Крім того, податкова застава є адміністративною і не може зумовлювати такі самі правові наслідки, що і цивільно-правова.
В силу п.1 ст. 8, п.9 ст. 11 Закону ( 2343-12 ) справа про банкрутство не може бути порушена, якщо вимоги ініціюючого кредитора забезпечені заставою.
Виходячи з цього суд першої інстанції правомірно порушив справу про банкрутство, оскільки вимоги ДПІ не були забезпечені цивільно-правовою заставою.
У заяві ДПІ про уточнення грошових вимог в сумі 230059,63 грн., поданій після публікації в офіційному друкованому органі об'яви про порушення справи про банкрутство, вже не було відомостей про забезпечення таких грошових вимог податковою заставою та першочерговості таких вимог.
Ця обставина не дала можливість боржнику та розпоряднику майна висунути свої заперечення в порядку ст. 14 Закону ( 2343-12 ), а господарському суду - винести окрему ухвалу з питань черговості вимог ДПІ. Окрема ухвала була винесена судом тільки щодо штрафних санкцій означеного кредитора.
Колегія суддів вважає, що ухвала за результатами попереднього засідання щодо вимог ДПІ винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 11, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.07.2002 р. по справі N 8/52-Б залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.07.2002 р. по справі N 8/52-Б залишити без змін.
Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.