Манільські поправки до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року (Резолюція 1 Конференції Сторін Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року) Манільські поправки до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) (Резолюція 2 Конференції Сторін Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року) — частина 3

Розділ B-I/13

Керівництво стосовно проведення випробувань

(Положення відсутні)

Розділ B-I/14

Керівництво стосовно відповідальності компаній і рекомендованої відповідальності капітанів та членів екіпажу

Компанії

1. Компанії повинні забезпечити судно спеціальними вступними програмами, спрямованими на надання допомоги вперше найнятим на роботу морякам під час їхнього ознайомлення з усіма процедурами та обладнанням, які стосуються сфери їхньої відповідальності. Компаніям слід також забезпечити, щоб:

.1 усі моряки на судні, обладнаному рятувальними шлюпками, що спускаються вільним падінням, пройшли ознайомлювальну підготовку відносно посадки в такі шлюпки і процедур їх спуску;

.2 до призначення на судно, моряки, яким будуть призначені обов'язки з експлуатації рятувальними шлюпками, що спускаються вільним падінням, пройшли відповідну підготовку по посадці, спуску і підйому таких шлюпок, зокрема участь в, щонайменше, одному спуску шлюпки методом вільного падіння; та

.3 персонал, від якого може вимагатися експлуатація обладнання ГМЗЛБ, проходив ознайомлювальну підготовку з ГЗМЛБ при призначенні на судно і далі за будь-який відповідний проміжок часу.

2. Ознайомлювальна підготовка, яка вимагається пунктом 3 правила A-I/14, повинна, принаймні, забезпечити придбання таких умінь, відповідних посаді, яку займатиме кандидат, його майбутнім обов'язкам та відповідальності:

Проектні та експлуатаційні обмеження

.1 Уміння належним чином розуміти та дотримуватися будь-яких експлуатаційних обмежень судна, розуміти й застосовувати обмеження можливостей судна, зокрема зниження швидкості за умови штормової погоди, спрямованих на забезпечення охорони людського життя, безпеки судна та вантажу.

Процедури відкриття, закриття й кріплення засобів закриття отворів у корпусі судна

.2 Уміння належним чином застосовувати процедури, установлені для судна стосовно відкриття, закриття та кріплення носових, кормових та бортових дверей і рамп, а також правильно експлуатувати пов'язані з ними системи.

Законодавство, кодекси та угоди, які стосуються пасажирських суден ро-ро

.3 Уміння розуміти та застосовувати міжнародні та національні вимоги до пасажирських суден ро-ро, що стосуються конкретного судна і обов'язків, що підлягають виконанню.

Вимоги та обмеження стосовно остійності судна та припустимих напруг у корпусі

.4 Уміння належним чином ураховувати максимально припустимі напруги вразливих частин корпусу судна, таких, як носові двері, та інші засоби закриття, що забезпечують водонепроникність корпусу, а також спеціальні аспекти остійності, які можуть впливати на безпеку пасажирських суден ро-ро.

Процедури технічного обслуговування спеціального обладнання пасажирських суден ро-ро

.5 Уміння належним чином застосовувати суднові процедури для технічного обслуговування устаткування, характерного для пасажирських суден ро-ро, такого як носові, кормові та бортові двері і рампи, шпігати та пов'язані з ними системи.

Настанови та розрахункові прилади, що використовуються для завантаження й кріплення вантажу

.6 Уміння належним чином використовувати настанови стосовно завантаження та кріплення всіх типів автотранспортних засобів та залізничних вагонів, коли це застосовано, та розраховувати максимально припустимі обмеження та використовувати їх стосовно міцності автомобільних палуб.

Зони з небезпечними вантажами

.7 Уміння забезпечити належне дотримання спеціальних заходів застереження та обмежень, які застосовуються у зонах, відведених для небезпечних вантажів.

Дії у випадку аварійних ситуацій

.8 Уміння забезпечити належне застосування будь-яких спеціальних процедур стосовно:

.8.1 запобігання чи обмеження надходження води на автомобільні палуби;

.8.2 видалення води з автомобільних палуб; а також

.8.3 зведення до мінімуму впливу води на автомобільні палуби.

Капітан

3. Капітан повинен вживати всіх необхідних заходів для виконання будь-яких інструкцій компанії, виданих згідно з розділом A-I/14. Такі заходи повинні включати:

.1 визначення всіх моряків, які були вперше найняті на судно, до того як їм буде доручено виконання будь-яких обов'язків;

.2 забезпечення можливості для всіх вперше прибулих на судно моряків:

.2.1 відвідати приміщення, в яких будуть виконуватися їх основні обов'язки;

.2.2 ознайомитися з місцезнаходженням, органами управління та системами зняття показників обладнання, яке вони будуть експлуатувати або використовувати;

.2.3 запускати обладнання, якщо це можливо, та виконувати функції з використанням органів управління на обладнанні; а також

.2.4 спостерігати, ставити питання особі, яка вже знайома з обладнанням, процедурами та іншими заходами і пристроями, і може передати інформацію мовою, зрозумілою моряку; а також

.3 забезпечення прийнятного періоду для нагляду, коли існує сумнів у тому, що вперше прийнятий на роботу моряк ознайомився з судновим обладнанням, експлуатаційними процедурами та іншими заходами і пристроями, необхідними для належного виконання ним своїх обов'язків.

Члени екіпажу

4. Моряки, які вперше призначені на судно, повинні повністю використовувати всі можливості, які надаються їм для того, щоб ознайомитися з судновим обладнанням, експлуатаційними процедурами та іншими заходами і пристроями, необхідними для належного виконання ними своїх обов'язків. Відразу ж після прибуття на судно вперше, кожний моряк повинен ознайомитися з робочою обстановкою на судні, особливо стосовно нового або невідомого йому обладнання, процедур або заходів і пристроїв.

5. Моряки, які не змогли швидко набути того рівня ознайомлення, що вимагаються для виконання ними своїх обов'язків, повинні довести цей факт до відома їхніх безпосередніх начальників або до уваги члена екіпажу, призначеного згідно з пунктом 2.2 розділу A-I/14, і зазначити будь-яке обладнання, процедуру або захід і пристрій, що залишаються для нього маловідомими.

Розділ B-I/15

Керівництво стосовно положень перехідного періоду

(Положення відсутні)

Розділ B-II/1

Керівництво стосовно дипломування вахтових помічників капітана суден валовою місткістю 500 або більше

Підготовка

1. Кожний кандидат на отримання диплома вахтового помічника капітана повинен закінчити заплановану та структуровану програму підготовки, спрямовану на надання допомоги майбутній особі командного складу досягнути стандарту компетентності, відповідно до таблиці A-II/1.

2. Структура програми підготовки повинна бути викладена в плані підготовки, який чітко виражає для всіх залучених сторін цілі кожного ступеню підготовки на судні або на березі. Важливо, щоб майбутня особа командного складу, керівники підготовки, особовий склад судна та персонал компанії чітко уявляли собі компетентності, які повинні бути досягнуті після завершення програми, та як вони повинні бути досягнуті шляхом поєднання освіти, підготовки та набуття практичного досвіду на судні та на березі.

3. Обов'язковий стаж роботи на суднах є найважливішим фактором у вивченні роботи особи командного складу на судні та у досягненні необхідного загального стандарту компетентності. Належним чином спланований та структурований стаж роботи на суднах дозволить майбутнім особам командного складу набути і використовувати на практиці навички та надасть можливість продемонструвати та оцінити досягнуті стандарти компетентності.

4. У тих випадках, коли стаж роботи на суднах складає частину схваленої програми підготовки, повинні дотримуватися наступні принципи:

.1 програма підготовки на судні повинна бути невід'ємною частиною загального плану підготовки;

.2 програма підготовки на судні повинна управлятися та координуватися компанією, що управляє судном, на якому буде працювати моряк;

.3 майбутня особа командного складу повинна бути забезпечена Книгою реєстрації підготовки, у якій ведуться вичерпні записи про практичну підготовку та досвід, отримані на судні. Книга реєстрації підготовки повинна складатися таким чином, щоб вона надавала детальну інформацію про завдання і обов'язки, які повинні виконуватися, та про здійснений прогрес у їх виконанні. Належним чином заповнена Книга реєстрації підготовки забезпечить незамінний доказ того, що структурована програма підготовки на судні була завершена, та цей факт може враховуватися під час оцінки компетентності для видачі професійного диплома;

.4 майбутня особа командного складу повинна завжди знати двох конкретних осіб, які безпосередньо відповідають за управління програмою підготовки на судні. Перша з них є кваліфікованою особою командного складу судна, далі - особа командного складу судна, відповідальна за підготовку, яка під керівництвом капітана повинна організовувати та керувати виконанням програми підготовки протягом кожного рейсу. Друга особа повинна бути особою, призначуваною компанією, далі - посадова особа компанії, відповідальна за підготовку на суднах, яка несе загальну відповідальність за програму підготовки та за координацію програми з навчальними закладами;

.5 компанія повинна забезпечувати встановлення відповідних періодів для виконання програми підготовки на судні в межах звичайних експлуатаційних вимог судна.

Роль та відповідальність

5. Зазначений нижче розділ підсумовує роль і відповідальність осіб, які залучені до організації та проведення підготовки на судні:

.1 посадова особа компанії, відповідальна за підготовку на суднах, несе відповідальність за:

.1.1 загальне керівництво програмою підготовки;

.1.2 нагляд за проходженням підготовки майбутньої особи командного складу; та

.1.3 видачу необхідних керівництв та забезпечення того, що всі пов'язані з програмою підготовки особи виконують свої функції;

.2 Особа командного складу судна, відповідальна за підготовку на судні, несе відповідальність за:

.2.1 організацію програми практичної підготовки на судні;

.2.2 забезпечення контролю та нагляду за тим, щоб книга реєстрації підготовки велася належним чином, та щоб усі інші вимоги виконувалися; а також

.2.3 забезпечення того, щоб, наскільки це практично можливо, майбутня особа командного складу проводила час на судні з максимально можливою користю, з точки зору підготовки та набуття досвіду, а також щоб цей час відповідав цілям програми підготовки, прогресу підготовки та експлуатаційним можливостям судна;

.3 капітан відповідає за:

.3.1 забезпечення зв'язку між відповідальними за підготовку особою командного складу судна та посадовою особою компанії, що знаходиться на березі;

.3.2 виконання ролі наступника особи командного складу судна, відповідального за підготовку, якщо остання звільнена від своїх обов'язків під час рейсу; а також

.3.3 забезпечення того, щоб усі заінтересовані особи ефективно виконували програму підготовки на судні;

.4 майбутня особа командного складу відповідає за:

.4.1 старанне виконання встановленої програми підготовки;

.4.2 максимальне використання наявних можливостей, незалежно від того, чи представляються вони в робочий, або в неробочий час; а також

.4.3 підтримання Книги реєстрації підготовки на сучасному рівні та забезпечення того, щоб вона була доступна для перевірки в будь-який час.

Вступний інструктаж

6. На початку програми та на початку кожного рейсу на іншому судні майбутні особи командного складу повинні отримати повну інформацію та керівництво стосовно того, що очікується від них та як буде організована програма їх підготовки. Вступний інструктаж надає можливість ознайомити майбутніх осіб командного складу з важливими аспектами завдань, які вони будуть виконувати, особливо звертаючи особливу увагу на техніку безпеки та захист морського середовища.

Програма підготовки на судні

7. Книга реєстрації підготовки повинна містити, окрім іншого, значну кількість завдань з підготовки або обов'язків, які повинні виконуватися як частина схваленої програми підготовки на суднах. Такі завдання та обов'язки повинні стосуватися, щонайменш, таких сфер:

.1 системи управління стерном;

.2 загальна морська практика;

.3 швартування, постановка на якір та портові операції;

.4 рятувальні та протипожежні засоби;

.5 системи та обладнання;

.6 робота з вантажем;

.7 робота на містку та несення вахти; а також

.8 ознайомлення з машинним відділенням.

8. Надзвичайно важливо, щоб майбутня особа командного складу отримала достатню можливість для набуття досвіду несення ходової навігаційної вахти під контролем та наглядом кваліфікованої особи командного складу, особливо на останніх етапах програми підготовки на судні.

9. Записи про виконання майбутніми особами командного складу кожного з завдань та обов'язків, перелічених у Книзі реєстрації підготовки, повинно візуватися кваліфікованою особою командного складу, коли, за її думкою, майбутня особа командного складу досягла задовільного стандарту професійних навичок. Важливо зрозуміти, що майбутній особі командного складу може знадобитися продемонструвати свої здібності в декількох випадках, перш ніж кваліфікована особа командного складу впевниться в тому, що задовільного стандарту було досягнуто.

Нагляд та контроль

10. Керівництво та контроль важливі для забезпечення того, щоб майбутні особи командного складу повністю усвідомлювали прогрес, якого вони досягли, та для того, щоб вони могли брати участь у прийнятті рішень про їхню майбутню програму. Для забезпечення ефективності контроль повинен бути пов'язаний з інформацією, отриманою з Книги реєстрації підготовки та інших відповідних джерел. Книга реєстрації підготовки повинна перевірятися та підтверджуватися офіційно капітаном і особою командного складу судна, відповідальною за підготовку, на початку, протягом та в кінці кожного рейсу. Книга реєстрації підготовки між рейсами повинна також перевірятися та затверджуватися посадовою особою компанії, відповідальною за підготовку.

Оцінка здібностей і навичок несення ходової навігаційної вахти

11. Кандидат на отримання диплому, від якого вимагається проходження відповідної підготовки та чиї вміння й навички несення ходової навігаційної вахти підлягають оцінці, повинен надати доказ шляхом демонстрації або на тренажері, або на судні, в якості частини схваленої програми підготовки на судні, що навички та вміння виконувати функції вахтового помічника капітана були набуті, щонайменш, у таких сферах, а саме:

.1 підготовка та проведення переходу, зокрема:

.1.1 тлумачення та застосування інформації, отримуваної з карт;

.1.2 визначення місцезнаходження у прибережних водах;

.1.3 застосування основної інформації, отримуваної з таблиць припливів та інших морських навігаційних посібників;

.1.4 перевірка та експлуатація обладнання на містку;

.1.5 перевірка магнітних та гірокомпасів;

.1.6 оцінка наявної метеорологічної інформації;

.1.7 використання небесних тіл для визначення місцезнаходження судна;

.1.8 визначення поправок компаса з використанням морехідної астрономії та берегових орієнтирів; а також

.1.9 виконання обчислювань для плавання на строк до 24 годин;

.2 використання та застосування інформації, отриманої від радіонавігаційних систем;

.3 робота з радіолокатором, ЗАРП і ЕКНІС та застосування радіолокаційної інформації для судноводіння і запобігання зіткненню;

.4 використання рухової установки та системи управління стерном для напрямку руху та швидкості судна;

.5 застосування порядку і процедур несення ходової навігаційної вахти;

.6 виконання маневрів, необхідних для порятунку людей за бортом;

.7 вжиття заходів у випадку неминучої аварійної ситуації (наприклад, під час пожежі, зіткнення, посадки на мілину) та безпосередньо після аварії;

.8 вжиття заходів у випадку несправності чи відмови головних вузлів обладнання або установок (наприклад, стернового пристрою, енергетичної установки, навігаційних систем);

.9 здійснення радіозв'язку, візуальної та звукової сигналізації в звичайних та аварійних ситуаціях; а також

.10 контроль та експлуатація систем безпеки і аварійно-попереджувальної сигналізації, в тому числі внутрішньосудновий зв'язок.

12. Оцінка здібностей та навичок несення ходової навігаційної вахти повинна:

.1 проводитися на основі критеріїв для оцінки компетентності для функції судноводіння, викладених у таблиці A-II/1;

.2 забезпечувати, щоб кандидат виконував обов'язки з несення ходової навігаційної вахти відповідно до Принципів несення безпечної ходової навігаційної вахти (розділ A-VIII/2, частина 4-1) та Керівництва з несення ходової навігаційної вахти (розділ B-VIII/2,частина 4-1).

Оцінка компетентності

13. Стандарт компетентності, якого необхідно досягнути для дипломування вахтового помічника капітана, викладений у таблиці A-II/1. Стандарт встановлює необхідні знання та навички і застосування цих знань та навичок до стандарту роботи, який вимагається на судні.

14. Обсяг знань нерозривно пов'язаний з концепцією компетентності. Тому оцінка компетентності повинна охоплювати більш ніж першочергові технічні вимоги стосовно роботи, навички та завдання, які мають виконуватися, і повинна відображати більш широкі аспекти, необхідні для того, щоб повною мірою відповідати тому, що очікується від компетентної роботи командного складу судна. Це включає відповідні знання, теорію, принципи та пізнавальні здібності, які, різною мірою, підводять фундамент під всі рівні компетентності. Це також охоплює професійні навички в тому, що робити, як і коли робити, і чому це треба робити. За умови правильного застосування це буде сприяти забезпеченню того, щоб кандидат зміг:

.1 кваліфіковано виконувати роботу на різних суднах та в широкому спектрі обставин;

.2 передбачати надзвичайні ситуації, бути готовим до них та вживати необхідні дії з їх усунення; та

.3 адаптуватися до нових та мінливих вимог.

15. Критерії для оцінки компетентності (колонка 4 таблиці A-II/1) визначають, перед усім, за результатами, найважливіші аспекти компетентної роботи. Ці аспекти виражені таким чином, що оцінка роботи кандидата може бути зіставлена з ними, та повинна бути належним чином відображена документально у Книзі реєстрації підготовки.

16. Оцінка компетентності - це процес:

.1 збирання достатніх, дійсних та надійних доказів знань кандидата, його розуміння та професійних навичок для виконання завдань, обов'язків та несення відповідальності, перелічених у колонці 1 таблиці A-II/1; і

.2 зіставлення цих доказів з зазначеними в стандарті критеріями.

17. Організація оцінки компетентності повинна бути такою, щоб враховувати різні методи оцінки, які можуть надати різні типи доказу компетентності кандидатів, наприклад:

.1 безпосередній нагляд за робочою діяльністю (в тому числі стаж роботи на суднах);

.2 перевірка уміння/ професійних навичок/компетентності;

.3 проекти та доручення;

.4 докази на підставі попереднього досвіду роботи; а також

.5 техніка письмових, усних та комп'ютерних опитувань.

18. Один чи більше з перших чотирьох методів, перелічених вище, майже неминуче повинен бути використаний для забезпечення доказу здібності, додатково до відповідної техніки опитування, щоб надати доказ у підтримку знань та розуміння.

Підготовка відносно морехідної астрономії

19. Наступні сфери узагальнюють рекомендовану підготовку відносно морехідної астрономії:

.1 правильно налагоджувати секстан для коригування помилок;

.2 визначити правильне зчитування показників секстану відносно висоти небесних тіл;

.3 точно обчислити поправки висот світил з використанням переважного методу;

.4 підрахувати час меридіональної висоти сонця;

.5 обчислити широту за допомогою Полярної зірки або меридіональної висоти сонця;

.6 точне прокладання лінії(й) місцеположення та визначення місцезнаходження судна;

.7 визначення часу видимого сходу/заходу сонця з використанням переважного методу;

.8 визначити та вибрати найбільш прийнятні небесні тіла під час сутінок;

.9 визначити помилку компаса за допомогою азимуту або амплітуди, з використанням переважного методу;

.10 морехідна астрономія, яка вимагається для підтримки необхідної компетентності з зазначених вище пунктів з 19.1 по 19.9.

20. Підготовка відносно морехідної астрономії може включати використання електронного морського астрономічного щорічника та програмного забезпечення для обчислювань у морехідній астрономії.

Розділ B-II/2

Керівництво стосовно дипломування капітанів та старших помічників капітана суден валовою місткістю 500 або більше

(Див. розділ B-II/1 для керівництва.)

Розділ B-II/3

Керівництво стосовно дипломування вахтових помічників капітана та капітанів суден валовою місткістю менше 500

(Див. розділ B-II/1 для керівництва.)

Розділ B-II/4

Керівництво стосовно підготовки та дипломування осіб рядового складу, які несуть ходову навігаційну вахту

1. Додатково до вимог, перелічених у таблиці A-II/4 цього Кодексу, Сторони закликаються, з міркувань безпеки, включати наступні питання до підготовки осіб рядового складу, які несуть ходову навігаційну вахту:

.1 початкове знання Міжнародних правил запобігання зіткненню суден у морі 1972 року з поправками;

.2 установка лоцманського трапа;

.3 розуміння команд, які подаються на стерно лоцманами англійською мовою;

.4 підготовка фахівців з рятувальних шлюпок і плотів, та чергових шлюпок;

.5 допоміжні обов'язки під час швартування та відшвартування, а також під час операцій з буксирування;

.6 початкове знання постановки на якір;

.7 початкове знання небезпечних вантажів;

.8 початкове знання процедур з розміщення вантажу та заходів стосовно доставки запасів на судно; а також

.9 початкове знання робіт палубної команди та інструментів, що використовуються на палубі.

Розділ B-II/5

Керівництво стосовно дипломування осіб рядового складу у якості матроса першого класу

Підготовка на судні повинна бути відображена документально у схваленій Книзі реєстрації підготовки.

Розділ B-III/1

Керівництво стосовно дипломування вахтових механіків суден з машинним відділенням, що обслуговується традиційно або періодично не обслуговується

1. Інструменти, згадані у таблиці A-III/1, повинні включати ручні інструменти, звичайне вимірювальне обладнання, токарні, свердлувальні і фрезерні станки та зварювальне обладнання.

2. Підготовка в майстернях на березі може проводитися в навчальному закладі або у схваленій майстерні.

3. Підготовка на суднах повинна бути відповідним чином відображена документально в Книзі реєстрації підготовки кваліфікованими екзаменаторами.

Розділ B-III/2

Керівництво стосовно дипломування старших механіків та других механіків суден з головною руховою установкою потужністю 3000 кВт або більше

(Положення відсутні)

Керівництво стосовно підготовки персоналу машинного відділення, що має обов'язки на рівні управління з експлуатації та забезпечення безпеки електричної силової установки напругою понад 1000 вольт.

1. Підготовка персоналу машинного відділення, що має обов'язки на рівні управління з експлуатації та забезпеченню безпеки електричної силової установки напругою понад 1000 вольт, повинна щонайменш охоплювати:

.1 функціональні та експлуатаційні вимоги, а також вимоги з безпеки стосовно суднової високовольтної системи;

.2 призначення належним чином кваліфікованого персоналу для виконання технічного обслуговування та ремонту різних типів високовольтних розподільних пристроїв;

.3 вживання необхідних заходів з усунення несправностей у високовольтній системі;

.4 розробка комплексу заходів з переключення для ізоляції компонентів високовольтної системи;

.5 вибір відповідної апаратури для ізоляції та перевірки високовольтного обладнання;

.6 виконання процедур з переключення та ізоляції у судновій високовольтній системі, користуючись документацією з безпеки; а також

.7 виконання перевірок опору ізоляції та індексів поляризації на високовольтному обладнанні.

Розділ B-III/3

Керівництво стосовно дипломування старших механіків та других механіків суден з головною руховою установкою потужністю від 750 до 3000 кВт

(Положення відсутні)

Розділ B-III/4

Керівництво стосовно підготовки та дипломування осіб рядового складу машинної вахти суден з машинним відділенням, що обслуговується традиційно або періодично не обслуговується

1. Додатково до вимог, зазначених у розділі A-III/4 цього Кодексу, Сторонам рекомендується, з міркувань безпеки, до включення наступних питань до підготовки осіб рядового складу машинної вахти:

.1 початкове знання звичайних операцій з такими системами, як лляльна, баластна та вантажна системи;

.2 початкове знання електричних установок та пов'язаних з ними небезпек;

.3 початкове знання технічного обслуговування та ремонту механізмів, а також використовуваних у машинному відділенні інструментів; та

.4 початкове знання розміщення вантажу та заходів стосовно доставки запасів на судно.

Розділ B-III/5

Керівництво стосовно дипломування осіб рядового складу у якості моториста першого класу

Підготовка на судні повинна бути відображена документально в схваленій Книзі реєстрації підготовки.

Розділ B-III/6

Керівництво стосовно підготовки та дипломування електромеханіків

Додатково до вимог, вказаних у таблиці A-III/6 цього Кодексу, Сторонам рекомендується враховувати у своїх навчальних програмах резолюцію A.702(17) стосовно Керівництва з технічного обслуговування та ремонту радіообладнання для Глобальної системи зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ).

Розділ B-III/7

Керівництво стосовно підготовки та дипломування електриків суднових

(Положення відсутні)

Розділ B-IV/1

Керівництво стосовно застосування глави IV

(Положення відсутні)

Розділ B-IV/2

Керівництво стосовно підготовки та дипломування радіооператорів Глобальної морської системи зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ)

ПІДГОТОВКА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ДИПЛОМА РАДІОЕЛЕКТРОНІКА ПЕРШОГО КЛАСУ

Загальні положення

1. До початку підготовки кандидат повинен задовольняти вимогам щодо придатності за станом здоров'я, особливо слуху, зору та мовлення.

2. Підготовка повинна відповідати чинним положенням Конвенції ПДНВ, Регламенту радіозв'язку, який є додатком до Міжнародної конвенції електрозв'язку (Регламент радіозв'язку) та Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (Конвенція СОЛАС), звертаючи особливу увагу на положення стосовно Глобальної морської системи зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ). Під час розробки вимог стосовно підготовки необхідно враховувати, щонайменш, знання та підготовку, наведені в пунктах 3 - 14 нижче.

Теорія

3. Знання загальних принципів та основних факторів, необхідних для безпечного та ефективного використання всіх підсистем та обладнання, що вимагаються в ГМЗЛБ, достатнє для виконання положень про практичну підготовку, наведених нижче у пункті 13.

4. Знання використання, експлуатації та районів обслуговування підсистем ГМЗЛБ, у тому числі характеристики системи супутникового зв'язку, систем навігаційних та метеорологічних попереджень і вибору належних ліній зв'язку.

5. Знання основних законів електрики та теорії радіо і електроніки, достатніх для виконання положень, наведених у пунктах 6 - 10 нижче.

6. Теоретичне знання обладнання радіозв'язку ГМЗЛБ, включаючи вузькосмугові літеродрукувальні телеграфні та радіотелефонні передавачі й приймачі, пристрої цифрового вибіркового виклику, суднові земні станції, аварійні радіобуї-покажчики місцезнаходження (АРБ), морські антенні системи, радіообладнання рятувальних шлюпок та плотів з усіма допоміжними приладами, у тому числі джерелами живлення, а також загальне знання іншого обладнання, що звичайно використовується для радіонавігації, приділяючи особливу увагу вмінню підтримувати обладнання у робочому стані.

7. Знання факторів, що впливають на надійність і працездатність системи, а також процедур технічного обслуговування і належного використання контрольно-вимірювального обладнання.

8. Знання мікропроцесорів та діагностики відмов у системах, що використовують мікропроцесори.

9. Знання систем управління в радіообладнанні ГМЗЛБ, в тому числі перевірка і аналіз.

10. Вміння користуватися програмним забезпеченням комп'ютерів радіообладнання ГМЗЛБ та методів усунення відмов, спричинених збоєм програмного забезпечення обладнання.

Правила й документація

11. Знання:

.1 Конвенції СОЛАС та Регламенту радіозв'язку, звертаючи особливу увагу на:

.1.1 радіозв'язок у разі лиха, терміновості та для забезпечення безпеки;

.1.2 запобігання шкідливим перешкодам, особливо під час радіообміну у разі лиха та для забезпечення безпеки; а також

.1.3 запобігання несанкціонованим передачам;

.2 інших документів, що стосуються експлуатаційних процедур та процедур зв'язку у разі лиха, для забезпечення безпеки та обміну суспільною кореспонденцією, зокрема оплата повідомлень, навігаційні попередження і прогнози погоди в Морській рухомій службі та Морській рухомій супутниковій службі; а також

.3 використання Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського розмовника ІМО.

Несення вахти і процедури зв'язку

12. Знання та підготовка стосовно:

.1 процедур зв'язку та підтримання дисципліни для запобігання перешкодам у підсистемах ГМЗЛБ;

.2 процедур використання інформації про розповсюдження радіохвиль з метою встановлення оптимальних частот для зв'язку;

.3 несення радіовахти, що стосується всіх підсистем ГМЗЛБ, здійснення радіообміну, особливо такого, який стосується передачі повідомлень у разі лиха, терміновості, для забезпечення безпеки, а також ведення записів радіообміну;

.4 використання міжнародного фонетичного алфавіту;

.5 нагляду на частоті лиха, одночасно спостерігаючи або працюючи на, щонайменш, ще одній іншій частоті;

.6 систем суднових повідомлень та процедур участі в них;

.7 процедур радіозв'язку, викладених у Керівництві з міжнародного авіаційного та морського пошуку та порятунку (КМАМПС);

.8 організації та порядку надання медичної допомоги за допомогою радіо; а також

.9 причин хибних сигналів лиха та засобів їх запобігання.

Практична підготовка

13. Практична підготовка, що супроводжується відповідною лабораторною роботою, повинна забезпечуватися з таких питань:

.1 правильна та ефективна експлуатація всіх підсистем та обладнання ГМЗЛБ за умов нормального розповсюдження радіохвиль і умов звичайних перешкод;

.2 безпечна експлуатація всього обладнання зв'язку ГМЗЛБ та допоміжних пристроїв, в тому числі заходи безпеки;

.3 навички належної та точної роботи на клавіатурі з метою задовільно здійснювати обмін радіоповідомленнями;

.4 робочі методи:

.4.1 настройки приймача та передавача на належний режим роботи, зокрема цифровий вибірковий виклик та літеродрукувальна телеграфія;

.4.2 настройки і переорієнтація антен;

.4.3 використання радіообладнання рятувальних засобів; та

.4.4 використання аварійних радіобуїв-покажчиків місцезнаходження (АРБ);

.5 якщо необхідно, установка, ремонт і технічне обслуговування антен;

.6 уміння читати та розуміти наочні монтажні схеми, блок-схеми та принципові схеми;

.7 використання та догляд за тими інструментами і контрольно-вимірювальними приладами, які необхідні для проведення технічного обслуговування та ремонту електронної апаратури у морі;

.8 методи ручної пайки та розпайки, у тому числі пристроїв з напівпровідниками та сучасних ланцюгів, а також здібність визначати, чи придатний контур до ручної пайки та розпайки;

.9 виявлення несправностей та ремонт на рівні компонентів, коли це є практично можливо, та на рівні прилад/модуль у інших випадках;

.10 виявлення і усунення умов, що сприяють виникненню несправностей;

.11 процедури технічного обслуговування та ремонту (як профілактичного, так і з усунення несправностей) всього обладнання зв'язку ГМЗЛБ та радіонавігаційного обладнання; а також

.12 методи зменшення електричних та електромагнітних перешкод, таких як заземлення, екранування і шунтування.

Різне

14. Знання та/або підготовка у сфері:

.1 англійської мови, як письмової, так і усної, з метою здійснення задовільного спілкування, пов'язаного з охороною людського життя на морі;

.2 географії світу, особливо що стосується основних судноплавних шляхів, послуг рятувально-координаційних центрів (РКЦ) та ліній зв'язку, що їх стосуються;

.3 виживання на морі, експлуатації рятувальних шлюпок, чергових шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих рятувальних засобів і їх обладнання та постачання, особливо в частині радіообладнання рятувальних засобів;

.4 запобігання пожежам та боротьби з пожежами, звертаючи особливу увагу на радіоустановку;

.5 заходів попередження для забезпечення безпеки судна та персоналу в зв'язку з небезпеками, які виникають під час використання радіообладнання, зокрема небезпеки, викликані електричними, радіаційними, хімічними і механічними джерелами;

.6 надання першої допомоги, в тому числі вживання штучного дихання і масажу серця; а також

.7 всесвітнього координованого часу (UTC), світових часових поясів та міжнародної лінії зміни дат.

ПІДГОТОВКА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ДИПЛОМА РАДІОЕЛЕКТРОНІКА ДРУГОГО КЛАСУ

Загальні положення

15. До початку підготовки, кандидат повинен задовольняти вимогам щодо придатності за станом здоров'я, особливо слуху, зору та мовлення.

16. Підготовка повинна відповідати чинним положенням Конвенції ПДНВ та Конвенції СОЛАС, звертаючи особливу увагу на положення стосовно Глобальної морської системи зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ). Під час розробки вимог стосовно підготовки необхідно враховувати, щонайменш, знання та підготовку, наведені в пунктах 17 - 28 нижче.

Теорія

17. Знання загальних принципів та основних факторів, необхідних для безпечного і ефективного використання всіх підсистем та обладнання, що вимагаються в ГМЗЛБ, достатнє для виконання положень про практичну підготовку, наведених у пункті 27 нижче.

18. Знання використання, експлуатації та районів обслуговування підсистем ГМЗЛБ, в тому числі характеристики системи супутникового зв'язку, систем навігаційних і метеорологічних попереджень і вибору належних ліній зв'язку.

19. Знання основних законів електрики та теорії радіо і електроніки, достатніх для виконання положень, наведених у пунктах 20 - 24, наведених нижче.

20. Загальне теоретичне знання обладнання радіозв'язку ГМЗЛБ, включаючи вузькосмугові літеродрукувальні телеграфні та радіотелефонні передавачі й приймачі, пристрої цифрового вибіркового виклику, суднові земні станції, аварійні радіобуї-покажчики місцезнаходження (АРБ), морські антенні системи, радіообладнання рятувальних шлюпок та плотів з усіма допоміжними приладами, у тому числі джерелами живлення, а також загальне знання іншого обладнання, що звичайно використовується для радіонавігації, приділяючи особливу увагу вмінню підтримувати обладнання у робочому стані.

21. Загальне знання факторів, що впливають на надійність, працездатність, технічне обслуговування систем, а також належне використання випробувального обладнання.

22. Загальне знання мікропроцесорів та діагностики відмов систем, що використовують мікропроцесори.

23. Загальне знання систем управління в радіообладнанні ГМЗЛБ, у тому числі перевірка і аналіз.

24. Вміння користуватися програмним забезпеченням комп'ютерів радіообладнання ГМЗЛБ та методів усунення відмов, спричинених збоєм програмного забезпечення обладнання.

Правила і документація

25. Знання:

.1 Конвенції СОЛАС та Регламенту радіозв'язку, звертаючи особливу увагу на:

.1.1 радіозв'язок у разі лиха, терміновості та для забезпечення безпеки;

.1.2 запобігання шкідливим перешкодам, особливо під час радіообміну у випадку лиха та для забезпечення безпеки; а також

.1.3 запобігання несанкціонованим передачам;

.2 інших документів, що стосуються експлуатаційних процедур та процедур зв'язку у разі лиха, для забезпечення безпеки та обміну суспільною кореспонденцією, зокрема оплата повідомлень, навігаційні попередження і прогнози погоди в Морській рухомій службі та Морській рухомій супутниковій службі; а також

.3 використання Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського розмовника ІМО.

Несення вахти і процедури зв'язку

26. Слід забезпечити підготовку за такими напрямками:

.1 процедури зв'язку та підтримання дисципліни для запобігання перешкодам у підсистемах ГМЗЛБ;

.2 процедури використання інформації про розповсюдження радіохвиль з метою встановлення оптимальних частот для зв'язку;

.3 несення радіовахти, що стосується всіх підсистем ГМЗЛБ, здійснення радіообміну, особливо такого, який стосується порядку передачі повідомлень у разі лиха, терміновості та для забезпечення безпеки, а також ведення записів радіообміну;

.4 використання міжнародного фонетичного алфавіту;

.5 нагляд на частоті лиха, одночасно спостерігаючи або працюючи на, щонайменш, ще одній іншій частоті;

.6 системи суднових повідомлень та процедур участі в них;

.7 процедури радіозв'язку, викладені у Керівництві з міжнародного авіаційного та морського пошуку та порятунку (КМАМПС);

.8 організація та порядок надання медичної допомоги по радіо; а також

.9 причини хибних сигналів лиха та засоби їх запобігання.

Практична підготовка

27. Практична підготовка, супроводжувана відповідною лабораторною роботою, повинна забезпечуватися з таких питань:

.1 правильна та ефективна експлуатація всіх підсистем та обладнання ГМЗЛБ за нормальних умов розповсюдження радіохвиль і умов звичайних перешкод;

.2 безпечна експлуатація всього обладнання зв'язку ГМЗЛБ та допоміжних пристроїв, в тому числі заходи безпеки;

.3 навички належної та точної роботи на клавіатурі з метою задовільно здійснювати обмін радіоповідомленнями;

.4 робочі методи:

.4.1 настройки приймача та передавача на належний режим роботи, зокрема цифровий вибірковий виклик та літеродрукувальна телеграфія;

.4.2 настройки і переорієнтація антен;

.4.3 використання радіообладнання рятувальних засобів; та

.4.4 використання аварійних радіобуїв-покажчиків місцезнаходження (АРБ);

.5 якщо необхідно, установка, ремонт і технічне обслуговування антен;

.6 уміння читати та розуміти наочні монтажні схеми, блок-схеми і схеми з'єднання модулів;

.7 використання та догляд за тими інструментами і контрольно-вимірювальними приладами, які необхідні для проведення технічного обслуговування та ремонту електронної апаратури в морі на рівні заміни блоків чи модулів;

.8 основні методи ручної пайки і розпайки та їх обмеження;

.9 виявлення несправностей та ремонт на рівні прилад/модуль;

.10 виявлення і усунення умов, що сприяють виникненню несправностей;

.11 основні процедури технічного обслуговування та ремонту (як профілактичного, так і з усунення несправностей) всього обладнання зв'язку ГМЗЛБ та радіонавігаційного обладнання; а також

.12 методи зменшення електричних та електромагнітних перешкод, таких як заземлення, екранування і шунтування.

Різне

28. Знання та/або підготовка у сфері:

.1 англійської мови, як письмової, так і усної, з метою здійснення задовільного спілкування, пов'язаного з охороною людського життя на морі;

.2 географії світу, особливо стосовно основних судноплавних шляхів, послуг рятувально-координаційних центрів (РКЦ) та ліній зв'язку, що їх стосуються;

.3 виживання на морі, експлуатації рятувальних шлюпок, чергових шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих рятувальних засобів і їх обладнання та постачання, особливо в частині радіообладнання рятувальних засобів;

.4 запобігання пожежам та боротьби з пожежами, звертаючи особливу увагу на радіоустановку;

.5 заходів попередження стосовно забезпечення безпеки судна та персоналу в зв'язку з небезпеками, які виникають під час використання радіообладнання, в тому числі небезпеки, викликані електричними, радіаційними, хімічними та механічними джерелами;

.6 надання першої допомоги, зокрема вживання штучного дихання і масажу серця; а також

.7 всесвітнього координованого часу (UTC), світових часових поясів та міжнародної лінії зміни дат.

ПІДГОТОВКА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЗАГАЛЬНОГО ДИПЛОМА ОПЕРАТОРА

Загальні положення

29. До початку підготовки кандидат повинен задовольняти вимогам щодо придатності за станом здоров'я, особливо слуху, зору та мовлення.

30. Підготовка повинна відповідати чинним положенням Конвенції ПДНВ, Регламенту радіозв'язку та Конвенції СОЛАС, звертаючи особливу увагу на положення стосовно Глобальної морської системи зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ). Під час розробки вимог стосовно підготовки необхідно враховувати, щонайменш, знання та підготовку, наведені у пунктах 31 - 36 нижче.

Теорія

31. Знання загальних принципів та основних факторів, необхідних для безпечного і ефективного використання всіх підсистем та обладнання, що вимагаються в ГМЗЛБ, достатнє для виконання положень про практичну підготовку, наведених у пункті 35 нижче.

32. Знання використання, експлуатації та районів обслуговування підсистем ГМЗЛБ, в тому числі характеристики систем супутникового зв'язку, систем навігаційних і метеорологічних попереджень і вибір належних ліній зв'язку.

Правила і документація

33. Знання:

.1 Конвенції СОЛАС та Регламенту радіозв'язку, звертаючи особливу увагу на:

.1.1 радіозв'язок у разі лиха, терміновості та для забезпечення безпеки;

.1.2 запобігання шкідливим перешкодам, особливо в радіообміні у разі лиха та для забезпечення безпеки; а також

.1.3 запобігання несанкціонованим передачам;

.2 інших документів, що стосуються експлуатаційних процедур зв'язку у разі лиха, для забезпечення безпеки та обміну суспільною кореспонденцією, в тому числі оплата повідомлень, навігаційні попередження і прогнози погоди в Морській рухомій службі та Морській рухомій супутниковій службі; а також

.3 використання Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського розмовника ІМО.

Несення вахти і процедури зв'язку

34. Слід забезпечити підготовку у таких сферах:

.1 процедури зв'язку та підтримання дисципліни для запобігання перешкодам у підсистемах ГМЗЛБ;

.2 процедури використання інформації про розповсюдження радіохвиль з метою встановлення оптимальних частот для зв'язку;

.3 несення радіовахти, що стосується всіх підсистем ГМЗЛБ, здійснення радіообміну, особливо такого, який стосується порядку передачі повідомлень у разі лиха, терміновості, для забезпечення безпеки, а також ведення записів радіообміну;

.4 використання міжнародного фонетичного алфавіту;

.5 нагляд на частоті лиха, одночасно спостерігаючи або працюючи на, щонайменш, ще одній іншій частоті;

.6 системи суднових повідомлень та процедури участі в них;

.7 процедури радіозв'язку, викладені у Керівництві з міжнародного авіаційного та морського пошуку та порятунку (КМАМПП);

.8 організація та порядок надання медичної допомоги за допомогою радіо; а також

.9 причини хибних сигналів лиха та засоби їх запобігання.

Практична підготовка

35. Практична підготовка повинна бути забезпечена у таких сферах:

.1 правильна та ефективна експлуатація всіх підсистем та обладнання ГМЗЛБ за нормальних умов розповсюдження радіохвиль і умов звичайних перешкод;

.2 безпечна експлуатація всього обладнання зв'язку ГМЗЛБ та допоміжних пристроїв, в тому числі заходи безпеки;

.3 навички належної та точної роботи на клавіатурі з метою задовільного здійснення обміну радіоповідомленнями; а також

.4 робочі методи:

.4.1 настройки приймача та передавача на належний режим роботи, зокрема цифровий вибірковий виклик та літеродрукувальну телеграфію;

.4.2 настройки та переорієнтації антени;

.4.3 використання радіообладнання рятувальних засобів; та

.4.4 використання аварійних радіобуїв-покажчиків місцезнаходження (АРБ).

Різне

36. Знання та (або) підготовка у сфері:

.1 англійської мови, як письмової, так і усної, з метою здійснення задовільного спілкування, пов'язаного з охороною людського життя на морі;

.2 географії світу, особливо основних судноплавних шляхів, послуг рятувально-координаційних центрів (РКЦ) та ліній зв'язку, що їх стосуються;

.3 виживання на морі, експлуатації рятувальних шлюпок, чергових шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих рятувальних засобів і їх обладнання та постачання, особливо в частині радіообладнання рятувальних засобів;

.4 запобігання пожежам та боротьби з пожежею, звертаючи особливу увагу на радіоустановку;

.5 заходів попередження для забезпечення безпеки судна та персоналу в зв'язку з небезпеками, які виникають під час використання радіообладнання, в тому числі небезпеки, викликані електричними, радіаційними, хімічними і механічними джерелами;

.6 надання першої допомоги, зокрема застосування штучного дихання та масажу серця; а також

.7 всесвітнього координованого часу (UTC), світових часових поясів та міжнародної лінії зміни дат.

ПІДГОТОВКА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ОБМЕЖЕНОГО ДИПЛОМА ОПЕРАТОРА

Загальні положення

37. До початку підготовки кандидат повинен задовольняти вимогам щодо придатності за станом здоров'я, особливо слуху, зору та мовлення.

38. Підготовка повинна відповідати чинним положенням Конвенції ПДНВ, Регламенту радіозв'язку та Конвенції СОЛАС, звертаючи особливу увагу на положення стосовно Глобальної морської системи зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ). Під час розробки вимог стосовно підготовки необхідно враховувати, щонайменш, знання та підготовку, наведені у пунктах 39 - 44 нижче.

Теорія

39. Знання загальних принципів та основних факторів, зокрема обмеження дальності розповсюдження УКХ та вплив висоти антени, необхідних для безпечного і ефективного використання всіх підсистем та обладнання, які вимагаються в ГМЗЛБ у морському районі A1, достатнє для забезпечення підготовки, зазначеної в пункті 43 нижче.

40. Знання використання, експлуатації і районів обслуговування підсистем ГМЗЛБ у морському районі A1, наприклад, систем навігаційних та метеорологічних попереджень і належних ліній зв'язку.

Правила і документація

41. Знання:

.1 тих частин Конвенції СОЛАС та Регламенту радіозв'язку, що стосуються морського району A1, звертаючи особливу увагу на:

.1.1 радіозв'язок у разі лиха, терміновості та для забезпечення безпеки;

.1.2 запобігання шкідливим перешкодам, особливо в радіообміні у разі лиха та для забезпечення безпеки; та

.1.3 запобігання несанкціонованим передачам;

.2 інших документів, що стосуються експлуатаційних процедур та процедур зв'язку у разі лиха, для забезпечення безпеки та обміну суспільною кореспонденцією, в тому числі оплата повідомлень, навігаційні попередження і прогнози погоди в Морській рухомій службі та Морській рухомій супутниковій службі морського району A1; та

.3 використання Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського розмовника ІМО.

Несення вахти і відповідні процедури

42. Повинна бути забезпечена підготовка у наступних сферах:

.1 процедури зв'язку та підтримання дисципліни для запобігання перешкодам у підсистемах ГМЗЛБ, використовуваних у морському районі A1;

.2 процедури зв'язку в діапазоні УКХ для:

.2.1 несення радіовахти, здійснення радіообміну, особливо такого, що стосується порядку передачі повідомлень у разі лиха, терміновості, для забезпечення безпеки, а також ведення записів радіообміну;

.2.2 нагляду на частоті лиха, одночасно спостерігаючи або працюючи на, щонайменш, ще одній іншій частоті; та

.2.3 системи цифрового вибіркового виклику;

.3 використання міжнародного фонетичного алфавіту;

.4 системи суднових повідомлень та процедури участі в них;

.5 процедури радіозв'язку у діапазоні УКХ викладені у Керівництві з міжнародного авіаційного та морського пошуку та порятунку (КМАМПП);

.6 організація та порядок надання медичної допомоги за допомогою радіо; а також

.7 причини хибних сигналів лиха та засоби їх запобігання.

Практична підготовка

43. Повинна бути забезпечена практична підготовка у наступних сферах:

.1 правильна і ефективна експлуатація усіх підсистем та обладнання ГМЗЛБ, встановлених для суден, які здійснюють плавання в морському районі A1, в умовах нормального розповсюдження радіохвиль і умовах звичайних перешкод;

.2 безпечна експлуатація відповідного обладнання зв'язку ГМЗЛБ та допоміжних пристроїв, зокрема заходи безпеки; та

.3 робочі методи для використання:

.3.1 діапазонів УКХ, в тому числі належну настройку каналів, заглушення шуму та вибір режиму роботи;

.3.2 радіообладнання рятувальних засобів;

.3.3 аварійних радіобуїв-покажчиків місцезнаходження (АРБ); а також

.3.4 приймачів НАВТЕКС.

Різне

44. Знання та (або) підготовка у сфері:

.1 англійської мови, як письмової, так і усної, з метою здійснення задовільного спілкування, пов'язаного з охороною людського життя на морі;

.2 послуг рятувально-координаційних центрів (РКЦ) та ліній зв'язку, що їх стосуються;

.3 виживання на морі, експлуатації рятувальних шлюпок, чергових шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих рятувальних засобів і їх обладнання та постачання, особливо в частині радіообладнання рятувальних засобів;

.4 запобігання пожежам та боротьби з пожежами, звертаючи особливу увагу на радіоустановку;

.5 заходів попередження стосовно забезпечення безпеки судна та персоналу в зв'язку з небезпеками, які виникають під час використання радіообладнання, в тому числі небезпеки, викликані електричними, радіаційними, хімічними і механічними джерелами; та

.6 надання першої допомоги, зокрема застосування штучного дихання та масажу серця.

ПІДГОТОВКА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ УСТАНОВОК ГМЗЛБ НА СУДНАХ

Загальні положення

45. Звертається особлива увага на вимоги до технічного обслуговування та ремонту, що містяться у правилі V/15 Конвенції СОЛАС, та на резолюцію ІМО A.702 (17) - Керівництво з технічного обслуговування та ремонту радіообладнання ГМЗЛБ морських районів A3 та A4, яка у своєму додатку містить наступне положення:

"4.2 Особа, призначена виконувати функції зі забезпечення технічного обслуговування та ремонту електронного обладнання в морі, повинна мати або відповідний диплом, передбачений Регламентом радіозв'язку, або мати достатню кваліфікацію для виконання технічного обслуговування та ремонту електронного обладнання в морі, підтверджену Адміністрацією, з урахуванням рекомендацій Організації стосовно підготовки таких фахівців."

46. Для відповідного використання Адміністраціями, передбачається наступне керівництво з еквівалентної кваліфікації у сфері технічного обслуговування та ремонту електронного обладнання.

47. Рекомендована нижче підготовка не надає фахівцеві кваліфікацію для роботи в якості оператора радіообладнання ГМЗЛБ, якщо він не має належного диплома радіооператора.

Підготовка з технічного обслуговування та ремонту, еквівалентна диплому радіоелектроніка першого класу

48. Під час визначення підготовки з технічного обслуговування та ремонту, еквівалентної диплому радіоелектроніка першого класу:

.1 теоретична підготовка повинна охоплювати, щонайменш, питання, наведені у пунктах 3 - 10;

.2 практична підготовка повинна охоплювати, щонайменш, питання, наведені у пункті 13; та

.3 різносторонні знання повинні охоплювати, щонайменш, питання, наведені у пункті 14.

Підготовка з технічного обслуговування та ремонту, еквівалентна диплому радіоелектроніка другого класу

49. Під час визначення підготовки з технічного обслуговування та ремонту, еквівалентної диплому радіоелектроніка другого класу:

.1 теоретична підготовка повинна охоплювати, щонайменш, питання, наведені у пунктах 17 - 24;

.2 практична підготовка повинна охоплювати, щонайменш, питання, наведені в пункті 27; та

.3 різносторонні знання повинні охоплювати, щонайменш, питання, наведені в пункті 28.

Розділ B-V/1

Керівництво стосовно підготовки та кваліфікації персоналу танкерів

Особа, яка є безпосередньо відповідальною

1. Термін "особа, яка є безпосередньо відповідальною", як застосовується у пунктах 3 і 5 правила V/1-1 та пункті 3 правила V/1-2, означає особу, уповноважену приймати рішення стосовно завантаження, розвантаження та застережні заходи під час перевезення, обробки вантажу, очищення танків або інших операцій, пов'язаних з вантажем.

Ознайомлювальна підготовка всього персоналу танкерів

2. Весь персонал танкерів повинен пройти ознайомлювальну підготовку на судні та, за необхідністю, на березі до того, як їм буде доручено виконання суднових обов'язків. Така підготовка повинна проводитися кваліфікованим персоналом, який має відповідний досвід стосовно обробки вантажів нафти, рідких хімічних речовин або зріджених газів, та який знає їхні характеристики, а також пов'язані з цим заходи безпеки. Підготовка повинна, щонайменш, охоплювати питання, викладені у пунктах 3 - 8 нижче.

Правила

3. Знання суднових правил та інструкцій, що забезпечують безпеку персоналу на борту танкера у порту та у морі.

Небезпеки для здоров'я та заходи застереження

4. Небезпека контакту зі шкірою; вдиху та випадкового проковтування вантажу; шкідливих властивостей вантажів, що перевозяться, нещасних випадків з членами персоналу та пов'язана з цим перша допомога; дії, що рекомендуються і забороняються при наданні першої допомоги.

Протипожежна безпека та боротьба з пожежею

5. Контроль за дотриманням обмежень стосовно куріння та приготування їжі; джерела займання; запобігання пожежі та вибуху; методи боротьби з пожежею; переносні вогнегасники та стаціонарні установки пожежогасіння.

Запобігання забрудненню

6. Процедури, яких необхідно дотримуватися для запобігання забрудненню повітря та води, а також заходи, які повинні вживатися у випадку розливу.

Захисне спорядження та його використання

7. Належне використання захисного одягу та спорядження, засобів приведення до свідомості, спорядження для евакуації та порятунку.

Дії під час аварійних ситуацій

8. Знання процедур згідно планам дій в аварійних ситуаціях.

ДОКАЗ КВАЛІФІКАЦІЇ

9. Капітан кожного нафтового танкера, танкера-хімовоза та танкера-газовоза повинен пересвідчитися, що особа командного складу або інша особа, яка безпосередньо відповідає за вантаж, має належний диплом, виданий, підтверджений або подовжений, як це вимагається пунктом 3 правила V/1-1; пунктом 5 правила V/1-1 або пунктом 3 правила V/1-2, відповідно до випадку, та володіє достатнім практичним досвідом роботи на відповідному типі танкера, що забезпечує безпечне виконання цією особою командного складу або іншою особою своїх обов'язків.

КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО СХВАЛЕНОЇ ПІДГОТОВКИ НА СУДНІ

Загальні положення

10. Метою досвіду роботи на судні для отримання кваліфікації є надання підготовки та знань у галузі безпечного перевезення певних вантажів, що перевозяться на танкерах.

11. Для того, щоб відповідати вимогам до досвіду, що відповідає обов'язкам, які виконують моряки на танкері того типу, на якому вони працюють, як вказується у пункті 4.2.2 правила V/1-1, пункті 6.2.2 правила V/1-1 та пункті 4.2.2 правила V/1-2, підготовка на судні повинна:

.1 акцентуватися на "практичному досвіді" та співвідноситися з роботою моряка, тобто підготовка у складі палубної команди та машинного відділення може відрізнятися;

.2 проходити під наглядом члена персоналу, кваліфікованого та досвідченого з обробки, характеристик та заходів безпеки стосовно вантажу, який перевозиться на судні;

.3 проходити на танкері, що перевозить продукти, які відповідають шуканому свідоцтву фахівця/підтвердженню для роботи на танкері, та повинна бути такою, щоб при цьому було задіяне спеціальне обладнання, однак вона може частково проходити під час баластного рейсу у проміжках меж прийняттям вантажів;

.4 включати участь у щонайменше трьох вантажно-розвантажувальних операціях; та

.5 охоплювати, щонайменш, питання, викладені у "Критеріях підготовки на судні" в пункті 19.

12. Програма підготовки на судні, у жодному випадку, не повинна негативно впливати на безпеку руху або придатність судна до плавання.

Програма підготовки на судні

13. Особа, яка проходить підготовку, повинна перебувати на судні на понадштатній посаді (тобто особа, яка проходить підготовку, не буде мати жодних інших обов'язків крім того, що стосується програми підготовки та виконання обов'язків під час аварійних ситуацій).

14. Програма підготовки на судні повинна управлятися та координуватися компанією, що управляє судном, на якому повинна виконуватися робота для отримання стажу, а судно повинно бути призначене компанією як учбове судно.

15. Особа, яка проходить підготовку, повинна завжди знати двох конкретних осіб, які безпосередньо відповідають за управління програмою підготовки на судні. Перша з них є кваліфікованою особою командного складу судна, далі - особа командного складу судна, відповідальна за підготовку, яка від імені капітана повинна організовувати програму підготовки та наглядати за нею. Друга особа повинна бути особою, призначуваною компанією, далі - посадова особа компанії, відповідальна за підготовку, яка повинна нести загальну відповідальність за програму підготовки та за координацію з навчальними закладами.

16. Особа, яка проходить підготовку, повинна бути забезпечена схваленою Книгою реєстрації підготовки, щоб дозволити вести детальні записи про практичну підготовку та досвід, отримані на судні. Схвалена Книга реєстрації підготовки повинна складатися таким чином, щоб вона надавала детальну інформацію про завдання і обов'язки, які повинні виконуватися, та про здійснений прогрес у їх виконанні. Належним чином заповнена та скріплена підписом капітана схвалена Книга реєстрації підготовки забезпечить індивідуальне свідчення того, що структурована програма підготовки на судні була завершена, ведучи до видачі відповідного Свідоцтва про підготовку за розширеною програмою з вантажних операцій на танкері.

17. Під час схваленої підготовки на борту судна особа, яка проходить підготовку, повинна отримати інструктаж з питань завантаження, розвантаження, застережних заходів під час перевезення, обробки вантажу, очищення танків або інших вантажних операцій на танкері для забезпечення того, що отриманий досвід є, принаймні, еквівалентним тому, який може бути отриманий протягом трьох місяців звичайної роботи на судні.

18. Якщо не буде досягнуто три критерії стосовно завантаження та три стосовно розвантаження протягом одного місяця підготовки на судні, тоді необхідно подовжити період підготовки на судні, доки ці критерії не буде досягнуто на задовільному рівні.

Критерії підготовки на судні

19. Підготовка на судні повинна щонайменш забезпечити отримання знань та набуття досвіду, що стосується відповідного типу танкера, з наступного:

.1 Безпека

.1.1 Танкери усіх типів:

.1 Система управління безпекою на судні;

.2 Протипожежне обладнання та процедури з боротьби з пожежею стосовно певного вантажу;

.3 Процедури першої допомоги стосовно певного вантажу, зокрема Керівництво з надання першої медичної допомоги на суднах під час нещасних випадків, пов'язаних з небезпечними вантажами (КПМД);

.4 Пов'язані з судном/певним вантажем небезпеки, включаючи правила відносно паління, збіднене киснем середовище, "вуглеводневе сп'яніння" і токсичність;

.5 Система оцінки ризику;

.6 Дозвіл на роботу, в тому числі вогневі роботи та процедури входу до зачинених приміщень;

.7 Використання засобів індивідуального захисту;

.1.2 Додатково для танкерів-газовозів:

.1 Небезпеки та заходи застереження, пов'язані з обробкою та зберіганням вантажу при кріогенних температурах.

.2 Конструкція, вантаж, вантажні танки та трубопроводи

.2.1 Танкери усіх типів:

.1 Конструкція корпусу судна/танків та обмеження;

.2 Вантажні з'єднання;

.3 Властивості вантажів та небезпеки, пов'язані з типами вантажу, що перевозиться, у тому числі використання листів даних з безпеки матеріалів;

.4 Небезпеки вантажних операцій (таких як продувка/дегазація/очищення танків), які можуть впливати на системи вентиляції житлових приміщень, а також заходи для зниження таких небезпек;

.5 Конфігурація вантажної та баластної системи;

.6 Насоси та відповідне обладнання;

.7 Спеціальне обладнання, пов'язане з вантажними операціями;

.8 Відомості щодо конструкції танкерів та яким чином ці конструкції впливають на вантажні операції.

.2.2 Додатково для танкерів-газовозів:

.1 Розподіл та розділення вантажів, а також повітряні шлюзи для підтримки безпечних зон від проникнення газу;

.2 Вантажний танк, внутрішній бар'єр, простір для ізоляції, захисні клапани трубопроводів та системи випуску пару;

.3 Компресори парів вантажу та відповідне обладнання.

.3 Посадка та остійність

.3.1 Танкери усіх типів:

.1 Інформація стосовно остійності танкерів та обчислювальне обладнання;

.2 Важливість підтримки рівнів тиску у прийнятних межах;

.3 Небезпеки впливу вільної поверхні та переміщення рідин у танках.

.4 Вантажні операції

.4.1 Танкери усіх типів:

.1 Попереднє планування завантаження/застережних заходів під час перевезення, розвантаження/баластних операції;

.2 Ведення документації;

.3 Процедури пуску/зупинки, в тому числі аварійне вимкнення;

.4 Увага, яку необхідно звернути на швартовні пристрої під час вантажних операцій;

.5 Вимоги до продувки та інертизації та пов'язані з цим небезпеки;

.6 Завантаження, в тому числі операції з дозавантаження;

.7 Розвантаження, в тому числі операції з осушення та зачистки;

.8 Нагляд за вантажем під час вантажно-розвантажувальних операцій, зокрема відбір проб, якщо це можна вжити;

.9 Вимірювальні прилади та аварійно-попереджувальна сигналізація у танках;

.10 Небезпеки від електростатичного розряду та їх запобігання;

.11 Операції баластування та дебаластування;

.12 Вимоги до технічного обслуговування, зокрема огляд покриття.

.4.2 Додатково для танкерів-хімовозів:

.1 Полімеризація, сумісність вантажу, сумісність покриття танків та інші реакції;

.2 Функції інгібіторів та каталізаторів;

.3 Дисперсія пару/газу.

.4.3 Додатково для танкерів-газовозів:

.1 Полімеризація, сумісність вантажу, сумісність покриття танків та інші реакції;

.2 Функції інгібіторів та каталізаторів;

.3 Причини ефектів зворотного тиску та ефекти гідравлічного удару;

.4 Використання газу, що випаровується, у якості палива;

.5 Дисперсія пару/газу;

.6 Операції з продувки та охолодження;

.7 Експлуатація та технічне обслуговування обладнання для повторного зрідження газів;

.8 Розуміння та використання замкненої системи відкачки.

.4.4 Додатково для нафтових танкерів:

.1 Системи промивки резервуарів сирою нафтою.

.5 Мийка/очищення танків

.5.1 Танкери усіх типів

.1 Системи очищення танків та обладнання, що встановлено на танкері;

.2 Попереднє планування операцій з мийки/очищення танків;

.3 Процедури мийки танків, зокрема продувка та інертизація;

.4 Контроль за продуктами відстою/відходами.

.5 Електростатичні небезпеки;

.6 Вимоги до чистоти;

.7 Вимоги до технічного обслуговування.

.5.2 Додатково для танкерів-хімовозів

.1 Видалення інгібіторів та залишків;

.2 Використання абсорбції, миючих речовин та детергентів.

.5.3 Додатково для танкерів-газовозів:

.1 Видування гарячим газом/випаровування рідких залишків та процес регазифікації.

.6 Системи інертного газу

.6.1 Танкери усіх типів:

.1 Система(и) інертних газів та обладнання, встановлене на танкері;

.2 Небезпеки, пов'язані з приміщеннями продувки інертним газом, звертаючи особливу увагу на безпечний вхід до танків;

.3 Продувка, підтримка інертної атмосфери та операції з дегазації;

.4 Вимоги до технічного обслуговування.

.7 Контроль та запобігання забрудненню навколишнього середовища

.7.1 Танкери усіх типів:

.1 Міжнародні правила, правила Держави прапору судна та компанії, документація та плани;

.2 Робота систем та обладнання танкерів для попередження забруднення навколишнього середовища, зокрема моніторинг викидів;

.3 Робота обладнання танкерів для локалізації забруднення.

.8 Прилади та обладнання виявлення газу

.8.1 Танкери усіх типів:

.1 Використання та калібрування персональних, переносних та вмонтованих газоаналізаторів, звертаючи особливу увагу на обладнання контролю за киснем та вуглеводнем;

.2 Експлуатація, технічне обслуговування та обмеження вимірювання рівня вантажу у танку, сигналізатор системи аварійно-попереджувальної сигналізації рівня та системи вимірювання температури.

.8.2 Додатково для танкерів-газовозів:

.1 Експлуатація та технічне обслуговування обладнання, що вимірює температуру корпусу судна.

.9 Публікації

.9.1 Танкери усіх типів:

.1 Міжнародні публікації, публікації Держави прапору судна та компанії згідно з операціями танкера, зокрема СОЛАС, МАРПОЛ та відповідне практичне керівництво;

.2 Керівництво з експлуатації та технічного обслуговування відповідно до певного обладнання на судні;

.3 Встановлені промислові норми та кодекс з техніки безпеки (наприклад, Міжнародна палата судноплавства, Міжнародний форум морських нафтових компаній, Міжнародне товариство операторів газовозів і терміналів).

Розділ B-V/1-1

Керівництво стосовно підготовки та кваліфікації капітанів, осіб командного та рядового складу нафтових танкерів та танкерів-хімовозів

ПІДГОТОВКА ДЛЯ РОБОТИ НА НАФТОВИХ ТАНКЕРАХ

20. Підготовка, яка вимагається підпунктом 2.2 та 4.3 правила V/1-1 стосовно нафтових танкерів, повинна бути викладена в плані підготовки, який чітко виражає для всіх залучених сторін, цілі самої підготовки. Підготовка може проводитися на судні або, за необхідністю, на березі. Вона повинна бути доповнена практичною інструкцією на судні та, за необхідністю, на відповідній береговій базі. Вся підготовка та інструктаж повинні проводитися персоналом, який має належну кваліфікацію і досвід.

21. Якомога ефективніше повинні використовуватися керівництва з суднових операцій та обладнанню, фільми, відповідні наочні посібники, а також будь-яка можливість для обговорення тієї ролі, яку грають організація безпеки на борту судна, а також керівники та комітети з безпеки.

ПІДГОТОВКА ДЛЯ РОБОТИ НА ТАНКЕРАХ-ХІМОВОЗАХ

22. Підготовка, яка вимагається підпунктом 2.2 та 6.3 правила V/1-1 стосовно танкерів-хімовозів, повинна бути викладена в плані підготовки, який чітко виражає для всіх залучених сторін, цілі самої підготовки. Підготовка може проводитися на судні або, за необхідністю, на березі. Вона повинна бути доповнена практичною інструкцією на судні та, за необхідністю, на відповідній береговій базі. Вся підготовка та інструктаж повинні проводитися персоналом, який має належну кваліфікацію і досвід.

23. Якомога ефективніше повинні використовуватися керівництва з суднових операцій та обладнання, фільми, відповідні наочні посібники, а також будь-яка можливість для обговорення тієї ролі, яку грають організація безпеки на борту судна, а також керівники та комітети з безпеки.

Розділ B-V/1-2

Керівництво стосовно підготовки та кваліфікації капітанів, осіб командного та рядового складу танкерів-газовозів

24. Підготовка, яка вимагається підпунктом 2.2 та 4.3 правила V/1-2 стосовно танкерів-газовозів, повинна бути викладена в плані підготовки, який чітко виражає для всіх залучених сторін, цілі самої підготовки. Підготовка може бути проведена на судні або, за необхідністю на березі. Вона повинна бути доповнена практичною інструкцією на судні та, за необхідністю, на відповідній береговій базі. Вся підготовка та інструктаж повинні проводитися відповідно кваліфікованим і досвідченим персоналом.

25. Якомога ефективніше повинні використовуватися керівництва з суднових операцій та обладнання, фільми, відповідні наочні посібники, а також будь-яка можливість для обговорення тієї ролі, яку грають організація безпеки на борту судна, а також керівники та комітети з безпеки.

Розділ B-V/2

Керівництво стосовно підготовки моряків пасажирських суден

РОЗШИРЕНА ПРОТИПОЖЕЖНА ПІДГОТОВКА

1. Для осіб командного складу та екіпажів пасажирських суден має забезпечуватись додаткова підготовка, яка пояснює труднощі боротьби з пожежами, зокрема доступ в замкнені приміщення та запобігання розповсюдженню вогню на суміжні приміщення.

БОРОТЬБА ЗА ЖИВУЧІСТЬ

2. При виробленні стандартів компетентності, наведених в розділах A-II/1, A-II/2 та A-III/2, для досягнення необхідного рівня теоретичних знань, розуміння та професійних навичок у сфері боротьби за живучість та забезпечення водонепроникності, компанії та учбові заклади повинні прийняти до уваги мінімальні знання, розуміння і професійні навички в боротьбі за живучість та забезпечення водонепроникності, як наводиться нижче:

Компетентність

Зведення до мінімуму ризику затоплення та підтримання стану готовності для реагування в аварійних ситуаціях, пов'язаних з пошкодженням, яке приводить до порушення водонепроникності судна.

Знання, розуміння та професійні навички

Організація боротьби за живучість і судові плани боротьби за живучість.

Системи, пов'язані з боротьбою за живучість, обладнання (місця зберігання) та шляхи виходу назовні в надзвичайних ситуаціях

Ключові елементи для підтримки остійності і водонепроникності.

Важливість запобігання затопленню та підтримання меж водонепроникності.

Дії, які повинні бути здійснені на судні у випадку вибуху, посадки на мілину, зіткнення або пожежі

Техніка боротьби за живучість, відповідна до наявного обладнання на судні, зокрема осушувальні системи та насоси.

Розділ B-V/a

Керівництво стосовно додаткової підготовки капітанів та старших помічників капітана великих суден і суден з незвичайними маневреними характеристиками

1. Важливо, щоб капітани та старші помічники набули відповідний досвід і підготовку до того, як вони приймуть на себе виконання обов'язків капітана або старшого помічника на великих суднах або суднах, які мають незвичайні маневрені характеристики та характеристики управління, що суттєво відрізняються від характеристик тих суден, на яких вони працювали до цього. Такі характеристики, загалом, характерні для суден, які мають значний дедвейт або довжину чи особливу конструкцію, або велику швидкість.

2. До призначення на такі судна капітани та старші помічники повинні:

.1 бути інформовані компанією про характеристики управління судном, особливо стосовно знання, розуміння та професійних навичок, зазначених у колонці 2 таблиці A-II/2 - Специфікація мінімального стандарту компетентності для капітанів та старших помічників капітана суден з валовою місткістю 500 або більше; а також

.2 бути повністю ознайомленими з використанням усіх навігаційних засобів та засобів маневрування, встановлених на зазначеному судні, в тому числі їх можливості та обмеження.

3. До вступу на посаду на одне з зазначених вище суден майбутній капітан повинен мати достатній належний загальний досвід роботи на посаді капітана або старшого помічника; або:

.1 мати достатній належний досвід маневрування цим судном під наглядом, або досвід маневрування судном, яке має подібні маневрені характеристики; або

.2 пройти схвалений курс підготовки з використанням тренажера, на якому можлива імітація маневрених характеристик такого судна.

4. Додаткова підготовка і кваліфікація капітанів та старших помічників капітана суден з динамічними принципами підтримання та високошвидкісних суден повинна проводиться відповідно до застосовуваних керівництв Кодексу ІМО з безпеки суден з динамічними принципами підтримки та Міжнародних кодексів ІМО з безпеки високошвидкісних суден (Кодекс ВС 1994 року та Кодекс ВС 2000 року), залежно від випадку.

Розділ B-V/b

Керівництво стосовно підготовки осіб командного та рядового складу, які відповідають за вантажні операції на суднах, що перевозять небезпечні речовини навалом

1. Підготовка повинна розділятися на 2 частини: загальна частина, що стосується відповідних принципів, та частина стосовно застосування цих принципів до експлуатації судна. Вся підготовка та інструктаж повинні проводитися належним чином кваліфікованим та відповідним за досвідом персоналом, і охоплювати, щонайменш, питання, наведені в пунктах 2 - 14 нижче.

ПРИНЦИПИ

Характеристики та властивості вантажу

2. Важливі фізичні характеристики та хімічні властивості небезпечних речовин, достатні для того, щоб надати основне розуміння властивих їм небезпек та пов'язаних з цим ризиків.

Класифікація речовин, що мають небезпечні хімічні властивості

3. Небезпечні вантажі 4 - 9 класів за класифікацією ІМО та небезпеки, пов'язані з кожним класом; та матеріали, небезпечні тільки під час перевезення навалом (МНН), вказані у Міжнародному кодексі морського перевезення навалочних вантажів (МКНПМВ).

Небезпеки для здоров'я

4. Небезпека контакту зі шкірою, вдихання, проковтування та радіації.

Конвенції, правила та рекомендації

5. Загальне ознайомлення з відповідними вимогами глав II-2 та VII Конвенції СОЛАС 1974 року, з поправками.

6. Загальне використання та ознайомлення з Міжнародним морським кодексом з перевезення твердих навалочних вантажів (ММКПТНВ), звертаючи особливу увагу на:

.1 безпеку персоналу, у тому числі захисне спорядження, контрольно-вимірювальні прилади, їх використання та практичне застосування, а також інтерпретація їх показників;

.2 небезпечність вантажів, які мають тенденцію до зміщення; а також

.3 матеріали, які мають небезпечні хімічні властивості.

ЗАСТОСУВАННЯ НА СУДНІ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

Клас 4.1 - Займисті тверді речовини

Клас 4.2 - Самозаймисті речовини

Клас 4.3 - Речовини, що виділяють займисті гази у результаті взаємодії з водою

7. Перевезення, розміщення та регулювання температури для запобігання розпаду та можливому вибуху; категорії розміщення; загальні заходи застереження стосовно розміщення, в тому числі заходи, що застосовуються до речовин, які впадають у самочинну реакцію, та до подібних речовин; вимоги стосовно розподілу вантажів для запобігання нагріванню та займанню; виділення отруйних або займистих газів та утворення вибухових сумішей.

Клас 5.1 - Окислювальні речовини

8. Перевезення, розміщення і контроль за температурою для запобігання розпаду та можливому вибуху; категорії розміщення; загальні заходи застереження стосовно розміщення та вимоги стосовно розподілу вантажів для забезпечення їх відокремлення від паливних матеріалів, кислот і джерел тепла для запобігання пожежі, вибуху та утворенню токсичних газів.

Клас 6.1 - Отруйні речовини

9. Зараження харчових продуктів, робочих зон і житлових приміщень, та вентиляція приміщень.

Клас 7 - Радіоактивні речовини

10. Транспортний індекс перевезення; типи руд і концентратів; розміщення та відокремлення від людей, непроявлених фотоплівок і пластин, а також харчових продуктів; категорії розміщення; загальні вимоги стосовно розміщення; спеціальні вимоги стосовно розміщення; вимоги стосовно розподілу та відстані розділення; відокремлення від інших небезпечних вантажів.

Клас 8 - Корозійні речовини

11. Небезпеки, пов'язані зі зволоженням речовин.

Клас 9 - Інші небезпечні речовини та вироби

12. Приклади та пов'язані з ними небезпеки; небезпеки матеріалів, що становлять небезпеку тільки під час перевезення навалом (Кодекс ММКПТНВ); загальні та спеціальні заходи застереження під час розміщення; заходи застереження під час роботи та транспортування; вимоги стосовно розподілу.

Заходи застереження та дії під час аварійних ситуацій

13. Електрична безпека в вантажних приміщеннях; заходи застереження під час входу до закритих приміщень, у яких може бути знижений вміст кисню, отруйна або займиста атмосфера; можливі наслідки пожежі в партіях вантажу речовин кожного класу; використання Керівництва з дій під час аварійних ситуацій для суден, що перевозять небезпечні вантажі; плани дій під час аварійних ситуацій та процедури, яких необхідно дотримуватися у випадку інцидентів, пов'язаних з небезпечними та шкідливими речовинами, та використання у цьому відношенні окремих розділів Міжнародного морського кодексу з перевезення твердих навалочних вантажів (ММКПТНВ), відповідно.

Перша медична допомога

14. Керівництво IMO з надання першої медичної допомоги на суднах під час нещасних випадків, пов'язаних з небезпечними вантажами (КПМД), та його використання і застосування в поєднанні з іншими керівництвами та медичними порадами, що передаються за допомогою радіо.

Розділ B-V/c

Керівництво стосовно підготовки осіб командного та рядового складу, які відповідають за обробку вантажу на суднах, що перевозять небезпечні речовини в упаковці

1. Підготовка повинна розділятися на 2 частини: загальна частина, що стосується відповідних принципів, та частина стосовно застосування цих принципів до експлуатації судна. Вся підготовка та інструктаж повинні проводитися належним чином кваліфікованим та відповідним за досвідом персоналом, і охоплювати, щонайменш, питання, наведені у пунктах 2 - 19 нижче.

ПРИНЦИПИ

Характеристика та властивості вантажу

2. Знання важливих фізичних характеристик та хімічних властивостей небезпечних речовин, достатні для того, щоб надати основне розуміння властивих їм небезпек та пов'язаних з цим ризиків.

Класифікація речовин і матеріалів, що мають небезпечні хімічні властивості

3. Небезпечні вантажі 1 - 9 класів за класифікацією ІМО, а також небезпеки, пов'язані з кожним класом.

Небезпеки для здоров'я

4. Небезпека контакту зі шкірою, інгаляційного, ентерального отруєння та радіації.

Конвенції, правила та рекомендації

5. Загальне ознайомлення з відповідними вимогами глав II-2 та VII Конвенції СОЛАС 1974 року, а також додатка III до Конвенції МАРПОЛ - 73/78, в тому числі його застосування через Міжнародний кодекс морських перевезень небезпечних вантажів (Кодекс МКМПНВ).

Використання та ознайомлення з Міжнародним кодексом морських перевезень небезпечних вантажів (Кодекс МКМПНВ)

6. Загальне знання вимог Кодексу МКМПНВ стосовно декларації, документації, упаковки, знаків небезпеки та інформаційних табло; упаковки у вантажний контейнер і транспортний засіб; зйомних танків, танків-контейнерів та автодорожних цистерн, а також інших транспортних засобів, які використовуються для небезпечних речовин.

7. Знання ідентифікації, маркування, нанесення знаків небезпеки для розміщення, кріплення, розділення та розподілу на різних типах суден, згаданих у МКМПНВ.

8. Безпека персоналу, у тому числі захисне спорядження, контрольно-вимірювальні прилади, їх використання та практичне застосування, а також інтерпретація показників.

ЗАСТОСУВАННЯ НА СУДНІ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

Клас 1 - Вибухові речовини

9. Шість категорій небезпек і тринадцять груп сумісності; упаковка та магазини, що використовуються для перевезення вибухових речовин; конструктивна експлуатаційна надійність вантажних контейнерів і автотранспортних засобів; положення про розміщення, в тому числі спеціальні заходи для розміщення на палубі та під палубою; відокремлення від небезпечних вантажів інших класів в рамках класу 1 і від безпечних вантажів; перевезення та розміщення на пасажирських суднах; прийнятність вантажних приміщень; заходи безпеки; заходи застереження, що вживаються під час завантаження і розвантаження.

Клас 2 - Гази (стиснені, зріджені або у розчині під тиском), займисті, незаймисті, неотруйні та отруйні

10. Тип посудин під тиском та знімних танків, в тому числі використовувані запобіжні та закриваючі пристрої; категорії розміщення; загальні заходи застереження стосовно розміщення, зокрема заходи, що вживаються для займистих та отруйних газів та газів, які є морськими забруднювачами.

Клас 3 - Займисті рідини

11. Упаковки, танки-контейнери, знімні танки та автодорожні цистерни; категорії розміщення, зокрема особливі вимоги стосовно пластикових ємностей; загальні заходи застереження під час розміщення, в тому числі заходи, які використовуються для морських забруднювачів; вимоги стосовно розподілу вантажу; заходи застереження, що вживаються під час перевезення займистих рідких речовин при підвищених температурах.

Клас 4.1 - Займисті тверді речовини

Клас 4.2 - Самозаймисті речовини

Клас 4.3 - Речовини, що виділяють займисті гази у результаті взаємодії з водою

12. Типи упаковок; перевезення і розміщення при контрольованих температурах для запобігання розпаду та можливому вибуху; категорія розміщення; загальні заходи застереження під час розміщення, зокрема заходи, які застосовуються до речовин, здатних до самочинних реакцій і подібних до них речовин; десенсибілізовані вибухові речовини та забруднювачі моря; вимоги стосовно розподілу вантажів для запобігання нагріванню та займанню, виділення отруйних або займистих газів та утворення вибухових сумішей.

Клас 5.1 - Окислювальні речовини

Клас 5.2 - Органічні перекиси

13. Типи упаковок; перевезення і розміщення при контрольованих температурах для запобігання розпаду та можливому вибуху; категорія розміщення; загальні заходи застереження під час розміщення, в тому числі заходи, що застосовуються до забруднювачів моря; вимоги стосовно розподілу вантажу для забезпечення відокремлення від займистих матеріалів, кислот та джерел тепла для запобігання пожежі, вибуху і утворенню токсичних газів; заходи застереження для зведення до мінімуму тертя та ударного впливу, які може викликати розпад.

Клас 6.1 - Токсичні речовини

Клас 6.2 - Інфекційні речовини

14. Типи упаковок; категорія розміщення; загальні заходи застереження під час розміщення, в тому числі заходи, що застосовуються до токсичних, займистих рідин та забруднювачів моря; вимоги стосовно розподілу, особливо враховуючи, що загальною характерною рисою цих речовин є їх здатність спричиняти смерть чи завдавати серйозної шкоди здоров'ю людини; заходи зі знезараження у випадку розсипу або розливу.

Клас 7 - Радіоактивний матеріал

15. Типи упаковок; транспортний індекс стосовно розміщення та розподілу; розміщення та відокремлення від людей, непроявлених фотоплівок і фотопластин, а також харчових продуктів; категорії розміщення; загальні вимоги стосовно розміщення; вимоги до розділення та відстані, які необхідні для розділення; відокремлення від інших небезпечних вантажів.

Клас 8 - Корозійні речовини

16. Типи упаковок; категорія розміщення; загальні заходи застереження під час розміщення, зокрема заходи, що застосовуються до корозійних, займистих рідин та забруднювачів моря; вимоги стосовно розподілу, особливо враховуючи, що характерною рисою цих речовин є їх здатність спричиняти серйозні ушкодження живим тканинам.

Клас 9 - Інші небезпечні речовини

17. Приклади небезпек, в тому числі забруднення моря.

Заходи застереження та дії під час аварійних ситуацій

18. Електрична безпека в вантажних приміщеннях; заходи застереження під час входу до закритих приміщень, у яких може бути знижений вміст кисню, отруйна або легкозаймиста атмосфера; можливі наслідки розсипу та розливу або пожежі в партіях вантажу речовин кожного класу; розгляд випадків виникнення таких подій на палубі чи під палубою; використання Порядку дій під час аварійних ситуацій для суден, що перевозять небезпечні вантажі; плани дій під час аварійних ситуацій та заходи, яких необхідно дотримуватися у випадку інцидентів, пов'язаних з небезпечними речовинами.

Перша медична допомога

19. Керівництво IMO з заходів першої медичної допомоги на суднах у випадках з небезпечними вантажами (КПМД) та його використання і застосування в поєднанні з іншими керівництвами та медичними порадами, що передаються за допомогою радіо.

Розділ B-V/d

Керівництво стосовно застосування положень Конвенції ПДНВ до морських пересувних установок (МПУ)

1. Положення Конвенції ПДНВ застосовуються до морського персоналу, самохідних МПУ, що здійснюють перехід.

2. Положення Конвенції ПДНВ не застосовуються до несамохідних МПУ, або до МПУ, що знаходяться у стаціонарному положенні.

3. Під час розгляду належних стандартів підготовки та дипломування персоналу МПУ, що знаходяться у стаціонарному положенні, держава реєстрації установки повинна враховувати відповідні рекомендації ІМО. Зокрема, усі члени морського екіпажу самохідних МПУ, та, коли необхідно, інших установок, повинні задовольняти вимоги Конвенції ПДНВ, з поправками.

4. Самохідні МПУ, що здійснюють міжнародні рейси, повинні мати Документ про безпечне комплектування суден екіпажами.

5. МПУ, що знаходяться у стаціонарному положенні, є об'єктом національного законодавства прибережної держави, у чиїй виключній економічній зоні (ВЕЗ) вони експлуатуються. Такі прибережні держави також повинні враховувати відповідні рекомендації ІМО та не повинні застосовувати більш високих стандартів до МПУ, зареєстрованих у інших державах, ніж стандарти, які застосовуються до МПУ, зареєстрованих у цій прибережній державі.

6. Весь спеціальний персонал, зайнятий на МПУ (як на самохідних, так як і на несамохідних), повинен пройти належну ознайомлювальну та початкову підготовку з питань безпеки згідно відповідних рекомендацій ІМО.

Розділ B-V/e

Керівництво стосовно підготовки та кваліфікації капітанів та вахтових помічників капітана морських суден постачання

1. Важливо, щоб капітан та особи командного складу, зайняті у операціях з морського постачання, набули відповідний досвід та отримали відповідну підготовку до того, як вони приймуть на себе обов'язки на морських суднах постачання. Особлива увага повинна бути зосереджена на набутті експлуатаційного досвіду на судні або на сполученні експлуатаційного досвіду та підготовки на тренажері.

2. Капітани та особи командного складу повинні розуміти унікальні маневрені характеристики та характеристики керованості, властиві морським суднам постачання.

3. До здійснення операцій стосовно постачань для морських робіт, капітан та особи командного складу повинні:

.1 отримати знання відносно морської нафто- та газодобувної галузі та термінів, що вживаються під час різних операцій;

.2 розуміти важливість постійного дотримання безпечної робочої відстані під час роботи у районі морської площадки/установки;

.3 знати маневрені можливості судна та способи удержання його на місці під час різних метеорологічних умов;

.4 розуміти особливі проектні параметри суден; а також

.5 розуміти необхідність наявності необмеженого огляду робочих районів.

4. Перебуваючи на морському судні постачання, капітан та особи командного складу повинні:

.1 знати характеристики управління та поведінку суден, оснащених різними руховими установками; та

.2 бути здатними управляти морським судном постачання у безпосередній близькості до морської установки та інших суден.

5. Капітани повинні розуміти необхідність того, щоб інший судновий персонал, залучений до виконання операцій з морського постачання, був ознайомлений зі своїми обов'язками.

Морські судна постачання, що виконують операції з якорем

6. Важливо, щоб капітани та вахтові помічники капітана на морських суднах постачання, залучених в операціях з установки якорів, мали відповідний досвід та пройшли відповідну підготовку.

7. До здійснення операцій з установки якорів, капітани та вахтові помічники капітана повинні:

.1 бути добре поінформованими стосовно характеристик управління судна відносно установки якорів, зокрема, але не обмежуючись наступним:

.1.1 судноводінням та утриманням на місці;

.1.2 управлінням судна;

.1.3 глибоким знанням остійності морських суден постачання у конкретній комбінації малого кута оновлюючого плеча, низької відкритої палуби і великих зовнішніх сил. Використання приладів для контролю за навантаженням корпусу судна та протиріччя між жорстким та остійним судном і доброю робочою обстановкою на палубі. Потенційне зниження остійності судна від використання приладів, що заспокоюють бортову качку; та

.1.4 операціями у небезпечних нафтопромислових районах, зокрема встановлення місцезнаходження трубопроводів або інших конструкцій на дні моря у районі, де існує імовірність використання якорів або іншого швартовного обладнання; та

.2 докладно ознайомитися з використанням всіх приладів та систем, встановлених на відповідному судні та пов'язаних з установкою якорів, в тому числі їх можливостями та обмеженнями, зокрема, але не обмежуючись наступним:

.2.1 використанням різних підрулюючих пристроїв, звичайної або азимутальної рухової установки;

.2.2 підйомом, управлінням, підняттям вантажів великої ваги, буксировкою, управлінням якорем та укладанням якоря для морських бурових вишок, барж та установок;

.2.3 буксировкою бурових вишок, барж та інших суден;

.2.4 експлуатацією підйомних та буксирувальних лебідок з силою тяги до 600 метричних тон;

.2.5 детальним глибоким знанням основ експлуатації буксирувальних та якірних лебідок у певних функціях приладів для обмеження навантаження, та системи відокремлення, а також пов'язаного з ними обладнання такого, як буксирувальні пальці та їх стопори; а також

.2.6 значною різницею між аварійним відокремленням буксирувальних гаків та лебідок.

8. Капітани та вахтові помічники капітана, які відповідають за управління якорями, повинні пройти достатню та відповідну підготовку та набути досвід під наглядом у проведенні кількох транспортувань бурової установки, якщо Адміністрація буде вважати це необхідним. Підготовка може бути доповнена відповідно підготовкою на тренажері.

Розділ B-V/f

Керівництво стосовно підготовки та досвіду для персоналу, що експлуатує системи динамічного позиціонування судна (ДП)

1. Динамічне позиціонування (ДП) визначається як система, відповідно до якої положення самохідного судна та курс судна автоматично контролюються за допомогою використання її власних рухових установок.

2. Персонал, зайнятий в експлуатації системи динамічного позиціонування судна, повинен отримати відповідну підготовку та набути практичний досвід. Теоретичні елементи цієї підготовки повинні надавати можливість операторам системи динамічного позиціонування (ОДП) розуміти роботу системи ДП та її складових. Здобуті знання, розуміння та досвід повинні надавати можливість персоналу безпечно експлуатувати судна з системою ДП, належним чином враховуючи безпеку людського життя на морі та захист морського середовища.

3. Зміст підготовки та досвіду повинен охоплювати наступні складові системи динамічного позиціонування судна:

.1 пункт управління системи ДП;

.2 вироблення електроенергії та управління електроспоживанням;

.3 рухові установки;

.4 системи визначення місцезнаходження;

.5 системи прокладання курсу;

.6 системи визначення умов навколишнього середовища; а також

.7 системи визначення зовнішніх сил таких, як вимірювачі натягування тросу.

4. Підготовка та досвід повинні охоплювати коло звичайних операцій ДП, а також дії у випадках відмов, несправностей, інцидентів та аварій, пов'язаних з ДП, з метою забезпечити, щоб операції безпечно продовжувалися або припинялися. Підготовка не повинна обмежуватися тільки ОДП або капітанами суден ДП; для іншого персоналу на судні, наприклад, електромеханіків та механіків, може вимагатися додаткова підготовка та досвід, які забезпечать, щоб вони могли виконувати свої обов'язки на судні ДП. Необхідно розглянути питання щодо проведення відповідних навчань ДП у якості частини підготовки та отримання досвіду на судні. ОДП повинні знати тип та мету документації, пов'язаної з експлуатацією судна ДП, такої, як керівництва з експлуатації, аналіз характеру та наслідків відмов (АХНВ) та графіки функціональних можливостей.

5. Вся підготовка повинна проводитися персоналом, який має належну кваліфікацію та відповідний досвід.

6. Після призначення на судно, що працює у режимі ДП, капітан, ОДП та інший персонал, що отримав підготовку з питань ДП, повинні бути ознайомленими із спеціальним обладнанням, встановленим на судні та характеристиками самого судна. Необхідно приділити особливу увагу характеру діяльності судна та важливості системи ДП для цієї діяльності.

Розділ B-V/g

Керівництво стосовно підготовки капітанів та осіб командного складу суден, які експлуатуються у полярних водах

1. Важливо, щоб капітани, вахтові помічники капітана та вахтові механіки суден, які експлуатуються у полярних водах, мали такий відповідний досвід і відповідну підготовку:

.1 До того, як їм буде доручено виконання обов'язків на таких суднах:

.1.1 для капітанів та вахтових помічників капітана підготовка повинна забезпечити отримання початкових знань принаймні з предметів, зазначених пунктами 2 - 11 нижче; та

.1.2 для вахтових механіків підготовка повинна забезпечити отримання початкових знань принаймні з предметів, зазначених нижче пунктами 3, 6, 10 та 11.

.2 Капітани та старші механіки повинні мати достатній та відповідний досвід з експлуатації суден у полярних водах.

Характеристики льоду - льодові райони

2. Тлумачення різних льодових карт та інформованість відносно обмежень метеорологічних та океанографічних даних, фізика льоду, утворення, збільшення, старіння і танення льоду; типи льоду та концентрації; тиск льоду; тертя від засніженого льоду; наслідки бризкового вкриття льодом та заледеніння; заходи застереження проти заледеніння та пом'якшення його наслідків; льодові режими у різних регіонах та під час різних пір року, зокрема відмінності між Арктикою та Антарктикою; визначення наслідків швидкої зміни умов льоду та стану погоди; пересування айсбергів та дрейфуючого льоду.

Ходові якості судна в льодових умовах та у холодному кліматі

3. Характеристики суден; типи суден, конструкції корпусу; вимоги до льодових підкріплень; льодовий клас судна у різних класифікаційних товариствах - полярний клас та місцеві правила; обмеження льодових класів; підготовка судна до експлуатації у зимових умовах та готовність судна; робочі характеристики систем під час низьких температур.

Планування рейсу та шляху судна в льодових умовах

4. Визначення безпечного маршруту судна та планування плавання, з метою уникнення льоду, якщо це можливо, зокрема тлумачення різних форм зображення льоду, а також даних для допомоги у підготовки стратегічного плану плавання; вхід до льодової місцевості з вільної від криги води, з метою уникнення айсбергів та небезпечних льодових умов; судноводіння, визначення періоду, безпечного або небезпечного внаслідок темряви, густого туману або стисненого льоду, для входу у зони, вкриті кригою або, де знаходяться айсберги.

Експлуатація та керування судном в льодових умовах

5. Підготовка та оцінка ризику перед наближенням до вкритих льодом вод; експлуатація суден різного льодового класу без супроводження при різних типах льоду; безпечна швидкість за наявності льоду та айсбергів; зв'язок з криголамом та іншими суднами; судноводіння при різних концентраціях криги та льодовитості; інформованість щодо збільшення енергії руху; використання айсбергів для укриття та прохід крізь щільний лід.

6. Використання різних типів гребної установки та стерна, зокрема інформованість стосовно міцності установки та її обмежень; кренова і диферентна системи, навантаження двигуна та несправність системи охолодження.

Правила та рекомендації

7. Місцеві вимоги до входу у різні регіони, зокрема Договір про Антарктику; міжнародні правила та рекомендації.

Обмеження обладнання

8. Використання та небезпеки, пов'язані з береговими засобами навігаційного огородження у полярних водах; похибки компасу у високих широтах; роздільна здатність радіолокатора по цілях і характеристиках льоду в умовах засвічення від льоду; обмеження електронних систем визначення місцеположення у високих широтах; обмеження навігаційних карт та описів, що надаються лоцманом; обмеження у системах зв'язку.

Заходи безпеки та процедури дій під час аварійних ситуацій

9. Наявність гідрографічних даних, необхідних для безпечного судноводіння; заходи застереження під час судноводіння у водах, що погано відмічені на картах; обмеження пошуково-рятувальної готовності та відповідальності, зокрема район ГМЗЛБ А4 та обмеження засобів зв'язку ЗАР у цьому районі; знання планування дій під час надзвичайних ситуацій; знання процедур буксирування; важливість зв'язку з іншими суднами та місцевими організаціями ЗАР; розпізнання небезпек, коли екіпажі суден підпадають під вплив низьких температур; процедури та способи залишення судна та виживання на льоду; проблеми втоми екіпажу внаслідок шуму та вібрації; наявність на борту додаткових ресурсів, таких, як бункерне паливо, продовольство та додатковий одяг; знання додаткової тяжкості наслідків інцидентів у полярних водах.

10. Впровадження процедур безпечного проведення робіт; знання найбільш імовірних пошкоджень корпусу судна та обладнання, а також способи їх уникнення; обмеження протипожежної системи.

Екологічні фактори

11. Уразливі морські райони відносно викиду; райони, в яких заборонене судноплавство або повинне уникатись; особливі райони згідно Конвенції MARPOL МАРПОЛ; обмеження обладнання для боротьби з розливом нафти; план дій відносно зростаючих об'ємів сміття, лляльних вод, опадів, стічних вод і т. д.; наслідки забруднення в умовах холодного клімату.

Розділ B-VI/1

Керівництво стосовно вимог до ознайомлення, початкової підготовки та інструктажу з питань безпеки для всіх моряків

Протипожежна безпека та боротьба з пожежею

1. Початкова підготовка з протипожежної безпеки та боротьби з пожежею, яка вимагається розділом A-VI/1, повинна включати, щонайменш, теоретичні та практичні елементи, перелічені у пунктах 2 - 4 нижче.

Теоретична підготовка

2. Теоретична підготовка повинна охоплювати таке:

.1 три елементи пожежі та вибуху (пожежний трикутник): паливо, джерело займання, кисень;

.2 джерела займання: хімічні, біологічні, фізичні;

.3 займисті матеріали: займистість; точка займання; температура горіння; швидкість горіння; теплотворність; нижня межа займання (НМЗ); верхня межа займання (ВМЗ); діапазон займання; інертизація; статична електрика; температура спалаху; самозаймання;

.4 небезпека пожежі та розповсюдження вогню шляхом випромінювання, конвекції та провідності;

.5 здатність реагувати;

.6 класифікація пожеж та застосовні вогнегасні речовини;

.7 основні причини виникнення пожежі на суднах: розлив палива в машинному відділенні; паління; перегрів (підшипники); пристрої на камбузі (плити, димоходи, пристрої для жарки, газові або електричні плити і т. д.); самочинне займання (вантаж, відходи і т. д.); вогневі роботи (зварювання, різка і т. д.); електричні апарати (короткі замикання, непрофесійний ремонт); реакція, самонагрівання та самозаймання; підпал; статична електрика;

.8 протипожежна безпека;

.9 системи виявлення вогню та диму; автоматичні системи сигналізації виявлення пожежі;

.10 обладнання для боротьби з пожежею, зокрема:

.10.1 стаціонарні установки на суднах та їх місцезнаходження; пожежні магістралі, крани; міжнародне берегове з'єднання; установки об'ємного тушіння пожежі, вуглекислий газ (NI 2 ), піну; систему водорозпилення під тиском у приміщеннях спеціальної категорії і т. д.; автоматичну спринклерну систему; аварійний пожежний насос; аварійний генератор; хімічні порошки; загальна інформація стосовно необхідних і наявних переносних апаратів; системи водяного туману під високим тиском; високократну піну; нові технології та обладнання;

.10.2 спорядження пожежника, особисте спорядження; дихальний апарат, засоби відновлення життєдіяльності; протидимний шолом або маску; вогнестійкий запобіжний трос та ремені; їх розташування на суднах; а також

.10.3 загальне обладнання, в тому числі пожежні шланги, сопла, з'єднання, пожежні сокири; переносні вогнегасники; протипожежні покривала;

.11 конструкція та устрій, в тому числі шляхи евакуації; засоби дегазації танків; перекриття класів A, B і C; системи інертних газів;

.12 організація пожежогасіння на судні, в тому числі загальносуднова тривога; схеми протипожежного захисту, місця збору та обов'язки окремих осіб; зв'язок, зокрема зв'язок між судном і берегом під час перебування судна в порту; заходи із захисту персоналу; періодичні навчання на судні; системи патрулювання;

.13 практичне знання методів відновлення життєдіяльності;

.14 методи боротьби з пожежею, в тому числі подача сигналу тривоги; розміщення та ізолювання; викидання за борт вантажу; інгібірування; охолодження; об'ємне пожежогасіння; вогнегасники; попередження повторного займання; відвід диму; а також

.15 засоби пожежогасіння, в тому числі воду, суцільний струмінь, розпилення, водяний туман, затоплення; піну (високократну, середньої і низької кратності); вуглекислий газ (NI 2 ); водяну плівку, що створює піну (ВПСП); сухий хімічний порошок; нові технології та обладнання.

Практична підготовка

3. Практична підготовка, наведена нижче, повинна проводитися в приміщеннях, що забезпечують максимально близькі до реальних умови для підготовки (наприклад, імітацію умов на судні), та, якщо це можливо і доцільно, повинна також проводитися як при денному світлі, так і в темряві, та повинна дозволити особам, які її проходять, набути вміння:

.1 використовувати різні типи переносних вогнегасників;

.2 використовувати автономні дихальні апарати;

.3 гасити невеликі пожежі, наприклад, пожежа електроустановок, займання нафти і пропану;

.4 гасити великі пожежі за допомогою води (струминна і розпилювальна насадки);

.5 гасити пожежу за допомогою піни, порошку, або за допомогою іншого відповідного хімічного агента;

.6 входити і переходити через відсіки, в які була введена високократна піна, за допомогою запобіжного тросу, але без дихального апарату;

.7 боротися з пожежею в закритих, заповнених димом приміщеннях, використовуючи автономний дихальний апарат;

.8 гасити пожежу за допомогою водяного туману або будь-якого іншого відповідного вогнегасного засобу в житловому приміщенні або в моделі машинного відділення, за наявності вогню та густого диму;

.9 гасити пожежу нафти за допомогою пристрою, що створює туман, та розпилювальних насадок, сухого хімічного порошку або пінних комплектів; та

.10 у дихальному апараті проводити рятувальні операції у заповненому димом приміщенні.

Загальні положення

4. Особи, які проходять підготовку, повинні також розуміти необхідність підтримання стану постійної готовності на судні.

ЕЛЕМЕНТАРНА ПЕРША ДОПОМОГА

5. Підготовка з елементарної першої допомоги, яка вимагається правилом VI/1 як частина основної програми підготовки, повинна відбуватися на початковій стадії професійної підготовки, бажано під час підготовки до виходу в море, для того, щоб моряки могли вжити негайних дій під час виникнення нещасного випадку або інших обставин, що потребують термінової медичної допомоги, до прибуття особи з навичками надання першої допомоги чи особи, яка відповідає за медичний догляд на судні.

ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ТА СУСПІЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ

6. Адміністрації повинні враховувати важливість уміння спілкуватися та знання мови для підтримання безпеки людського життя і майна на морі, а також для запобігання забрудненню моря. Враховуючи міжнародний характер морської галузі, важливість надійного мовного спілкування між суднами та між судном і берегом, зростаюче використання багатонаціональних екіпажів та турботу про те, щоб члени екіпажу могли спілкуватися з пасажирами під час аварій, прийняття спільної мови для спілкування на морі сприяло б безпечній практиці шляхом зниження ризику людської помилки під час передачі важливої інформації.

7. Хоча і не скрізь, згідно загальноприйнятій практиці англійська мова все більше стає стандартною мовою спілкування з метою безпеки на морі, частково як наслідок використання Стандартного морського розмовника ІМО для спілкування у морі.

8. Адміністрації повинні враховувати переваги забезпечення того, щоб моряки мали можливість використовувати, щонайменш, елементарний англійський словниковий запас, звертаючи особливу увагу на морські терміни та ситуації.

Розділ B-VI/2

Керівництво стосовно дипломування фахівців з рятувальних шлюпок і плотів, чергових шлюпок та швидкісних чергових шлюпок

1. До початку підготовки кандидат повинен відповідати вимогам стосовно медичної придатності за станом здоров'я, особливо зору та слуху.

2. Підготовка повинна відповідати положенням Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС), з поправками.

3. Сторони можуть також прийняти підготовку та досвід на судні (наприклад, участь у навчаннях) для збереження стандарту компетентності, що вимагається у таблиці A-VI/2-1 у сферах, викладених у пунктах 6.1.2, 6.1.3, 6.1.4, 6.2.1 та 10.1.5 розділу A-VI/2. Адміністрації повинні враховувати, що підготовка на судні у цих сферах може проводитися лише за сприятливих погодних умов та постанов стосовно порту, що надають такий дозвіл.

Розділ B-VI/3

Керівництво стосовно підготовки до боротьби з пожежею за розширеною програмою

(Положення відсутні)

Розділ B-VI/4

Керівництво стосовно вимог до надання першої медичної допомоги та медичному догляду

Програми підготовки для моряків, які призначені виконувати завдання, обов'язки та нести відповідальність, перелічені у колонці 1 таблиці A-VI/4-1, для надання першої медичної допомоги на борту судна, повинні, за необхідністю, брати до уваги інструкції, що містяться у переглянутому Міжнародному медичному керівництві для суден.

Розділ B-VI/5

Керівництво щодо підготовки осіб командного складу судна, відповідальних за охорону

1. Підготовка повинна ув'язуватися з положеннями Кодексу ОСПЗ і Конвенцією СОЛАС з поправками.

2. Після завершення підготовки, особа командного складу судна, відповідальна за охорону, повинна мати достатнє знання англійської мови, що дозволяє їй правильно розуміти і складати повідомлення, що відносяться до охорони судна або портового засобу.

3. При умові крайньої необхідності, якщо тимчасово відсутній член екіпажа, що володіє свідоцтвом особи командного складу, відповідальної за охорону судна, Адміністрація може дозволити моряку, що має специфічні обов'язки і несе специфічну відповідальність по охороні судна і розуміє план охорони судна, працювати у якості особи командного складу судна, відповідального за охорону, виконувати всі обов'язки і нести відповідальність за охорону судна до приходу в наступний порт заходу або протягом періоду часу не більше 30 днів, дивлячись по тому, що більше. Компанія повинна як можна раніше інформувати про встановлені заходи компетентні влади наступного(-их) порту(-ів) заходу.

Розділ B-VI/6

Керівництво стосовно обов'язкових мінімальних вимог до підготовки та інструктажу з питань охорони для усіх моряків

Ознайомлення та усвідомлення важливості питань охорони

1. Моряки та персонал судна не є експертами з питань охорони і мета положень Конвенції або цього Кодексу не полягає у перетворенні їх на фахівців з питань охорони.

2. Моряки та персонал судна повинні отримати достатню підготовку або інструктаж з питань охорони та пройти ознайомлювальну підготовку з тим, щоб здобути необхідні знання та розуміння для виконання обов'язків, які були їм призначені, та, щоб робити спільний внесок у посилення охорони на морі.

3. Моряки, яким не призначені обов'язки по охороні судна, повинні пройти підготовку або інструктаж з питань обізнаності у галузі охорони, як викладено в розділі A-VI/6, щонайменш один раз за увесь час їх роботи на суднах. Не існує потреби у оновленні або повторному підтвердженні цієї підготовки, якщо моряк або інший член персоналу судна відповідають вимогам правила VI/6 стосовно ознайомлення з питань охорони та беруть участь у навчаннях і тренуваннях, як вимагається Кодексом ОСПЗ.

Моряки, яким призначені обов'язки з охорони судна

4. Вираз "особи, яким призначені обов'язки по охороні судна" у розділі A-VI/6 визначає осіб, які мають специфічні обов'язки і відповідальність з охорони відповідно до плану охорони судна.

5. Моряки, яким призначені обов'язки по охороні судна, повинні пройти підготовку з питань безпеки або інструктаж, як викладено в розділі A-VI/6, щонайменш один раз за увесь час їх роботи на суднах. Не існує потреби у оновленні або повторному підтвердженні цієї підготовки, якщо відповідний моряк або член персоналу судна відповідають вимогам правила VI/6 стосовно ознайомлення з питань охорони та беруть участь у навчаннях і тренуваннях, як вимагається Кодексом ОСПЗ.

6. Особи, які надають "ознайомлювальну підготовку стосовно охорони судна", згідно з розділом A-VI/6, можуть не відповідати вимогам правила I/6 або розділу A-I/6.

7. При умові крайньої необхідності, коли вимагається, щоб обов'язки по охороні судна виконувалися особою, кваліфікованою для виконання обов'язків з охорони та яка тимчасово відсутня, Адміністрація може дозволити моряку, якому не призначені обов'язки по охороні судна, виконувати такі обов'язки, за умови, що особа розуміє план охорони судна, до приходу в наступний порт заходу або протягом періоду часу не більше 30 днів, дивлячись по тому, що більше.

Розділ B-VII/1

Керівництво стосовно видачі альтернативних дипломів

(Положення відсутні)

Розділ B-VII/2

Керівництво стосовно спеціально інтегрованих програм підготовки палубної та машинної команди

1. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб будь-яка спеціальна інтегрована програма підготовки для палубної та машинної команди:

.1 надавалася за допомогою схваленої програми підготовки;

.2 проходила на березі у морських навчальних закладах та/або на борту схвалених навчальних суден; а також

.3 була документально відображена у схваленій Книзі реєстрації підготовки.

Розділ B-VII/3

Керівництво стосовно принципів, які визначають видачу альтернативних дипломів

(Положення відсутні)

Розділ B-VIII/1

Керівництво стосовно придатності до виконання обов'язків

Запобігання втомленості

1. Під час дотримання вимог стосовно періодів відпочинку термін "незвичайні експлуатаційні умови" повинен тлумачитися як такий, що означає тільки найважливіші роботи на судні, які не можна відкласти з міркувань безпеки чи захисту навколишнього середовища, або які не могли бути розумово передбачені на початку рейсу.

2. Хоча не існує загальноприйнятого технічного визначення втомленості, кожна особа, пов'язана з судновими операціями, повинна бути завжди напоготові стосовно факторів, які можуть сприяти появі втомленості, зокрема, але не обмежуючись тими, що визначені Організацією, та приймати їх до уваги під час прийняття рішень стосовно суднових операцій.

3. Застосовуючи правило VIII/1, необхідно враховувати таке:

.1 положення, прийняті з метою запобігання втомленості, повинні забезпечувати, щоб не застосовувались надмірні або не викликані обставинами понаднормові години роботи. Зокрема, мінімальні періоди відпочинку, зазначені в розділі A-VIII/1, не повинні тлумачитися таким чином, ніби вся решта часу може бути відведена несенню вахти або виконанню інших обов'язків;

.2 частота і тривалість періодів відпусток, а також надання відпустки в якості компенсації є матеріальними факторами запобігання зростанню втомленості з часом; та

.3 положення можуть змінюватися для суден, зайнятих у коротких морських рейсах, за умови, що введені спеціальні заходи з безпеки.

