Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці відповідно до частин 1, 2 і 3 статті 52-2 Кримінального кодексу України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання
засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довести своє виправлення.
Якщо суд відмовить в умовному звільненні з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці, розгляд повторного подання в цьому питанні провадиться за умов, передбачених у частині 5 статті 407 цього Кодексу.
Розгляд подання про умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці осіб, які були умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і направлення для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, у випадках, передбачених законом, може мати місце не раніш як через один рік з дня винесення постанови про направлення в місця позбавлення волі.
(Кодекс доповнено статтею 407-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77; змінено згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 та згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94)