшення побуту і всієї системи мотивації праці людини, що живе на землі, докорінним чином змінити важку демографічну ситуацію, проблеми, які загострилися в суспільстві, вирішити не вдається.

III. Як одна з вихідних передумов програми враховується важке становище, у якому працюють підприємства оборонно-промислового комплексу, що втрачають виробничі зв'язки зі своїми партнерами в Росії.

Недостатньо забезпечені економічно і організаційно плани конверсії. Реальністю для цих підприємств, які використовують найбільш сучасні технології і мають найвищої кваліфікації кадровий потенціал, є недовантаженість потужностей, великі масштаби прихованого безробіття.

За оцінками Мінпраці України приховане безробіття на окремих підприємствах досягло у 1992 р. 30% працюючих. Фінансове становище багатьох виробництв загрожує реальним звільненням робітників.

IV. Темпи капітального будівництва продовжують знижуватися. Значно ускладнюється вирішення житлової проблеми. Система капітальних вкладень у житло, яка склалася у минулому, має строк окупності до 70 років і більше, що призводить до поглиблення бюджетного дефіциту. В умовах конверсії і переходу до ринкових відносин практичний зрив введення житла у значно зменшених обсягах будівництва неминучий, а чекати вирішення житлового питання на попередніх основах безперспективно для сім'ї.

Зменшилася частка житла, що вводилося на селі. З 1985 р. вона знизилась на 48%. Становище ускладнюється високим рівнем зношеності сільського житлового фонду, його архаїчним санітарно-побутовим рівнем. До 25% житлових будинків на селі побудовані у довоєнний час, до 50% - у 1944-70 роки (таблиця 2). Особливо відчутно зменшилось введення в експлуатацію шкіл - на 25%, дошкільних закладів на 10%, клубів і будинків культури - на 34%.

V. Очевидно, що рівень життя на селі обумовив складність демографічної ситуації в цілому по Україні. Поряд зі зменшенням тих, що народилися, з 12,1 в 1991 р. до 11,4 в 1992 р. (-6%) смертність збільшилася з 12,9 померлих на 1000 жителів до 13,5 (+4%). Триває процес скорочення населення. Його темпи в рік зросли у 2,5 раза.

Динаміка зростання матеріально-технічної бази сільського господарства України

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Показники | 1970 | 1980 | 1985 | 1990

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Основні виробничі фонди, млрд.крб. 19,1 45,4 59,6 74,6 в т.ч. сільськогосподар- ського призначення 18,3 43,2 56,7 70,9 Енергетичні потужності, млн.к.с. 57,5 107,7 128,6 147,1 Поставки мінеральних добрив, тис.т 2149 3713 5057 4263 Електроенергія, млрд.кВт.год 8,0 18,9 22,7 28,6 Зрошувані землі, тис.га 921 2014 2457 2601 Осушені землі, тис.га 1594 2539 2940 3220 Капіталовкладення на об'єктах виробничого призначення, млн.крб. 3807 3829 6604 8721 Валова продукція сільського господарства, млн.крб. 37322,9 41477,7 47093,7 48954,2

Таблиця Наявність гумусу в орному шарі грунту

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Зона і область |1868 | 1882 | 1961 | 1991

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Степ (всього) 6,5 4,5 3,8 3,5 В тому числі: Кіровоградська 5,5 4,8 4,5 Дніпропетровська 5,5 4,8 4,5 Запорізька 4,0 3,4 3,1 Одеська 4,2 3,7 3,3 Миколаївська 4,5 4,1 3,8 Херсонська 3,0 2,6 2,3 Крим 3,0 2,8 2,4 Донецька 5,0 4,6 4,3 Луганська 5,5 4,7 4,4

Лісостеп (всього) 6,8 4,5 3,8 3,5 В тому числі: Вінницька 3,5 3,1 2,9 Київська 4,0 3,5 3,2 Черкаська 4,0 3,5 3,2 Полтавська 5,0 4,3 4,0 Харківська 7,0 5,3 4,9 Сумська 4,5 4,0 3,7 Хмельницька 3,5 3,1 2,8 Тернопільська 3,6 3,3 3,0 Чернівецька 4,0 3,4 3,0

Полісся (всього) 5,0 2,4 2,1 1,9 В тому числі: Чернігівська 2,5 2,2 2,0 Житомирська 2,6 2,3 1,9 Рівненська - 2,3 1,9 Волинська 2,0 1,8 1,6 Львівська - 2,5 2,1 Івано-Франківська - 3,1 2,8 Закарпатська - 3,1 2,8

По Україні 6,1 4,2 3,5 3,2

Динаміка розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства України

(без графіку)

2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ І РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Основними завданнями, які вирішуються Державною програмою стабілізації і розвитку продуктивних сил України, є:

- підвищення стійкості продуктивних сил в аграрному секторі економіки України в умовах переходу до ринку з урахуванням загострення продовольчої, енергетичної, екологічної проблеми;

- використання виробничо-технологічних можливостей підприємств, що підлягають конверсії, у забезпеченні населення продовольством і житлом;

- системність переходу до ринкових відносин і залучення до цього процесу елементів суспільства - від сім'ї до галузі - і створення мотивації праці, яка дозволяє підвищити її продуктивність;

- підвищення рівня використання наукового потенціалу академічної та галузевої науки у вирішенні соціально-економічних завдань суспільства і досвіду провідних країн світу.

Завдання реалізується на основних положеннях:

I. Збільшення продуктивності рослинного білка за рахунок максимального використання потенціалу клімату і підвищення родючості грунтів, зміни рівня основних технологічних процесів, які дозволяють з використанням місцевих сировинних ресурсів і джерел енергії, що відновлюється:

- збільшити коефіцієнт біоконверсії кормів у продукти харчового тваринного білка до 2-2,5 раз

- зменшити споживання енергії з централізованих джерел до 2 раз

- підвищити фондовіддачу основних виробничих фондів до 1,2-2 разів

II. Створення робочих місць і залучення невикористаної живої праці у кількості до 13 млн.чол. у тому числі:

- учнів і пенсіонерів, громадян, що вивільняються в процесі переходу до ринкових відносин до 5,2 млн.чол.

- військовослужбовців, звільнених у запас, біженців, переселенців та інш. до 2,5 млн.чол.

III. Вирішення житлової проблеми для сімей трудівників міста і села через будівництво власного сучасного будинку, квартири з садибою, з забезпеченням виробництва продуктів харчування і одержання річного доходу сім'ї за рахунок виробництва товарного продовольства до 14 млн.крб. (в т.ч. погашення кредиту за житло до 4 млн.крб. в цінах на 01.01.1993 р.).

IV. Системній організації конверсії підприємств військово-промислового комплексу з цільовою орієнтацією на виробництво комплексу блочно-комплектних заводів-модулів, машин, які забезпечують зростання випуску та обсягів:

- промбудматеріалів

- виробництва кормів

- переробки і зберігання сільгосппродукції

- обладнання по використанню поновленої енергії

- товарів народного споживання, які йдуть на комплектацію житлово-технологічних комплексів.

