Питання про застосування примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами і відбувають покарання у виправно-трудовій установі, якщо примусове лікування не було їм призначене вироком суду відповідно до статті 14 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), вирішується суддею районного (міського) суду за місцем відбування ними покарання за поданням адміністації виправно-трудової установи на підставі висновку лікарської комісії.
Питання про припинення примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, призначеного відповідно до частини 2 статті 14 Кримінального кодексу України або частини 2 статті 77 Виправно-трудового кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження виправно-трудової установи або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні, за поданням адміністрації цієї установи чи закладу на підставі висновку лікарської комісії.
Суддя розглядає зазначені в цій статті питання з участю прокурора, представника адміністрації виправно-трудової установи або медичного закладу, що звернулася з поданням, представника лікарської комісії, що дала висновок, і, як правило, засудженого. Неявка в судове засідання прокурора не зупиняє розгляду суддею цих питань.
Після доповіді судді заслуховуються пояснення осіб, викликаних в судове засідання, і думка прокурора, після чого суддя в нарадчій кімнаті виносить постанову.
Постанова судді в цих питаннях оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.
( Кодекс доповнено статтею 411-1 згідно Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77, в редакції Указу ПВР N 2281-09 від 01.07.77, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )