Переведення валютних одиниць
1. Суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цій Конвенції розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом. Переведення цих сум у національні валюти у випадку судових розглядів відбувається відповідно до вартості цих валют у спеціальних правах запозичення на дату ухвали суду. Вартість у спеціальних правах запозичення національної валюти держави-сторони, яка є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється згідно з методом визначення вартості, що застосовується Міжнародним валютним фондом для власних операцій і розрахунків на дату ухвали суду. Вартість у спеціальних правах запозичення національної валюти держави-сторони, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється за методом, установленим цією державою-стороною.
2. Проте держави, які не є членами Міжнародного валютного фонду та законодавство яких не дозволяє застосовувати положення пункту 1 цієї статті, можуть при ратифікації або приєднанні чи будь-коли після цього заявити, що межа відповідальності перевізника, передбачена статтею 21, установлюється в сумі 1 500 000 валютних одиниць на пасажира під час судового розгляду на їхніх територіях; 62 500 валютних одиниць на пасажира стосовно пункту 1 статті 22; 15 000 валютних одиниць на пасажира стосовно пункту 2 статті 22; 250 валютних одиниць за кілограм стосовно пункту 3 статті 22. Така валютна одиниця складається з шістдесяти п'яти з половиною міліграмів золота 900-ї проби. Ці суми можуть бути переведені у відповідну національну валюту в округлених числах. Переведення таких сум у національну валюту здійснюється згідно із законодавством відповідної держави.
3. Розрахунки, згадані в останньому реченні пункту 1 цієї статті, і переведення, згадане в пункті 2 цієї статті, виконуються таким чином, щоб виразити в національній валюті держави-сторони, наскільки це можливо, таку саму реальну вартість кількісних показників, зазначених у статтях 21 та 22, яка буде отримана в результаті застосування перших трьох речень пункту 1 цієї статті. Держави-сторони інформують депозитарія про метод обчислення згідно з пунктом 1 цієї статті або про результати переведення згідно з пунктом 2 цієї статті відповідно під час здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання до цієї Конвенції, а також після кожної їхньої зміни.