V. Створення забезпечуючих технологічних і фінансових умов для диверсифікації виробництв підприємств оборонної та інших базових галузей економіки з метою проходження у короткі строки шляху розвитку транснаціональних корпорацій заходу.

VI. Залучення до вирішення зазначених завдань і постійного вдосконалення технологій наукового та інженерного потенціалу академічної і галузевої науки.

VII. Поліпшення екологічної ситуації і відновлення родючості земель, підвищення лісистості, відродження малих рік.

З усіх діючих проблем формується вирішення основного завдання Державної програми - розвиток особи і сім'ї, суспільства.

Головне в ній - це перспективи прогресивного розвитку народу України та держави на позиціях:

- вікових традицій життя і праці сім'ї і соборності держави;

- опори на внутрішні ресурси в технологічному переоснащенні сільського господарства і промисловості як пріоритетів державного і комерційного інвестування;

- створення середовища розвитку на основі формування маси приватних власників, працюючих при високому рівні кооперування з іншими формами власності;

- розвиток і економічне забезпечення принципів соціальної справедливості та їх зміцнення в сім'ї і державі;

- створення економічних і соціальних передумов формування традиційного для народу, але більш високого рівня, укладу життя.

3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

3.1. Збільшення виробництва рослинної органічної речовини за рахунок максимального використання потенціалу клімату та грунту з підвищенням коефіцієнту біоконверсії кормів у продукти тваринництва

3.1.1. Зростання використання сонячної радіації і грунтової родючості протягом вегетаційного періоду

Основою виробництва енергії і білка є рослинництво як перша ланка трофічного ланцюга. Рівень їхнього виробництва визначає певною мірою розвиток тваринництва як сфери трансформації рослинної енергії та білка. Основа досягнень сучасної селекції не у збільшенні виробництва органічної маси, а в її перерозподілі між основною і побічною продукцією. Створені нові інтенсивні сорти і гібриди сільськогосподарських культур з 50-80% питомої ваги основної продукції, що призвела до вилучення з землеробської екологічної системи до 80-90% речовини, що синтезується, тоді як природа дозволяє не більше 20-30%. Подібна практика порушила рівновагу систем і обумовила необхідність інтенсивного використання добрив і засобів захисту рослин.

Сучасні польові сільськогосподарські культури для виробництва органічної речовини використовують від 50 до 80% вегетаційного періоду. Решту часу грунти, не зайняті сільськогосподарськими культурами, випаровують вологу, мінералізується органічна речовина, вимиваються новоутворені легкорозчинні поживні речовини, а також не використовується сонячна радіація.

3.1.2. Поліпшення використання основної і побічної продукції рослинництва за рахунок глибини переробки

У зв'язку з постійно зростаючими потребами людства у продуктах харчування особливо актуально стає проблема раціонального використання всіх наявних кормових ресурсів.

Поряд з удосконаленням технології заготівлі, приготування та використання традиційних кормових засобів (сіно, силос, сінаж, концентровані) виникла гостра необхідність пошуку та використання у годівлі сільськогосподарських тварин різноманітних відходів сільського господарства і різних галузей переробної промисловості. Одночасно з цим виникла проблема виробництва і використання так званих нетрадиційних кормів. Цьому сприяли, з одного боку, зростання промисловості і накопичення відходів, забруднюючих середовище, а з іншого боку - інтенсифікація тваринництва і різке збільшення потреби у кормах, особливо білкових. Дефіцит повноцінного кормового протеїну став ще відчутнішим після скорочення виробництва рибної муки, яка широко використовувалася в годівлі свиней і птиці.

Поряд з тим, що за рахунок спеціальних обробок соломи її енергетичну потужність можна підвищити майже у два рази, вона може служити як субстрат для виробництва білка. А загальновідомо, що тваринництво України відчуває нестачу кормового білка, яка досягає 25-30%.

З точки зору пошуку нових форм кормового протеїну для домашніх тварин мають цінні якості багато видів безхребетних.

Порівняльна характеристика борошна, виготовленого із вермикультури та іншої сировини:

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Компоненти | Борошно |Сухі

|—————————————————————————————————————|пивні

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Суха речовина 92,9 92,0 92,0 89,0 93,0 Зола 4,8 21,4 19,6 5,8 6,4 Протеїн 61,3 59,8 61,3 45,8 44,6 Жир (сирий) 9,0 8,1 7,7 0,9 1,1 БЕР (безазотні екстрактивні речовини) 3,0 2,0 1,0 6,0 3,0 Кальцій 0,51 5,94 5,49 0,32 0,13 Фосфор 0,77 3,17 2,81 0,67 1,43

Використання найновіших методів підготовки традиційних кормів і потенційних кормових ресурсів нетрадиційних кормів можуть створити об'єктивні передумови для успішного розвитку тваринництва України і сприятиме зниженню екологічних навантажень.

3.1.3. Зростання коефіцієнту біоконверсії кормів у тваринницьку продукцію

Нині на виробництво одиниці продукції витрачається у 1,3-1,6 раза більше кормів порівняно з нормативами.

Коефіцієнт біоконверсії кормів у тваринницьку продукцію

—————————————————————————————————————————————————————————————————

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Птиця, м'ясо, кг 14 2,4 30,8 7,7 Бройлер 6 Яйце, шт 1000 6,0 176 3,92 по курах- несучках М'ясо, кг 4,8 0,9 Велика рогата худоба молоко, кг 2800 9,24 7240 1,276 Свинина у забій- ній вазі, кг 100 Фактичні вит- в т.ч. м'ясо, кг 40 6,0 570 1,05 рати кормів до 1,0 т та більше, тоді коеф. зменшу- ється до 0,75-0,8

Витрати кормів приймаються за нормативними витратами у кормових одиницях по сухій речовині, що споживається.

Очевидна низька ефективність перетворення рослинної сировини в організмі тварини, особливо у свинарстві, яке поступається птахівництву до 4-6 разів.

В результаті втрат кормів на 1 ц молока за останні два роки становлять 1,66-1,77 ц кормових одиниць при нормі 1,0-1,2; на 1 ц приросту ВРХ - 15-16 проти 7-8 за нормою, на 1 ц приросту свиней 11,1-12,9 ц кормових одиниць проти 6-7 центнерів за нормою.

Багато з питань, викладених у запропонованому програмою розділі, мають не лише наукову розробку, але й пройшли широку науково-виробничу апробацію в усіх зонах України і показали хороші результати, які дозволяють, зокрема, доповнити раціони тварин енергією, якої не вистачає, і протеїном за рахунок традиційних джерел на 20% при дефіциті у 20-30%, ввести у господарський обіг додаткові культури (тритікале, амарант, топінамбур і ін.) і кормові протеїнові добавки на основі вермикультури.

3.2. Будівництво і експлуатація житлово-технологічних комплексів як об'єднань фермерських господарств і промислово-аграрних комбінатів

Програмою пропонується створення традиційної селянської садиби (житлово-технологічного комплексу) у складі будинку котеджного типу до 200 кв.м корисної площі (жилої 100-150 кв.м) з технологічними площами біля будинку: теплиця до 200 кв.м, підвал під теплицею для виробництва гумусу до 200 кв.м, підвал під будинком для вирощування грибів до 100 кв.м, приміщення для утримання великої рогатої худоби 3-6 голів, клітки для утримання курей до 200 голів.

