1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) базова величина – нормативний грошовий показник, що застосовується для визначення розміру базової соціальної допомоги та встановлюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
2) базова величина для сім’ї – сумарний грошовий показник базових величин усіх осіб, які включаються до складу сім’ї, що застосовується для визначення розміру базової соціальної допомоги;
3) базова соціальна допомога – щомісячна виплата, що надається у грошовій формі малозабезпеченій сім’ї з урахуванням середньомісячного сукупного доходу та майнового стану членів такої сім’ї, а також сім’ї, яка перебуває у кризовій ситуації;
4) кризова ситуація – обставини або сукупність обставин, внаслідок яких особа чи сім’я втратила можливість або істотно обмежена у можливості самостійно забезпечувати свої базові життєві потреби та потребує соціальної підтримки. Перелік обставин, що спричинили настання кризової ситуації, визначає Кабінет Міністрів України;
5) малозабезпечена сім’я – сім’я, середньомісячний сукупний дохід якої є меншим за базову величину для сім’ї, а майновий стан відповідає критеріям віднесення такої сім’ї до малозабезпеченої, визначеним Кабінетом Міністрів України;
6) непрацююча працездатна особа – особа працездатного віку з числа членів сім’ї, яка не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи незалежною професійною діяльністю, та працездатна особа віком від 18 до 23 років, яка не здобуває освіту за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої або вищої освіти або не навчається на курсах професійного навчання за денною формою;
7) отримувач базової соціальної допомоги – сім’я, якій призначено базову соціальну допомогу;
8) профілювання сімей, які подали заяву про призначення базової соціальної допомоги, – система класифікації таких сімей за соціально-економічними та демографічними ознаками з метою подальшого адресного призначення базової соціальної допомоги, планування та організації надання соціальних послуг, забезпечення реалізації заходів із сприяння зайнятості та інших заходів, спрямованих на подолання складних життєвих обставин конкретної сім’ї;
9) середньомісячний сукупний дохід сім’ї – обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім’ї, одержаний ними протягом шести місяців, які передують місяцю, що є попереднім до місяця звернення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
10) сім’я – особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Одинока особа також має права сім’ї.
Для цілей цього Закону до складу сім’ї включаються: чоловік, дружина; діти, у тому числі тимчасово влаштовані в сім’ю діти, які залишилися без батьківського піклування, віком до 18 років; повнолітні діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої, вищої освіти (зокрема в період між завершенням здобуття певного рівня освіти та зарахуванням для здобуття іншого рівня освіти, за умови що такий період не перевищує чотири місяці) і не мають власних сімей, – до закінчення навчання в закладах освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, безвідносно до їх фактичного та/або задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом із батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом із ними; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і доглядає за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю та не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
Для цілей цього Закону із числа осіб, зазначених в абзаці другому цього пункту, до складу сім’ї не включаються особи, які: перебувають на повному державному утриманні; за інформацією уповноваженого представника сім’ї перебувають на територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій; перебувають у полоні держави-агресора та позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (її окупаційними адміністраціями та збройними формуваннями), що підтверджується відомостями та/або документами, наданими уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними реєстраторами, суб’єктами державної реєстрації, підприємствами, установами та організаціями в порядку та випадках, що їх визначено законодавством; визнані безвісно відсутніми на підставі рішення суду; мають правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; виїхали за кордон тимчасово чи на постійне проживання або перебувають за кордоном більш як 30 календарних днів поспіль чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду перед місяцем звернення за призначенням базової соціальної допомоги. Особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звернулася за призначенням базової соціальної допомоги, виплата призначається на підставі заяви, поданої такою особою не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну;
11) сім’я, яка перебуває в кризовій ситуації, – сім’я, яка втратила спроможність самостійно забезпечувати базові життєві потреби внаслідок настання кризової ситуації.
2. Терміни "складні життєві обставини", "служба у справах дітей", "захист прав дітей" та інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про соціальні послуги", "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", "Про охорону дитинства" та в інших законах України.