Ст. 70. Призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень

Чинна редакція від 18.09.2026 · Кодекс України набрав чинності 01.09.2001

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА → Розділ XI. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

1. При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

4. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

{Стаття 70 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018}

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Положення ч. 4 ст. 70 КК підлягають застосуванню незалежно від того, чи є вчинені кримінальні правопорушення тотожними; для застосування ч.4 ст.70 критичним є часовий критерій — чи епізоди вчинені до чи після постановлення попереднього вироку.

Правовідносини: порядок призначення покарання у випадках, коли частина правопорушень була вчинена до, а частина — після попереднього вироку.

58. Застосування положень статей 70 і 71 КК у взаємозв`язку з приписами статей 32 і 33 КК формує цілісний механізм визначення остаточного покарання у випадках, коли особа засуджується за вчинення кількох кримінальних правопорушень і при цьому одне або кілька з них були вчинені як до ухвалення попереднього вироку так і після нього. У цьому механізмі для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК має значення не повторність тотожних кримінальних правопорушень, а саме час їх вчинення - до чи після постановлення попереднього вироку. 59.…

Велика Палата ВС, постанова від 24.06.2026 у справі № 607/9097/20, п. 58, 62, 65, 67, 68 · текст рішення

Положення ст. 33 КК не слід застосовувати відокремлено від приписів ч. 4 ст. 70 КК: вони утворюють нерозривне поєднання при визначенні порядку призначення покарання у випадках, коли частина правопорушень була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша — після нього.

Правовідносини: кваліфікація та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у ситуації «розірваної» повторності.

63. Відсутні підстави до застосування положень ст. 33 КК відокремлено від приписів ч. 4 ст. 70 КК, які у сукупності утворюють нерозривне поєднання приписів кримінального закону, які конкретизують їх положення в ситуації, коли тотожні правопорушення були вчинені як до, так і після постановлення вироку. 64. Велика Палата виходить із того, що застосування ч. 4 ст. 70 КК зумовлене виключно часовим критерієм вчинення кримінальних правопорушень - наявністю епізодів, учинених до постановлення попереднього вироку, які не були охоплені ним. 65. Велика Палата наголошує, що ч. 4 ст.…

Велика Палата ВС, постанова від 24.06.2026 у справі № 607/9097/20, п. 63, 64, 68 · текст рішення

Якщо після постановлення вироку встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення попереднього вироку, а інші — після нього, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 КК у поетапній послідовності: спочатку покарання за епізоди до вироку, далі застосування ч.1 і ч.4 ст.70 КК, потім покарання за епізоди після вироку, потім ч.1 ст.70 КК щодо цих епізодів і нарешті застосування ст.71 КК щодо сукупності вироків із приєднанням невідбутого покарання.

Правовідносини: визначення остаточного покарання при «розірваній повторності» (епізоди вчинені до й після попереднього вироку).

156. Якщо після постановлення вироку у справі (вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушень, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші - після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 цього Кодексу в такій послідовності: 1) Спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1; 2) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього - за правилами ч. 4 ст.…

Велика Палата ВС, постанова від 24.06.2026 у справі № 607/9097/20, п. 156 · текст рішення

Після перегляду та часткового скасування вироку остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідно до норм кримінального закону, що застосовуються (для злочинів за КК 2001 – ст. 70 КК України 2001; для злочинів за КК 1960 – ч. 1 ст. 42 КК України 1960).

Правовідносини: визначення остаточного покарання при сукупності злочинів після перегляду вироку

4.                 Вважати ОСОБА_16 засудженим за ст. 69, п.п. «а, г, е, і» ст. 93, ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 215-3 КК України 1960 року, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України 2001 року до позбавлення волі: за ст. 69 – на строк 10 років, за ч. 2 ст. 142 – на строк 7 років, за ч. 3 ст. 142 – на строк 8 років, за ч. 3 ст. 215-3 – на строк 10 років, за ч. 4 ст. 187 – на строк 9 років; за ст. 257 – на строк 7 років, а за пунктами «а, г, е, і» ст. 93 КК України 1960 року – до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього його майна по кожній з наведених статей. На підставі ст.…

Велика Палата ВС, постанова від 17.04.2019 у справі № 1-23/2005, п. 4 · текст рішення

Суд касаційної інстанції (Велика Палата) має повноваження, не вдаючись у повторну оцінку доказів, частково скасовувати рішення, змінювати кваліфікацію діянь та визначати остаточне покарання з урахуванням часткового скасування, при цьому остаточне покарання не може бути більш суворим, ніж призначене судом першої інстанції, і має мотивуватися відповідно до норм КК.

Правовідносини: повноваження касаційного суду при частковому скасуванні вироку; визначення остаточного покарання

108.     У статтях КПК визначено право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення (ст. 436 КПК) або ж у випадку перегляду справи за нововиявленими чи виключними обставинами – скасувати судове рішення повністю або частково (абзац 2 частини 2 статті 467 КПК). Тобто, скасування рішення судом касаційної інстанції може бути повним або ж частковим. Повне скасування і часткове скасування судового рішення співвідносяться як ціле та частина.…

Велика Палата ВС, постанова від 17.04.2019 у справі № 1-23/2005, п. 108, 109, 112 · текст рішення

При вчиненні особливо тяжкого умисного вбивства малолітньої (ч.2 ст.115; ст.12 КК) з ознаками спланованості та корисливим мотивом довічне позбавлення волі може бути співмірним та необхідним для виправлення і попередження нових злочинів.

Правовідносини: кваліфікація і співмірність покарання за особливо тяжке умисне вбивство малолітнього

80.             Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Вбивство ОСОБА_23 , кваліфіковане за п. 2, 3 6 ч. 2 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до особливо тяжких злочинів. 81.             Велика Палата Верховного Суду не встановлює та не визнає доведеними обставини, що не були встановлені судами нижчих інстанцій, як і не досліджує доказів і фактичних обставин справи.…

Велика Палата ВС, постанова від 16.05.2018 у справі № 1-13-2002, п. 80, 91 · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.