Споруди розташовані на ділянці 0,25-0,30 га. Житлово-технологічний комплекс, крім підключення до електромережі, обладнується устаткуванням по використанню енергії сонця, вітру, тепловим насосом для опалення будинків та технологічних приміщень, установкою, яка використовує біогаз, концентратором сонячної енергії.

Будинок оснащений повним комплексом необхідних для сучасного побуту, обладнанням та інструментом для виконання слюсарних та інших домашніх робіт.

Земельна ділянка біля будинку використовується для вирощування традиційних для даного регіону овочів, картоплі, гарбузів, ягід, грибів та ін., а також лікарських рослин, медоносів, саду, розміщення пасіки та інше.

На території садиби виробляється на рік:

до 50000 яєць і 240 кг м'яса курей, до 60-100 т гумусу, до 10-15 т вермикультури, до 3 т грибів, до 15 т молока, до 6 т овочів у закритому грунті.

Житлово-технологічний комплекс на першому етапі його освоєння сім'єю з 5-6 чол. (три покоління) - це орендне фермерське господарство, яке викупляється сім'єю за 12-18 років залежно від вартості будинку та обсягу продукції, що виробляється. Трудозатрати сім'ї становлять до 16-20 людино-годин і дозволяють одному члену сім'ї мати й основну роботу на підприємстві.

Передбачається варіантність технологій з урахуванням проживання у садибі працівників різних галузей, наукових установ з різним кількісним складом сім'ї.

500 садиб об'єднуються у селище з повною соціально-культурною сферою: лікарня, школа, дитсадок, адмінспоруда, торговий центр, відділення банку, міліція, спортивні та культурні заклади, служби побуту та інше.

В разі прив'язки селищ до існуючих населених пунктів передбачається реконструкція селянських садиб (за їхнім бажанням) з включенням в загальну інфраструктуру. Ці садиби можуть бути розташовані і в найближчих (до 5-8 км) "неперспективних" і малих селах. В такому разі можливе зменшення кількості нових садиб у селищі за рахунок тих, що реконструюються.

При селищі створюється промислово-аграрний комплекс з повним набором виробництв по забезпеченню житлово-технологічних комплексів кормами, субстратами, посівним матеріалом, послугами, а також по глибокій і повній переробці, тароупаковці продукції, що виробляється.

Комбінату виділяються до 400 га оранки і 400 га непридатної землі, яка використовуватиметься для виробництва кормів, овочів, горіхоплодових, лікарських трав та ін.

Потужність комбінату, технологічний рівень кормовиробництва і сільгосппереробки дозволяє використовувати його для потреб господарств району, які знаходяться поблизу.

Сільська садиба, з екологічно чистим і безвідходним виробництвом, з використанням вторинної сировини і рослинного білка (гній, солома, обрізки, побутові і виробничі відходи та ін.) суттєво доповнюється традиційними для регіонів промислами, а в цілому село - сучасним комбінатом глибокої переробки сільгосппродукції, об'єктами зберігання, транспортування та реалізації продукції, створенням соціальної інфраструктури. У подальшому передбачається розвиток виробництва супутних промислових непродовольчих товарів.

При розташуванні в одному адміністративному районі декількох комплексів передбачаються варіанти їх кооперації, враховуючи також існуючі в районі виробництва.

Пропонуються нові технологічні рішення тваринницької ферми в модульному виконанні для окремого фермерського господарства, а також для колгоспу з широким вибором варіантів.

Схема функціонального зонування агропромекополіса (без схеми)

3.3. Використання альтернативних джерел енергії у виробництві тваринного білка та в побуті

Оскільки сьогодні для енергетики України характерна велика концентрація генеруючих потужностей, яка супроводжується загостренням екологічних проблем, а також гостра залежність від експорту пального, використання альтернативних джерел енергії - вітру, сонця, геотермального тепла та ін. - виглядає актуальним особливо для енергозабезпечення індивідуальних сільськогосподарських об'єктів, ферм, житлово-технологічних комплексів.

Організації і підприємства України володіють достатнім науковим і виробничим потенціалом для розробки і виробництва згаданих вище джерел енергії, необхідною сировиною і комплектуючими, забезпечення роздільного і спільного функціонування один з одним і районними електричними мережами.

Енергозатрати на виробництво продукції тваринництва наведені нижче в таблиці.

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Продукція |Кіль-|Кіль- | Енергозатрати, в т.ч.

|кість|кість |————————————————————————————————————————

| | кг |МВТ. | | |тиційні|білка

| | |год. | | | |

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Молоко, т 1 33 7 37 55 8 0,21 Свинина,т 1 150 35 48 45 7 0,23 Яйце, шт. 1000 6 1,5 45 47 8 0,25

Виходячи з аналізу зазначених даних, програмою передбачається зниження енергозатрат на виробництва добрив, зниження енергоємкості кормів, зниження витрат електроенергії. Це здійснюється виробництвом біогумусу, введенням в обіг побічної продукції сільськогосподарського виробництва і виробництва з неї якісних нетрадиційних кормів і кормових добавок з використанням альтернативних джерел енергії, яка відновлюється.

Очікуване зниження енергомісткості виробництва основних видів продукції не менше 20%, яке буде уточнене при розробці регіональних проектів освоєння програми.

4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Реалізація програми дає найбільший ефект, коли зайняті в ній люди, з урахуванням програм конверсії і диверсифікації виробництв (до 56% працездатного населення) будуть діяти свідомо і цілеспрямовано, розуміючи важливість і реальність вирішення населенням України продовольчої (білкової) і житлової проблем, зрозумівши поєднання інтересу і добробуту сім'ї з інтересами суспільства.

Мова йде про стабілізацію найважливішого сектора економіки і задоволення масового і соціально-виправданого попиту на продукти харчування, значне поліпшення житлових умов, створення економічно і суспільно доцільних основ фермерства і на цій основі забезпечення системного і постійного замовлення для підприємств оборонного комплексу, які підлягають конверсії, та для інших галузей.

Створивши ємкий внутрішній ринок в умовах масового попиту (продовольство, будматеріали, обладнання будинків і комбінатів, меблі, електротовари та ін.), Державна програма на другому етапі закладе основи для інвестування реконструкції і диверсифікації галузей промисловості.

На всіх напрямах реалізації програми використовується висококваліфікована праця вчених, інженерів, робітників, селян. Вводяться в дію нові трудові ресурси України і ті, що є зараз.

Можливість подальшого самофінансування освоєння програми і її висока рентабельність дозволяють використати значні кошти на вирішення екологічних завдань, раціональне землекористування і поліпшення екологічної ситуації в комплексі (гуміфікація грунтів, підвищення лісистості, відродження малих рік). На основі підвищення родючості земель і врожайності культур вивести з обороту 15-20% ріллі, використавши її для природоохоронних цілей і випасів.

Вирішенням цього комплексу заходів досягається зміна джерел стабілізаційних процесів і економічного зростання, забезпечується перехід до переважно інтенсивних методів господарювання.

