1. Згідно з договором про надання послуг з оцінки майна одна сторона (суб’єкт оцінки) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) виконати оцінку майна (надати послугу з оцінки майна), а замовник або інша визначена договором особа зобов’язується оплатити суб’єкту оцінки зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. У разі якщо оцінка майна замовляється у суб’єкта оцінки, визначеного пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, стороною договору замість суб’єкта оцінки є юридична особа, у складі якої такий суб’єкт оцінки провадить професійну оцінювальну діяльність.
Інша особа, ніж замовник, яка повністю або частково оплачує послуги за договором, може бути стороною такого договору як платник.
3. Договір про надання послуги з оцінки майна укладається в письмовій формі.
4. Істотними умовами договору про надання послуг з оцінки майна є:
1) найменування майна, що підлягає оцінці;
2) мета оцінки майна;
3) вид вартості майна, що підлягає визначенню;
4) дата оцінки майна;
5) застосовані стандарти оцінки та інші умови, визначені законом та міжнародними стандартами оцінки.
Під час укладення договору про надання послуг з оцінки майна сторони договору складають завдання щодо здійснення оцінки майна, яке є невід’ємною частиною такого договору.
У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, завдання щодо здійснення оцінки майна підписують суб’єкт оцінки, який виконуватиме оцінку майна згідно з таким завданням, та замовник.
5. Розмір і порядок оплати послуг з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін.
Не допускається встановлення у договорі про надання послуг з оцінки майна розміру оплати послуг з оцінки майна як частки вартості майна, що підлягає оцінці, або будь-якої іншої умовної винагороди, що залежить від результату оцінки.
6. Один примірник договору про надання послуг з оцінки майна зберігається суб’єктом оцінки протягом щонайменше п’яти років після його виконання, якщо більший строк не встановлено законодавством України.
Примірник договору, укладеного у спосіб, передбачений частиною другою цієї статті, підлягає зберіганню такою юридичною особою протягом щонайменше п’яти років після його виконання, якщо більший строк не встановлено законодавством України.