Здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на:
Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;
школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;
центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я;
центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; ( Частину першу доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 )
притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;
суди;
кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;
виховно-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань.
спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань. ( Абзац десятий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 )
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98; в редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 )
У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни. ( Частина друга статті 1 в редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 )
Під соціальним захистом неповнолітніх у цьому Законі слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.
( Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 )