Створюються передумови і основи для вирішення соціально-політичного і економічного завдання - соціальної перебудови села, поліпшення демографічної ситуації і розширеного відтворення робочої сили, максимального залучення у виробництво вторинних ресурсів.

4.1. Забезпечення населення України продовольством і житлом

В силу соціально-економічних, екологічних та енергетичних проблем України утворився значний дефіцит виробництва і споживання харчового тваринного білка порівняно з високорозвинутими країнами світу.

Населення України в середньому споживає харчового тваринного білка, який складає до 70% раціону, лише 50-60% від потреб. Порівняно з іншими країнами, це становить: з США - 46%, з Францією - 53%, з Германією - 41%, тобто виробництво тваринного білка на душу населення в Україні практично у 2 рази менше, ніж в групі провідних країн.

Норми споживання, що рекомендовані в різних країнах, становлять 25-27 кг на людину за рік. Враховуючи екологічну ситуацію і наслідки Чорнобильської катастрофи, норма споживання для України повинна становити 28-30 кг.

Перший етап реалізації Державної програми передбачає ліквідацію дефіциту харчового тваринного білка за рахунок його додаткового виробництва у запропонованому варіанті садиб, ферм, комбінатів. Враховується виробництво садибою до 0,9 т тваринного білка за рік і більше.

В основу попереднього розрахунку покладено:

Населення України повинно споживати

харчового тваринного білка

52 млн.чол.х 26 кг на людину - 1,352 млн.тонн

Усі види господарств виробляють

до 18 кг, або до 70% потреб - до 0,936 млн.тонн

Для зняття дефіциту за рахунок

реалізації першого етапу програми -

52 млн.чол. х (26 кг - 18 кг)

необхідно виробити - 0,416 млн.тонн

Поповнити дефіцит при виробництві

житлово-технологічними комплексами - 460 тис.будинків,

зможуть 0,42 млн.тонн: 0,9 т або 920 селищ

Потужність програми з точки зору

забезпечення продовольством

населення з розрахунку 26 кг на

людину за рік - 14 млн.чол.

Селища та їхні технологічні площі

займають 920х1000 га до - 1 млн.га

150 га селище + 850 га ріллі та

непридатних земель, що становить

з 42 млн.га сільгоспугідь України - 2,4%

та з 32,0 млн.га ріллі - 3,2%

в селищах проживають - - 2 млн.800 тис.

920 селищ х 3000 чол. жителів 5,5% насел. України

Разом: до 5,5% населення, з якого 50% школярі та пенсіонери, на 4,0% ріллі забезпечують продовольством до 25% населення України, знімаючи дефіцит споживання тваринного білка при нормі в 26 кг на рік на людину

Передбачається реконструювати до 1 млн. існуючих садиб сільських сімей, що дозволить забезпечити додаткове виробництво тваринного білка - до 0,8 млн.т на рік. Тоді програма додатково

при споживанні населенням України

норми в 30 кг забезпечує тваринним

білком до - 26 млн.чол.

Введення до ладу на II етапі

реалізації програми після 2005 р.

додатково до 0,5 млн. житлово-техноло-

гічних комплексів забезпечує сумарне

виробництво тваринного білка - 1,6 млн.т на рік

Можливий загальний підсумок реалізації

Державної програми:

20-25% населення України, з якого до

40%школярі та пенсіонери на 16-18%

ріллі виробляють з 25 млн.га до 1,6 млн.т

тваринного білка

до 12 млн.чол. забезпечується сучасними

окупним житлом і соціально-культурною

сферою

Створюються передумови змінити уклад життя сільського населення, забезпечується потрібна норма 30 кг на рік споживання тваринного білка всім населенням України і значно підвищуються експортні можливості України в продовольстві - до 0,8-0,9 млн.т за рік тваринного білка.

Варто також враховувати фактор прикладу ефективно діючих селищ на зміну ситуації в кожному конкретному районі. У сукупності це приводить до вирішення багатьох соціальних протиріч - сімейних, економічних, демографічних, комунікаційних та інших, знімає проблему зайнятості, задовольняє природну потребу людини жити на землі, тобто серйозно змінить уклад життя не тільки в окремих регіонах, але й в цілому суспільстві. Таким чином, реалізація Державної програми може бути напрямом прориву України до нового якісного стану, суспільства прогресивного розвитку.

4.2. Поліпшення екологічної ситуації на основі підвищення родючості грунтів, відродження малих рік, водойм і залісення водоохоронних зон

Проблема раціонального використання природних ресурсів та поліпшення середовища проживання нерозривно зв'язана з охороною оточуючого середовища.

Програмою передбачається на основі гумусу, що виробляється в житлово-технологічних комплексах і промислово-аграрних комбінатах, існуючих тваринницьких фермах, переробляти до 100 млн.т гною, в т.ч. свинячого як найбільш шкідливого для середовища, що дозволить одержати до 50-60 млн.т біогумусу. При нормі добавки на гектар 10 т біогумусу це забезпечує відновлення до 5 млн.га ріллі на рік. Відновлення за 5 років 25 млн.га збільшить виробництво основних культур: зерна - 16-18 млн.т, цукрового буряка - до 20 млн.т, соняшника - до 1 млн.т, овочів і баштанних - до 1,5 млн.т і кормів - до 3 млн.т кормових одиниць.

Це дозволить поетапно здійснити виведення з обороту до 15-20% малопродуктивних земель та використати їх для залісення, створення водоохоронних зон та інше.

Передбачається за рахунок прибутку, одержаного промисловим комбінатом, здійснювати очищення малих рік, найближче розташованих від комбінату, з розрахунку 5-8 км на один комплекс з максимально можливим обсягом водоохоронних заходів.

В цілому по цьому розділу перший етап освоєння програми - 1000 населених пунктів дозволить забезпечити фінансування робіт по відродженню 5000-8000 км малих рік.

Досягнення оптимальної лісистості території України вимагає збільшення площі лісів на 5-6 млн.га. Для залісення можуть бути використані непридатні землі, малопродуктивні випаси, еродована рілля, які поступово виводяться з обороту при реалізації програми підвищення родючості грунтів.

В системі освоєння та експлуатації комбінатів передбачаються санітарно-гігієнічні насадження горіхоплодних та інших культур, потрібних і для виробництва.

4.2.1. Потреба і виробництво біогумусу

На Україні сьогодні при існуючій кількості ріллі необхідно 100221 тис.т біогумусу. На перспективу з урахуванням зменшення кількості ріллі до 30% потреби гумусу становитимуть 37582 тис.т. (табл.).

У зв'язку з кризовою ситуацією, що фактично склалася в Україні через зменшення родючості грунтів, вмісту гумусу в грунті, розділ підвищення родючості землі, лісистості та оптимізації структури посівних площ і сівозмін при відновленні і підвищенні гумусованості земель є найважливішою складовою Державної програми.

Виробництво біогумусу у спеціалізованих приміщеннях при тваринницьких фермах дозволить прискорити процеси відновлення грунтів на період освоєння і введення в дію житлово-технологічних комплексів і значно зменшити енергозатрати, зв'язані з перевезенням субстрата і гною.

