Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці відповідно до частин 1, 2 і 3 статті 52-2 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ) застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довести своє виправлення.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії.
Якщо суд відмовить в умовному звільненні з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці, розгляд повторного подання в цьому питанні провадиться за умов, передбачених у частині 5 статті 407 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 407-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94, в редакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
Розгляд подання про умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці осіб, які були умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і направлені для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, у випадках, передбачених законом, може мати місце не раніш як через один рік з дня винесення постанови про направлення в місця позбавлення волі.
( Кодекс доповнено статтею 407-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )