Власник інформації, що віднесена до державної таємниці, або її матеріальних носіїв здійснює своє право власності з урахуванням обмежень, встановлених відповідно до цього Закону.
Державну політику щодо державної таємниці як складову засад внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України.
Порядок та умови охорони державної таємниці, включаючи встановлення спеціального режиму користування і розпорядження інформацією, що віднесена до державної таємниці, та її носіями, визначаються відповідно до цього Закону договором між власником інформації або її носіїв та Державним комітетом України з питань державних секретів.
Якщо зазначені в договорі обмеження права власності на інформацію, що віднесена до державної таємниці, та її носії завдають шкоди їх власнику, ця шкода компенсується власнику у повному обсязі, включаючи неодержані доходи, за рахунок держави.
Якщо власник інформації, що віднесена до державної таємниці, або її носіїв відмовляється від укладення договору про охорону державної таємниці або порушує його, за рішенням суду ця інформація або її носії можуть бути вилучені у власність держави. Порядок і розміри компенсації за таке вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.