1. Цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, з метою підвищення рівня енергетичної ефективності будівель з урахуванням місцевих кліматичних умов та забезпечення належних умов для проживання та/або життєдіяльності людей у таких будівлях.
2. Положення цього Закону щодо мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель та сертифікації енергетичної ефективності будівель не поширюються на:
1) будівлі промислового та сільськогосподарського призначення, об’єкти енергетики, транспорту, зв’язку та оборони, складські приміщення;
2) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки (крім випадків отримання державної підтримки на здійснення термомодернізації або сертифікації таких будинків за бажанням власника);
3) будівлі, призначені для проведення богослужінь та релігійних заходів релігійними організаціями;
4) будівлі, які є об’єктами культурної спадщини;
5) окремо розташовані будівлі з опалюваною площею менш як 50 квадратних метрів.
3. Перелік будівель, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, на які не поширюються мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель та які не підлягають сертифікації енергетичної ефективності будівель, встановлюється Кабінетом Міністрів України.