Розробкою варіантів освоєння Програми по адміністративних районах передбачається насамперед переробка гною та іншої побічної органіки на біогумус при існуючих фермах.

В результаті реалізації програм відновлення родючості земель (з впровадженням вермикультури) за рахунок значного підвищення врожайності додатково буде одержано:

2 т вермикультури в 400 тис. - до 0,3 млн.т тваринного

комплексах при рівні тваринного білка

білка до 40%

(Це буде суттєвою добавкою у

кормовиробництві, медицині)

За прийнятими технологіями з

однієї тонни субстрата -

виготовляється - до 500 кг гумусу

При обсязі виробництва гною у

тваринництві і птахівництві

України - до 180 млн.т на рік

за умов переробки - до 100-120 млн.т на рік

вихід біогумусу становитиме - до 50 млн.т на рік

при внесенні на 1 га до 10 т

біогумусу загальна площа, що

відновлюється, дорівнюватиме - до 5 млн.га на рік

Одна садиба, яка має 120-150 м2

виробничої площі у два-три

яруси до 300 м2 може переробити - до 60-70 т субстрата

з одержанням на 3-4 місяці - до 30-35 т біогумусу

Три обороти за рік дадуть - до 90 т біогумусу

відповідно до 10-15 т вермикультури

Одна інфраструктура - 500 - до 40000-50000 т біогу-

житлово-технологічних мусу

комплексів виробить до 5000 т вермикультури

що забезпечить відновлення

земель - до 5000 га

1000 інфраструктур, передба-

чених Державною програмою,

щорічно забезпечуватимуть

відновлення - до 5 млн.га

що дозволить за 5 років відно-

вити і вивести з обороту,

використовуючи їх для природо-

охоронних цілей - до 6-7 млн.га

4.2.2. Еколого-економічна ефективність підвищення гумусоємкості земель

Підвищення вмісту гумусу в землях України сприятиме: зростанню ефективності усіх агротехнічних заходів та збільшенню урожайності сільськогосподарських культур і їх валового збору, вирішенню продовольчої проблеми, зменшенню площі земель в обробітку, скороченню промислових засобів виробництва (машин і обладнання, пального, мастильних та інших матеріалів), підвищенню продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу, зниженню залежності України від зарубіжних поставок продовольства і виходу її на світові ринки з багатьма видами продукції АПК.

Здійснення комплексу сфероформуючих природоохоронних, комплексномеліоративних, агрозоотехнічних та організаційних заходів, спрямованих на підвищення гумусоємкості земель, сприяє також екологічній стійкості сільськогосподарського виробництва, зменшенню його залежності від стихійних сил природи і стабільному нарощуванню виробництва продукції землеробства і тваринництва.

Нагадаємо, що за умов припинення ерозійних процесів і відновлення гумусу в землях до 2,5-3% додатково можна одержати в Україні 12,9 млн.т зерна, майже 17 млн.т цукрового буряка, 0,8 млн. т соняшника, 1,2 млн.т овоче-баштанних культур і приблизно 20 млн.т кормів у кормових одиницях.

Таким чином, здійснення комплексу протиерозійних, агротехнічних, біологічних та природоохоронних заходів, спрямованих на повне припинення водної і вітрової ерозії земель і підвищення їх гумусності з 0,9-1,5 до 3-4% дозволить одержати додаткової продукції землеробства близько 16 млн.ц кормових одиниць.

Розвиток гнойового господарства, вермикультури, широке використання торфу, лісової підстилки, збільшення виробництва бактеріальних, грибкових добрив, розширення площі зернобобових культур, багаторічних трав та сидератів дозволить прискорити процеси гумусоутворення і підвищення родючості земель, а при внесенні ще й оптимальних норм мінеральних добрив різко підвищити продуктивність орних земель. Додаткове виробництво зерна може становити 16-18 млн.т, цукрового буряка - 18-20 млн.т, соняшника - 1-1,2 млн.т, овоче-баштанних культур - 1,5-1,8 млн.т і кормів у кормових одиницях - 2,6-3,0 млн.т.

Тоді Україна зможе виробляти з високою надійністю 65 млн.т зерна, 63-65 млн.т цукрового буряка, соняшника - 3,7-3,9 млн.т, овочів і овоче-баштанних культур - 8,9-9,8 млн.т та кормів у кормових одиницях 126-135 млн.т. В середньому у 1986-1990 роках в Україні було вироблено: зерна - 47,4 млн.т, цукрового буряка - 43,8 млн.т, соняшника - 2,7 млн.т, картоплі - 18 млн.т, овочів - 2,7 млн.тонн.

4.3. Взаємодія промислово-аграрних комбінатів з діючими виробничими структурами села

Інфраструктура житлово-технологічних комплексів і промислово-аграрного комбінату враховує рівень розвитку продуктивних сил адміністративного району, діючих промислово-господарських структур: виробничі фонди, структуру посівних площ, урожайність, енергоозброєність, водо- і газопостачання, стан житлового фонду, соціальну сферу та інше.

Будівництво селищ передбачає розвиток і реконструкцію існуючої матеріально-сировинної і будівельної бази району.

Неодмінною умовою створення і експлуатації інфраструктури є її спрямованість на введення в господарський обіг рослинного білка, який відтворюється з максимальною ефективністю для сучасного рівня технологій, включаючи в оборот вторинної сировини, забезпечення безвідходного виробництва.

Потужності кормовиробництва комбінату, як і переробних виробництв, проектуються з урахуванням потреб господарств району, з використанням ефективності діючих виробництв.

Житлово-технологічні комплекси, виступаючи на етапі окупності як орендні сімейні фермерські господарства, можуть включати і реконструювати індивідуальні садибні господарства населених пунктів, діючих фермерських господарств, малих підприємств та інше.

Промислово-аграрні комбінати можуть об'єднуватись на прийнятних для сторін умовах з колгоспами, радгоспами , асоціаціями селян, підсобними господарствами підприємств та іншими. Комбінати в обмін на органіку (солома, гній, обрізки, лушпиння) забезпечують за погодженими схемами внесення біогумусу на поля усіх землекористувачів району на основі оплати праці часткою від прибавки врожаю сільськогосподарських культур або іншими послугами.

Розміщені в районі 2-4 комбінати забезпечать перетворення на новий технологічний рівень сільгоспвиробництва усього району. Виробляючи екологічно чисту продукцію закритого грунту, комбінати забезпечують продовольством населення району, трудящих підприємств міста.

4.4. Система організації конверсії і диверсифікації виробництв промислових підприємств

У світовій практиці, починаючи з 60-х років, фактично не було прикладів здійснення крупномасштабної конверсії. Але відносне скорочення військових витрат йде в усьому світі.

Передбачається така послідовність конверсії: переорієнтація оборонних витрат на стадії науково-дослідницьких робіт і проектування, злиття і придбання фірм цивільними структурами, ліквідація надлишкових потужностей по виробництву озброєнь шляхом продажу основних фондів і переводу частини персоналу в інші галузі. Найбільш прийнятним є пошук нових цивільних ринків на базі технологічної сумісності військової і цивільної продукції.

