Ст. 23. Жестова мова як мова осіб з порушенням слуху є засобом спілкування та навчання і захищається державою

Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні · порівняння редакції від 2018-01-20 з редакцією від 2026-01-01

Абзаців змінено: 4, вилучено: 0, додано: 2, без змін: 6.

Жестова мова як мова осіб з вадами порушенням слуху є засобом спілкування та навчання і захищається державою.

{Частина перша статті 23 в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 }

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування:

сприяють поширенню жестової мови та заохоченню мовної самобутності осіб з вадами порушенням слуху;

гарантують збереження, вивчення і всебічний розвиток жестової мови, її використання як засобу виховання, навчання, викладання, спілкування і творчості;

забезпечують можливість комунікації осіб з інвалідністю з вадами порушенням слуху в органах, установах та закладах соціального захисту населення, судових, правоохоронних органах, органах пожежної безпеки, аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров’я, навчальних закладах освіти тощо;

сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови з перекладу на жестову мову громадянам України з вадами порушенням слуху, які користуються жестовою мовою;

створюють умови для наукового вивчення жестової мови;

сприяють використанню жестової мови в офіційних відносинах.

{Частина друга статті 23 в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 }

Телерадіоорганізації (незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування) забезпечують субтитрування або переклад на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів, передач і програм у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

{Стаття 23 в редакції Законів № 1773-IV від 15.06.2004 , № 4213-VI від 22.12.2011 }

Закреслене — текст редакції від 2018-01-20, підкреслене — текст редакції від 2026-01-01. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 2018-01-20 або 2026-01-01.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.