Ст. 6. Гарантії права на інформацію

Чинна редакція від 31.03.2023

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Право на інформацію забезпечується:

створенням механізму реалізації права на інформацію;

створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення;

обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;

встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

2. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

{Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 }

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Блокування інтернет-провайдерами доступу до визначених ресурсів є втручанням у свободу вираження поглядів, однак таке втручання є передбаченим законом, переслідує легітимну мету (захист національної безпеки та територіальної цілісності) і є необхідним та пропорційним, тому не є порушенням свободи вираження.

Правовідносини: свобода вираження поглядів і законність тимчасових обмежень доступу до інтернет-ресурсів у межах санкцій

48. Тимчасове обмеження доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів, зазначених у пункті 348 додатка до рішення РНБО від 02 травня 2018 року (в редакції рішення РНБО від 21 червня 2018 року), є втручанням держави у свободу позивача, зокрема поширювати інформацію. Однак таке втручання не є порушенням зазначеної свободи. 49. По-перше, можливість її обмеження передбачена, зокрема, Конституцією України (частиною третьою статті 34), Законом України «Про інформацію» (частиною другою статті 6, частиною другою статті 7) та Законом України «Про санкції» (абзацом п`ятим преамбули, частиною першою статті 1, частиною третьою статті 5). 50.…

Велика Палата ВС, постанова від 03.03.2020 у справі № 9901/783/18, п. 48, 49, 50, 51 · текст рішення

Оскаржуваний Указ №133/2017 сам по собі не встановлює і не обмежує прав та обов’язків громадян щодо зберігання, накопичення чи поширення інформації, тому твердження позивача про позбавлення таких прав є безпідставним.

Правовідносини: відносини щодо обмеження прав на доступ, зберігання та поширення інформації у зв’язку з указом Президента про санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ГО «Автономна адвокатура», Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що, приймаючи оскаржуваний Указ, Президент України діяв на реалізацію своїх конституційних повноважень, у порядку та на підставі законодавства України. При цьому санкції щодо ТОВ «Мэйл.РУ ГРУП» (ООО «Мэйл.РУ ГРУП»), ТОВ «Вконтакте» (ООО «Вконтакте»), ТОВ «В Контакті» та ТОВ «Мейл.РУ Україна», які обмежують їх діяльність на території України, встановлені та регламентовані рішенням РНБО від 28 квітня 2017 року, яке не є предметом розгляду в цій справі.…

Велика Палата ВС, постанова від 05.06.2019 у справі № П/800/217/17 · текст рішення

Обмеження доступу до певних інтернет-ресурсів внаслідок санкцій є втручанням у свободу вираження поглядів за ст. 10 Конвенції, проте таке втручання має легітимну мету (національна безпека) і може відповідати критерію «необхідності в демократичному суспільстві».

Правовідносини: відносини щодо сумісності обмежень доступу до інформації з гарантіями свободи вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) при застосуванні санкцій.

Уведені в дію оскаржуваним Указом Президента України санкції обмежують право на доступ, зокрема, до певних Інтернет ресурсів, що може розглядатися як втручання у гарантовану статтею 10 Конвенції свободу одержувати й передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Водночас таке втручання держави не є порушенням зазначених свобод, оскільки можливість його запровадження передбачена, зокрема, Конституцією України (частиною третьою статті 34), Законом № 1644-VІІ (абзацом п`ятим преамбули, частиною першою статті 1, частиною третьою статті 5) і Законом № 2657-ХІІ (частиною другою статті 6, частиною другою статті 7) та має легітимну мету, конкретизовану …

Велика Палата ВС, постанова від 05.06.2019 у справі № П/800/217/17 · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.