При цьому бажана наявність небагатьох великих, а ще краще одного споживача в особі держави. Процес набуває стабільності, якщо в його основі будуть реальні потреби економіки і населення, забезпечення масового попиту.

Відплив висококваліфікованого персоналу з оборонних підприємств в умовах конверсії, як найдієвіший спосіб переносу технології, повинен бути спрямований на вирішення проблеми продовольства і житла, забезпечення якісної мобільності трудових ресурсів.

Зняття фінансової напруги і нестачі кредитів значною мірою здійснюватиметься за рахунок реалізації продукції постійного високого масового попиту - продовольства під конкретні програми і бізнес-плани.

Державна програма забезпечує підприємствам оборонного комплексу масового замовника і споживача в особі держави для проведення системної конверсії з орієнтацією на виробництво широкого переліку машин і комплексу установок для використання нетрадиційних відновлюваних джерел енергії, автоматизованих і блочно-комплектних заводів-модулів, забезпечуючих випуск промбудматеріалів, виробництва кормів, безвідходної переробки сільгосппродукції, агрегатів для її збереження, товарів, які йдуть на повну комплектацію житлово-технологічних комплексів, фермерських господарств і промислово-аграрних комбінатів.

Забезпечуючи базу конверсії при наявності надійного масового замовника в особі створюваних промислово-аграрних комбінатів і житлово-технологічних комплексів, задовольняючи найважливіші потреби трудящих у житлі, продовольстві, робочих місцях, підприємства уже в умовах зняття соціальної напруги, диверсифікують своє основне виробництво і виходять на створення багатогалузевих концернів, пройшовши в короткі строки ефективний шлях розвитку провідних транснаціональних корпорацій світу.

За рахунок участі в реалізації Державної програми і доходів житлово-технологічних комплексів і комбінатів підприємство заробляє кошти на власне технічне переозброєння і створення житлово-технологічних комплексів наступного етапу.

Передбачається формування регіональних і державних програм реконструкції і диверсифікації виробництв галузей промисловості як наступних етапів освоєння програми.

Як внесок у програму ВПК, Збройні Сили можуть передавати певну частину довгобуду, землі, споруди для оснащення високорентабельними і необхідними для реалізації програми технологіями.

Військово-промисловий комплекс активно вступає в процес ринкових відносин, знімаючи частку бюджетного фінансування, збільшення відрахувань до держбюджету і системно диверсифікує виробництво.

Програмою передбачаються погоджений з Мінмашпромом попередній перелік першого етапу освоєння дослідно-промислових і промислових виробництв, проектування та виготовлення комплектів обладнання, розробники і заводи-виготовлювачі. Його освоєння забезпечується можливостями найбільш розвинутого в технологічному відношенні оборонно-промислового комплексу України.

4.5. Використання потенціалу академічної і галузевої науки

Ситуація в Україні вимагає рішучої участі вчених у вирішенні завдань, визначених Державною програмою.

Передбачається фінансування наукових і конструкторських розробок по забезпечуючих реалізацію програми напрямках за рахунок коштів інвестиційного фонду, а далі - за рахунок частини доходів промислово-аграрних комбінатів.

Зміцненню кадрового потенціалу академічної науки, поліпшенню рівня соціальної захищеності учених сприятиме і надання можливостей господарським структурам Академії наук України, Української академії аграрних наук в одержанні сучасного житла котеджного типу, яке створюється програмою.

Це дозволить значно розвантажити існуючі черги на одержання державного житла і створить ученим необхідні умови для творчої праці, сприятиме їхній участі у вирішенні найгостріших проблем економіки України. Участь у вирішенні завдань програми підвищить їхню зарплату і зміцнить особисту відповідальність за практичне освоєння наукових розробок, що вплине на ефективність використання наукового потенціалу в цілому, його наближенні до проблем енергетики, продовольства, будівельних матеріалів, переробних технологій і їх екологічної чистоти.

За погодженням з ученими передбачається проектування і будівництво інфраструктур для цільового забезпечення житлом працівників науки в Київській області і в регіонах, з залученням молодих вчених, вчених старшого віку, спеціалістів галузей народного господарства. Тут можуть бути максимально враховані потреби життєзабезпечення наукового потенціалу України, що підвищить ефективність його роботи і стійкість в умовах розвитку ринкових відносин.

Для забезпечення широкої мобілізації можливостей АН України, Української академії аграрних наук, інших наукових сил України для реалізації програми намічається розробка і освоєння нових технологій, здійснення ряду системних соціально-економічних і технологічних досліджень.

4.6. Розширення бази ринкових відносин і взаємодія форм власності

Забезпечення системності переходу продуктивних сил до ринкових відносин є предметом особливої уваги усіх структур управління економікою України.

Варіантом Державної програми передбачається створення житлово-технологічних комплексів, окремих фермерських господарств, їх об'єднань і асоціацій спільно з виробничо-аграрними комбінатами. Причому на стадії окупності і виплати кредиту житлово-технологічні комплекси виступають як орендні господарства, а члени сімей як орендарі.

Після виплати кредитів комплекс з земельною ділянкою переходить у власність сім'ї і подальші виробничі відносини з комбінатом, забезпечуючим технологічні потреби комплексу, проводяться на основі господарських договорів акціонування та інш.

Сім'я, маючи у вигляді садиби фонди до 500 млн.крб., вносить їх як пай в асоціацію. Промислово-аграрний комбінат може бути власністю як державних, так і кооперативних і приватних структур, включаючи різні, передбачені законом, форми власності.

В усіх варіантах взаємодії в основі лежить праця сім'ї, яка складається з двох-трьох поколінь.

Програмою передбачається використання в об'єднаннях промислово-аграрних комбінатів і комплексів праці до 12-15 млн. чоловік, 20-25% населення України, безпосередньо залучених до процесу ринкових відносин виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції. Ці показники суттєво перевищують рівень економічно активного населення розвинутих країн, працюючих в умовах ринкових відносин: США - 8%, Франція - 16%, Німеччина - 13%, який має тенденцію до зниження.

Враховуючи вагомий внесок програми у розвиток ринкових відносин на достатньо високому і економічно доцільному виробничому рівні, створюється надійна база через зацікавленість у підвищенні добробуту власної сім'ї сприяти прогресивному розвитку продуктивних сил, природному зміцненню ринкових відносин.

Таблиця Частка працюючих по найму у загальній чисельності економічно активного населення, в %

—————————————————————————————————————————————————————————————————

Країна | 1970| 1975| 1980| 1981| 1982| 1983| 1984| 1985

—————————————————————————————————————————————————————————————————

США 89,8 90,3 90,6 90,7 90,4 90,3 90,5 90,9 Японія 64,9 69,8 72,9 72,3 72,7 73,4 74,0 74,3 Франція 78,4 71,8 83,2 83,3 83,6 83,8 83,9 84,0 ФРН 82,6 84,9 87,1 87,2 87,0 86,8 86,8 86,8 Великобританія 90,2 89,4 89,0 87,9 87,7 87,4 86,1 85,7 Італія 67,6 70,5 71,4 71,2 71,3 70,6 69,8 70,3

Формуючи ринок на базі новостворюваної приватної власності (за допомогою держави), суспільство знижує соціальну напругу у зв'язку з роздержавленням власності і структурною перебудовою економіки, що дозволяє провести їх у прийнятні терміни з більшою економічною ефективністю, надійно відпрацьованою соціально-правовою основою, уникнувши негативних соціально-політичних наслідків.

В той же час, спираючись на широку взаємодію форм власності, реалізація програми передбачає постійне і надійне державне регулювання як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, яке забезпечує технологічний розвиток і структурну перебудову промисловості, структури сівозмін, енергоекономні і природоохоронні заходи, екологічно і економічно прийнятні технології в сільському господарстві і будівництві та інші заходи, спрямовані на стабільний прогресивний розвиток України.

Саме держава забезпечує у період перетворення суспільства об'єднуючі і консолідуючі його ідеї і цінності, які закладають основи нового укладу життя на базі відродження села.

5. ПОЛІПШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ЖИТТЯ НА СЕЛІ

При розміщенні житлово-технологічних комплексів (ЖТК) враховується: стан демографічної ситуації на селі, насамперед депопуляція населення, житлового фонду, забезпеченість земельними, трудовими ресурсами, рівень розораності земель, наявність малих вимираючих сіл, кількість безробітних та інші показники.

Розвиток інвестиційної діяльності і задовільне вирішення аграрних проблем дозволить блокувати соціальний регрес. Сьогодні до категорії соціально незахищеного або слабозахищеного населення входять працівники освіти, охорони здоров'я, науки, культури, військовослужбовці та учні.

Реалізація Програми вирішить ряд демографічних, соціальних і економічних проблем щодо згаданих членів суспільства.

Завдяки припливу молодих сімей поліпшується соціально-демографічний склад сільського населення. Так, вже на I етапі реалізації Програми кількість осіб працездатного віку збільшиться приблизно на 1 млн.чоловік (з 8 до 9 млн.чол.), а їх частка в загальній чисельності населення зросте з 49 до 52%.

Збільшується також кількість дітей і підлітків (приблизно на мільйон або чверть), що знизить середній вік сільських жителів і розширить демографічну базу відтворення трудового потенціалу села.

Удосконалюється кадрова структура сільських трудівників, підвищується їхній освітній та професійно-кваліфікаційний рівень за рахунок появи працівників нових, гостродефіцитних для АПК професій і спеціальностей технічного, біологічного, екологічного, економічного, хімічного, зоотехнічного профілю та інших, які володіють широким діапазоном знань та навичок стосовно прогресивних технологій виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, годівлі тварин, збагачення грунтів та іншими. Це забезпечує їм поліпрофесіоналізм і конкурентоздатність в умовах ринкової економіки.

Створюється понад 3 млн. робочих місць для незайнятого населення, яке потребує працевлаштування (вивільнені з народного, домашнього господарства, випускники учбових закладів, військовослужбовці, звільнені у запас, переселенці, репатріанти, біженці та інші категорії). Залучаються до посильної корисної праці в ЖТК недостатньо використовувані резерви живої праці (пенсіонери, діти, підлітки).

Створюються умови для повного самозабезпечення сімей якісними екологічно чистими продуктами харчування (молоко, м'ясо, яйця, овочі, фрукти, гриби), а також для продажу їх державі.

Формується усталений сімейний бюджет за рахунок надходжень від виробленої в ЖТК продукції (до мільйона карбованців щорічно).

Створені і функціонують ефективний мотиваційний механізм до високопродуктивної праці і система соціального захисту сімей. На кожного члена сім'ї відкривається в банку особистий рахунок, заводиться трудова книжка. Праця в ЖТК включається у загальний трудовий стаж. Кожному працівникові гарантується на принципово новому рівні соціальне страхування, пенсійне забезпечення.

Вирішується житлова проблема для сімей. Будинок сучасного котеджного типу, зі всіма комунальними зручностями, які не поступаються міським, розрахований на спільне проживання декількох поколінь людей, надається сім'ї в кредит в рахунок майбутньої виробленої продукції. Строки виплати вартості будинку і господарських будівель становлять 10-20 років за домовленістю з членами сім'ї.

Поліпшуються житлові умови місцевих селян. Частина існуючого, побудованого у довоєнний період, неякісного і непридатного для проживання житлового фонду сіл, у яких розміщуються селища ЖТК, реконструюються.

Фермерські (селянські) господарства входять органічною складовою ланкою і функціонують в системі промислово-аграрних комбінатів.

Створюється сучасна виробнича і соціальна інфраструктура селищ: шляхова, транспортне сполучення, зв'язок, медичне, культурно-побутове, комунальне, торговельне та інші види обслуговування.

Поліпшується благоустрій сіл (прокладка тротуарів, доріг, водопроводів, газопроводів, озеленення, розбивка парків та інше).

Підвищується рівень культури сільського населення (будівництво і функціонування клубів, спортивних споруд та інше).

Змінюється психологія працівника. Він стає власником садиби, засобів виробництва, земельної ділянки, керівником технологічного процесу, організатором виробництва, що є дійсним стимулом до ефективної праці на землі заради благополуччя сім'ї, сприяє соціальній стабільності і тривкій осідлості.

Завдяки спільному проживанню і праці декількох поколінь зміцнюються родинні зв'язки між батьками, дітьми, онуками. Поліпшується виховний процес, догляд за дітьми, престарілими членами сім'ї, знижується їх захворюваність, створюється сприятливий мікроклімат в сім'ї, скорочуються потреби в дитсадках і яслах.

Висока рентабельність виробництва селищ та ЖТК дозволяє нагромадити достатньо коштів для забезпечення сучасного пільгового медичного, культурно-побутового та інших видів обслуговування.

Вирішення житлової, продовольчої проблеми, створення додаткових робочих місць, сприятливих умов праці на селі сприяє зниженню перенаселення, соціальної напруги, криміногенної ситуації в містах, гальмуванню їх урбанізації.

Споживання виробленої в селищах ЖТК екологічно чистої продукції, вітамінних напоїв, добавок, ліків та інших продуктів зменшує негативні наслідки і вплив чорнобильської катастрофи, інших екологічних порушень.

Застосування відтворюваних джерел енергії, прогресивних технологій виробництва, відновлення родючості грунтів, малих рік, водойм, луків, пасовищ і т.п. поліпшує стан природного середовища існування людини, світу рослин, тварин, сприяє встановленню екологічного балансу.

На базі навчальних закладів міста, району, технічних училищ, технікумів вводяться нові спеціальності, обумовлені потребами широкого набору виробництв в комбінатах.

Наповнюється соціально-культурна сфера району.

Спільно з іншими організаціями комбінати здійснюють системне вирішення екологічних проблем району.

В процесі освоєння дослідно-промислових виробництв житлово-технологічних комплексів передбачається подальше вдосконалення взаємодії форм власності за участю агропромислових комбінатів як науково-промислових центрів розвитку території, реалізуючи на практиці Закон про пріоритетний розвиток села.

6. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ

Первісними джерелами формування інвестиційного фонду, проектування, будівництва дослідно-промислового освоєння інфраструктур житлово-технологічних комплексів і промислово-аграрних комбінатів є:

I. Кредити під будівництво житла і кошти громадян:

- цільові кредити Кабінету Міністрів, Ощадбанку для громадян через структури Українського інженерного центру "Труд" під будівництво житла в сільській місцевості;

- кошти громадян, фермерів, які беруть участь в освоєнні програми як орендарі земельної ділянки і житла, що викуповується. (до 25% загальної вартості освоєння програми)

II. Державне бюджетне і цільове кредитне фінансування:

- фінансування (Держзамовлення) виробництва підприємствами Мінмашпрому всього оснащення житлово-технологічних комплексів промислово-аграрних комбінатів, машин, обладнання, цехів-модулів та інше як здійснення заходів по конверсії підприємств оборонного комплексу;

- часткове об'єднання Державної програми з програмами переселення сімей з Чорнобильської зони, татар, забезпечення військовослужбовців і звільнених у запас;

- фінансування за рахунок фонду підтримки селянських (фермерських) і колективних сільськогосподарських господарств;

- фінансування наукових досліджень з проблем розвитку села згідно з Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві" ( 400-12 );

- пайові кошти галузей, підприємств, надання їм податкових пільг. (до 45% загальної вартості освоєння програми)

III. Кошти інвестиційного фонду, який формується за рахунок:

- відрахувань від утворених прибутків при спільній діяльності Українського інженерного центру "Труд" та його структур за міждержавним бізнес-планом переробки нафти, виробництва заморожених продуктів та інше;

- частини прибутку, яку одержують на місцях від виробництва і реалізації товарної продукції житлово-технологічних комплексів і промислово аграрних комбінатів, починаючи з першого року продуктивного освоєння ділянки;

- передачі частки реалізованої за умовами лізингу у володіння Українському інженерному центру підприємствами, що освоюють програму, об'єктів незавершеного будівництва (довгобуду), низькорентабельних сільськогосподарських підприємств, землі, підприємств будіндустрії та інші;

- частини прибутку від виробничої і комерційної діяльності Українського інженерного центру і його структур, інших фінансових і комерційних недержавних структур та їхніх коштів і відрахунків від пільгового оподаткування на різні види діяльності, надання квот на експорт і реекспорт виробів та продукціі. (до 30% загальної вартості освоєння програми)

IV. Кошти, залучені від іноземних інвесторів для освоєння і реалізації сучасних технологій і окремих виробництв. (попередньо не враховується)

Перший етап освоєння програми передбачає будівництво і освоєння двохсот ЖТК. Попередньо здійснюється будівництво і введення в експлуатацію п'яти дослідно-промислових комплексів в різних регіонах України: Миколаївській, Київській, Черкаській, Закарпатській і Луганській областей.

Фінансування другого етапу освоєння програми (300 інфраструктур) відбувається з врахуванням частини доходів, одержуваних від експлуатації інфраструктур та виробництва першого етапу, що суттєво знижує (на 20-25%) навантаження на бюджетні та інші джерела фінансування.

На третьому етапі освоєння програми обсяги фінансування включають до 40% коштів, які направляються з доходів освоєння перших двох етапів.

Враховуючи, що строки окупності капітальних вкладень при створенні інфраструктур становлять до 5-6 років, держбюджет починає поповнюватися з прибутку при виробництві додаткової продовольчої продукції, забезпечуючи нові можливості технічного переозброєння продуктивних сил.

Більш глибоко схеми самофінансування пророблятимуться при виконанні регіональних проектів освоєння програми.

СТРУКТУРА фінансових витрат на дослідно-промислову апробацію Державної програми

(у цінах на 01.07.93)

—————————————————————————————————————————————————————————————————

N | Показники | У розрахунку на

п/п | |——————————————————————————————

| |будинок|селище |ща |лищ

| |(млн. |(500 |(1500 |(3500

| | |ків) |ків) |ків)

| | |крб.) |крб.) |крб.)

—————————————————————————————————————————————————————————————————

1. Питома капіталомісткість житлово-технологічного комплексу 90,0 45,0 135,0 315,0 серед них: - одного будинку 60,0 - будинків 30,0 90,0 210,0 - будівництва закладів культурно-побутового обслуговування - 16,7% 7,5 22,5 52,5 - інженерного обладнання та благоустрій територій - 16,7% 15,0 7,5 22,5 52,5

2. Вартість будівництва цехів і комплектів виробництва для комплекса - 21,0 63,0 147,0

3. Потреба капіталовкладень на проектування, будів- ництво та освоєння нових видів виробництв - 66,0 198,0 462,0 серед них:

3.1. Пільгові кредити Ощадбанку або Кабінету Міністрів - 30% - 19,8 59,4 138,6

3.2. Пайові кошти галузей, спе- ціалізованих програм, підприємств і Кабінету Мі- ністрів - 20% - 13,2 39,6 92,4

3.3. Кошти інвестиційного фон- ду, що формується за раху- нок відрахувань від при- бутків, які утворюються при спільній діяльності Українського інженерного центру "Труд" - 30% - 19,8 59,4 138,6

3.4. Централізоване фінансуван- ня проектно-конструкторсь- ких робіт і виготовлення під час створення головних дослідно-промислових зраз- ків машин, устаткування і блокових модулів для комп- лектування дослідно-про- мислових базових інфраст- руктур, що будуються, а також для прив'язування об'єктів, що будуються - 20% - 13,2 39,6 92,4

4. Очікуваний обсяг капіта- ловкладень на рік за проек- тний період освоєння інф- раструктур - 22,0 66,0 154,0

7. ВИСНОВКИ

Варіантом Державної програми передбачається:

А. Перший етап 1993-2005 рр.:

- будівництво нових селищ 1000

з кількістю садиб і котеджів по 20 м2 500 тис. жилої площі на чоловіка

передбачається можлива реконструкція з числа тих, що будуються, існуючих садиб до 100 тис.

- будівництво промислово-аграрних комбінатів для забезпечення технологічних потреб садиб і переробки продукції 1000

- запланована окупність інфраструктури 5 років

- виробництво харчового тваринного білка з розрахунку 26 кг на рік на людину, більше 0,42 млн.т

- забезпечено продовольством населення 14 млн.чол.

- використовується сільгоспугідь до 1 млн.га або 3%

- в селищах проживає до 3 млн.чол.

- відновлюється родючість земель на основі внесення 10 т біогумусу на 1 га щорічно 5 млн.га

- вилучається з обороту земель після осво- єння першого етапу проблеми до 6-7 млн.га

- йде залісення і створення водоохоронних зон малих рік до 5 млн.га

- йде під виробництво нетрадиційних культур до 1-2 млн.га

- заплановане зниження енергоємкості ви- робленої продукції до 30%

- заплановане виробництво продовольчої до 150000 продукції на загальну суму млрд.крб.

Другий етап 2005-2015 рр.:

- реконструкція існуючих садиб в сільській місцевості до 2 млн.

- і будівництво нових інфраструктур з кількістю садиб до 0,5 млн.

- з продукованим в них харчовим тваринним білком до 1,8 - 2 млн.т

Розробка регіональних проектів освоєння програм дозволить уточнити та поглибити весь комплекс техніко-економічних показників.