1. Емітент вважається таким, що порушив зобов'язання за звичайними іпотечними облігаціями:
1) у разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань за іпотечними облігаціями у строки, визначені у проспекті емісії;
2) у разі порушення щодо емітента провадження у справі про банкрутство або призначення тимчасового адміністратора чи ліквідатора;
3) у разі непроведення заміни іпотечних активів або невключення нових іпотечних активів до складу іпотечного покриття згідно із статтею 14 цього Закону;
4) у разі вчинення емітентом щодо іпотечного покриття дій, які суперечать вимогам цього Закону, якщо такі дії ставлять під загрозу належне виконання емітентом зобов'язань за іпотечними облігаціями;
5) в інших випадках, визначених у проспекті емісії.
2. У разі настання однієї з умов, зазначених у частині першій цієї статті, власники звичайних іпотечних облігацій набувають такі права:
1) вимагати від емітента дострокового виконання грошових зобов'язань за іпотечними облігаціями;
2) вжити заходів примусового стягнення заборгованості емітента за іпотечними облігаціями відповідно до законодавства;
3) звернути стягнення на іпотечне покриття;
4) задовольнити свої вимоги за рахунок інших активів емітента у разі недостатності коштів після звернення стягнення на іпотечне покриття.
Власники звичайних іпотечних облігацій здійснюють зазначені у цій статті права через управителя.
ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРОВАНИХ ІПОТЕЧНИХ ОБЛІГАЦІЙ