4. Винятки, викладені у пункті 9 розділу A-VIII/1, повинні тлумачитися як такі, що означають винятки, встановлені Конвенцією МОП про Робочий час моряків та комплектування суден екіпажами 1996 року (Конвенція № 180) або Конвенцією про працю в морському судноплавстві 2006 року, з моменту набуття чинності. Обставини, за яких застосовуються такі винятки, повинні визначатися Сторонами.

5. На підставі інформації, отриманої в результаті розслідування аварій на морі, Адміністрації повинні постійно аналізувати свої положення стосовно запобігання втомленості.

Запобігання зловживанню наркотиками та алкоголем

6. Зловживання наркотиками та алкоголем безпосередньо впливає на стан здоров'я та здатність моряка виконувати обов'язки з несення вахти або призначені обов'язки стосовно безпеки, запобіганню забруднення, а також обов'язки по охороні судна. Морякам, які, як встановлено, знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, не слід дозволяти виконувати обов'язки з несення вахти або призначені обов'язки стосовно безпеки, запобіганню забруднення, а також обов'язки по охороні судна до тих пір, поки вони не відновлять свою здатність виконувати ці обов'язки.

7. Адміністрація повинна забезпечити прийняття належних заходів для запобігання шкідливому впливу алкоголю та наркотиків на здатності персоналу, який несе вахту і тих осіб, яким призначені обов'язки стосовно безпеки, запобіганню забруднення, а також обов'язки по охороні судна, і повинна запровадити програми перевірки, за необхідністю, які:

.1 виявляють випадки зловживання наркотиками та алкоголем;

.2 поважають гідність, принцип невтручання в особисте життя, конфіденційність та основні юридичні права особистості; а також

.3 приймають до уваги відповідні міжнародні керівництва.

8. Компаніям слід розглянути питання стосовно здійснення чітко викладеної у письмовій формі політики з запобігання зловживанню наркотиками та алкоголем, зокрема заборона вживати алкоголь протягом 4 годин, що передують прийняттю вахти або за допомогою включення до системи управління якості компанії або за допомогою надання повної інформації та освіти морякам.

9. Під час створення програм щодо запобігання зловживанню наркотиками та алкоголем повинно бути прийнято до уваги керівництво, яке міститься в публікації МОП Програми запобігання зловживанню наркотиків та алкоголю у морській галузі (Посібник для осіб, що здійснюють планування), в яке можуть бути внесені поправки.

Розділ B-VIII/2

Керівництво стосовно організації та принципів несення вахти

1. Наступне експлуатаційне керівництво повинно прийматися до уваги компаніями, капітанами та вахтовими особами командного складу.

ЧАСТИНА 1 - КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО ДИПЛОМУВАННЯ

(Положення відсутні)

ЧАСТИНА 2 - КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО ПЛАНУВАННЯ РЕЙСУ

(Положення відсутні)

ЧАСТИНА 3 - ПРИНЦИПИ НЕСЕННЯ ВАХТИ, В ЦІЛОМУ

(Положення відсутні)

ЧАСТИНА 4 - КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО НЕСЕННЯ ВАХТИ У МОРІ

Частина 4-1 - Керівництво стосовно несення ходової навігаційної вахти

Вступ

2. Особливе керівництво може бути необхідним для спеціальних типів суден, а також для суден, що перевозять небезпечні, отруйні або легкозаймисті вантажі. Капітан, відповідно, повинен забезпечити це експлуатаційне керівництво.

3. Важливо, щоб вахтові помічники капітана розуміли, що ефективне виконання ними своїх обов'язків необхідно в інтересах охорони людського життя і майна на морі, а також для запобігання забрудненню морського середовища.

Якірна вахта

4. Капітан кожного судна, яке стоїть на незахищеній якірній стоянці, на відкритому рейді або в будь-яких інших фактично морських умовах відповідно до глави VIII, розділу A-VIII/2, частини 4-1, пункту 51 Кодексу ПДНВ, повинен забезпечити організацію вахти, достатньої для підтримання безпечної вахти постійно. Вахтовий помічник капітана повинен постійно відповідати за безпечну якірну вахту.

5. У визначенні організації вахти та співвідношенні з підтримкою безпеки та охорони судна, а також захистом морського навколишнього середовища, капітан повинен приймати до уваги усі обставини та умови, що цього стосуються, такі, як:

.1 підтримання стану постійної пильності шляхом візуального та слухового нагляду, а також всіма іншими наявними засобами;

.2 вимоги до зв'язку між суднами та між судном і берегом;

.3 переважаючі умови погоди, моря, льоду та течії;

.4 необхідність постійного контролю місцезнаходження судна;

.5 тип, розмір та характеристики якірної стоянки;

.6 умови суднового потоку;

.7 ситуації, які можуть погіршити охорону судна;

.8 вантажно-розвантажувальні операції;

.9 призначення членів екіпажу, які повинні знаходитися у стані готовності;

.10 процедури з виклику капітана та підтримка двигуна у стані готовності.

Частина 4-2 - Керівництво з несення машинної вахти

6. Особливе керівництво може бути необхідним для спеціальних типів рухових установок або допоміжного обладнання, а також суден, що перевозять небезпечні, отруйні або займисті матеріали, чи інші спеціальні типи вантажу. Старший механік, відповідно, повинен забезпечити це експлуатаційне керівництво.

7. Важливо, щоб вахтові механіки розуміли, що ефективне виконання ними своїх обов'язків з несення вахти є необхідним в інтересах охорони людського життя та збереження майна на морі, а також запобігання забрудненню морського середовища.

8. Механік, який заступає на вахту, до прийняття на себе обов'язків з несення вахти, повинен:

.1 ознайомитися з місцезнаходженням і використанням обладнання, призначеного для охорони людського життя в небезпечному або отруйному середовищі;

.2 пересвідчитися, що матеріали для надання термінової медичної допомоги легкодоступні, особливо ті, що необхідні для лікування опіків та ошпарювань; а також

.3 під час знаходження в порту, коли судно надійно стоїть на якорі або пришвартоване, бути поінформованим про:

.3.1 діяльність, що стосується вантажу, стан робіт з технічного обслуговування та ремонту, всі інші операції, які впливають на несення вахти; та

.3.2 допоміжні механізми, які використовуються для обслуговування пасажирських приміщень або приміщень для екіпажів, вантажних операцій, подачі води та систем відводу витяжної вентиляції.

Частина 4-3 - Керівництво з несення радіовахти

Загальні положення

9. Окрім іншого, Регламент радіозв'язку вимагає, щоб кожна суднова радіостанція мала ліцензію, знаходилася під виключним веденням капітана або іншої особи, відповідальної за судно, та експлуатувалась тільки під контролем належним чином кваліфікованого персоналу. Регламент радіозв'язку також вимагає, щоб повідомлення про лихо передавалося тільки за вказівкою капітана або іншої особи, відповідальної за судно.

10. Капітан повинен мати на увазі, що весь персонал, який призначений передавати повідомлення про лихо, повинен бути відповідним чином проінструктований, знати та уміти правильно експлуатувати все радіообладнання на судні, як цього вимагає пункт 1.5 правила I/14. Повідомлення про лихо записується в судновий журнал або вахтовий журнал радіостанції.

Несення вахти

11. Додатково до вимог стосовно несення радіовахти, капітан кожного морського судна повинен забезпечити, щоб:

.1 суднова радіостанція була належним чином укомплектована з метою здійснення радіозв'язку загального призначення, зокрема, обміну суспільною кореспонденцією, беручи до уваги напруженість, викликану обов'язками тих, хто уповноважений на ній працювати, а також

.2 радіообладнання, наявне на борту, та, якщо такі встановлені, резервні джерела енергії постійно підтримувалися в ефективному робочому стані.

12. Необхідні інструкції та інформація з використання радіообладнання і процедур у разі лиха та забезпечення безпеки повинні періодично надаватися всім відповідним членам екіпажу особою, основним обов'язком якої, згідно розкладу по тривогам, є відповідальність за радіозв'язок у разі лиха. Факт інструктажу повинен бути занесений до вахтового журналу радіостанції.

13. Капітан кожного судна, на яке не розповсюджується Конвенція СОЛАС, повинен вимагати, щоб несення радіовахти відбувалося належним чином, як визначено Адміністрацією, беручи до уваги Регламент радіозв'язку.

Експлуатація

14. Перед виходом у рейс радіооператор, призначений головним відповідальним за радіозв'язок у разі лиха, повинен забезпечити, щоб:

.1 усе радіообладнання, використовуване у разі лиха та для забезпечення безпеки, і резервне джерело енергії знаходились у ефективному робочому стані, та це було занесене до вахтового журналу радіостанції;

.2 усі документи, які вимагаються міжнародними угодами, повідомлення судновим радіостанціям та додаткові документи, що вимагаються Адміністрацією, були в наявності та відкоректовані відповідно до останніх доповнень, і щоб звіт про будь-яку невідповідність було зроблено капітану;

.3 годинник в радіорубці був встановлений згідно сигналів перевірки часу;

.4 антени були правильно встановлені, не мали пошкоджень та були належним чином під'єднанні;

.5 наскільки це практично можливо, звичайні метеорологічні та навігаційні попередження для району плавання судна були оновлені разом з повідомленнями для інших районів, згідно вимоги капітана, та щоб такі повідомлення передавались капітану.

15. Під час виходу із порту вахтовому радіооператору, відкривши станцію, слід:

.1 прослухати ефір на відповідних частотах лиха з метою виявлення можливих сигналів лиха; а також

.2 передати повідомлення (назва судна, місцезнаходження, порт призначення і т.д.) місцевій береговій станції та будь-яким іншим відповідним береговим станціям, з якими можливий радіообмін.

16. Коли станція відкрита, вахтовому радіооператору слід:

.1 перевіряти годинник в радіорубці згідно стандартних сигналів перевірки часу не рідше одного разу на день;

.2 надсилати повідомлення під час входу та виходу з зони, обслуговуваної береговою радіостанцією, з якою можливий радіообмін; а також

.3 передавати повідомлення згідно систем суднових повідомлень, відповідно до вказівок капітана.

17. Під час знаходження в морі радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за радіозв'язок під час лиха, повинен пересвідчитися в належному функціонуванні:

.1 радіообладнання, що забезпечує зв'язок у разі лиха та для забезпечення безпеки за допомогою цифрового вибіркового виклику (ЦВВ), шляхом пробного виклику, щонайменш, раз на тиждень; а також

.2 радіообладнання, використовуваного у разі лиха та для забезпечення безпеки, шляхом перевірки, щонайменш раз на день, але без випромінювання будь-яких сигналів.

Результати цих перевірок повинні заноситися до вахтового журналу радіостанції.

18. Радіооператор, призначений здійснювати радіозв'язок загального призначення, повинен забезпечити підтримання ефективної вахти на тих частотах, на яких такий зв'язок, вірогідно, буде здійснюватися, звертаючи увагу на місцезнаходження судна відносно тих берегових станцій та тих берегових земних станцій, з якими можливий радіообмін. Під час ведення радіообміну, радіооператори повинні дотримуватися відповідних рекомендацій Міжнародної спілки електрозв'язку (МСЕ).

19. Закриваючи радіостанцію під час прибуття до порту, вахтовому радіооператору слід повідомити місцеву берегову станцію та інші берегові станції, з якими підтримувався зв'язок, про прибуття судна та про припинення роботи станції.

20. Закриваючи радіостанцію, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за радіозв'язок у разі лиха, повинен:

.1 впевнитися, щоб антени, які працюють на передачу, були заземлені; а також

.2 перевірити, чи достатньо заряджені резервні джерела енергії.

Повідомлення про лихо та відповідні процедури

21. Повідомлення про лихо або сигнал лиха мають абсолютний пріоритет над усіма іншими передачами. Всі станції, отримавши такі сигнали, повинні, згідно Регламенту радіозв'язку, негайно припинити всі передачі, здатні завадити радіообміну у разі лиха.

22. Якщо зазнає лиха власне судно, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за радіозв'язок у разі лиха, повинен негайно взяти на себе відповідальність за виконання процедур Регламенту радіозв'язку та відповідних рекомендацій Міжнародної спілки електрозв'язку (ITU-R - International Telecommunication Union RecommendatioДоповнення Is)

23. Під час отримання повідомлення про лихо:

.1 вахтовий радіооператор повинен повідомити про це капітана і, якщо це необхідно, радіооператора, на якого покладена головна відповідальність за зв'язок у разі лиха; а також

.2 радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв'язок у разі лиха, повинен оцінити ситуацію та негайно взяти на себе відповідальність за виконання процедур Регламенту радіозв'язку та відповідних рекомендацій МСЕ.

Повідомлення з пріоритетом терміновості

24. Якщо повідомлення з пріоритетом терміновості стосується власного судна, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв'язок у разі лиха, повинен негайно взяти на себе відповідальність за виконання процедур Регламенту радіозв'язку та відповідних рекомендацій МСЕ.

25. У випадках радіозв'язку, що стосується медичних консультацій, радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв'язок у разі лиха, повинен виконувати процедури Регламенту радіозв'язку та дотримуватися умов, опублікованих у відповідних міжнародних документах (див. пункт 14.2), або як обумовлено постачальником послуг супутникового зв'язку.

26. У випадках радіозв'язку, що стосуються медичного транспортування, як це визначено у додатковому Протоколі до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), радіооператор, на якого покладена головна відповідальність за зв'язок у разі лиха, повинен виконувати процедури Регламенту радіозв'язку.

27. Отримавши повідомлення з пріоритетом терміновості, вахтовий радіооператор повинен сповістити про це капітана і, якщо це необхідно, радіооператора, на якого покладена головна відповідальність за зв'язок у разі лиха.

Повідомлення з пріоритетом безпеки

28. Якщо необхідно передати повідомлення з пріоритетом безпеки, капітан і вахтовий радіооператор повинні виконувати процедури Регламенту радіозв'язку.

29. Отримавши повідомлення з пріоритетом безпеки, вахтовий радіооператор повинен записати його зміст і діяти відповідно до вказівок капітана.

30. Зв'язок місток - місток повинен підтримуватися на каналі 13 УКХ. "Зв'язок місток - місток" описується у Регламенті радіозв'язку як "зв'язок між суднами стосовно безпеки навігації".

Ведення вахтового журналу радіостанції

31. Додаткові записи до журналу повинні вноситися відповідно до пунктів 10, 12, 14, 17 і 33.

32. Несанкціоновані передачі та випадки перешкод повинні, якщо це можливо, виявлятися, записуватися до журналу і доводитися до відома Адміністрації, відповідно до Регламенту радіозв'язку, разом з відповідною випискою з вахтового журналу радіостанції.

Технічне обслуговування батарей живлення

33. Батареї, що забезпечують джерело енергії для будь-якої частини радіоустановки, в тому числі призначені для безперервної подачі електроенергії, доручаються у ведення радіооператору, на якого покладена головна відповідальність за радіозв'язок у разі лиха; та повинні:

.1 перевірятися щоденно під навантаженням і без нього та, коли це необхідно, доводитися до стану повної зарядки;

.2 перевірятися раз на тиждень за допомогою ареометра, якщо це практично можливо, або, якщо ареометр не можна використати, шляхом підхожої перевірки на навантаження; а також

.3 перевірятися раз на місяць на предмет безпеки кожної батареї та її з'єднань, а також стану батарей і місць їх розміщення.

Результати цих перевірок повинні заноситися до вахтового журналу радіостанції.

ЧАСТИНА 5 - КЕРІВНИЦТВО СТОСОВНО НЕСЕННЯ ВАХТИ У ПОРТУ

(Положення відсутні)"