Коли особа, засуджена до позбавлення волі або направлення у виховно-трудовий профілакторій, під час відбуття покарання захворіла на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуттю покарання, суддя районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи чи виховно-трудового профілакторію на підставі висновку лікарської комісії вправі винести постанову про звільнення цієї особи від дальшого відбуття покарання.
За наявності підстав, передбачених статтею 84 Кримінального кодексу України, суддя районного (міського) суду за місцем відбування покарання розглядає подання установи, яка відає відбуванням покарання, та висновок лікарської комісії і звільняє засудженого від покарання чи подальшого його відбування.
При звільненні від дальшого відбуття відбування покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру чи передати його на піклування органів охорони здоров'я.відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу України.
Якщо на душевну психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбуття відбування покарання.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.
( Стаття 408 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )